Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.07
16:29
Хмільний Хмільник на рідному Поділлі --
Благословенний, чарівливий край.
Де пестили мене волосся хвилі,
І мріяння збувалися про рай.
І бабине цвіло розкішне літо...
Я поринав у промені принад
Щоб душу розхвильовану зігріти --
Благословенний, чарівливий край.
Де пестили мене волосся хвилі,
І мріяння збувалися про рай.
І бабине цвіло розкішне літо...
Я поринав у промені принад
Щоб душу розхвильовану зігріти --
2025.11.07
13:41
Звертаюсь вкотре до автівки:
Звези мене куди небудь…
А краще все ж до Шепетівки
І зупинитись не забудь
У тім селі, що зріс і виріс
Де цвинтар… школа… сінокос
Малечі зліт… дорослих вирій
І гомін бджілок, вредних ос…
Звези мене куди небудь…
А краще все ж до Шепетівки
І зупинитись не забудь
У тім селі, що зріс і виріс
Де цвинтар… школа… сінокос
Малечі зліт… дорослих вирій
І гомін бджілок, вредних ос…
2025.11.06
21:53
Не певен, що якби Мойсей
явивсь на Святу землю,
в сьогоднішній Ізраїль,
навряд чи визнав би він за своїх
нащадків тих, що при ньому
в Єгипті місили з січкою глину,
приймали Тору і на плечах несли Мішкан –
присутність Всевишнього серед них…
явивсь на Святу землю,
в сьогоднішній Ізраїль,
навряд чи визнав би він за своїх
нащадків тих, що при ньому
в Єгипті місили з січкою глину,
приймали Тору і на плечах несли Мішкан –
присутність Всевишнього серед них…
2025.11.06
21:39
Я простягаю до тебе руки
крізь велике озеро,
схоже на серце космосу.
Над озером стоїть туман,
наче химерні думки.
Вечірній холод протвережує
після філософського сп'яніння.
Я стою над великим озером,
крізь велике озеро,
схоже на серце космосу.
Над озером стоїть туман,
наче химерні думки.
Вечірній холод протвережує
після філософського сп'яніння.
Я стою над великим озером,
2025.11.06
21:22
Як перейшов я у четвертий клас
І стали ми історію вивчати,
То довелось ім’я його стрічати.
Він представлявся, як «герой» для нас.
Бо вміло з ворогами воював,
В Червоній Армії був знаним командиром.
Ми вірили тим побрехенькам щиро,
Бо хто ж тоді про
І стали ми історію вивчати,
То довелось ім’я його стрічати.
Він представлявся, як «герой» для нас.
Бо вміло з ворогами воював,
В Червоній Армії був знаним командиром.
Ми вірили тим побрехенькам щиро,
Бо хто ж тоді про
2025.11.06
17:57
Вереміями, вереміями
Плач із радістю межував.
Все перебрано, перевіяно,
Перелущено по жнивах.
Чи пробачило спрагу літові
Те, що вижило у зимі?
Від морозу і спеки - мітини,
Плач із радістю межував.
Все перебрано, перевіяно,
Перелущено по жнивах.
Чи пробачило спрагу літові
Те, що вижило у зимі?
Від морозу і спеки - мітини,
2025.11.06
17:15
Вкривають землю втомлену тумани,
Народжуючи зболені рядки.
Чи варто будувати точні плани,
Коли у долі власні є думки?
Можливо, осінь рубіконом стане,
Напише світлі, райдужні казки.
З пейзажу прибираю все погане,
Народжуючи зболені рядки.
Чи варто будувати точні плани,
Коли у долі власні є думки?
Можливо, осінь рубіконом стане,
Напише світлі, райдужні казки.
