ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.01 22:21
Ящірка - це сенс,
який вислизає з рук.
Чи не є Всесвіт
такою самою ящіркою?
Ми шукаємо необхідних слів,
які падають у траву
і губляться там.
Ящірка є необхідним словом,

Олег Герман
2025.10.01 18:51
Ось ми й підібралися до однієї з найскладніших тем. Ні, мова не про щасливі шлюби, а про те, що їх вбиває. Особисто для мене, серед усіх "паразитів" нашої свідомості — провини, сорому, образи, заздрості — ревнощі займають почесне перше місце. Це такий с

Юрій Гундарєв
2025.10.01 10:09
Російські окупанти офіційно стверджують, що б‘ють лише по військових об‘єктах…
28 вересня 2025 року внаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула
12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.

Знов військові об‘єкти - діти!
Витягують

Віктор Кучерук
2025.10.01 08:46
Знову листя опале
І пожовкла трава, -
І захмарена далеч,
І ріка нежива.
Німота безутішно
І самотність така,
Що незатишно віршам
У тужливих рядках.

Борис Костиря
2025.09.30 22:19
Чоловік повернувся додому
На батьківський тривожний поріг,
Розчинивши столітню утому,
Накопичену в сотні доріг.

Та удома його не чекали,
І батьки вже померли давно.
Поросли бур'яном рідні камені

С М
2025.09.30 21:29
я стрів її на реєстрації
фужер вина – у руці
чекала напевно по справах
при ній – безногий чоловік
о не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
та постарайся ще

Олег Герман
2025.09.30 20:21
Про неї нечасто згадують у психологічних пабліках і на тренінгах. Психологи та коучі оминають цю тему, а інші представники «псевдопсихологічної» спільноти висловлюються вкрай стримано. Та що там, самі пацієнти бояться зізнатися в цьому почутті не тільки т

Володимир Мацуцький
2025.09.30 19:28
Мишка з песиком і котик
заховалися у ботик,
з нього хвостики стирчать,
в ньому хвостики пищать.

Як збиралась Галя в школу
ботик з рук стрибнув додолу,
з нього хвостики стирчать,

Віктор Кучерук
2025.09.30 09:11
Позбивав до крові ноги,
Бо вернув, куди не слід
І приводили дороги
Тільки в гущу різних бід.
Наче маятник, невпинно
Коливався з боку в бік, -
Не дивився на годинник
І рокам утратив лік.

М Менянин
2025.09.30 00:24
На часі характер козачий
та гомін в народі ходячий,
де влучне нагальне слівце
всім правду говорить про це.
Вставай на молитву, народе,
це теж, тільки в Дусі, городи –
проси, сповідаючи гріх,
за рідних і близьких своїх.

Борис Костиря
2025.09.29 22:17
Телефон, викинутий у плесо озера,
ніби потонула під водою
Атлантида. Скільки болю і відчаю
пішло під воду! Що змушує
різко кинути телефон
невідомо куди, у прірву?
Це невмотивований імпульс,
який пробігає тілом.

Іван Потьомкін
2025.09.29 20:23
Скаржились ангели на Господа Бога, що Він потурає Ізраїлю. «Якже Мені не потурати тому,- одповів Всевишній,- кому Я наказав: «Їж і будеш ситий і наситишся, і поблагословиш Господа, Бога твого, у тім добрім Краї, що дав Він тобі» («Повторення Закону», 8:1

Олег Герман
2025.09.29 19:44
Перш ніж вдаватися до чергових навколопсихологічних роздумів, слід навести кілька уточнень. Під образою мається на увазі не вчинок, а почуття. Почуття від емоції в свою чергу теж відрізняється, як до прикладу відрізняються образа та роздратування. Роздрат

Сергій СергійКо
2025.09.29 16:23
Ми отруєні власним авто –
Його швидкістю пересування.
Без авто ми вже майже ніхто –
Це і вирок, і щире зізнання.
Відійшли стародавні часи.
На коняці не їздять по справах.
Ніби Усик зібрав пояси,
Виростаєм у власних уявах,

Іван Потьомкін
2025.09.29 12:42
З літами охочіш розмовлять мені
із немовлятами, аніж з дорослими.
Ну, що почуєш од дорослих?
Скарги на життя:
Податки й ціни скачуть, мов зайці...
Дедалі більше даються взнаки хвороби...
Клімат міняється на гірше...
А з немовлятами якже простіш!

