* * *
Карлики носять
Високi пiдбори,
Велетнi - сутуляться
Герої здригаються з страху.
Тiльки убогi - щасливi...

* * *
Коли твій сон
Реальний за реальнiсть,
Страждать не будеш,
Що, живеш даремно...
Зате повір, який яскравий сон!

* * *
Такий чудовий свiт!
Широко очi розплющу
I всім без страхУ усмiхнусь.
Пiд краплi прозорі дощУ
Відкриті долонi пiдставлю!

* * *
Ще рiк...
Ще крок...
Я йду до тебе, Вiчнiсть!

* * *
Люблю я море
Та зараз шторм.
Холодно.
А я все пам'ятаю
Його ласки.

* * *
Старий ведмедик на стриху
У ящику з битими iграшками.
Як я давно тебе шукав!

* * *
Не чути вiтру шум
Навколо тиша.
Жаль...

* * *
I шаман
хворими вiд артриту руками
Зав'язує вузлик на пам'ять...

* * *
Пасмо волосся
Твоє лоскоче вушко.
Хоч ти одна -
Не бути нам разом!
Лише у снах...

* * *
Твій поцілунок мій руйнує мозок
Чому, скажи, цілуєш
Не мене?..

* * *
Моя любов, безмовна, безіменна
Коробкою з паперу під дверима
Лежить давно. Та не працює дзвоник...

* * *
Капля смоли тканину псує.
Смерть вирізає фігурки людей
З паперу цупкого життя...

* * *
Шкодуй себе,
Якщо гадаєш - вічний:
Життя (і душу) Боги заберуть
І тільки Смерть
Зустрінеш на узбіччі...

* * *
Ти бачила голу,
Бридку мою душу
І я тепер боюсь тебе любити.
Хто ти насправді?
Психіатр мій?!

* * *
Тебе я знаю!
Розбещений, цнотлий,
Цинічний, безпорадний...
Залишу назавжди
У дзеркалі тебе...

* * *
Навіщо ти торкнулася мене,
Коли вже я зумів тебе забути?
Вже з дерева упав останній лист...

* * *
Відштовхує дЕрева вітер гілки
Щоб листя твій ґанок ласкать не могли
Та вітер не вічний...