З пейзажу прибираю все погане,
2025.11.06
15:34
Скажи осіннім квітам*:
Вітрила осені давно роздерті**,
Сірі хмари стали вином
У келиху старчика Фідія***
(Він будував Колізей –
Думав, що то окраса,
Думав, що то капелюх,
Що загубив дивак Аполлон,
Вітрила осені давно роздерті**,
Сірі хмари стали вином
У келиху старчика Фідія***
(Він будував Колізей –
Думав, що то окраса,
Думав, що то капелюх,
Що загубив дивак Аполлон,
2025.11.06
13:26
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж
2025.11.06
09:46
Хороший привід: досі в справі
Як режисер над усіма…
І не важливо на підставі
Чи усерйоз, чи жартома
Цікаво буде споглядати —
До прозвиськ всучать: театрал!?
Не по одинці, з ніжним матом…
Ну, що поробиш… ритуал.
Як режисер над усіма…
І не важливо на підставі
Чи усерйоз, чи жартома
Цікаво буде споглядати —
До прозвиськ всучать: театрал!?
Не по одинці, з ніжним матом…
Ну, що поробиш… ритуал.
2025.11.06
01:04
З молитви тихо виростає небо,
І сонця голос будить вороння.
А на душі ще світло, та жовтнево.
Між берегами листя човен дня.
Вже розплітає сонце дні й дороги,
Вітри на шаблях ділять листя мідь.
Але думки, мов блазні – скоморохи,
І сонця голос будить вороння.
А на душі ще світло, та жовтнево.
Між берегами листя човен дня.
Вже розплітає сонце дні й дороги,
Вітри на шаблях ділять листя мідь.
Але думки, мов блазні – скоморохи,
2025.11.05
21:38
Вірш, написаний уві сні,
і вірш, забутий уві сні,
можливо, був найкращим
із моїх віршів, але він
назавжди втрачений.
Він потонув, як кораловий риф
у морі, як алмаз
у болотній жижі.
і вірш, забутий уві сні,
можливо, був найкращим
із моїх віршів, але він
назавжди втрачений.
Він потонув, як кораловий риф
у морі, як алмаз
у болотній жижі.
2025.11.05
17:58
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
невагому мить
яким солодким
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
невагому мить
яким солодким
2025.11.05
15:16
не повіриш
ріка промовила
ледь відчутно
чи ти утримаєш мене
вільно пада потік
не спиняє хід
вдихай цю воду скільки є
ріка промовила
ледь відчутно
чи ти утримаєш мене
вільно пада потік
не спиняє хід
вдихай цю воду скільки є
2025.11.05
09:26
Знов пливу за течією…
Від безвихіддя пливу
Поза часом… нічією
Збоку, зверху весь в диму…
Відмовляюсь. Терапія...
Верби кланяються вслід.
Попереду, мама мія,
Обізнався, то сусід…
Від безвихіддя пливу
Поза часом… нічією
Збоку, зверху весь в диму…
Відмовляюсь. Терапія...
Верби кланяються вслід.
Попереду, мама мія,
Обізнався, то сусід…
2025.11.05
02:51
Приходили в моє життя...
Не роззувались на порозі.
І брудом від свого взуття
Сліди лишали на підлозі.
А я ходив і витирав
Підлогу та відкриту душу.
Вже відобразив поліграф,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Не роззувались на порозі.
І брудом від свого взуття
Сліди лишали на підлозі.
А я ходив і витирав
Підлогу та відкриту душу.
Вже відобразив поліграф,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пушкар Іринка (1989) /
Вірші
Ассоциации
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ассоциации
Пахнет свежая кровь, вытираю нож об колено.
Все ваши глупости про боль,
Все ваши низости о проблемах…
Зеркало, в нем свет от свечей,
Я в черном платье, улыбка из недр души. Украшения из золота, каблуки, длинный серебряный нож, играют в нем света блики…
Я не верю вам, вы просто безлики. И уже вас не боюсь, вы просто придумка!
Бред лихорадочного мозга, открытая сумка, в ней чьи-то телефонные номера, таблетки, духи, помада.
Не вспомнишь, ну да ладно. Бог с тобой…
Что-то нужное пытаюсь вспомнить. Без толку. Просто шизоид…
Чьи-то цветы, тяжелые шторы, что еще необходимо помнить?
Брррррр! Ледяной пол, сквозняк. Что за фотография, какой-то дурак…
Перестала дышать, помнить. Марио Бенедетти, «Мисс Забвение», роли перепутаны, обрывки сценариев, поступки, о которых жалеешь…
Глупая и больная.
