ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.09.19 23:34
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник

Тетяна Левицька
2026.09.19 22:20
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»

Іван Потьомкін
2026.09.19 21:05
Яви нам, Боже, знов свої дива:
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до

Ольга Садкова
2026.09.19 20:28
У блакитнім просторі безмежнім,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.

Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,

Юрій Лазірко
2026.09.19 16:37
Ого... йой-йой...
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...

1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.

Артур Курдіновський
2026.09.19 15:41
Вечірні вогні над проспектами виклали лінію.
Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б

Борис Костиря
2026.09.19 15:16
Поет стирався, ніби крейда,
У профанаціях життя.
Талант, поставлений на рейки,
У колію без співчуття.
Талант - не Фауст, а фантомність,
Не Арлекін, а тільки фат,
Втрачає силу і притомність,
Немовби престарілий кат.

Артур Сіренко
2026.09.19 12:39
Сонце рудою хвостатою білкою
Стрибає по крислатому дереві Всесвіту,
Збирає зірки-горіхи і гриби-туманності,
Ховає в дуплі Порожнечі, в прихистку войдів,
А тим часом сумна ворожка Істина
Фарбує виднокрай чорною фарбою
(Бо осінь, бо верес цвіте на паг

Вячеслав Руденко
2026.09.19 09:33
У імлі протилежних сторін,
В довгий дощ з мельхіорових крапель,
Ніби вождь вогняний маячні,
Ніби зла споконвічного тать,

Ти скачи як бербер … бедуїн,
Як частинка, розігнана ЦЕРНом,
Аж до срібних чернечих хрестів

Віктор Кучерук
2026.09.19 06:51
Над мною схилившись, чекаєш звитяги
І витримки, й сили в новому бою, -
Не буду підносити білого стяга,
Якщо ненаситно тебе я люблю.
Знедавна спокою не маю щоночі
Від дотиків ніжних усміхнених уст, -
Голубиш, цілуєш і дивишся в очі,
Звільняючи звичн

Ірина Вовк
2026.09.19 06:28
І. ДОКИ НЕ ЗГАСЛО СОНЦЕ «Коли небо затягне вогняна ніч і камінь стане дощем, єдиним надійним сховком залишаться обійми тих, кого ти любиш». Ранок у домі Авла починався як зазвичай. Сонце м’яко освітлювало мармуровий внутрішній дворик-атріум, де у фо

С М
2026.09.18 21:13
Якби міг я спростувати
Упертий двобій
Знову пробую втікати
Та смішно тобі
Бо колеса не ймуть доріг
І вантаж обіцянь пустих
Все лягає на плечі тягне вниз

Мирон Шагало
2026.09.18 20:46
Звільняючи пам’ять від клопотів сажі,
шукаю дитинства загублений скарб.
Малюю крихкі призабуті пейзажі
зі спогадів теплих, без пензля і фарб.

Там щастя ще юне, ще з назвою Подив,
і літо ще довге, і тисячі мрій.
Під вечір грози вдалині чути подув

хома дідим
2026.09.18 18:50
розмінний ендшпіль затяжний
як раз осіння тема
аж до прийдешньої зими
зима цінує певність
але наразі
карнавал і задзеркальні ігри
бринить варган дзвенить кімвал
позліткові палітри

Ольга Береза
2026.09.18 17:10
Він любив, коли місто стихало,
мандрувати його коридорами,
аж допоки воно не згасало,
ну, а зоряне небо узорами,
мов для вибраних оживало.
Він стояв тоді наче укопаний,
дуже довго отак, і не рухався,
й між будівлями, балками, блоками

Ольга Садкова
2026.09.18 14:18
Хлопчаки ішли зі школи.
Голосно сміялись.
Некультурними словами
жваво спілкувались.
Розгнівились перехожі.
— Та чи ж вам не сором?! —
запитали, зупинившись,
лихословів хором.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Людмила Ясенська (1968) / Вірші

 ***
Коли я в печалі — не сила глядіти у небо.
Таким недосяжним стає його спокій і мир…
Любов’ю зігрію печаль і полину до тебе,
крізь виміри світу і час я полину до тебе.
Тепло твого серця — мій посох і мій поводир.

