Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.04
10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ
(замість Післямови)
Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат
2026.10.04
10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.
2026.10.04
07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.
2026.10.03
22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші
2026.10.03
20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.
Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.
Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
2026.10.03
19:56
Тягніться, очі, за Ель Греко,
Спирайтесь, спини, на довгі сходні,
Кидайтесь в ноги густим смерекам,
Під стріхи лізьте в страху господнім.
Немов премудрість годинникарства
Шляхами манівців, без бою,
Хто знає, на які штукарства
Спирайтесь, спини, на довгі сходні,
Кидайтесь в ноги густим смерекам,
Під стріхи лізьте в страху господнім.
Немов премудрість годинникарства
Шляхами манівців, без бою,
Хто знає, на які штукарства
2026.10.03
17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.
Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.
Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси
2026.10.03
13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.
Пишу, пишу життя, немов роман,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.
Пишу, пишу життя, немов роман,
2026.10.03
13:29
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.
2026.10.03
12:50
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене
я помічав твій біль неясний
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене
я помічав твій біль неясний
2026.10.03
12:33
Рядки лягають на папір
легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.
легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.
2026.10.03
10:17
КАРЛ БРЮЛЛОВ: полотно «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ»
або «…остання мить ПОМПЕЇ…»
…І в цю останню, найстрашнішу хвилину Помпеї перестали бути містом окремих людей. Вулкан за мить змив різницю між золотом патриціїв і лахміттям бідняків, між вірою в Христа та с
2026.10.03
09:42
Вже тиша в саду цвіткунами сюрчить,
в павутинці сріблястій — зупинена мить,
вже втому шепоче вечірня зоря
і мене милота обіймає твоя.
А завтра вже бабине літо — привіт! —
буйнобарвного світла крізь місто політ.
І знов ми відчиним для казки вікно,
в павутинці сріблястій — зупинена мить,
вже втому шепоче вечірня зоря
і мене милота обіймає твоя.
А завтра вже бабине літо — привіт! —
буйнобарвного світла крізь місто політ.
І знов ми відчиним для казки вікно,
2026.10.03
06:17
Давай поговоримо чесно і щиро
Про те, що найбільше хвилює обох:
Чому в дні прийдешні втрачаємо віру
І де у мовчанні ховається Бог?
Можливо, Всевишній втомився від криків
Та наших шалених і злих молитов, -
Чи, може, не бачить крізь темряву віку
Тих
Про те, що найбільше хвилює обох:
Чому в дні прийдешні втрачаємо віру
І де у мовчанні ховається Бог?
Можливо, Всевишній втомився від криків
Та наших шалених і злих молитов, -
Чи, може, не бачить крізь темряву віку
Тих
2026.10.03
00:51
Ми одне від одного далеко.
Сон змінився на ранковий крах.
Ти очолюєш бібліотеку
Кращу за усі - на Небесах.
Дивиться на місто біла хмара,
І спостерігає добрий Бог,
Як старанно пишеш формуляри
Сон змінився на ранковий крах.
Ти очолюєш бібліотеку
Кращу за усі - на Небесах.
Дивиться на місто біла хмара,
І спостерігає добрий Бог,
Як старанно пишеш формуляри
2026.10.02
21:55
Ще не торкнула сивина осіння
Брюнета-осокора темних скронь ,
Рудої вільхи не горить вогонь
І соковиті під вербою тіні.
Смиренне у прощальнім омовінні
Росою, що тримається до півдня,
Стихає літо в царині осонь.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Брюнета-осокора темних скронь ,
Рудої вільхи не горить вогонь
І соковиті під вербою тіні.
Смиренне у прощальнім омовінні
Росою, що тримається до півдня,
Стихає літо в царині осонь.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Блоха /
Проза
Пророк Эшуа и Иуда.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пророк Эшуа и Иуда.
Пророк Эшуа и Иуда.
Иуда, сидя за столом, пытался понять, слова учителя, а перед эго взором постоянно повторялась картинка; как Эшуа осматривает учеников, медленно проводя взором от одного ученика к другому, и только посмотрев на него, сидящего справа от Эшуа. И на его удивление, Эшуа посмотрел в его глаза и улыбнулся, с каким-то непонятным удовольствием. Но некто не видел эту улыбку, и все переглядывались, пытаясь понять, кто предаст?
Но первое чувство, которое его поразило в момент понимания, что Эшуа думает на него, это обида и вопрос; как я могу придать его?
Все за столом пытались выяснить, и обсуждали в разговоре, кто может выдать учителя, и только Иуда, просто непонимающе смотрел на происходящее и только Эшуа смотрел спокойно на происходящее, и на его лице читалось умиление и мысль; они малые дети. И только редкий взгляд на Иуду был одобрителен и говорил об уважении и успокаивал, придавая ему спокойствия, разрывая душу Иуды на куски.
Спустя время Эшуа наклонился к Иуде и прошептал:
- Подумай, что будет дальше?
Смотря на Эшуа, Иуда, представлял как Эшуа, помещён в темницу, где с Эшуа разговаривают Понтий Пилит, но даже если Понтий захочет казнить, то его отец первосвященник (?) не даст казнить своего сына, как бы он не противостоял по вере.
