ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Гриць Янківська
2024.09.10 01:27
Золототліє
І я скажу хоч слово про оту!..
Ох, осінь!..
Давню мету душі безголосої –
Золотіти!
Листки ослабілі – мої невбережені діти.
І я зловлю хоч менше на льоту
До вирви світу.
Скарбе крихкий мій, чадо тривожне!

Микола Дудар
2024.09.09 21:55
***
Дані відсутні. Поруч Аглая.
Серпень спішить… По дорозі
Не висстачає лише бабая
Краще було б залишитися в прозі...
Йдемо по-прямій. Північ. На Схід
Кожен по черзі на варті…
Небо над нами, замулений вхід
Ворог… ну виродки кляті…

Юлія Щербатюк
2024.09.09 18:45
Осінь (хайку)
У моїм саду
Буяє осінь
Літо у минулому

Листя опада
Додолу летить
Рідіють крони руді

Шон Маклех
2024.09.09 15:58
Офіра в темряві
Збудували над річкою замок
На кручі, над урвищем,
І став він найпорожнішим,
З найтемнішими баштами
І кімнатами.
Збудували його випадково,
Ненароком начебто,
З цеглинок світла –

Шон Маклех
2024.09.09 15:40
Берег нашого племені
Наше плем’я скрипалів зібралось
На березі каламутного моря –
До потвори зубатої порту:
Полювати на череватого кита-пароплава,
Залазити в його ненаситне нутро,
А потім пожирати достиглі плоди-помаранчі
І шматки мертвих тварин,
І переміщуватись у ча

Володимир Бойко
2024.09.09 13:09
Війна війні
Війна – спосіб існування диктатури. Маніяки насолоджуються роллю вбивці, але погано уявляють себе у ролі жертви. Убивць обирає диявол, хоча вони вважають себе богообраними. Ті, що затівають війни, тримаються подалі від поля бою. Оскаженілий ро

Юрій Гундарєв
2024.09.09 08:53
Полтавський біль
вересня окупанти завдали ракетного удару по Полтаві.
Дві балістичні ракети — одну за одною - вони скерували в Інститут зв'язку та сусідню з ним лікарню.
Атака сталася у той момент, коли люди спускалися в укриття після сигналу повітряної тривоги.
Від

Артур Курдіновський
2024.09.09 07:13
Пам'яті поета і воїна Олеся Жученка
Я чекав на Вас, друже, на Ваші слова і на вірші.
Кожне слово - це зброя, і Ви довели це не раз.
Сподівався, Ви тут. Ну а Ви вже давно значно
вище,
Там, де вже неважливим здається крилатий
Пегас.

Друже! Тут - все без змін. Вбита щирість лежить

Микола Дудар
2024.09.09 06:15
***
Велика дяка бездоріжжям
Я зрозумів — хто я такий…
Фінальну стрічку не розріжу
Допоки скрізь одні граки…
Вони щось знають, безумовно
Їх колір чорний чорни… кар-р
Згадалась притча про підкови…
А ще чомусь іх чоботар…

Віктор Кучерук
2024.09.09 05:59
* * *
Солодкі пахощі магнолій
І ледь помітний ранній бриз, –
Щодня бентежили доволі
Украй закоханих колись.
М’яким биттям струмливі хвилі
Щоніч терзали береги,
Де ми стояли і ходили,
І розлучитись не могли.

Ілахім Поет
2024.09.09 00:03
Антиутопія
Не життя – антиутопія.
Сірість гірша, ніж пітьма.
Телевізор – дилер опію
Для холопів задарма.
Знов і наново насвистано -
І навіщо голова?
Все, що звідси – вища істина.
А правдивії слова -

Юрій Лазірко
2024.09.08 23:40
my dear Ukraine
excruciating happiness
sweet pain
that's what I feel for you
my dear Ukraine

maidans grow hopes in news
old promised lands
words board my drifting heart

Іван Потьомкін
2024.09.08 20:53
***
Дивитись в очі смерті...
Чекать, хто моргне першим?
Як у безіграшковому дитинстві?..
Ні, смерть не така всесильна,
Як часом здається.
Віч-на-віч був з нею
Хлопчиськом-сиротою по війні.
З холоду й голоду склепив повіки,

Леся Горова
2024.09.08 14:57
Земле-нене
Знову осінь із сумом вінчана.
Їй туманами - білий вельон.
Засипаєш журбу із відчаєм
Ти собою, о, земле-нене!

І від того, що сиро кутаєш,
Заливаєш себе печаллю.
Паперовими квітнуть рутами

Ольга Олеандра
2024.09.08 14:44
Може, ти ...
Кожна історія має добігти кінця.
Наша [так сталось] завершилась ще до початку.
Хоч я і бачу [у пам’яті] твого лиця
риси кохані. Це все, що лишилось на згадку.

Кожна історія містить прихований сенс.
Якщо знайти, [сподіваюсь] біль стане світлішим.
С

Євген Федчук
2024.09.08 13:42
Легенда про річку Інгул
Сидять дідусь з онуком над ставок,
За поплавцями мовчки позирають.
Та риба щось клювати не бажає,
Пустий в воді бовтається садок.
Дідусь сидить спокійно, а онук
То схопиться метелика зловити,
То бабка прогуде над ним сердито,
А той вхопити не всти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юлія БережкоКамінська (1982) / Вірші

 * * *
Ми лісом блукали на запах суниць,
Тріщали під кедами жолуді й шишки,
Ялини в суворім мовчанні черниць
Були із півнеба, напевне, заввишки.

