ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.01.06 19:13
Він робив морозиво зі снігу
Солодке, наче січневий вечір.
Він робив вино
З крапель липневої зливи,
П’янке, наче квіти троянд.
Він лишав глибокі сліди
На їдкій пилюці доріг –
Може він був

Артур Курдіновський
2026.01.06 15:10
Не обрані. Покарані. Наш крах -
Душа під шаром надтонкої шкіри.
Тому щасливі ми хіба що в снах,
Для нас там грають фантастичні ліри.

Зустріли ніч самітниця й монах...
Сонети - дві симфонії зневіри.
Приречене мовчання на вустах,

Сергій Губерначук
2026.01.06 13:29
Хлопчик Ейф.
Голландський ельф.
Прилетів у Київ.
Поблукав поміж дерев.
Заснув у Софії.
Дзвін уранці калатав.
Монастир попідмітав.
Осінь бачив українську.

Борис Костиря
2026.01.06 11:10
Так шкода витрачати час
На сон минущий, поверховий,
Мов попіл від німих свічад,
Який спадатиме на скроні.

Горітиме у нас свіча,
Яку не здатні погасити
Всі демони. Торкне плеча

Олександр Сушко
2026.01.06 10:10
Занурююся, звично, у добро,
Там плавають, мов риби, сонні вірші.
І янголиним золотим пером
Малюю звуки, запахи і тишу.

А кольори чудесні! Тільки глянь!
Відтінок кожен - геніальна пісня!
Сплітаю воєдино Інь та Янь

Кока Черкаський
2026.01.06 04:50
Вечір.
Ваш корпоратив.
Всі чекають
Дивних див,

Хоч і знають:
Див нема.
Просто грудень

Ігор Шоха
2026.01.05 22:03
А тактика стратега – діло темне,
тасуються покірні вояки
і... нотабене –
чучело зелене
розпочинає гру у піддавки.

***
А ніж розпочинати рокіровку

Микола Дудар
2026.01.05 21:23
Терпіння випурхнуло з дому
І прямо з хати в небеса…
Мені однаково від злому,
І там, і тут, мене нема.
На небесах вже однодумці…
А я туди і не спішив…
Блукаю... Наче у відпустці
У ній охоче ще б грішив…

С М
2026.01.05 21:12
ей караване мене забирай
у португалію в еспанський край
андалузію і житні поля
прагну зустріти й стрічатиму я

хутко забирай мене
відси караване

Іван Потьомкін
2026.01.05 19:46
Деінде, мабуть, так, але не в Єрусалимі,
Коли дощем з відра заллє тебе по самі вуха,
Аж до кісток прониже вітрюгами невмолимо злими.
Та гідне подиву тобі, напевне, буде,
Негоду цю благословенням Божим називають люди.
Готові і щулитись вони, і закрива

Олена Побийголод
2026.01.05 19:10
Із Леоніда Сергєєва

А першими зникнуть опасисті, –
не тому, що багато їдять,
а тому, що вони – опасисті,
і їх відразу з’їдять.

Руді повиводяться другими.

Артур Сіренко
2026.01.05 15:45
Книга, що стала повітрям
Написана синьооким самітником,
Що бавився словами як намистинами,
Що відчиняв двері в безодню,
Що жив у хиткій хатині,
Яка була зроблена з очерету,
Що ріс на холодному озері,
Де плавали білі лебеді,

Сергій Губерначук
2026.01.05 12:18
Замок.
Залізний дизайн.
Пташці
відрізали лапку.
Лізе
по лезу сльоза,
крові
коричнева крапка.

Володимир Мацуцький
2026.01.05 12:17
В траві ховався коник,
В траві ховався коник,
Дзвонив той коник в дзвоник,
Співав і цокотав.
Невже ж то бува,
Невже ж то бува,
Дзвонив той коник в дзвоник.
Невже ж то бува,

Борис Костиря
2026.01.05 11:35
Я прокинусь у лісі від шуму птахів.
Із безодні вернусь у новітню безодню.
Моє серце проб'ють не списи каблуків,
А ледь танучі в небі зникаючі зорі.
І до мене долинуть видіння віків,
Невідчутні, загрозливі, сиві, прозорі.

