Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.16
11:14
Осiннiй холод навкруги,
Вже час напевно вiдпускати:
Пожовкле листя вiддавати,
Де били вiтру батоги.
Самотньо дивляться луги,
Їх також можна привiтати.
Осiннiй холод навкруги,
Вже час напевно вiдпускати:
Пожовкле листя вiддавати,
Де били вiтру батоги.
Самотньо дивляться луги,
Їх також можна привiтати.
Осiннiй холод навкруги,
2026.10.16
11:07
Дощ бавився із вітром цілу ніч,
Дзвенів по блясі, шурхотів у шибку,
То цівкою наспівував мені,
То булькав у трубі сердитий хрипко.
Він безліч раз міняв відтінки тем:
Тужив за літом, шепотів про осінь,
Замріяно дзюрчав мені про те,
Дзвенів по блясі, шурхотів у шибку,
То цівкою наспівував мені,
То булькав у трубі сердитий хрипко.
Він безліч раз міняв відтінки тем:
Тужив за літом, шепотів про осінь,
Замріяно дзюрчав мені про те,
2026.10.16
06:15
Плине небом ясний місяць,
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.
2026.10.15
23:54
ідеалізм чи нігілізм
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз
2026.10.15
16:58
Були часи Троянові,
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола
2026.10.15
16:38
Держслужбовцям у місті Валенсії
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.
Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.
Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо
2026.10.15
15:58
Небесний меч над нами висне,
Непізнаний, як чисте зло.
Його вкриває, наче віспа,
Іржа і мудрості чоло.
Небесний меч - небесна правда,
Небесна істина блищить
У гострім лезі. Кожен практик
Відчує силу зброї вмить.
Непізнаний, як чисте зло.
Його вкриває, наче віспа,
Іржа і мудрості чоло.
Небесний меч - небесна правда,
Небесна істина блищить
У гострім лезі. Кожен практик
Відчує силу зброї вмить.
2026.10.15
15:15
Які б рядки про тебе не писав я,
Освідчення, поеми - все не те.
Ловлю твоє натхнення золоте
І прикрашаю віршів різнотрав'я.
Твій сум - така близька мені природа!
Самотність - наш одвічний спільний стиль.
Ти - незаміжня жінка, я - бобиль.
Освідчення, поеми - все не те.
Ловлю твоє натхнення золоте
І прикрашаю віршів різнотрав'я.
Твій сум - така близька мені природа!
Самотність - наш одвічний спільний стиль.
Ти - незаміжня жінка, я - бобиль.
2026.10.15
14:27
Історія – учителька життя.
Але одних вона навчити може,
А інші до навчання неспроможні.
Живуть на білім світі, як сміття.
Самі по-людськи не навчились жить,
Нормально жити іншим заважають,
І розуміти того не бажають,
Що ті уроки треба все ж учить,
Але одних вона навчити може,
А інші до навчання неспроможні.
Живуть на білім світі, як сміття.
Самі по-людськи не навчились жить,
Нормально жити іншим заважають,
І розуміти того не бажають,
Що ті уроки треба все ж учить,
2026.10.15
12:37
Бра над софою схилилось уклінно...
Ніч підглядає в зашторені вікна...
В тиші блукають розгублені тіні,
книга тремтить у руках непомітно,
як пелюстки білорунних гортензій.
Слово до слова, складаються в пазли,
ллється мелодія дивних поезій —
образи с
Ніч підглядає в зашторені вікна...
В тиші блукають розгублені тіні,
книга тремтить у руках непомітно,
як пелюстки білорунних гортензій.
Слово до слова, складаються в пазли,
ллється мелодія дивних поезій —
образи с
2026.10.15
10:24
Військовослужбовець, хореограф і танцівник.
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втратив ногу, підірвавшись на російській міні. Але після реабілітації повернувся до св
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втратив ногу, підірвавшись на російській міні. Але після реабілітації повернувся до св
2026.10.15
06:04
Пригадую часто сипучі піски
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.
