ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.21
02:58
На відомий завод у Немирові
Флібустьєри заїхали фірою,
Розвели на бухло
За фальшиве бабло –
Тільки й бачили їх у Немирові..
Подались поступати до Вінниці
Провінційні дівулі-відмінниці.
Флібустьєри заїхали фірою,
Розвели на бухло
За фальшиве бабло –
Тільки й бачили їх у Немирові..
Подались поступати до Вінниці
Провінційні дівулі-відмінниці.
2026.07.20
22:45
Розглядались державні вакансії
Під мостами клошарами Франції.
А не в офісах десь.
Ви чого боїтесь
І без розглядів брати вакансії?
Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.
Під мостами клошарами Франції.
А не в офісах десь.
Ви чого боїтесь
І без розглядів брати вакансії?
Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.
2026.07.20
15:43
Брати приїхали на рідну батьківщину,
У вигасле село, якого вже нема.
Багато хто забув їх, ніби днину
Минулого життя, що прожите дарма.
Десь юність відшуміла первозданна
На тихих вулицях, у цих місцях.
Лиш тиша пронесеться, ніби панна,
У вигасле село, якого вже нема.
Багато хто забув їх, ніби днину
Минулого життя, що прожите дарма.
Десь юність відшуміла первозданна
На тихих вулицях, у цих місцях.
Лиш тиша пронесеться, ніби панна,
2026.07.20
13:43
Шопена вальс... Шопена вальс (с)
Зарано став скорботним маршем.
Хоча й не був я сином Вашим, -
Мою дорогу на Парнас,
Таку правдиву, без прикрас,
Благословили Ви сонетом...
Від Вас приймаю естафету!
Холодний квітень... В серце - ніж.
Зарано став скорботним маршем.
Хоча й не був я сином Вашим, -
Мою дорогу на Парнас,
Таку правдиву, без прикрас,
Благословили Ви сонетом...
Від Вас приймаю естафету!
Холодний квітень... В серце - ніж.
2026.07.20
12:40
О роздуми, укупі й поодинці,
Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
Ловлю я з вами майже в кожній жінці
Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.
Ви зайвими буваєте тимчасом,
Коли я з ними вас позбутись радий,
Щоб не тривожили мене провісним гласом,
Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
Ловлю я з вами майже в кожній жінці
Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.
Ви зайвими буваєте тимчасом,
Коли я з ними вас позбутись радий,
Щоб не тривожили мене провісним гласом,
2026.07.20
11:16
Насіялось стільки...Насіялось маку.
Червоним розлилось під спекою морем.
Розлізлась ненависть, розсипала горе.
В тривозі розплакана світиться мапа.
Червоним розлилось під спекою морем.
Розлізлась ненависть, розсипала горе.
В тривозі розплакана світиться мапа.
2026.07.20
10:31
Розділ ІІІ: Ціна однієї перлини
Римські генерали вміли рахувати золото мішками, але вони не вміли рахувати розкіш. На другий вечір бенкету Антоній сидів на парчевих подушках, розхристаний, з масним від печеної дичини підборіддям і затуманеним поглядом
2026.07.20
09:43
літо йде
через окремий холод свій
і спеку звичайно
літо ж
червень липень
глипнути навіть не вспів
сліпучі майдани
розжарені вулиці
через окремий холод свій
і спеку звичайно
літо ж
червень липень
глипнути навіть не вспів
сліпучі майдани
розжарені вулиці
2026.07.20
09:30
Ярослав Олегович Чорногуз — видатний поет, патріот України, людина з вразливим серцем, щедрою душею та самобутнім гумором був моїм наставником, найкращим другом, який завжди мене підтримував, надихав та вселяв віру в свої можливості.
Серед його учнів бул
2026.07.20
07:33
Море хвилями дзвінкими
Б'є об скелі мовчазні
І мені назустріч линуть
Любі здавна позивні.
Рвійний вітер хвилі гонить
Без вагання та зусиль, -
Невгомонні та солоні
Всюдисущі бризки хвиль.
Б'є об скелі мовчазні
І мені назустріч линуть
Любі здавна позивні.
Рвійний вітер хвилі гонить
Без вагання та зусиль, -
Невгомонні та солоні
Всюдисущі бризки хвиль.
