Колись в дитинстві дуже часто на прилавках магазинів бачила таку жувальну гумку «LOVE IS». Це було досить цікаво – великі рожеві бульбашки, які лопаються і потім так весело чистити лице від цієї липкої тягучої маси…
Пройшло декілька років і починаєш розуміти, що те, що було весело у дитячому віці зовсім не викликає сміху тепер… Хоча LOVE дійсно схожа на свою тезку-жуйку. Той самий рожевий колір і такі ж великі бульбашки, які лопають деколи навіть без видимої причини. От тільки чомусь їх стало важче відчищати… і ніби і все добре, ось уже майже з’явилась нова бульбашка, але на щоках все ще є слід попередньої – липкий і солодкий (чи вже гіркий – хто його зна…)
Історія повторюється і від того, що змінились дійові особи суть не змінюється. Певно просто кожен має свою жувальну гумку ( LOVE IS) і смак у неї завжди той самий – солодкий, гіркий, солений від сліз, гострий, пекучий, прісний, приторний – у кожного свій. Але, по великому рахунку, ти сама його обираєш, коли тикаєш пальцем в магазині чи кіоску – дайте «оце».
Не знаю чого в LOVE більше – болі чи радості, напевно це залежить від того, хто на що заслуговує… або просто від збігу обставин, деколи такого безглуздого і банального, що аж вити хочеться… І ще від вміння слухати, чути, поступатися своїми інтересами заради когось і розуміння того, що не всі люди є однаковими, а щастя – це коли бачиш іскру радості в очах, в які дивишся. Якщо б всі жили за такими простими правилами, то напевно на вулицях було б набагато більше щасливих людей, які б змогли дарувати радість і посмішку оточуючим… Але коли ти йдеш і з усієї сили намагаєшся віддерти зі щік оту липку масу, що колись була бульбашкою, а вона тримається і ніяк не хоче відірватись, а відпадає кусками, разом з твоєю шкірою, частинкою тебе, то зовсім не хочеться посміхнутись. Кров тече по щоках, але ти не відчуваєш болі, та й сама кров не в змозі відчистити оту липучість… Хочеться плакати і кричати – беззвучно, щоб ніхто не почув, але на повну силу твоїх легенів…
Чому лопаються бульбашки? Від дотику, від необережного слова, від невдалого руху (вчинку), та деколи просто тому, що ми забуваємо, що будь-яка булька рано чи пізно лопне, якщо не припинити наповнювати її повітрям. От так і LOVE –те, без чого вона не здатна існувати (розуміння, довіра і т д ),
що дає їй силу, коли цього стає забагато (а таке дійсно можливо?) лопає цю бульбашку…
От така от проста ситуація – дуйте бульбашки, але добре слідкуйте за тим, щоб вони не залишились на вашій шкірі…