Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Блоха /
Проза
Пророк Эшуа и Иуда.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пророк Эшуа и Иуда.
Пророк Эшуа и Иуда.
Иуда, сидя за столом, пытался понять, слова учителя, а перед эго взором постоянно повторялась картинка; как Эшуа осматривает учеников, медленно проводя взором от одного ученика к другому, и только посмотрев на него, сидящего справа от Эшуа. И на его удивление, Эшуа посмотрел в его глаза и улыбнулся, с каким-то непонятным удовольствием. Но некто не видел эту улыбку, и все переглядывались, пытаясь понять, кто предаст?
Но первое чувство, которое его поразило в момент понимания, что Эшуа думает на него, это обида и вопрос; как я могу придать его?
Все за столом пытались выяснить, и обсуждали в разговоре, кто может выдать учителя, и только Иуда, просто непонимающе смотрел на происходящее и только Эшуа смотрел спокойно на происходящее, и на его лице читалось умиление и мысль; они малые дети. И только редкий взгляд на Иуду был одобрителен и говорил об уважении и успокаивал, придавая ему спокойствия, разрывая душу Иуды на куски.
Спустя время Эшуа наклонился к Иуде и прошептал:
- Подумай, что будет дальше?
Смотря на Эшуа, Иуда, представлял как Эшуа, помещён в темницу, где с Эшуа разговаривают Понтий Пилит, но даже если Понтий захочет казнить, то его отец первосвященник (?) не даст казнить своего сына, как бы он не противостоял по вере.
Но Эшуа посмотрел с грустью в глаза Иуде, и у Иуды воз никло впечатление, о том, что Эшуа знает, что отец не спасёт его, а только… И эта мысль только, натолкнула его на новые вопросы, ответы на которые он не мог допустить ответы, что уже заполонили его разум.
Эшуа встал из-за стола и вышел во двор, а ученики продолжали обсуждать вопрос; кто выдаст учителя? – и лишь спустя мгновение, поняв, что Эшуа хочет ему, что-то сказать, и Иуда также встав из-за стола, проследовал за Эшуа. Выйдя во двор Иуда увидел ожидающего его Эшуа, что произнёс ему:
- Пройдёмся!
И они вместе прошли несколько десятков метров, Эшшуа понимал, что Иуда хочет спросить, но боится, и он начал первым.
- Путь любой истины, всегда заканчивается её подтверждением, или опровержением.
- Но какое подтверждение может, дать смерть?
- Отсутствие, смерти.
Эта фраза удивила Иуду, и он переспросил:
- Как нет смерти?
- Если ты с богом, то ты бессмертен, и смерть не имеет не какого значения.
- Но, видь висеть на кресте это мучение.
- В этом мире нет боли, а только страх перед ней.
- Но почему? – я.
Эшуа, улыбнулся, и произнёс, а кому доверится, Пётр приставлен к нам синодом, и если ему поручить сделать это, то он не сделает поскольку, это может стать явным, и тогда моя смерть будет их сговором. И это скажет о моей правоте и страхе их перед моими словами. Все остальные не являются достаточно сильными, и врятли хоть на половину поняли, что я произношу, в том контексте, в котором я произношу.
- Почему так?
- Это просто, каждый понимает слова, так как он смотрит на мир, а смотрит каждый так как воспитан, а вод ты, был в поиске когда познакомился со мной, и ты смог понять многое из того что я сказал.
- А что это даст?
- Посмотришь.
Николай Блоха. 22.04.09 г. 13:50
Иуда, сидя за столом, пытался понять, слова учителя, а перед эго взором постоянно повторялась картинка; как Эшуа осматривает учеников, медленно проводя взором от одного ученика к другому, и только посмотрев на него, сидящего справа от Эшуа. И на его удивление, Эшуа посмотрел в его глаза и улыбнулся, с каким-то непонятным удовольствием. Но некто не видел эту улыбку, и все переглядывались, пытаясь понять, кто предаст?
Но первое чувство, которое его поразило в момент понимания, что Эшуа думает на него, это обида и вопрос; как я могу придать его?
Все за столом пытались выяснить, и обсуждали в разговоре, кто может выдать учителя, и только Иуда, просто непонимающе смотрел на происходящее и только Эшуа смотрел спокойно на происходящее, и на его лице читалось умиление и мысль; они малые дети. И только редкий взгляд на Иуду был одобрителен и говорил об уважении и успокаивал, придавая ему спокойствия, разрывая душу Иуды на куски.
Спустя время Эшуа наклонился к Иуде и прошептал:
- Подумай, что будет дальше?
Смотря на Эшуа, Иуда, представлял как Эшуа, помещён в темницу, где с Эшуа разговаривают Понтий Пилит, но даже если Понтий захочет казнить, то его отец первосвященник (?) не даст казнить своего сына, как бы он не противостоял по вере.
Но Эшуа посмотрел с грустью в глаза Иуде, и у Иуды воз никло впечатление, о том, что Эшуа знает, что отец не спасёт его, а только… И эта мысль только, натолкнула его на новые вопросы, ответы на которые он не мог допустить ответы, что уже заполонили его разум.
Эшуа встал из-за стола и вышел во двор, а ученики продолжали обсуждать вопрос; кто выдаст учителя? – и лишь спустя мгновение, поняв, что Эшуа хочет ему, что-то сказать, и Иуда также встав из-за стола, проследовал за Эшуа. Выйдя во двор Иуда увидел ожидающего его Эшуа, что произнёс ему:
- Пройдёмся!
И они вместе прошли несколько десятков метров, Эшшуа понимал, что Иуда хочет спросить, но боится, и он начал первым.
- Путь любой истины, всегда заканчивается её подтверждением, или опровержением.
- Но какое подтверждение может, дать смерть?
- Отсутствие, смерти.
Эта фраза удивила Иуду, и он переспросил:
- Как нет смерти?
- Если ты с богом, то ты бессмертен, и смерть не имеет не какого значения.
- Но, видь висеть на кресте это мучение.
- В этом мире нет боли, а только страх перед ней.
- Но почему? – я.
Эшуа, улыбнулся, и произнёс, а кому доверится, Пётр приставлен к нам синодом, и если ему поручить сделать это, то он не сделает поскольку, это может стать явным, и тогда моя смерть будет их сговором. И это скажет о моей правоте и страхе их перед моими словами. Все остальные не являются достаточно сильными, и врятли хоть на половину поняли, что я произношу, в том контексте, в котором я произношу.
- Почему так?
- Это просто, каждый понимает слова, так как он смотрит на мир, а смотрит каждый так как воспитан, а вод ты, был в поиске когда познакомился со мной, и ты смог понять многое из того что я сказал.
- А что это даст?
- Посмотришь.
Николай Блоха. 22.04.09 г. 13:50
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