Силуэты, тени… мелодии, ноты…
Ненужные деньги, высыпать на пол.
Журнальный столик, письма…газеты…черные крючки…это буквы?
Конфеты…
Просто разучилась жить. Вначале мечтать и верить. Или, наоборот?
Плевать. Сквозняк захлопнул двери.
Причина отчаяния ясна.
Предельно просто –
«Логічне завершення персонажу». Кстати, ваша фраза!
Дошла до точки. Или грани.
Жаль сигареты остались в куртке, в кармане.
Серебряные ногти, созданные, чтобы рвать сонные артерии. Ровные зубы, отбеленные. Шелковые волосы – моя гордость.
Нервная новость.
Давно устарела. Не актуально.
Два пробела…
На шее, на цепочке, золотая пуля. Так на всякий случай, чтобы не вернули. Меня.
Даже приблизительно не догадываюсь, что потом может случиться…
Шкаф. Платья. Чья одежда? Что значит «прежде»? брежу…
Статья в журнале? Расстались… парень… драка в баре… события, дни, что?
Замедлите съемку, не успеваю. На паузу можно поставить? Нет, рано.
Не моя остановка.
Подождите, постойте! Нет реакции.
Пьяный бред, пьяный базар.
Головокружение, чужой вокзал.
Если ошиблась и нет возможности повернуть назад?
Чьи-то умоляющие глаза…
Пахнет свежая кровь. В бокал налить. Как пиво.
Кому-то кого-то жаль?
А я… просто себя убила…
Все ваши глупости про боль,
Все ваши низости о проблемах…
Зеркало, в нем свет от свечей,
Я в черном платье, улыбка из недр души. Украшения из золота, каблуки, длинный серебряный нож, играют в нем света блики…
Я не верю вам, вы просто безлики. И уже вас не боюсь, вы просто придумка!
Бред лихорадочного мозга, открытая сумка, в ней чьи-то телефонные номера, таблетки, духи, помада.
Не вспомнишь, ну да ладно. Бог с тобой…
Что-то нужное пытаюсь вспомнить. Без толку. Просто шизоид…
Чьи-то цветы, тяжелые шторы, что еще необходимо помнить?
Брррррр! Ледяной пол, сквозняк. Что за фотография, какой-то дурак…
Перестала дышать, помнить. Марио Бенедетти, «Мисс Забвение», роли перепутаны, обрывки сценариев, поступки, о которых жалеешь…
Глупая и больная.
Силуэты, тени… мелодии, ноты…
Ненужные деньги, высыпать на пол.
Журнальный столик, письма…газеты…черные крючки…это буквы?
Конфеты…
Просто разучилась жить. Вначале мечтать и верить. Или, наоборот?
Плевать. Сквозняк захлопнул двери.
Причина отчаяния ясна.
Предельно просто –
«Логічне завершення персонажу». Кстати, ваша фраза!
Дошла до точки. Или грани.
Жаль сигареты остались в куртке, в кармане.
Серебряные ногти, созданные, чтобы рвать сонные артерии. Ровные зубы, отбеленные. Шелковые волосы – моя гордость.
Нервная новость.
Давно устарела. Не актуально.
Два пробела…
На шее, на цепочке, золотая пуля. Так на всякий случай, чтобы не вернули. Меня.
Даже приблизительно не догадываюсь, что потом может случиться…
Шкаф. Платья. Чья одежда? Что значит «прежде»? брежу…
Статья в журнале? Расстались… парень… драка в баре… события, дни, что?
Замедлите съемку, не успеваю. На паузу можно поставить? Нет, рано.
Не моя остановка.
Подождите, постойте! Нет реакции.
Пьяный бред, пьяный базар.
Головокружение, чужой вокзал.
Если ошиблась и нет возможности повернуть назад?
Чьи-то умоляющие глаза…
Пахнет свежая кровь. В бокал налить. Как пиво.
Кому-то кого-то жаль?
А я… просто себя убила…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
