ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Павло Чучка (1961) / Вірші / Деца у нотаря

 Стихи о русинськум паспорті
       "Я волком бы выгрыз бюрократизм,
       к мандатам почтения нету..."

               (В. Маяковський)

Погриз би'м, ги ощу,
                                       бюрократизм,
закони вкраїнськуй держави,
у котруй жиє
                               подкарпатський русин,
а паспорта свого не має!

Я ходжу у Загонь,
                                       у Прешов,
                                                       Сигот.
Я,
простий руснак
                               з Баранинець,
И жаль ми,
                               же дакий таможник-словак
думать,
же я – українець!

Я носю у жебні
                           книжку червену –
паспорт совєцький,
                                       старий –
ганьблюса,
кидь видять той паспорт у мене:
уже би'м'го деська зашмарив.

Той паспорт червений,
                                       из клепачом,
звіздастий,
               серпастий муй паспорт
бичелює у світі
                               лем єден президент –
то комунішта Кастро!

Приходять у варош
                                       на моторах
голанці,
               поляки,
                               шведи.
На їх паспортах –
                                   самі леви й орли...
А де муй
               русинський медведик?

Не силуйте на мене
                                       чужі паспорти –
тризубасті вадь п'ятирогі,
бо я до Европи
                               хочу зайти
из гербом свого народа.

Возьму папірь
                               и церузки –
медвідя собі намалюю,
шовдарь,
                       пікницю.
                                        шойт,
                                                   жумарки,
постоли,
                   трембіту
                                   и гуню.

Най са лакомить світ!
Най увидить ООН!
Як пуд Бескидом
                       файно я жию:
їм и співам,
                       и п'ю
                                       в постолах
и свистав'им
                               в тризубу идею!

1992 р.

Ги – наче, як
Ощу – вафлю
Дакий – якийсь
Кидь – якщо, коли
Деська – куди-небудь
Зашмарив – зашпурив, закинув
Клепачом – молотком
Бичелює – поважає
Лем – тільки, лиш
Варош – місто
Моторах – автомобілях
Силуйте – пропонуйте, нав'язуйте
Вадь – або
Церузки – олівці
Шовдарь – шинка, окіст
Пікницю – домашню ковбаску
Шойт – сальцесон
Жумарки – шкварки
Гуню – верхній одяг з овечої шерсті
Най – нехай
Файно – гарно, добре




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-11 23:48:13
Переглядів сторінки твору 11992
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.376 / 5.5  (4.431 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 3.978 / 5.5  (4.065 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.718
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Карпатсько-Закарпатська Протопоезія
Автор востаннє на сайті 2009.04.11 15:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-11 23:50:43 ]
Шановні колеги, знайомимося із творчістю Павла Чучки, з такими ось русинськими віршами.
Є в пана Чучки багато цікавого.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Саміра Саакян (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-12 00:17:42 ]
а відкіль така мова? це західноукраїнське? перепрошую за надмірну цікавість:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-12 09:05:05 ]
Ну, Саміро, тут великий пласт різних дотичних тем. А щодо мови, то особисто я вважаю це швидше вимовою, бо надто мало написано нею книжок, аби можна було судити про цю говірку, як про мову?
Нею розмовляють у деяких, переважно сільських, місцевостях Закарпаття. Але інтонації її відчутні у вимові ледь не кожного закарпатця.
За останнього перепису, до так званих "русИнів, рУсинів" себе записали біля 10000 чоловік. Та тих, хто мислить схожим чином, думаю, що значно більше.
Ці люди, утім, розуміють під русинством трохи інше, аніж ті, які себе русинами не вважають (і зауважують, що колись русинами називали в Європі усіх українців).

Тим не менше, я вважаю, що таку творчість, як оце Павла Чучки, та й інших майстрів потрібно всіляко підтримувати, бо нічого не повинно в нас гинути, а навпаки - природно і людяно розвиватися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Саміра Саакян (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-12 10:21:04 ]
Я тільки за підтримку такої творчості! Насправді це дуже класно, що, наприклад я, зрощена досить далеко від Закарпаття, через ці вірші маю змогу доторкнутися до його своєрідної культури:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Рибар (М.К./М.К.) [ 2009-03-12 19:42:35 ]
Приємно зустріти на ПМ таку особистість, як Павло Чучка. У Закарпатті його творчість широко відома. Його вірші цікаві, дотепні. Їх читають напам"ять. Для багатьох українців русинська мова-говірка-діалект (з цим ніяк не визначаться) - буде відкриттям. Вона належить до східної групи слов'янської гілки індоєвропейської родини мов, поряд з українською, російською та білоруською. Серед цих мов найбільше спільних рис з українською. Вважається, що за основу літературної русинської було взято лемківський діалект української мови. Українські мовознавці вважають її діалектом української мови, тобто це карпатська група південно-західного наріччя, до якого входять:

* бойківський говір (північнокарпатський, або північнопідкарпатський);
* закарпатський говір (середньозакарпатський, підкарпатський, південнокарпатський);
* лемківський говір (західнокарпатський).

До письмового вжитку ця мова пробиває собі дорогу з кінця 19 ст. Довгий час вона не мала свого літературного варіанту. 1923 року була видана граматика, де були визначені норми югославського варіанту русинської мови.

Єдиної кодифікованої русинської мови у наш час не існує. Існують кодифіковані локальні версії, які доволі сильно відрізняються одна від одної, що власне й ускладнює кодифікацію єдиної мови. Діалекти русинської мови підрозділяються на карпатські й паннонські (або бачванські). У той час як карпатські діалекти близькі до української, паннонські ближчі до словацької мови. Деякі мовознавці виділяють бачвансько-русинську мову в окрему мікромову і відносять її до західнослов'янських мов.

Першою країною, що визнала русинську мову офіційно, була колишня Югославія В 1995. Словаччина також визнала русинську мовою національних меншостей, але офіційною мовою в Словаччині вона не є. Деякі документи (наприклад, пам'ятки виборцям) у Словаччині містять фрагменти русинською мовою поряд з літературними українською, угорською, ромською, німецькою й англійською.
Як би там не було вона існує і переважна більшість корінних жителів говорили, говорять і будуть говорити по-русинськи.
Моє шанування редакції!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-12 19:54:15 ]
Дякую, Тетянко. Дуже корисний ви зробили дискурс.
І я вважаю, що цю тему (русинської поетичної культури) потрібно пізнавати і по-змозі - розвивати.
Тобто, не сперечатися чи потрібно. А сприймати те все, що є, як дане Богом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-03-12 22:04:27 ]
"По-русинськи" – це не зовсім коректно. Не варто, мабуть, узагальнювати. Бо мій верховинський діалект, наприклад, відрізняється від долішнього, зокрема і Чучкового. Я би нагадала, що кожне сільце має своє слівце. Та й діалекти є не лише на Закарпатті, панове. У поліських селах ніхто не бував? Мені у Причорнобиллі (Липники) було цікаво слухати бабусь (молодь там русифікована здебільшого).