2026.07.20
01:30
Вода солона на столі
як символ сліз в чужій землі.
Гірка трава, і не одна,
як згадка рабського вона.
Сумною б трапеза була,
та ось рух ангела крила
дає надію на життя
як символ сліз в чужій землі.
Гірка трава, і не одна,
як згадка рабського вона.
Сумною б трапеза була,
та ось рух ангела крила
дає надію на життя
2026.07.19
20:36
Після кожного виступу Кіо
Продавались направо й наліво
Дефіцитні кролі,
Невеличкі й малі
З комбінату в циліндрі у Кіо.
Довела до тюрми лотерея
Одного з дідусів Гемінґвея.
Продавались направо й наліво
Дефіцитні кролі,
Невеличкі й малі
З комбінату в циліндрі у Кіо.
Довела до тюрми лотерея
Одного з дідусів Гемінґвея.
2026.07.19
18:53
Мені було лиш дев'ятнадцять,
А їй більше двадцяти трьох,
Вона мене дуже кохала,
І нам було добре удвох.
Вона була дуже гарна,
В мене аж виростали крила
Поруч з нею,
А їй більше двадцяти трьох,
Вона мене дуже кохала,
І нам було добре удвох.
Вона була дуже гарна,
В мене аж виростали крила
Поруч з нею,
2026.07.19
16:47
Хто збирав шовковицю,
Згадує й за хліб.
В ступах пил в косовицю
Проситься в політ.
Бийся дощик в озеро,
В хату Лукаша.
Там де ранком росяно,
Знайдеш слід вужа,
Згадує й за хліб.
В ступах пил в косовицю
Проситься в політ.
Бийся дощик в озеро,
В хату Лукаша.
Там де ранком росяно,
Знайдеш слід вужа,
2026.07.19
15:45
Ніч на землю опустила чорне покривало.
В небі зорі, наче маку хтось по нім розсипав.
Ароматом неймовірно п‘янким пахне липа
І виспівують цикади вечірні хорали.
Жебонить ледь чутно річка, вербам миє коси.
А над річку невелике вогнище палає.
Розсілася
В небі зорі, наче маку хтось по нім розсипав.
Ароматом неймовірно п‘янким пахне липа
І виспівують цикади вечірні хорали.
Жебонить ледь чутно річка, вербам миє коси.
А над річку невелике вогнище палає.
Розсілася
2026.07.19
14:36
Бунт посередностей - це бунт юрби гнилої,
Що розпинає завжди на горі,
Це фарисеї в масках і елої,
Вовки в овечих шкурах, трунарі.
Бунт посередностей змете усе на світі,
Що має лик, а не лише мурло.
Так паразити на веснянім цвіті
Повзуть настирливо,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Що розпинає завжди на горі,
Це фарисеї в масках і елої,
Вовки в овечих шкурах, трунарі.
Бунт посередностей змете усе на світі,
Що має лик, а не лише мурло.
Так паразити на веснянім цвіті
Повзуть настирливо,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Галя Тельнюк (1971) /
Проза
Capriccioso
- Якщо відверто, то нічого не змінюється в житті: O, my gracious! І так хочеться gracious living! Всім хочеться, всім хочеться і ніколи про це не забувається, навіть тоді, коли і самому вже соромно перед собою за такі думки, а от… Всі займаються спортом, всі підтягнуті та здорові, всі усміхаються і хто зміг, і кому положено втікають в глибокий тил, – вам дісталося жити во Фрунзе (ти завжди так казала: во Фрунзе), хворе серце, довгі коси, акордеон - тобі, а подружці – скрипка (пощастило, батьки купили): to play first violin їй хочеться, а ти запрограмована на second? Що це? Як це? Я така очарована, що просто розчарована і заламуєш руки, а твоя first violin - кліп, кліп очима, бо нічого ж не може второпати: та Бог із нею, і батьки її (слава Ягве, володарю Всесвіту, що опинилися тут, а не на окупованій території) усміхаються, округлюючи очі: то їй сподобалося чи ні (?), і самі не знають, як уточнити цей пікантний момент. Між рядами, чіпляючись за чиїсь коліна і вибачаючись на кожному кроці ви нарешті пробираєтесь на свої місця і вас аж розриває від щастя, ви зараз побачите ЇЇ, ваше довгожданне gracious living! В якому платті вона буде сьогодні? Та ніколи не вгадаєш чого саме захочеться тобі, коли ти вже будеш нею. Байдуже, що затиснена з усіх боків чужими людьми, твої очі і твоє серце – там, на екрані, на білому простирадлі чорно-білої казки gracious living. Ах, все буде, все буде, але не тут, не зараз: перешіптування накрохмалених спідниць, капелюшки, плюмаж, жакети, панчішки, камін, трюмо, локони, локони, канделябри, карети, хтось безликий і вірний приносить листи, зів’ялі троянди, запах зими, вино червоне, орхідеї, флер, флер, першотравневий флореаль (ну, це вже зовсім ні в які ворота). І ти любила. Це була весна, а потім літо, осінь, знову літо, осінь, нарешті просінь, оксамитовий сезон в Сухумі, Варшава, Київ, підмосковні будні, гречане поле, діти, колоски, коси немає, безкінечність черг, все важче вишуканість підібрати слів, не йдуть, хоч трісни (отак підглянувши в листа чужого збиваєшся на непотрібний та примхливий тон каприччіо – capriccioso?) і зрештою, яка різниця: до дієз чи ре бемоль – енгармонізм – тотожність зим, твоя октава добігає до кінця, зворотній шлях минає значно швидше. І ти любила. Без жодної інтриги чи неправди твої скарби були повсюди, лише рука лінивого не посміла вкрасти хоча б найменшу крихту твого щастя. Ти помічала? Звісно, навіть знала: до вас приходили вночі, неначе пити каву, а насправді кричати про насущне, - голіарди, пси бродячі, мандрівні студенти, провінціали з теплими серцями і правдою про правди усіх правд, циган приблудний Мазур і племінник Фіделя Кастро, чиє журнальне фото було підтвердженням куди суттєвішим і достовірнішим ніж паспорт, а ще з десяток починаючих прозаїків, художників і потрясаючих поетів. Твоя подруга (не та що first violin, а нова: така, що просто prim, точніше prima donna, вогняна цариця з життєвою мудрістю Соломона і важким пухнастим підборіддям) любила бути відвертою і прямою, розкладати карти, пити червоне солодке вино, говорити про себе і секс (якось навіть розповіла про твого чоловіка, а ти не помітила цього, бо не входило це в твою в чорно-білу-казку gracious living, а значить і не було цього ніколи). Потім плакав хтось страшно, навзрид і разом закінчилося все: ларви не римувалися та не уживалися з ларами і перших було так багато, що навіть prima donna обалділа від їхньої кількості, але було пізно бо ти нарешті розірвала її на шматки, гидливо виплюнувши рештки. Прийшли нові ночі і нові зими. А ти любила. Тепер болісно і з надією, що вже не підведе, і все, все нарешті вийде: ну не обов’язково, щоб були накрохмалені спідниці, монпасьє з Бомарше, орхідеї, пелюстки, а просто тихий кремовий будиночок і нескінченність саду з рядами кучерявої квасолі і гронами томатів, щоб виноградна злива сонячно-прозора, щоб все як у раю: хороші діти і помиті внуки, цілющі трави і здорова їжа. Та і це почало раптом злити і заливати хандрою: надія розвіювалася, як туман, любов давала метастази і ти махнула рукою на всіх, на все і тільки плакала тихо. Але не треба, ну прошу тебе, не треба піддаватися настроям! Ну, давай згадаємо, як усе це починалося. Що починалося? Ну як що: бомбардувальники, велосипед, ти падаєш з дерева, лікарня, водянка, малокрів’я, тобі кажуть, що ти помреш, а ти бачиш, який ти молодець! Ти обдурила всіх і вижила: Я така очарована, що просто розчарована! Ти пам’ятаєш? Давай на чистоту: тобі сподобалася скрипка чи ні? І твої сині очі лукавіють з-під сивих брів, і ти розповзаєшся в усмішці, і заливаєшся беззубим сміхом, але вже не заламуєш руки, бо не можеш:
- Ну, звісно сподобалася… я просто розчарована!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Capriccioso
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.089 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.089 seconds