Коли я в печалі — хмаринкою випарюсь в небо.
«Чому мені тужно?» — спитаю ясні небеса.
«За хмарами сонця не видно… Тужити не треба,
бо сонце — в тобі, та захмарене жалем до себе.
Не місце у серці зневірі, образам, сльозам.»

Коли я в печалі — щосили згадаю про радість.
Бажання — тягар, але легкість — моя простота.
Я все відпускаю, бо знаю, не варто чіплятись
за те, що минуло, і з чим би давно попрощатись,
за чим так сумує невсипна моя самота.

Ти бачиш, коханий, — печаль переходить у радість.
Від туги до тиші — півкроку, до мужності — крок,
ще крок — до любові, а далі чекає крилатість.
Все має свій термін, свою глибину, свою вартість,
свій шлях до гармонії, свій неповторний урок.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-15 08:06:48
Переглядів сторінки твору 8310
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.628 / 5.5  (4.294 / 5.35)
* Рейтинг "Майстерень" 4.628 / 5.5  (4.257 / 5.3)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Духовна поезія
Автор востаннє на сайті 2009.03.22 14:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Хорсун (М.К./Л.П.) [ 2009-03-15 08:43:15 ]
Прекрасний вірш!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Косович (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-15 08:54:36 ]
Мені пощастило - починаю день зі знайомства з прерасним віршем. Дякую, Людмило.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Ясенська (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-15 12:33:22 ]
Дякую, Андрію і Галіно. Мій ден збагатів на вашу підтримку. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Ясенська (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-15 12:33:48 ]
ден=день


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-16 10:36:25 ]
Людмило, гарне бачення, але милозвучність потрібно підтягнути. Тобто, збігу приголосних не допускати. Цю вольність собі можуть дозволити тільки майстри, які більш точно оперують комплексним баченням, аніж ми.
Тому, навіть якщо вам здається, що із милозвучністю гірше, залишайте це гірше, бо з'являється відсторонений від автора поетичний ефір, що краще, аніж його відсутність.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Ясенська (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-18 06:25:06 ]
Володю, дякую за конструктив. Не проста ця штука -- терези милозвучності і точної передачі задуму... Хоча, погоджуся з Вами, задум -- річ невловима, і тонка його зміна може бути помічена тільки автором. А милозвучність має досить конкретний вплив на мелодику.
Основні зміни внесла. І два рядки ще пропрацюю.
Ще раз дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-18 09:01:43 ]
Дякую і вам, Людмило. У нас тут ще та країна рад-порад. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-21 16:40:19 ]
О, Людмило, ви любите мандрувати на власній яхті? Гарна світлина!
І ще.
Можливо достатньо "образі", і два рази "радість" не оптимально? Можливо, перший раз "приємність"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Ясенська (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-22 08:46:27 ]
Треба обміркувати... Дякую


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Ясенська (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-22 08:50:37 ]
А стосовно мандрівок -- що є, то є. Правда, власної яхти не маю, бо тоді можна було б подорожувати тільки водою... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Ясенська (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-22 09:00:26 ]
Володю, стосовно "образі" - там логічний ряд такий -- накопичуються обр'ази (однієї малувато, щоб довести бійця до сліз), виливаються у сльози (бо боєць усе-таки -- жінка, тому сльози -- це природньо), і зревіра з'являється як наслідок безсилля+розчарування (бо не можеш печаль здолати)...
А "радість" два рази в кінці -- аналогія із "небо" два рази на початку. І тільки в останньому випадку поламала "Коли я в печалі" -- бо, час вже з неї виходити. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-03-22 11:12:51 ]
І як? Вдалося незламному бійцю вийти з кризи? :)
На те й весни!

До речі, зайвий коментар, Людмило, автор може видалити на своїй сторінці клікнувши мишкою по значку комента.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Ясенська (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-22 14:09:48 ]
:) Весна -- це чудово, навіть тоді, коли за вікном валить сніг (як зараз)... Але душу не обдуриш -- весна!
Коментар видалила. Дякую, тепер знаю як ... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-22 14:18:06 ]
:)
У цьому ключ до всього - "тепер знаю як ... :)"