Но Эшуа посмотрел с грустью в глаза Иуде, и у Иуды воз никло впечатление, о том, что Эшуа знает, что отец не спасёт его, а только… И эта мысль только, натолкнула его на новые вопросы, ответы на которые он не мог допустить ответы, что уже заполонили его разум.
Эшуа встал из-за стола и вышел во двор, а ученики продолжали обсуждать вопрос; кто выдаст учителя? – и лишь спустя мгновение, поняв, что Эшуа хочет ему, что-то сказать, и Иуда также встав из-за стола, проследовал за Эшуа. Выйдя во двор Иуда увидел ожидающего его Эшуа, что произнёс ему:
- Пройдёмся!
И они вместе прошли несколько десятков метров, Эшшуа понимал, что Иуда хочет спросить, но боится, и он начал первым.
- Путь любой истины, всегда заканчивается её подтверждением, или опровержением.
- Но какое подтверждение может, дать смерть?
- Отсутствие, смерти.
Эта фраза удивила Иуду, и он переспросил:
- Как нет смерти?
- Если ты с богом, то ты бессмертен, и смерть не имеет не какого значения.
- Но, видь висеть на кресте это мучение.
- В этом мире нет боли, а только страх перед ней.
- Но почему? – я.
Эшуа, улыбнулся, и произнёс, а кому доверится, Пётр приставлен к нам синодом, и если ему поручить сделать это, то он не сделает поскольку, это может стать явным, и тогда моя смерть будет их сговором. И это скажет о моей правоте и страхе их перед моими словами. Все остальные не являются достаточно сильными, и врятли хоть на половину поняли, что я произношу, в том контексте, в котором я произношу.
- Почему так?
- Это просто, каждый понимает слова, так как он смотрит на мир, а смотрит каждый так как воспитан, а вод ты, был в поиске когда познакомился со мной, и ты смог понять многое из того что я сказал.
- А что это даст?
- Посмотришь.
Николай Блоха. 22.04.09 г. 13:50
Иуда, сидя за столом, пытался понять, слова учителя, а перед эго взором постоянно повторялась картинка; как Эшуа осматривает учеников, медленно проводя взором от одного ученика к другому, и только посмотрев на него, сидящего справа от Эшуа. И на его удивление, Эшуа посмотрел в его глаза и улыбнулся, с каким-то непонятным удовольствием. Но некто не видел эту улыбку, и все переглядывались, пытаясь понять, кто предаст?
Но первое чувство, которое его поразило в момент понимания, что Эшуа думает на него, это обида и вопрос; как я могу придать его?
Все за столом пытались выяснить, и обсуждали в разговоре, кто может выдать учителя, и только Иуда, просто непонимающе смотрел на происходящее и только Эшуа смотрел спокойно на происходящее, и на его лице читалось умиление и мысль; они малые дети. И только редкий взгляд на Иуду был одобрителен и говорил об уважении и успокаивал, придавая ему спокойствия, разрывая душу Иуды на куски.
Спустя время Эшуа наклонился к Иуде и прошептал:
- Подумай, что будет дальше?
Смотря на Эшуа, Иуда, представлял как Эшуа, помещён в темницу, где с Эшуа разговаривают Понтий Пилит, но даже если Понтий захочет казнить, то его отец первосвященник (?) не даст казнить своего сына, как бы он не противостоял по вере.
Но Эшуа посмотрел с грустью в глаза Иуде, и у Иуды воз никло впечатление, о том, что Эшуа знает, что отец не спасёт его, а только… И эта мысль только, натолкнула его на новые вопросы, ответы на которые он не мог допустить ответы, что уже заполонили его разум.
Эшуа встал из-за стола и вышел во двор, а ученики продолжали обсуждать вопрос; кто выдаст учителя? – и лишь спустя мгновение, поняв, что Эшуа хочет ему, что-то сказать, и Иуда также встав из-за стола, проследовал за Эшуа. Выйдя во двор Иуда увидел ожидающего его Эшуа, что произнёс ему:
- Пройдёмся!
И они вместе прошли несколько десятков метров, Эшшуа понимал, что Иуда хочет спросить, но боится, и он начал первым.
- Путь любой истины, всегда заканчивается её подтверждением, или опровержением.
- Но какое подтверждение может, дать смерть?
- Отсутствие, смерти.
Эта фраза удивила Иуду, и он переспросил:
- Как нет смерти?
- Если ты с богом, то ты бессмертен, и смерть не имеет не какого значения.
- Но, видь висеть на кресте это мучение.
- В этом мире нет боли, а только страх перед ней.
- Но почему? – я.
Эшуа, улыбнулся, и произнёс, а кому доверится, Пётр приставлен к нам синодом, и если ему поручить сделать это, то он не сделает поскольку, это может стать явным, и тогда моя смерть будет их сговором. И это скажет о моей правоте и страхе их перед моими словами. Все остальные не являются достаточно сильными, и врятли хоть на половину поняли, что я произношу, в том контексте, в котором я произношу.
- Почему так?
- Это просто, каждый понимает слова, так как он смотрит на мир, а смотрит каждый так как воспитан, а вод ты, был в поиске когда познакомился со мной, и ты смог понять многое из того что я сказал.
- А что это даст?
- Посмотришь.
Николай Блоха. 22.04.09 г. 13:50
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