Я прокинуся в лісі

В Горова Леся
2026.01.05 10:59
Ніч вливається в шибку синькою,
Підвіконням стікає вниз.
Обморожена гілка бринькає
Медіатором об карниз.

Місяць повний у сніг покришений.
Грає сріблом невинний наст.
А за щирою ніби тишею
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Микола Блоха / Проза

 Пророк Эшуа и Иуда.
Пророк Эшуа и Иуда.

Иуда, сидя за столом, пытался понять, слова учителя, а перед эго взором постоянно повторялась картинка; как Эшуа осматривает учеников, медленно проводя взором от одного ученика к другому, и только посмотрев на него, сидящего справа от Эшуа. И на его удивление, Эшуа посмотрел в его глаза и улыбнулся, с каким-то непонятным удовольствием. Но некто не видел эту улыбку, и все переглядывались, пытаясь понять, кто предаст?
Но первое чувство, которое его поразило в момент понимания, что Эшуа думает на него, это обида и вопрос; как я могу придать его?
Все за столом пытались выяснить, и обсуждали в разговоре, кто может выдать учителя, и только Иуда, просто непонимающе смотрел на происходящее и только Эшуа смотрел спокойно на происходящее, и на его лице читалось умиление и мысль; они малые дети. И только редкий взгляд на Иуду был одобрителен и говорил об уважении и успокаивал, придавая ему спокойствия, разрывая душу Иуды на куски.
Спустя время Эшуа наклонился к Иуде и прошептал:
- Подумай, что будет дальше?
Смотря на Эшуа, Иуда, представлял как Эшуа, помещён в темницу, где с Эшуа разговаривают Понтий Пилит, но даже если Понтий захочет казнить, то его отец первосвященник (?) не даст казнить своего сына, как бы он не противостоял по вере.
Но Эшуа посмотрел с грустью в глаза Иуде, и у Иуды воз никло впечатление, о том, что Эшуа знает, что отец не спасёт его, а только… И эта мысль только, натолкнула его на новые вопросы, ответы на которые он не мог допустить ответы, что уже заполонили его разум.
Эшуа встал из-за стола и вышел во двор, а ученики продолжали обсуждать вопрос; кто выдаст учителя? – и лишь спустя мгновение, поняв, что Эшуа хочет ему, что-то сказать, и Иуда также встав из-за стола, проследовал за Эшуа. Выйдя во двор Иуда увидел ожидающего его Эшуа, что произнёс ему:
- Пройдёмся!
И они вместе прошли несколько десятков метров, Эшшуа понимал, что Иуда хочет спросить, но боится, и он начал первым.
- Путь любой истины, всегда заканчивается её подтверждением, или опровержением.
- Но какое подтверждение может, дать смерть?
- Отсутствие, смерти.
Эта фраза удивила Иуду, и он переспросил:
- Как нет смерти?
- Если ты с богом, то ты бессмертен, и смерть не имеет не какого значения.
- Но, видь висеть на кресте это мучение.
- В этом мире нет боли, а только страх перед ней.
- Но почему? – я.
Эшуа, улыбнулся, и произнёс, а кому доверится, Пётр приставлен к нам синодом, и если ему поручить сделать это, то он не сделает поскольку, это может стать явным, и тогда моя смерть будет их сговором. И это скажет о моей правоте и страхе их перед моими словами. Все остальные не являются достаточно сильными, и врятли хоть на половину поняли, что я произношу, в том контексте, в котором я произношу.
- Почему так?
- Это просто, каждый понимает слова, так как он смотрит на мир, а смотрит каждый так как воспитан, а вод ты, был в поиске когда познакомился со мной, и ты смог понять многое из того что я сказал.
- А что это даст?
- Посмотришь.


Николай Блоха. 22.04.09 г. 13:50




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-04-22 13:53:52
Переглядів сторінки твору 1276
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (2.051 / 2.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (1.646 / 2.17)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.821
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2009.07.16 16:02
Автор у цю хвилину відсутній