Костику, ти просто забув поставити маленьку позначку, що вказує на жарт, ось таку:)
тому я сприйняла твої слова всурйоз;))
Але це не має жодного значення, бо мені теж вірш
чомусь сподобався:)) (а це так рідко буває!)

Дякую, Сашо! Приємно чути твої поздоровлення(ти маєш на увазі збірку?)

Оленко, дякую за коментар і за вітання!
Ще й сама не вірю, що маю збірку та ще й з передмовою Лесі Романчук. Хоч Леся права, я своє творіння бачила лише віртуально.
А стосовно "вічності, що падає", то це узагальнений образ:
ті хто зробив крок у вічність завдяки геніальній творчості, чи діяльності, але кого не оцінили, зрадили чи стратили їхні невдячні сучасники.(

Лесю, дяка тобі (авторка зашарілася і замість припічка почала колупати клавіатуру)
Ну, єслі ви так настаіваєтє...
Карочє, шо єсть, то єсть...
Звісно ж, мені приємно, що вірші поступово розвіртуалюються, але знаю й те, що такий жанр, як байка зараз не вельми в пошані, дехто його вважає другорядним. То приготувалася до різних відгуків. За хороші - дякую!!!Прийму і інші.
Але тут уже без коректур, як сказала Ліна Костенко "бо як напишеш, так уже і буде"...:( :)

СеРж Ку, дякую за коментар, і класний перифраз
"і небо заплаче зірками"!
А теми дійсно близькі;)
Так буває, я іноді помічаю, що у кількох авторів в один день можуть з'явитися твори дуже близькі за тематикою, чи образністю. Напевне діє якийсь закон віртуальної телепатії. Цікаве явище, як на мою думку і зовсім не досліджене.

Теорії відносності теж колись не існувало в арсеналі наших "земних законів", але ж приєдналася. Може просто Ейнштейнів бракує?:)))

Особисто я вважаю, що у кожному із нас живе свій Ейнштейн, свій Сократ, не кажучи вже про голос Совісті, так? Просто є підозра, що у більшості випадків наші особисті Генії спантеличено замовкають, бачачи, куди ми разом із цивілізацією йдемо...

Згідна, Володю. Очевидно, нам багато чого не відкривається для нашого ж блага. Інакше цивілізовані інтелектуали почали б клонувати Бога.
Ой, що це ми розфілософствувалися на сон рядущий.
Вранці ж на роботу.
Цікаво, який робочий день у РМ? Певно, ненормований:)

Абсолютно ненормований - суцільні вихідні дні - але мій Сократо-Ейнштейн не замовкає ні на мить, ото вже тільки дай рота відкрити. :)

Яке щастя, коли труд - в радість!:)

:)
Радість йти своїм шляхом, на жаль, полюбляє трансформуватися у трудову повинність - робити, що повинен. :(
Найважче - боротися зі своїми звичками, які вироблені вчорашніми, а не сьогоднішніми необхідностями.
Рятує передчуття нових, більш чистих і глибинних гармоній, слід від осягнення яких ще не турбував будь які шпальти. Ти вже знаєш - як, але ще не ввійшов у ті води, тут, схоже, вся радість.
Тому важлива слабкість, яка переростає у витонченість.
Тому, можливо, такою небезпечною є сила рядка. Сила, якою автоматично заміщається витончена краса рядка коли стоїш на місці, бо сила це - наполягання навіть не на сьогоднішньому - на вчорашньому, ствердження вчорашнього, а значить - відсутність майбутнього у Автора. Інколи це тільки миттєва відсутність, але дуже часто і пожиттєва, - гляньте на творчість великих і знаних поетів на нашому сайті - у творчості більшості із них не помітна співпраця зі своїм майбутнім. Як на мене - це схоже на самогубство.