Перегук птахів, суєта комарів,
Зненацька розірвана вщент павутина...
Ми бризки суниць на гарячій землі
Приймали, припавши удвох на коліна.

Все – гра, і водночас – насправді, всерйоз, -
Враз визирне стигла і блисне лукаво.
З тобою надовго тоді довелось
Нам спину зігнуть, засукавши рукава.

Ми гралися в піжмурки і в піддавки,
Ні простір, ні час ми до гри не приймали.
Суниця приручена йшла до руки,
І сонце у соснах шукало привалу.

Та вітер хмарин розпустив муліне,
І впали з небесної стелі багети.
Ми бігли, трава зупиняла й мене,
За безцінь свої віддавала секрети.

Ми бігли, і дощ нас цькував, як лисиць,
І брала за душу напомацки жалість.
Я все озиралася – роти суниць
Здавалися нам у полон і здавались...

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-03-24 12:19:50
Переглядів сторінки твору 3784
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.827 / 5.5  (5.096 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.798 / 5.5  (5.043 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.730
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2017.01.08 21:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-24 13:06:11 ]
А чого тільки один рукав засуканий був? Шишки й жолуді під кедами прекрасно. Але найбільше сподобалось про комарів. А ще кажуть комари непотрібні, а вони безвинні тваринки :-)))
Сподобалось, дяка. І за суниці.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-03-24 13:27:03 ]
Так синиць захотілося, просто шалено :)
Бризки, роти суниць, приручені суниці - дуже яскраво!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-24 15:38:25 ]
Юлія Бережко-Камінська - хотів запитати: "Чому на жодний відгук не надала відповіді чи не прокоментувала?" В такому разі немає сенсу щось і писати чи оцінювати...
А щодо рівня твоєї поезії, то він на порядок вище ніж Перебийноса "Пшеничний годинник". Раджу прочитати усім, щоб зрозуміти... (а це вже кожен сам зробить висновки).

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-24 16:04:52 ]
Костю, як на мене, ви мали би бути більш скромним.
Тобто, вам личило би (і не тільки вам, а й нам усім) розпочинати із "на мою скромну думку" і т.д.
Тому що ви, Костю, знову ж таки, як на мене, далеко не все бачите. Можливо вам імпонує гаряча кров молодої поезії? Кому ж вона не імпонує. Але є ще і гаряча кров од Вічності і висока майстерність віршування - вони у пана Петра Перебийноса вже є, а у талановитої Юлії Бережко-Камінської все ще попереду.
Не потрібні оці-такі порівняння їй. Підказали би краще - що і де їй виправити. Чи не бачите?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-24 19:23:32 ]
Питань нема - НМСД! добавлено!
Але що є те є: А Ви читали "Пшеничний годинник"? Якщо так, то скажіть своє враження, будь ласка, адже всі міркування є субєктивними, а моє тим більш.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-24 19:58:02 ]
Костю, я читав тільки ті вірші, які тут, на сторінках Майстерень. І я не наполягаю, що пан Петро Перебийніс був найкращою кандидатурою на отримання найвищої нашої літературної відзнаки. Але ті його вірші, які я читав, виглядають цілком самодостатніми.
Зрештою, про це краще говорити на сторінці http://maysterni.com/publication.php?id=8223


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оринка Хвилька (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-25 11:52:09 ]
І тут суперечки! І це поряд із такими щирими і сердечними текстами Юлії! Сором! О чоловікИ, о нОрови...

Юліє, гарний вірш, хоч і традиційний, адже і в межах традиції ви знайшли свою нішу. Як на мене, вона - у несподіваній сміливості, поєднанні непоєднуваного, глибині переосмислення звичайних явищ.
Кілька виловлених огріхів:
1. "Були із півнеба, напевне, заввишки" - із півнеба, мабуть, результат калькування з рос., то може, "у півнеба", "як півнебо"? Чи взагалі щось інше знайти?
2. "І брала за душу напомацки жалість" - наПОмацки у вас: не навпомацки часом малося на увазі?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2009-03-27 19:23:16 ]
Спасибі Усім Вам!
Соромно говорити, але тільки відкриваю для себе можливості сайту (інет от-от дійшов до мого лісу із суницями). Наприклад, фото поставити і досі не вдається. (Прошу не висміювати, а допомогти).

Оринко! Вдячна за мовні підказки. Дитинство у Херсоні дається взнаки, тому подібні поради приймаю із вдячністю.

Олександре! Та нечеб-то про два рукава йдеться...

Костянтине! Спасибі за відгук. Щоправда, "Пшеничного годинника" я не читала. Можливо, колись це зроблю, якщо порапить до рук...

Щодо рівня поезій. Я взагалі не люблю порівнювати такі речі. Усі ми різні і у кожного свій магніт. Поезія - це окремий світ. Скільки поетів, стільки світів. Рівень може бути "однаковим", але не це головне. Чи гріє вірш, пече, лікує...

Щодо традиційності. Найважливіше бути собою. Не прагнути сподобатись і не боятися не "вписатися у сьогодення". Кожна людина у своїй суті неповторна. Жива поезія завжди буде сучасною.