![](images/additions.gif)
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.06.20
22:09
Тебе накриє у найважчу мить
тієї пісні давньої торкання,
і всутеніле серце звеселить
її давно забуте привітання.
Посеред полум’я і самоти,
на вістрі пострілу, снаги й знемоги,
тобі відкриється, що здатен ти
тієї пісні давньої торкання,
і всутеніле серце звеселить
її давно забуте привітання.
Посеред полум’я і самоти,
на вістрі пострілу, снаги й знемоги,
тобі відкриється, що здатен ти
2024.06.20
21:20
Щоб ускочить у прірву, не потрібен трамплін.
*Як королі голі, то й лакеї здіймають лівреї.
*Людина, як слимак, йде до себе кружним шляхом.
*Великі лунатики не потребують Місяця.
*Чимало хто жив не власним життям, прагнучи уникнути чужої смерті.
*Не
2024.06.20
16:31
Сидять діди на колоді. Сидять, розмовляють.
А тут раптом хтось на джипі повз них пролітає.
Куряву здійняв велику, курей розполохав.
На Рябка, що зазівався, не наїхав трохи.
- Було дурне, - дід Микола промовив сердито, -
Дурним воно й залишилось, хоча
А тут раптом хтось на джипі повз них пролітає.
Куряву здійняв велику, курей розполохав.
На Рябка, що зазівався, не наїхав трохи.
- Було дурне, - дід Микола промовив сердито, -
Дурним воно й залишилось, хоча
2024.06.20
12:10
Тут були жарти,
Тут були приязності.
Добрі ми друзі,
Хоч і сварились часто,
Хоч не завжди й ладнали.
Тут були приязності.
Добрі ми друзі,
Хоч і сварились часто,
Хоч не завжди й ладнали.
2024.06.20
10:37
Скажи, ти як? Я дуже хочу знати.
Прийшли, будь ласка, вісточку якусь.
Ранковим променем ти можеш обізватись
чи шепотом дощу.
Я вчусь
побаченням крізь видиму роздільність.
Пишу тобі повітряні листи.
Так хочу вірити, що це не безнадійно…
Прийшли, будь ласка, вісточку якусь.
Ранковим променем ти можеш обізватись
чи шепотом дощу.
Я вчусь
побаченням крізь видиму роздільність.
Пишу тобі повітряні листи.
Так хочу вірити, що це не безнадійно…
2024.06.20
09:21
Так звучить правда: поскрипом шафи до якої підійшла жінка.
Так звучить місто.
«Хіба не дивно, — казала вона розповідаючи про пожежу, —
Я почула голоси людей через вікно.
Вони кричали, аби я виходила, бо в домі щось загорілося».
«Виходь, Анно, пожежа
Так звучить місто.
«Хіба не дивно, — казала вона розповідаючи про пожежу, —
Я почула голоси людей через вікно.
Вони кричали, аби я виходила, бо в домі щось загорілося».
«Виходь, Анно, пожежа
2024.06.20
04:36
Уже запахло розімліле літо
Густим настоєм липового цвіту,
А вітер намагається безсило
Випростувати б’уряни похилі.
Уже троянди ясним цвітом повні
Дрімають німо в тиші невимовній,
А розпашіла височінь безкрая
На хмари перламутрові чекає.
Густим настоєм липового цвіту,
А вітер намагається безсило
Випростувати б’уряни похилі.
Уже троянди ясним цвітом повні
Дрімають німо в тиші невимовній,
А розпашіла височінь безкрая
На хмари перламутрові чекає.
2024.06.20
01:50
Верлібром він ніколи не писав.
Увесь він був в рядках твердої форми.
Він вуха затуляв від крику горну,
У септимах він бачив міць октав.
Вона любила тільки вільний стиль:
По склу металом, крилами по небу.
Метафори складні - лише про себе...
Увесь він був в рядках твердої форми.
Він вуха затуляв від крику горну,
У септимах він бачив міць октав.
Вона любила тільки вільний стиль:
По склу металом, крилами по небу.
Метафори складні - лише про себе...
2024.06.19
20:21
Цікаво Редакція майстерень желібу на місце поставить чи пальчика посмокче і зробити вигляд, що все добре?
2024.06.19
17:33
Голод і спрага світ за очі лиса погнали
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся
2024.06.19
17:18
Я всміхнувсь тобі,
І ти мені зненацька,
На єдину мить.
І ти мені зненацька,
На єдину мить.
2024.06.19
13:43
О, як же на душі буває кепсько,
Коли розчарувався у любові,
Неначе дощ химерний б'є в обличчя.
Байдужий вітер виє й гірко кличе
Туди, де загубили, ніби кепку,
Чуттєвості дарунок, ніжне слово.
Дорога вже закидана камінням,
Коли розчарувався у любові,
Неначе дощ химерний б'є в обличчя.
Байдужий вітер виє й гірко кличе
Туди, де загубили, ніби кепку,
Чуттєвості дарунок, ніжне слово.
Дорога вже закидана камінням,
2024.06.19
09:26
Лети, мій вороне, лети крізь наш одвічний лютий.
Обабіч смерті, вздовж мети. Наші гріхи спокутуй.
Крізь вщент посліплих янголят, крізь згарища та хащі.
Через засніжені поля, де міцно сплять найкращі…
Цю сторінку мого щоденника присвячую поету з Черн
2024.06.19
06:39
Водограй струмує прохолоду.
