
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
2025.06.18
19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2025.06.18
14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами.
Коментарі свого часу сподобались, як сві
2025.06.18
05:43
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
2025.06.17
22:00
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
2025.06.17
21:33
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 6 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Золотавий ла
Золотавий ла
2025.06.17
21:28
Порожня сцена і порожній зал,
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Микола Блоха /
Проза
Пророк Эшуа и Иуда.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пророк Эшуа и Иуда.
Пророк Эшуа и Иуда.
Иуда, сидя за столом, пытался понять, слова учителя, а перед эго взором постоянно повторялась картинка; как Эшуа осматривает учеников, медленно проводя взором от одного ученика к другому, и только посмотрев на него, сидящего справа от Эшуа. И на его удивление, Эшуа посмотрел в его глаза и улыбнулся, с каким-то непонятным удовольствием. Но некто не видел эту улыбку, и все переглядывались, пытаясь понять, кто предаст?
Но первое чувство, которое его поразило в момент понимания, что Эшуа думает на него, это обида и вопрос; как я могу придать его?
Все за столом пытались выяснить, и обсуждали в разговоре, кто может выдать учителя, и только Иуда, просто непонимающе смотрел на происходящее и только Эшуа смотрел спокойно на происходящее, и на его лице читалось умиление и мысль; они малые дети. И только редкий взгляд на Иуду был одобрителен и говорил об уважении и успокаивал, придавая ему спокойствия, разрывая душу Иуды на куски.
Спустя время Эшуа наклонился к Иуде и прошептал:
- Подумай, что будет дальше?
Смотря на Эшуа, Иуда, представлял как Эшуа, помещён в темницу, где с Эшуа разговаривают Понтий Пилит, но даже если Понтий захочет казнить, то его отец первосвященник (?) не даст казнить своего сына, как бы он не противостоял по вере.
Но Эшуа посмотрел с грустью в глаза Иуде, и у Иуды воз никло впечатление, о том, что Эшуа знает, что отец не спасёт его, а только… И эта мысль только, натолкнула его на новые вопросы, ответы на которые он не мог допустить ответы, что уже заполонили его разум.
Эшуа встал из-за стола и вышел во двор, а ученики продолжали обсуждать вопрос; кто выдаст учителя? – и лишь спустя мгновение, поняв, что Эшуа хочет ему, что-то сказать, и Иуда также встав из-за стола, проследовал за Эшуа. Выйдя во двор Иуда увидел ожидающего его Эшуа, что произнёс ему:
- Пройдёмся!
И они вместе прошли несколько десятков метров, Эшшуа понимал, что Иуда хочет спросить, но боится, и он начал первым.
- Путь любой истины, всегда заканчивается её подтверждением, или опровержением.
- Но какое подтверждение может, дать смерть?
- Отсутствие, смерти.
Эта фраза удивила Иуду, и он переспросил:
- Как нет смерти?
- Если ты с богом, то ты бессмертен, и смерть не имеет не какого значения.
- Но, видь висеть на кресте это мучение.
- В этом мире нет боли, а только страх перед ней.
- Но почему? – я.
Эшуа, улыбнулся, и произнёс, а кому доверится, Пётр приставлен к нам синодом, и если ему поручить сделать это, то он не сделает поскольку, это может стать явным, и тогда моя смерть будет их сговором. И это скажет о моей правоте и страхе их перед моими словами. Все остальные не являются достаточно сильными, и врятли хоть на половину поняли, что я произношу, в том контексте, в котором я произношу.
- Почему так?
- Это просто, каждый понимает слова, так как он смотрит на мир, а смотрит каждый так как воспитан, а вод ты, был в поиске когда познакомился со мной, и ты смог понять многое из того что я сказал.
- А что это даст?
- Посмотришь.
Николай Блоха. 22.04.09 г. 13:50
Иуда, сидя за столом, пытался понять, слова учителя, а перед эго взором постоянно повторялась картинка; как Эшуа осматривает учеников, медленно проводя взором от одного ученика к другому, и только посмотрев на него, сидящего справа от Эшуа. И на его удивление, Эшуа посмотрел в его глаза и улыбнулся, с каким-то непонятным удовольствием. Но некто не видел эту улыбку, и все переглядывались, пытаясь понять, кто предаст?
Но первое чувство, которое его поразило в момент понимания, что Эшуа думает на него, это обида и вопрос; как я могу придать его?
Все за столом пытались выяснить, и обсуждали в разговоре, кто может выдать учителя, и только Иуда, просто непонимающе смотрел на происходящее и только Эшуа смотрел спокойно на происходящее, и на его лице читалось умиление и мысль; они малые дети. И только редкий взгляд на Иуду был одобрителен и говорил об уважении и успокаивал, придавая ему спокойствия, разрывая душу Иуды на куски.
Спустя время Эшуа наклонился к Иуде и прошептал:
- Подумай, что будет дальше?
Смотря на Эшуа, Иуда, представлял как Эшуа, помещён в темницу, где с Эшуа разговаривают Понтий Пилит, но даже если Понтий захочет казнить, то его отец первосвященник (?) не даст казнить своего сына, как бы он не противостоял по вере.
Но Эшуа посмотрел с грустью в глаза Иуде, и у Иуды воз никло впечатление, о том, что Эшуа знает, что отец не спасёт его, а только… И эта мысль только, натолкнула его на новые вопросы, ответы на которые он не мог допустить ответы, что уже заполонили его разум.
Эшуа встал из-за стола и вышел во двор, а ученики продолжали обсуждать вопрос; кто выдаст учителя? – и лишь спустя мгновение, поняв, что Эшуа хочет ему, что-то сказать, и Иуда также встав из-за стола, проследовал за Эшуа. Выйдя во двор Иуда увидел ожидающего его Эшуа, что произнёс ему:
- Пройдёмся!
И они вместе прошли несколько десятков метров, Эшшуа понимал, что Иуда хочет спросить, но боится, и он начал первым.
- Путь любой истины, всегда заканчивается её подтверждением, или опровержением.
- Но какое подтверждение может, дать смерть?
- Отсутствие, смерти.
Эта фраза удивила Иуду, и он переспросил:
- Как нет смерти?
- Если ты с богом, то ты бессмертен, и смерть не имеет не какого значения.
- Но, видь висеть на кресте это мучение.
- В этом мире нет боли, а только страх перед ней.
- Но почему? – я.
Эшуа, улыбнулся, и произнёс, а кому доверится, Пётр приставлен к нам синодом, и если ему поручить сделать это, то он не сделает поскольку, это может стать явным, и тогда моя смерть будет их сговором. И это скажет о моей правоте и страхе их перед моими словами. Все остальные не являются достаточно сильными, и врятли хоть на половину поняли, что я произношу, в том контексте, в котором я произношу.
- Почему так?
- Это просто, каждый понимает слова, так как он смотрит на мир, а смотрит каждый так как воспитан, а вод ты, был в поиске когда познакомился со мной, и ты смог понять многое из того что я сказал.
- А что это даст?
- Посмотришь.
Николай Блоха. 22.04.09 г. 13:50
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію