ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.05
06:05
Миготять блискавиці, гуркочуть громи,
Не залишилось зовсім ніякої суші, -
Доокола вода безперервно шумить
І охоплює смуток покинуту душу.
Хлине сильно згори і хлюпоче внизу,
І все дужче мокріє взуття і мій одяг, -
Та ніхто не гукає: Сідай, - підвезу
Не залишилось зовсім ніякої суші, -
Доокола вода безперервно шумить
І охоплює смуток покинуту душу.
Хлине сильно згори і хлюпоче внизу,
І все дужче мокріє взуття і мій одяг, -
Та ніхто не гукає: Сідай, - підвезу
2026.06.04
21:26
настало літо йшла війна
був золотистий вечір
нікого я не обіймав
нічого не нівечив
не усміхалися мені
дошкульні антитези
немов у сні
чи майже сні
був золотистий вечір
нікого я не обіймав
нічого не нівечив
не усміхалися мені
дошкульні антитези
немов у сні
чи майже сні
2026.06.04
21:19
Поначалу он заинтересовал меня рассказом о своем приятеле Йоне. Всю жизнь тот прожил под именем Леня.
История житейская, когда в угоду славянскому уху Сруль, Мошке, Пинхас, Натан... вынуждены были становиться Александром, Михаилом, Анатолием...
Но в отл
2026.06.04
19:39
Боротьба за владу після смерті Сталіна.
Війна уже закінчилась. Сталін став дряхлішим.
З «однодумців» себе кожен вже думками тішив,
Що, як Сталін вріже дуба, можливість настане.
Він по головах пройдеться і вище всіх стане.
І Молотов, й Каганович – п
Війна уже закінчилась. Сталін став дряхлішим.
З «однодумців» себе кожен вже думками тішив,
Що, як Сталін вріже дуба, можливість настане.
Він по головах пройдеться і вище всіх стане.
І Молотов, й Каганович – п
2026.06.04
15:44
Летіть, ангелики, летіть!
Війна вам зшила білі крила,
А землю - чорним всю покрила.
Для вас тепер - небес блакить.
Ми тут завершимо наш бій
За розіп'яту Україну,
Від зла залишимо руїни,
Війна вам зшила білі крила,
А землю - чорним всю покрила.
Для вас тепер - небес блакить.
Ми тут завершимо наш бій
За розіп'яту Україну,
Від зла залишимо руїни,
2026.06.04
15:15
Усе кручу регулятора під цицькою з екраном
Шукаю хоч якесь життя у пустелі
Ось іще програма, щось на тему Мері Джейн
Готуйсь у подорож на стелю
Огидний Джо явився на екрані
В гостях у нього самолюбний Сем
Там ще один тип, наче не при чім
У нього па
Шукаю хоч якесь життя у пустелі
Ось іще програма, щось на тему Мері Джейн
Готуйсь у подорож на стелю
Огидний Джо явився на екрані
В гостях у нього самолюбний Сем
Там ще один тип, наче не при чім
У нього па
2026.06.04
12:31
Ти біжиш в невідомість, у пустку,
У ненависть, у магму століть.
Ти біжиш у незайману пущу,
У розлогі обличчя столиць.
Невідомість розкриє картини
Поза часом і простором нам
І простягне дарунки невинні,
У ненависть, у магму століть.
Ти біжиш у незайману пущу,
У розлогі обличчя столиць.
Невідомість розкриє картини
Поза часом і простором нам
І простягне дарунки невинні,
2026.06.04
09:26
VII. КОРОЛЕВА ТІНЕЙ: САГА РОЗБИТОГО СЕРЦЯ
Вітер на Оркнейських островах рвав поли чорного плаща королеви, наче благав повернути кораблі назад. На порозі великої війни за англійську корону Гаральд залишив Єлизавету та доньок у безпечній гавані. Це б
2026.06.04
06:09
Мутні потоки обіцянок,
Холодний пил розчарувань, -
Тримаю знов порожній дзбанок,
Як між ганьбою й честю грань.
Не мучить зовсім спрага помсти,
Чи рідних сміх та дружній глум, -
Лише досада від знайомства
Мене вганяє різко в сум...
Холодний пил розчарувань, -
Тримаю знов порожній дзбанок,
Як між ганьбою й честю грань.
Не мучить зовсім спрага помсти,
Чи рідних сміх та дружній глум, -
Лише досада від знайомства
Мене вганяє різко в сум...
2026.06.03
18:59
на злобу дня повістка ця
хоча її не просять
усякий знає все і сам
а втім усім не досить
на фоні втрат і не до свят
хмарує дощовиння
хтось тягне фронт
брудний полон
хоча її не просять
усякий знає все і сам
а втім усім не досить
на фоні втрат і не до свят
хмарує дощовиння
хтось тягне фронт
брудний полон
2026.06.03
17:32
VI. ЧУЖІ БЕРЕГИ
Дракари розрізали важкі, свинцеві хвилі Північного моря, несучи Єлизавету все далі від родинних обіймів теплого, залитого щедрим вечірнім сонцем, Києва. Норвегія зустріла її непривітними, гострими скелями, які чорними велетнями врізал
2026.06.03
12:59
Гімн України починається з очікування неминучого, але ж минуло і не здійснилось!
Тож на сьогодення замість:
«Ще не вмерла України…»
доречні слова:
«Жити має України…»
03.06.2026р. UA
2026.06.03
12:40
Я знайомий вогням Волопаса.
Я готель для незайманих дів,
Де залишив поштар із Мадрасу
На порозі рудих гризунів,
Що згубили і пашпорт і долю,
Забобонів крапчастий кришталь.
Не шукай біля мене тополі.
Не проси надягнуть пектораль!
Я готель для незайманих дів,
Де залишив поштар із Мадрасу
На порозі рудих гризунів,
Що згубили і пашпорт і долю,
Забобонів крапчастий кришталь.
Не шукай біля мене тополі.
Не проси надягнуть пектораль!
2026.06.03
11:23
Я іду у пустельному лісі.
Мідна тиша самотньо дзвенить.
Зависає печаль у горісі,
Ніби втомлена, зморена мить.
А навколо не бачу нікого.
Ні душі. Говорю у світи.
Все принишкло. Ні біса, ні Бога.
Мідна тиша самотньо дзвенить.
Зависає печаль у горісі,
Ніби втомлена, зморена мить.
А навколо не бачу нікого.
Ні душі. Говорю у світи.
Все принишкло. Ні біса, ні Бога.
2026.06.03
07:00
Вуж плазує на городі
І городину не шкодить,
А ось курка при нагоді
Поклює коренеплоди,
Повисмикує розсаду
І грядки втрамбує радо,
Викликаючи досаду
В тих, що сіє те і садить...
І городину не шкодить,
А ось курка при нагоді
Поклює коренеплоди,
Повисмикує розсаду
І грядки втрамбує радо,
Викликаючи досаду
В тих, що сіє те і садить...
2026.06.02
22:13
Кейданс і Кескейд
Хлопця на ймення Джейд
Вхопили у півтемряві
Поки зал набивсь ущерть
Муркіт, шепіт “Нас займи
Раді догодити ми”
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хлопця на ймення Джейд
Вхопили у півтемряві
Поки зал набивсь ущерть
Муркіт, шепіт “Нас займи
Раді догодити ми”
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Галя Тельнюк (1971) /
Проза
Capriccioso
- Якщо відверто, то нічого не змінюється в житті: O, my gracious! І так хочеться gracious living! Всім хочеться, всім хочеться і ніколи про це не забувається, навіть тоді, коли і самому вже соромно перед собою за такі думки, а от… Всі займаються спортом, всі підтягнуті та здорові, всі усміхаються і хто зміг, і кому положено втікають в глибокий тил, – вам дісталося жити во Фрунзе (ти завжди так казала: во Фрунзе), хворе серце, довгі коси, акордеон - тобі, а подружці – скрипка (пощастило, батьки купили): to play first violin їй хочеться, а ти запрограмована на second? Що це? Як це? Я така очарована, що просто розчарована і заламуєш руки, а твоя first violin - кліп, кліп очима, бо нічого ж не може второпати: та Бог із нею, і батьки її (слава Ягве, володарю Всесвіту, що опинилися тут, а не на окупованій території) усміхаються, округлюючи очі: то їй сподобалося чи ні (?), і самі не знають, як уточнити цей пікантний момент. Між рядами, чіпляючись за чиїсь коліна і вибачаючись на кожному кроці ви нарешті пробираєтесь на свої місця і вас аж розриває від щастя, ви зараз побачите ЇЇ, ваше довгожданне gracious living! В якому платті вона буде сьогодні? Та ніколи не