День липневий – це суцільний пал.
Із жагою п’є голубка воду,
потяги приходять на вокзал.
Від жари зомліли геть таксисти,
ціни різко вгору поросли,
вже п’ятсот, кого везли за триста,
прибуває поїзд із Москви.
День липневий – це суцільний пал.
Із жагою п’є голубка воду,
потяги приходять на вокзал.
Від жари зомліли геть таксисти,
ціни різко вгору поросли,
вже п’ятсот, кого везли за триста,
прибуває поїзд із Москви.
2024.06.19
04:42
Щоб порушити морок мовчання
Та прогнати з душі чорний сум, -
Розбуди мене світлом світання
І позбав нісенітниці дум.
Доторкнися до тіла рукою,
Опісля порожнечі розлук, -
Притулися до серця щокою,
Щоб почути тепло його й стук.
Та прогнати з душі чорний сум, -
Розбуди мене світлом світання
І позбав нісенітниці дум.
Доторкнися до тіла рукою,
Опісля порожнечі розлук, -
Притулися до серця щокою,
Щоб почути тепло його й стук.
2024.06.19
01:26
толерантний вірш з дієслівними римами)
Хлопчик неслухняний
Харків обстріляв.
Випустив ракету
І рахує ґав.
Як так можна, хлопче?
Ти ж бо чийсь синок!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хлопчик неслухняний
Харків обстріляв.
Випустив ракету
І рахує ґав.
Як так можна, хлопче?
Ти ж бо чийсь синок!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
![](images/additions.gif)
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
2023.11.15
2023.10.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
![Тлумачний словник Словопедія](http://img.slovopedia.org.ua/button88x31.gif)
Автори /
Ірина Заставна (1985) /
Проза
Тік-так
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тік-так
Любов – вона, незвична й прекрасна, вона полонить думки і в цілому світі існує тільки стукіт серця коханого. Тук-тук – і почався новий день; тук-тук - і заспівали пташки, зашумів вітерець, розквітли квіти; тук-тук – і твої очі світяться щастям, душа співає і весь світ ладен тобі підкоритися. Тук-тук – так легко поєднати навіки двох людей. Тук… і все. Любов згасла і разом з нею замовкло все навкруги. Тиша. Ніч. І чутно, як падають на асфальт важкі краплі дощу ( а може сльози? ), виє вітер ( чи душа? ) та кричать, вмираючи, метелики ( вони ж бо живуть один день ). Їх крик відлунює у вухах та звучить в унісон з криком твоєї душі, роз'ятрює рани серця і болить, болить, болить…
Кажуть, час найкращий лікар. Але, як можна вилікувати погляд, обійми, поцілунок? Як можна замінити стукіт серця коханого цоканням годинника? Тік-так – і тиша навколо; тік-так – і нічого не відбувається; тік-так, кап-кап – це стікає кров'ю ранене серце.
А, може, так болить від усвідомлення безпорадності, від того, що розумієш, що більше ніколи не почуєш оцього "тук-тук" і від того, що однієї любові не вистачає на двох?
Кажуть, сльози лікують, змивають біль. Брехня! Сіль має здатність роз'ятрювати рани. А сльози солені…
І ти чекаєш… Чого? Невідомо. Може, дзвінка? А може ночі, щоб заснути, забутися, а вранці зрозуміти, що це був страшний сон. Лише сон…
Тік-так – ранок. Але нічого не змінилося.
Тік-так – цокає годинник, б'ється серце, але його ударів не чутно, вони залишилися десь там, далеко, у вчорашньому дні, де шумів вітерець, співали пташки і квітли квіти, де було оте рідне і миліше за все на світі - "тук-тук".
Цікаво, коли зупиняється час, годинники теж перестають йти? Який зміст годиннику цокати, якщо часу немає? Який зміст битися серцю, якщо любов вмерла?
Тук… тік-так. Тук… тік-так, тік-так. Тук... тік-так, тік-так, тік-так. Ту……… Тік-так, тік-так, тік-так, тік-так.
Кажуть, час найкращий лікар. Але, як можна вилікувати погляд, обійми, поцілунок? Як можна замінити стукіт серця коханого цоканням годинника? Тік-так – і тиша навколо; тік-так – і нічого не відбувається; тік-так, кап-кап – це стікає кров'ю ранене серце.
А, може, так болить від усвідомлення безпорадності, від того, що розумієш, що більше ніколи не почуєш оцього "тук-тук" і від того, що однієї любові не вистачає на двох?
Кажуть, сльози лікують, змивають біль. Брехня! Сіль має здатність роз'ятрювати рани. А сльози солені…
І ти чекаєш… Чого? Невідомо. Може, дзвінка? А може ночі, щоб заснути, забутися, а вранці зрозуміти, що це був страшний сон. Лише сон…
Тік-так – ранок. Але нічого не змінилося.
Тік-так – цокає годинник, б'ється серце, але його ударів не чутно, вони залишилися десь там, далеко, у вчорашньому дні, де шумів вітерець, співали пташки і квітли квіти, де було оте рідне і миліше за все на світі - "тук-тук".
Цікаво, коли зупиняється час, годинники теж перестають йти? Який зміст годиннику цокати, якщо часу немає? Який зміст битися серцю, якщо любов вмерла?
Тук… тік-так. Тук… тік-так, тік-так. Тук... тік-так, тік-так, тік-так. Ту……… Тік-так, тік-так, тік-так, тік-так.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію