ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
Три яблука (верлібр)
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
***
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
* * *
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Івано-Франківську
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юлія БережкоКамінська (1982) / Вірші

 * * *
Ми лісом блукали на запах суниць,
Тріщали під кедами жолуді й шишки,
Ялини в суворім мовчанні черниць
Були із півнеба, напевне, заввишки.

Перегук птахів, суєта комарів,
Зненацька розірвана вщент павутина...
Ми бризки суниць на гарячій землі
Приймали, припавши удвох на коліна.

Все – гра, і водночас – насправді, всерйоз, -
Враз визирне стигла і блисне лукаво.
З тобою надовго тоді довелось
Нам спину зігнуть, засукавши рукава.

Ми гралися в піжмурки і в піддавки,
Ні простір, ні час ми до гри не приймали.
Суниця приручена йшла до руки,
І сонце у соснах шукало привалу.

Та вітер хмарин розпустив муліне,
І впали з небесної стелі багети.
Ми бігли, трава зупиняла й мене,
За безцінь свої віддавала секрети.

Ми бігли, і дощ нас цькував, як лисиць,
І брала за душу напомацки жалість.
Я все озиралася – роти суниць
Здавалися нам у полон і здавались...

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-03-24 12:19:50
Переглядів сторінки твору 3812
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.827 / 5.5  (5.096 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.798 / 5.5  (5.043 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.730
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2017.01.08 21:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-24 13:06:11 ]
А чого тільки один рукав засуканий був? Шишки й жолуді під кедами прекрасно. Але найбільше сподобалось про комарів. А ще кажуть комари непотрібні, а вони безвинні тваринки :-)))
Сподобалось, дяка. І за суниці.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-03-24 13:27:03 ]
Так синиць захотілося, просто шалено :)
Бризки, роти суниць, приручені суниці - дуже яскраво!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-24 15:38:25 ]
Юлія Бережко-Камінська - хотів запитати: "Чому на жодний відгук не надала відповіді чи не прокоментувала?" В такому разі немає сенсу щось і писати чи оцінювати...
А щодо рівня твоєї поезії, то він на порядок вище ніж Перебийноса "Пшеничний годинник". Раджу прочитати усім, щоб зрозуміти... (а це вже кожен сам зробить висновки).

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-24 16:04:52 ]
Костю, як на мене, ви мали би бути більш скромним.
Тобто, вам личило би (і не тільки вам, а й нам усім) розпочинати із "на мою скромну думку" і т.д.
Тому що ви, Костю, знову ж таки, як на мене, далеко не все бачите. Можливо вам імпонує гаряча кров молодої поезії? Кому ж вона не імпонує. Але є ще і гаряча кров од Вічності і висока майстерність віршування - вони у пана Петра Перебийноса вже є, а у талановитої Юлії Бережко-Камінської все ще попереду.
Не потрібні оці-такі порівняння їй. Підказали би краще - що і де їй виправити. Чи не бачите?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-24 19:23:32 ]
Питань нема - НМСД! добавлено!
Але що є те є: А Ви читали "Пшеничний годинник"? Якщо так, то скажіть своє враження, будь ласка, адже всі міркування є субєктивними, а моє тим більш.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-24 19:58:02 ]
Костю, я читав тільки ті вірші, які тут, на сторінках Майстерень. І я не наполягаю, що пан Петро Перебийніс був найкращою кандидатурою на отримання найвищої нашої літературної відзнаки. Але ті його вірші, які я читав, виглядають цілком самодостатніми.
Зрештою, про це краще говорити на сторінці http://maysterni.com/publication.php?id=8223


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оринка Хвилька (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-25 11:52:09 ]
І тут суперечки! І це поряд із такими щирими і сердечними текстами Юлії! Сором! О чоловікИ, о нОрови...

Юліє, гарний вірш, хоч і традиційний, адже і в межах традиції ви знайшли свою нішу. Як на мене, вона - у несподіваній сміливості, поєднанні непоєднуваного, глибині переосмислення звичайних явищ.
Кілька виловлених огріхів:
1. "Були із півнеба, напевне, заввишки" - із півнеба, мабуть, результат калькування з рос., то може, "у півнеба", "як півнебо"? Чи взагалі щось інше знайти?
2. "І брала за душу напомацки жалість" - наПОмацки у вас: не навпомацки часом малося на увазі?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2009-03-27 19:23:16 ]
Спасибі Усім Вам!
Соромно говорити, але тільки відкриваю для себе можливості сайту (інет от-от дійшов до мого лісу із суницями). Наприклад, фото поставити і досі не вдається. (Прошу не висміювати, а допомогти).

Оринко! Вдячна за мовні підказки. Дитинство у Херсоні дається взнаки, тому подібні поради приймаю із вдячністю.

Олександре! Та нечеб-то про два рукава йдеться...

Костянтине! Спасибі за відгук. Щоправда, "Пшеничного годинника" я не читала. Можливо, колись це зроблю, якщо порапить до рук...

Щодо рівня поезій. Я взагалі не люблю порівнювати такі речі. Усі ми різні і у кожного свій магніт. Поезія - це окремий світ. Скільки поетів, стільки світів. Рівень може бути "однаковим", але не це головне. Чи гріє вірш, пече, лікує...

Щодо традиційності. Найважливіше бути собою. Не прагнути сподобатись і не боятися не "вписатися у сьогодення". Кожна людина у своїй суті неповторна. Жива поезія завжди буде сучасною.