2026.10.14
23:17
“Ей, уваж мою чарку, бармене
Це мій дрінк, еге, це мій дрінк, гаразд
Доливай, до верху
Хтось має співати
Чи хто співатиме?
Хтось має співати, вірно?
Ну а що”
Це мій дрінк, еге, це мій дрінк, гаразд
Доливай, до верху
Хтось має співати
Чи хто співатиме?
Хтось має співати, вірно?
Ну а що”
2026.10.14
20:43
Ще ловить сонце хитрим неводом своїм
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.
І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.
І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,
2026.10.14
19:35
Коли б то можна утаїть
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...
2026.10.14
14:20
Не спіши у час важких прозрінь,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.
Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.
Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.10.12
2026.10.08
2026.10.08
2026.09.08
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Гнат Рузвий (1958) /
Вірші
Безіменні хокку або "Божевілля любові"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Безіменні хокку або "Божевілля любові"
* * *
Нічні цикади.
Сльози на бокалі.
Вже впала осінь...
* * *
Окраєць хліба.
Глек вина.
Дванадцять ночі.
* * *
Мій ангел полетів
до долу і розбився...
Зліплю собі новий!
***
Опять торчит
Из задницы стрела,
Но где же щит?!
***
До ранку лежАти
разОм. Не кохАтись?!
Зітхаю...
***
Цілу ніч щебетав соловей,
Розтривоживши душу мою.
Не для мене співав...
***
Я побачив тебе...
Закалатало серце моє!
Податковий інспектор...
***
Я букет свій охайно кладу
на асфальт. Біля ніг
смітника. Вже пора...
***
Дивлюсь із любов'ю
у твої здивовані очі.
Нема там кохання.
***
Маленький хрест
І квіти при дорозі -
Хтось дуже біг...
***
Чекавши сну
Не міг я пробудитись
Від свого сну...
***
Твій чоловік сказав,
Що вірна ти дружина,
Та шафи не відкрив.
***
Тебе кохаю тільки я
руками сам на сам
закрившись в туалеті.
***
Кохаємось
Ми, нацюцюрники забувши, -
Весілля завтра!
***
Щоб тіло остудити
Тебе гарячу пив:
Зламався холодильник.
***
Центральний парк.
Хвилює недопалок
Брудний фонтан.
***
"Це тільки сон..." -
Ти тихо прошептала -
"Небажана вагітність..."
***
"Як сильно любиш ти мене!" -
Сказала ти в сльозах
І зачинила двері.
***
Свіча вже згасла,
Тільки місяць хтиво
Освітлював оголені тіла...
***
Навіщо "Я люблю!" мені казала?
Якщо давно вже душу ти
Грошам віддала?
***
Тебе кохав,
та штучно ти стогнала:
Недосконалі надувні ляльки!
***
Хотіла знати: Я обрізаний
Чи ні? А потім довго,
Цілу ніч, сміялась...
***
Тобі я амулет зробив довіку
Та хвиля вкрала:
Був він із піску...
***
Ти брилась чисто,
Що в пітьмах не знав я
Куди тебе так палко цілував.
***
Навіщо роздягаєш ти мене?
Мені здається - ми хотіли
Каву пити?..
***
Тобі віддам
Останню я сорочку. Візьми
В кишеньці нацюцюрник!
***
Якщо застукає удвох нас жінка моя -
Не буду місяць їсти я
Борщу.
***
Твій чоловік такий собі сердитий,
Що краще в сауну ми підемо
Удвох.
***
Кида монетку.
Хочу бачить герб.
Та знову - решка...
***
Навіщо одягаєш ти мене?!
Я ще не встиг!..
Пардон. Це нацюцюрник.
***
Всю ніч до ранку
Лив холодний дощ.
Цей вічний дощ...
***
Я кожну хвилину дивлюся в вікно.
Облуплену сіру стіну
Краде, розчиняючи, вечір.
****
Пожовклий лист.
Слова "Тебе люблю".
Стіка сльоза.
***
Луна гулка в кімнатах.
співи за вікном.
Пилюка, як килим.