вгадаєш чого саме захочеться тобі, коли ти вже будеш нею. Байдуже, що затиснена з усіх боків чужими людьми, твої очі і твоє серце – там, на екрані, на білому простирадлі чорно-білої казки gracious living. Ах, все буде, все буде, але не тут, не зараз: перешіптування накрохмалених спідниць, капелюшки, плюмаж, жакети, панчішки, камін, трюмо, локони, локони, канделябри, карети, хтось безликий і вірний приносить листи, зів’ялі троянди, запах зими, вино червоне, орхідеї, флер, флер, першотравневий флореаль (ну, це вже зовсім ні в які ворота). І ти любила. Це була весна, а потім літо, осінь, знову літо, осінь, нарешті просінь, оксамитовий сезон в Сухумі, Варшава, Київ, підмосковні будні, гречане поле, діти, колоски, коси немає, безкінечність черг, все важче вишуканість підібрати слів, не йдуть, хоч трісни (отак підглянувши в листа чужого збиваєшся на непотрібний та примхливий тон каприччіо – capriccioso?) і зрештою, яка різниця: до дієз чи ре бемоль – енгармонізм – тотожність зим, твоя октава добігає до кінця, зворотній шлях минає значно швидше. І ти любила. Без жодної інтриги чи неправди твої скарби були повсюди, лише рука лінивого не посміла вкрасти хоча б найменшу крихту твого щастя. Ти помічала? Звісно, навіть знала: до вас приходили вночі, неначе пити каву, а насправді кричати про насущне, - голіарди, пси бродячі, мандрівні студенти, провінціали з теплими серцями і правдою про правди усіх правд, циган приблудний Мазур і племінник Фіделя Кастро, чиє журнальне фото було підтвердженням куди суттєвішим і достовірнішим ніж паспорт, а ще з десяток починаючих прозаїків, художників і потрясаючих поетів. Твоя подруга (не та що first violin, а нова: така, що просто prim, точніше prima donna, вогняна цариця з життєвою мудрістю Соломона і важким пухнастим підборіддям) любила бути відвертою і прямою, розкладати карти, пити червоне солодке вино, говорити про себе і секс (якось навіть розповіла про твого чоловіка, а ти не помітила цього, бо не входило це в твою в чорно-білу-казку gracious living, а значить і не було цього ніколи). Потім плакав хтось страшно, навзрид і разом закінчилося все: ларви не римувалися та не уживалися з ларами і перших було так багато, що навіть prima donna обалділа від їхньої кількості, але було пізно бо ти нарешті розірвала її на шматки, гидливо виплюнувши рештки. Прийшли нові ночі і нові зими. А ти любила. Тепер болісно і з надією, що вже не підведе, і все, все нарешті вийде: ну не обов’язково, щоб були накрохмалені спідниці, монпасьє з Бомарше, орхідеї, пелюстки, а просто тихий кремовий будиночок і нескінченність саду з рядами кучерявої квасолі і гронами томатів, щоб виноградна злива сонячно-прозора, щоб все як у раю: хороші діти і помиті внуки, цілющі трави і здорова їжа. Та і це почало раптом злити і заливати хандрою: надія розвіювалася, як туман, любов давала метастази і ти махнула рукою на всіх, на все і тільки плакала тихо. Але не треба, ну прошу тебе, не треба піддаватися настроям! Ну, давай згадаємо, як усе це починалося. Що починалося? Ну як що: бомбардувальники, велосипед, ти падаєш з дерева, лікарня, водянка, малокрів’я, тобі кажуть, що ти помреш, а ти бачиш, який ти молодець! Ти обдурила всіх і вижила: Я така очарована, що просто розчарована! Ти пам’ятаєш? Давай на чистоту: тобі сподобалася скрипка чи ні? І твої сині очі лукавіють з-під сивих брів, і ти розповзаєшся в усмішці, і заливаєшся беззубим сміхом, але вже не заламуєш руки, бо не можеш:
- Ну, звісно сподобалася… я просто розчарована!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Capriccioso
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.096 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.096 seconds