ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2025.04.17 21:51
Скільки горя і нещастя комуняки принесли –
Ледь не шосту частку світу до голоду довели.
Доки вони воювали, аби владу укріпить,
Селян бідних обдирали, не давали людям жить.
Лютували продзагони. Як же їм не лютувать,
Як навчились комуняки лиш одного –

Борис Костиря
2025.04.17 21:43
Антипітьма, антивогонь.
Антилюбов антиоснов.
Все навпаки. Промінь долонь
Родить не радість, а тільки кров.

Антиправа антилюдей,
Антидержава антивождів.
В антив'язницях скрегіт плечей.

Артур Сіренко
2025.04.17 16:00
Якщо Ви відвідували Донецьк на День шахтаря чи під час знаменитого донецького карнавалу на День Паризької Комуни, Ви обов’язково мусили побачити яскравий та емоційний танець донецьких шахтарів, що називається донго. І, певно, Ви чули оповідку, що цей тане

Іван Потьомкін
2025.04.17 10:50
А хто бачив, а хто чув,
Хто в Максимка сюніч був?
Мабуть, хтось із зоосаду,
Де зайчаток він погладив,
Задивився- на жирафу,
Тигр нагнав такого страху...
Заспокоїв трохи півень,
Проспівав із ним нарівні...

Віктор Кучерук
2025.04.17 06:14
Прислухаючись до свисту
Ховрашка серед пшениць, –
Не спиняє жайвір виступ,
Не спішить упасти ниць.
Тішить співом хліборобів
Перелітний птах тому,
Що за шкоду ту, що робить,
Дістається не йому.

С М
2025.04.16 21:59
Кину все в пікап і переїду
Вірогідно, в Ел-Eй
Нашукаю собі дім, а далі зійде
Справді новий день

Жінка усі думки, що маю, повнить
Хай нині досить зле
Світ у ній, душі моїй

Борис Костиря
2025.04.16 21:44
Як залишитися цілими
під уламками історії?
На тебе навалені
брили бетону і шлакоблоку,
глини, будівельного сміття,
піску, ти намагаєшся
вибратися, але марно,
тобі залишається

Хельґі Йогансен
2025.04.16 19:29
Серед тисяч вогнів
Єлисейських полів,
де з вітрин діаманти й парфуми
ваблять око моє,
не знайду тільки те,
що ніколи й ніде не забуду.

Вежі Ейфеля шпиль,

Артур Курдіновський
2025.04.16 19:09
Все почалося у холоднім січні.
З тих пір, як сніг промовив гучно "плі!",
Я відбуваю термін свій довічний,
Похмурий в'язень на оцій землі.

Терпів тортури струмом електричним,
Спостерігав чужі обличчя злі.
А камера для мене - простір звичний,

Тетяна Левицька
2025.04.16 16:59
Райське яблуко, Адаме, не надкушуй,
бо пізнавши смак не знайдеш спокій,
збожеволієш, змарнуєш чисту душу,
втративши едем зеленоокий.

Спокушати буде мізки змій лукавий
похітливим стогоном омани.
Бачиш, ніде впасти яблукам тужавим,

Віктор Кучерук
2025.04.16 11:15
Барви яскраві, хмільні аромати,
Співи пташині і море тепла, -
Ніжної свіжості всюди багато,
Добрості світу немає числа.
Сонячне небо, ласкаве проміння,
Лагідний вітер і далеч ясна, -
Світу пасують обнови весінні,
Все наділяє красою весна.

Козак Дума
2025.04.16 09:26
Життя – ріка: потоки і стрімнини,
та хвилі, що біжать на перекат.
Вона зрідні стрімкому часоплину,
якому тихе плесо – неформат.

Обабіч залишаються заплави
і комишем порослі береги,
стоять гаї у величі і славі,

Юрій Гундарєв
2025.04.16 09:25
квітня - День народження легендарного актора і режисера, автора, зокрема, знаменитої стрічки «Великий диктатор» - нищівної сатири на нацизм і на особисто Гітлера.


З вечора і до ранку
диктатор збирає гармати,
бомби, потужні танки -
вбивати!

Борис Костиря
2025.04.15 21:23
Величезні ангари і сховища
зберігають мовчання.
Нескінченні простори...
Підприємства-гіганти в місті
припадають пилом віків.
На них лише крякають
ворони, передвіщаючи
майбутні потрясіння.

Ірина Білінська
2025.04.15 18:54
І ти мені явилася у сні,
журлива музо, зірвана з орбіти…
Кому довічні дала ти обіти,
що цвіт убрався у студений сніг?
Кому віддала крила золоті,
сама упавши у німу безодню? —
Колодязі глибокі і безводні,
а ночі — невиразні і густі.

