Сьогодні я сподіваюсь на краще, чекаючи , що завтра воно візьме і прийде, оте " краще", але насправді нема нікого "завтра", бо воно перетворюєтться на сьогодні ... а парадокс саме в тому, що чекаємо ми хорошого не від "сьогодні ", а саме від "завтра",- от ми і продовжуємо чекати, і чекати, а ж поки не приходить момент, коли ми розуміємо, що в нас уже не буде ніякого"завтра" і що час минає.... надто швидко . І врешті решт починаємо жити "вчора". ..
Тож життя поділяється дуже товстою межею між "завтра" і "вчора", і, як не парадоксально, не кожен у своєму житті знаходить місце для "сьогодні", але, хто врешті решть знаходить в собі сили жити сьогодні, того можна назвати щасливим!...
Кожен день, ми живемо так, ніби це лише генеральна репетиція перед великою грою, перед великим виходом на сцену, ми живемо так, ніби лише завтра почнеться справжнє життя, а сьогодні - сьогодні ще тривають приготування до його початку... Кожен день ми чекаємо, що ось ось - ще трошкиі воно почнеться, оте справжнє життя і всі основні люди і події ще попереду, а потім приходить момент, коли ти розумієш, що вони пройшли ті основні події і основні люди повз тебе, що можливо ти їх втратив, через те, що не сприймав їх серйозно...не сприймава їх як частину твого справжнього життя!
Жити, сподіваючись на те, що завтра буде краще як найменше наівно, як найбільше- шкідливо для вашого благополуччя, яке ви маєте будувати вже сьогодні. Ви і ваше життя - це не якесь там майбутнє, завтра чи післязавтра - це сьогодні - і ви ніщо інше, чим ви є сьогодні. Але, жити, згадуючи, те як було гарно колись, ще більш небезпечно і шкідливо, бо такий стан призводить до байдужості до себе і викреслює вас зі сприсків сьогодення.
Так живу і я, розриваючись міііж " вчора", у якому був "він", і між завтра, у якому буду "Я", не залишаючи місця в своєму житті для сьогодні, в якому нема "його", нема успішної і блискучої мене, але ж є інші6 друзі, близькі - небайдужі мені люди і є така "я", яка є, незалежно від того, хочу я того, чи ні... але шлях до майбутноього лежить через усвідомлення мене сьогоднішньої і я маю навчитися жити сьогодні!