поставте мені в мозок громовідвід бо думки мають дивовижну притягальну силу магічно приваблюють людей події інші думки і слова добре якщо в мозку поселяються добрі думки а як ні то притягується зло прірва порожнеча і тоді про мене починає думати Бог звісно ж Він робить це у відповідь на мої спогади про Нього тоді Він приходить у моє життя я вкотре пізнаю Його так само коли я думаю про смерть вона починає думати про мене та на щастя вона дуже стара швидко стомлюється і має склероз і я починаю думати про себе зупинка коротке замикання я думаю про відсутність мене підозріло рухливі стіни окаті будинки головаті дерева про мене починає думати порожнеча приходить до пам’яті смерть і знову замикання кола воно чимдуж звужується аж поки не стає крапкою і знову Бог згадує про мене але безнадійно махнувши рукою одразу ж забуває
Ада сиділа вдома і знічев’я плела сітку ніколи не була рибалкою й ніби не збиралася та нещодавно їй майнула в голові оригінальна думка наловити в річці води вона вже домовилася про все із якимись двома п’яницями що постійно ошиваються біля її дому їм було байдуже що робити хоч би й виловлювати сіткою річкову воду аби лиш хтось довірив їм якусь справу та ще й оплатив тож вона з ними побалакала і хоч один із них терплячи сильний ранковий головний біль трохи здивувався цьому задуму й навіть покрутив їй услід пальцем біля скроні але таки погодився на таку роботу вона після цієї розмови кілька днів плела сітку риби у такій сітці можна було й не сподіватися таку дурну рибу ще варто пошукати яка б раптом надумалася віднайти собі вхід до такої щільної сітки отже риби ніхто й не наловив проте її сітка стала чудесним цідилком для брудної річкової води слиз бруд якісь дрібні мальки мертві жаби луска і личинки густо обліпили цю злополучну сітку довго розглядала усе це добро міркувала куди його можна було б з користю передати та ніхто нічого з її нововиловленої колекції не приймав колегам молюсківцям її мальки видались малоінтересними екологічна служба недвозначно відмовилась аналізувати зібраний нею у річці слиз старий професор-еколог не полінувався розповісти про всі ті позитивні мутації які відбудуться із організмами людей котрі споживатимуть воду з тієї річки яка вже багато десятиліть поповнює труби міського водопроводу з луски вона спробувала викласти невеличку аплікацію вийшло багатозначно і не без смаку та коли організувала виставку своїх робіт то якась дитина надивившись цих безперечно оригінальних картин гірко розплакалася і налякана мама швидко вивела її з виставкової зали підозріло оглянувши авторку картин з луски після цього погано спала щоночі їй снився місяць кожного разу він однаково починав свій хід небом видивлявся щось на землі своїми плямами мав кругле незворушне лице опівночі спинявся якраз навпроти її вікна і спускав їй довгу сріблясту сітку вона з усіх сил напружувала увагу й пам’ять щоб запам’ятати візерунок яким була сплетена ця сітка легко розуміла всі ці премудрості срібного плетива та на ранок нічого з побаченого вже не могла пригадати вона годувала мальків у банці вони вже стали набувати мініатюрних форм дорослих рибин спостерігала як порпаються у вологому піску личинки і сідала знову викладати картини з риб’ячої луски її подруга казала що виловленої в річці луски їй вистачить на цілих два життя роботи з картинами тому вона не скаржилась і далі викладала свої сріблясті аплікації на картон кімнатою пропливали сумні рибини потрапляли у невидиму сітку губили луску на підлогу сипалася ікра вона підкріплювалася нею коли приходило відчуття голоду а якогось дня смертельно захотілося зануритись у воду Ада легко махнула плавцями відштовхнулася хвостом від туго набитої ледве живою рибою сітки й випливла через кватирку у дощ
і ось вона як велика луската пляма довго пливе небом спиняється над містом повисає брудними пластівцями на гіляччі дерев монотонно кружляє злітаючи з дахів будинків осідає сірими вуалями на лицях перехожих загрозливо стоїть якийсь час у когось над головою і ось цей хтось вже впіймана у сіру сітку риба він ще тріпоче тілом ворухає плавцями б’є хвостом та погляд його неспішно сіріє лускате повітря переможно циркулює жабрами цей хтось судомно хапає його навіть ротом від цього очі його перетворюються у сіре скло зливаються із лискучою сірістю тіла сіра луската сітка підносить його вгору він розчиняється у великій сірій прозорості й поволі пливе над містом як велика луската пляма
Ада щось бурмотіла спросоння пам’ятаєш ти розбудив мою темряву і вона зазеленіла льоном засміялася синіми квітами потекла повноводою річкою яку намагався переїхати невеличкий віз коні давно вже пішли уплав не чуючи під копитами дна двоє старих людей на передньому сидінні сторожко завмерли у задок воза просочувалася вода а дівча що там сиділо уявило себе на мить русалкою коли коні стали біля протилежного берега пити воду й старенька озирнулася Ади на возі вже не було неподалік біля берега росло латаття з-поміж квітів виринала то там то там невидима людським очам русалка сміялася хвалилась красивою мушлею яку знайшла між корінням на дні коні вийшли на берег хвосьнув батіг тварини побігли струшуючи зі стегон краплини води та здіймаючи густу куряву з невідомої лісової грунтівки
Ада знову пливла небом й уявляла як у неї вдома вихлюпується з картин на підлогу вода як вона прибуває як хтось дзвонить у двері котрі вже починають підтікати сусіди на всі заставки лаються нервово чалапаючи то вгору то вниз затопленими сходинками глухоніма жителька першого поверху завваживши незвичну метушню на східцях вирішує як завжди що сталася пожежа будинок аж двигтить від безладної біганини коли червона пожежна сирена спинилася нарешті перед вікнами будинка вона відчула що в повітрі нестерпно смердить рибою та підкисаючим сміттепроводом двері не відчинялися коли їх нарешті виламали на вулицю з гуркотом вирвався потік брудної води людей на щастя рятувати не прийшлося тільки добряче повозилися із величезними мертвими рибинами що валялися на сходинках під’їзду
затамувавши посмішку вона впливла до кватирки цей ранок такий вологий і незатишний подумала Ада а ті величезні гладкі рибини так мовчки й інтригуюче пропливають мимо дивно вони не завдають собі клопоту навіть тим щоб хоч трохи ворухати плавцями