Іван Потьомкін
2025.04.15 14:58
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Зоя Бідило
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Яна Іванна (1986) / Критика | Аналітика

 мінімалізуючи себе як людину....
Зима цього року почалась жорстоко... нехтючи усіма благаннями вразливих людей що, у повному розпачі від безрезультатних спроб викарабкатися з пазурів кризи та нахабства владного марнославства, марнотратцтва та байдужості намагалися зігрітися у власних сподіванках на краще...
Зима цього року почалася зверхньо і невблаганно притензійно, будучи скупою на сніг, як страждалий від анорексії і самозакоханості еталон краси сучасного суспільства.
Колись любили Бароко зі своїми мякими пишними вихилясами, оснащеними золотом, порцеляною, шовком і бархатом.
Колись чоловіки любили пишнотілих, блідих, слабких жінок,що народжували їм солодкопахнучих , рожевих немовлят.
Сьогодні віддають перевагу довготелесим кістлявим напівнепритомним патикам, але лише віддають перевагу, як дань моді... Сьогодні жінок не вміють любити, тому як напевне, їх не залишилось, ми відібрали у себе можливість бути жінками коли вирішили, що можемо обійтися без чоловіків, одягнувши штани та перебравши на себе усі його функцції і обовязки.
Сьогодні навіть у ліжці жінка може сама виконати партію чоловіка. Жінки навчилися "полювати", здобувати, перемагати і бути жорстокими, вони відмовилися чекати своїх лицарів дома... натомість позбавили себе змоги бути по-справжньому жіночими, позбавили себе сили всемогутньої влади бути слабкими.
А Що трапилося з чоловіком, в умовах втрати власної актуальності, - вони теж втрачаючи себе, намагаються потім знайти у пляшці, наркотиках, бізнесі, азарті, гомосексуалізмі, політиці і поступово втрачають здатність любити жінку по-справжньому , що можна зрозуміти, так як вони знехтувані... їх справжня мужність здатна компенсуватися жіночою швидкою пристосованістю і витривалістю, болевитривалістю і гнучкістю.
Цікаво, чи залишилися непорушні артефакти справжніх ,серед втрачаючих одне одного, і збентежених, наляканих фактом того, " чоловіка" і " жінки"?...
Мінімалізація втрат черекз мінімалізацію сприйняття і споживання...
Чомусь сьогодні суспільство віддає в усьому перевагу мінімалізму - від мистецтва до буденності, в оснащенні кабінетів, квартир, харчуванні, емоціях, покликанні, красі, одязі, у всьому, ми обмежуємо себе, у тому, аби бути щасливими, тому як маємо бути послідовниками тих догматів, якими визначається сьогодні його поняття... Карєра, бізнес, обовязково автомобільчик, можна і у кредит, але треба... одноразові дівчата і хлопці, багаторазові некохані, що потрібні для задоволення потреб, фастфуди, напівнепритомні " мініатюрні" дівчата, напівлюдяні мавоподібні чоловіки з товстими гаманцями і черевами і відсутністю такту і інтелекту... Ми обмежуємо себе у часі, їжі, коханні, сміливості, впевненості, вірі...
Що з нами трапилося?..
Можливо у таких тенденціях криється прагнення адаптуватися до умов, коли Земля поступово вичерпує свої ресурси, темпи індустріалізації і глобалізації вже не знають кордонів у їх споживанні, тому невідворотність того, що вони закінчуться прямопропорційна темпам їх споживання...
Можливо, через те, що перенасиченість простору споживача призвела до перенаповнення і перенагромадження нашого світу, життя, внутрішнього простору, свідомості, шлунку, будинку, почуттів, ліжка і інтелекта врешті решт...
З таким тягарем не легко владнатися не лише кожній окремо взятій людині, але і усьому суспільству, -... суспільство за гратами власної жадоби...ми вязні вязні власного страху не мати грунту під ногами, натомість втрачаючи здатність рухатися, знаходити щось за горизонтами того, у що пустили коріння....
Ми суспільство контрастів і самозречення, суспільство де вмирють від ожиріння та анорексії, розбещені грошима, та кровопролиття та епідемій, маючи під ногами неосяжні джерела вічного багацтва, але не маючи змогу протягнути до того руку...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-30 11:18:48
Переглядів сторінки твору 3967
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.368 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.051 / 5.17)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Соціум
Автор востаннє на сайті 2009.06.02 15:27
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-03-31 18:25:26 ]
Янко, схоже, що на творчих шпальтах у нас інколи виникає відчуття Вищої радості, інколи почуваєш себе майже Людиною.
Не ми перші, не ми останні - хто переживав зими на Землі. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яна Іванна (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-31 18:54:19 ]
не хочеться жити серед зим... і переживати їх також. не думаю, що життя без тепла і світла чогось варте!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-03-31 19:54:45 ]
"не хочеться жити", "не хочеться переживати"... ну, а висновок, мила Яно?
Вибачте, можливо, я ще під враженням відео, де дівчата-"емогерлз" стрибали з даху багатоповерхівки... мабуть, їм теж "не хотілось переживати", а може, вони вірили в те, що смерті не існує. До зустрічі з асфальтом...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-01 16:56:58 ]
шо робиться! (тихенько так)
це шо ж таке робиться!? (вже зовсім голосно, але не настільки шоб почули геть всі)
куди котиться світ!?? (практично на весь сайт)
йой_йо_йой! (картинно заламує мавпоподібні загребущі руки)
...причому абсолютно згоден з авторинею...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-03-31 21:36:57 ]
Так, здається на сайті не вистачає галантних кавалерів, а в природі Сонця. Нічого, синоптики обіцяють, що на наступному тижні ці два атрибути зійдуться до купи з третім...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-01 16:51:49 ]
а як же Глантний Маньєрист?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2009-05-01 17:12:43 ]
Тільки не за підпискою, а в порядку ЖИВОЇ черги! :)