ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.07.28 10:01
Скімливий
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.

Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,

Віктор Кучерук
2026.07.28 07:46
* * *
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?

Ірина Вовк
2026.07.28 07:35
"КСАВЕР МОЦАРТ. Сповідь у дощі" (продовження 2)
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo) «У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає

Володимир Бойко
2026.07.28 00:35
Лімерики – 11
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.

Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.

Віктор Насипаний
2026.07.27 22:06
Дощик
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.

А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран

Тетяна Левицька
2026.07.27 21:12
Над Києвом древнім
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе

В Горова Леся
2026.07.27 17:11
Падають яблука
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.

Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос

Ольга Садкова
2026.07.27 16:21
Випадаю з життя, випадаю...
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.

Піднеси на руках свою мрію

Сергій Губерначук
2026.07.27 14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків…
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.

Вячеслав Руденко
2026.07.27 14:27
І тінь минулого й бетон…
Величний колір кипарису
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,

І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,

Борис Костиря
2026.07.27 13:16
Минуле
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.

Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини

Олександр Сушко
2026.07.27 10:13
Про кохання
Шал емоцій! Гра у шахи!
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,

Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,

хома дідим
2026.07.27 08:30
* 154 *
лови емоцію поете
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин

Віктор Кучерук
2026.07.27 06:52
* * *
Лиш час німого супокою
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.

Ірина Вовк
2026.07.27 06:01
КСАВЕР МОЦАРТ. Сповідь у дощі. (продовження 1)
Штрих II: Маска великого імені Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Варіації на тему української народної пісні «У сусіда хата біла», ор. 18 Минуло кілька років, і містом покотилася чутка. Лемберзькі музичні салони польської та австрійської

Артур Курдіновський
2026.07.27 01:40
У співавторстві з липнем
Липню! Напишімо спільний вірш,
Поки ще твої лунають ноти!
Знаю, що вночі ти теж не спиш -
Тож запрошую! Сідай навпроти.

Тему обираємо удвох...
Хай позаздрять нашому альянсу!
В небеса відвертий діалог
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юлія БережкоКамінська (1982) / Вірші

 * * *
Ми лісом блукали на запах суниць,
Тріщали під кедами жолуді й шишки,
Ялини в суворім мовчанні черниць
Були із півнеба, напевне, заввишки.

Перегук птахів, суєта комарів,
Зненацька розірвана вщент павутина...
Ми бризки суниць на гарячій землі
Приймали, припавши удвох на коліна.

Все – гра, і водночас – насправді, всерйоз, -
Враз визирне стигла і блисне лукаво.
З тобою надовго тоді довелось
Нам спину зігнуть, засукавши рукава.

Ми гралися в піжмурки і в піддавки,
Ні простір, ні час ми до гри не приймали.
Суниця приручена йшла до руки,
І сонце у соснах шукало привалу.

Та вітер хмарин розпустив муліне,
І впали з небесної стелі багети.
Ми бігли, трава зупиняла й мене,
За безцінь свої віддавала секрети.

Ми бігли, і дощ нас цькував, як лисиць,
І брала за душу напомацки жалість.
Я все озиралася – роти суниць
Здавалися нам у полон і здавались...

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-03-24 12:19:50
Переглядів сторінки твору 4318
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.827 / 5.5  (5.096 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.798 / 5.5  (5.043 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.730
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2017.01.08 21:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-24 13:06:11 ]
А чого тільки один рукав засуканий був? Шишки й жолуді під кедами прекрасно. Але найбільше сподобалось про комарів. А ще кажуть комари непотрібні, а вони безвинні тваринки :-)))
Сподобалось, дяка. І за суниці.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-03-24 13:27:03 ]
Так синиць захотілося, просто шалено :)
Бризки, роти суниць, приручені суниці - дуже яскраво!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-24 15:38:25 ]
Юлія Бережко-Камінська - хотів запитати: "Чому на жодний відгук не надала відповіді чи не прокоментувала?" В такому разі немає сенсу щось і писати чи оцінювати...
А щодо рівня твоєї поезії, то він на порядок вище ніж Перебийноса "Пшеничний годинник". Раджу прочитати усім, щоб зрозуміти... (а це вже кожен сам зробить висновки).

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-24 16:04:52 ]
Костю, як на мене, ви мали би бути більш скромним.
Тобто, вам личило би (і не тільки вам, а й нам усім) розпочинати із "на мою скромну думку" і т.д.
Тому що ви, Костю, знову ж таки, як на мене, далеко не все бачите. Можливо вам імпонує гаряча кров молодої поезії? Кому ж вона не імпонує. Але є ще і гаряча кров од Вічності і висока майстерність віршування - вони у пана Петра Перебийноса вже є, а у талановитої Юлії Бережко-Камінської все ще попереду.
Не потрібні оці-такі порівняння їй. Підказали би краще - що і де їй виправити. Чи не бачите?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-24 19:23:32 ]
Питань нема - НМСД! добавлено!
Але що є те є: А Ви читали "Пшеничний годинник"? Якщо так, то скажіть своє враження, будь ласка, адже всі міркування є субєктивними, а моє тим більш.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-24 19:58:02 ]
Костю, я читав тільки ті вірші, які тут, на сторінках Майстерень. І я не наполягаю, що пан Петро Перебийніс був найкращою кандидатурою на отримання найвищої нашої літературної відзнаки. Але ті його вірші, які я читав, виглядають цілком самодостатніми.
Зрештою, про це краще говорити на сторінці http://maysterni.com/publication.php?id=8223


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оринка Хвилька (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-25 11:52:09 ]
І тут суперечки! І це поряд із такими щирими і сердечними текстами Юлії! Сором! О чоловікИ, о нОрови...

Юліє, гарний вірш, хоч і традиційний, адже і в межах традиції ви знайшли свою нішу. Як на мене, вона - у несподіваній сміливості, поєднанні непоєднуваного, глибині переосмислення звичайних явищ.
Кілька виловлених огріхів:
1. "Були із півнеба, напевне, заввишки" - із півнеба, мабуть, результат калькування з рос., то може, "у півнеба", "як півнебо"? Чи взагалі щось інше знайти?
2. "І брала за душу напомацки жалість" - наПОмацки у вас: не навпомацки часом малося на увазі?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2009-03-27 19:23:16 ]
Спасибі Усім Вам!
Соромно говорити, але тільки відкриваю для себе можливості сайту (інет от-от дійшов до мого лісу із суницями). Наприклад, фото поставити і досі не вдається. (Прошу не висміювати, а допомогти).

Оринко! Вдячна за мовні підказки. Дитинство у Херсоні дається взнаки, тому подібні поради приймаю із вдячністю.

Олександре! Та нечеб-то про два рукава йдеться...

Костянтине! Спасибі за відгук. Щоправда, "Пшеничного годинника" я не читала. Можливо, колись це зроблю, якщо порапить до рук...

Щодо рівня поезій. Я взагалі не люблю порівнювати такі речі. Усі ми різні і у кожного свій магніт. Поезія - це окремий світ. Скільки поетів, стільки світів. Рівень може бути "однаковим", але не це головне. Чи гріє вірш, пече, лікує...

Щодо традиційності. Найважливіше бути собою. Не прагнути сподобатись і не боятися не "вписатися у сьогодення". Кожна людина у своїй суті неповторна. Жива поезія завжди буде сучасною.