***
Кричать на вухо діти. У руках
Відро з сміттям. Нарешті
Я удома!
***
Втомилась я
Тебе вже умовляти.
Згоріло вже бажання...
***
Я кожну мить
У дворик виглядаю
Та пес мовчить...
***
Відкрий долоні
Я в них покладу
Пахучі, соковиті груші!
***
Життя, наче крихітне хокку:
Коротке, безмежно глибоке
І дивне, як хокку, життя!
Нічні цикади.
Сльози на бокалі.
Вже впала осінь...
* * *
Окраєць хліба.
Глек вина.
Дванадцять ночі.
* * *
Мій ангел полетів
до долу і розбився...
Зліплю собі новий!
***
Опять торчит
Из задницы стрела,
Но где же щит?!
***
До ранку лежАти
разОм. Не кохАтись?!
Зітхаю...
***
Цілу ніч щебетав соловей,
Розтривоживши душу мою.
Не для мене співав...
***
Я побачив тебе...
Закалатало серце моє!
Податковий інспектор...
***
Я букет свій охайно кладу
на асфальт. Біля ніг
смітника. Вже пора...
***
Дивлюсь із любов'ю
у твої здивовані очі.
Нема там кохання.
***
Маленький хрест
І квіти при дорозі -
Хтось дуже біг...
***
Чекавши сну
Не міг я пробудитись
Від свого сну...
***
Твій чоловік сказав,
Що вірна ти дружина,
Та шафи не відкрив.
***
Тебе кохаю тільки я
руками сам на сам
закрившись в туалеті.
***
Кохаємось
Ми, нацюцюрники забувши, -
Весілля завтра!
***
Щоб тіло остудити
Тебе гарячу пив:
Зламався холодильник.
***
Центральний парк.
Хвилює недопалок
Брудний фонтан.
***
"Це тільки сон..." -
Ти тихо прошептала -
"Небажана вагітність..."
***
"Як сильно любиш ти мене!" -
Сказала ти в сльозах
І зачинила двері.
***
Свіча вже згасла,
Тільки місяць хтиво
Освітлював оголені тіла...
***
Навіщо "Я люблю!" мені казала?
Якщо давно вже душу ти
Грошам віддала?
***
Тебе кохав,
та штучно ти стогнала:
Недосконалі надувні ляльки!
***
Хотіла знати: Я обрізаний
Чи ні? А потім довго,
Цілу ніч, сміялась...
***
Тобі я амулет зробив довіку
Та хвиля вкрала:
Був він із піску...
***
Ти брилась чисто,
Що в пітьмах не знав я
Куди тебе так палко цілував.
***
Навіщо роздягаєш ти мене?
Мені здається - ми хотіли
Каву пити?..
***
Тобі віддам
Останню я сорочку. Візьми
В кишеньці нацюцюрник!
***
Якщо застукає удвох нас жінка моя -
Не буду місяць їсти я
Борщу.
***
Твій чоловік такий собі сердитий,
Що краще в сауну ми підемо
Удвох.
***
Кида монетку.
Хочу бачить герб.
Та знову - решка...
***
Навіщо одягаєш ти мене?!
Я ще не встиг!..
Пардон. Це нацюцюрник.
***
Всю ніч до ранку
Лив холодний дощ.
Цей вічний дощ...
***
Я кожну хвилину дивлюся в вікно.
Облуплену сіру стіну
Краде, розчиняючи, вечір.
****
Пожовклий лист.
Слова "Тебе люблю".
Стіка сльоза.
***
Луна гулка в кімнатах.
співи за вікном.
Пилюка, як килим.
***
Кричать на вухо діти. У руках
Відро з сміттям. Нарешті
Я удома!
***
Втомилась я
Тебе вже умовляти.
Згоріло вже бажання...
***
Я кожну мить
У дворик виглядаю
Та пес мовчить...
***
Відкрий долоні
Я в них покладу
Пахучі, соковиті груші!
***
Життя, наче крихітне хокку:
Коротке, безмежно глибоке
І дивне, як хокку, життя!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