Юрій Гундарєв
2025.09.29 09:32
вересня ми згадуємо одну з найтрагічніших сторінок в історії людства - 84-ту річницю трагедії Бабиного Яру,
де було вбито близько 150 тисяч невинних людей…

Це мій друг Фіма,
літні сандалі…
Зустрілись очима,
проходить далі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оксана Вілінська (1989) / Проза

 Кохання на двох
Образ твору Все в нашей жизни происходит все так странно…. мы любим, но бросаем, а потом в мыслях разговариваем с ними…. Мы проклинаем тот день, который лишил нас счастья…. Мы так счастливы, когда обретаем ИХ снова…..

ОН: “Сегодня я уже без тебя. После тебя осталась лишь песня и несколько ярких и счастливых дней… мы больше не вместе. И в мою память въедаются ноты и слова той песни, которая осталась после тебя. Мне так хотелось любить тебя! А ты… убила все, что жило во мне…. Ты убила меня, разрушив мой мир, разбив на сотни мелких кусочков мое сердце, безжалостно растоптав мою жизнь. А что сейчас с тобой ?...”

ОНА: “ я лежу на полу, смотрю в белоснежный потолок… сквозь мои мысли, доносятся из колонок ноты нашей песни… мне жутко, душа кричит, надрывая свой голос. Мы больше не вместе. Теперь я не живу. Ты был единственным и ним же останешься навсегда. Ты слышишь, Я ТЕБЯ ЛЮБЛЮ!!!!! Если бы ты только слышал…. Между нами теперь вечность горести и слез… где ты?”

ОН: “ как ты там? Мне очень плохо без тебя! Может, ты тоже грустишь и хочешь все вернуть? Я ни на минуту не забываю о тебе. Все в моей жизни напоминает о прошлом…. О счастливом прошлом... каждую ночь я говорю с луной, надеясь на то, что ты тоже не спишь и слышишь меня. Мне так хочется вернуть наши счастливые дни. А после тебя у меня осталась лишь наша песня…”

ОНА: “ интересно, а мы сможем снова быть вместе? Ночью мне не спится, светит луна в окно. Я смотрю на нее и вижу тебя. Твои глаза… Я люблю твои глаза…. Я помню все, каждую черточку на твоем лице. Ты смотришь на меня и улыбаешься…. Я улыбаюсь в ответ. Может, ты не спишь? И мы снова вместе? Но словно лезвием по сердцу звучит из колонок наша песня….”

ОН: “прошел ровно месяц после нашего разрыва. На душе все также скребут кошки. Меня ничего не может отвлечь от мыслей о тебе. Ты все время на первом плане. Я ищу тебя в толпе, надеясь встретить тебя там, где ты никогда не появишься. Хожу под твоими окнами, надеясь, что ты почувствуешь меня и выглянешь. Наверное, тебя я никогда не забуду…”

ОНА: “Весна… все радуются ей, все счастливы. А на моей душе скребутся кошки, тебя нет рядом. Я часто гуляю сама в надежде встретить тебя и посмотреть на тебя хотя б украдкой. Мне много не надо, мне хотя бы малость… посмотреть в твои глаза и прошептать прости. Я хожу теперь одна по тем местам, где совсем недавно мы бродили вместе. Мне так плохо без тебя…”

ОН: “ прохожу мимо твоего дома. Из твоего подъезда выходит девушка. Это ты…. Ты идешь ко мне… родная, я тебя люблю!!! Несусь к тебе на встречу.… А ты – иллюзия… безумные мои мечты.…И в наушниках разрывает душу наша песня. В моем сердце перегорают пробки…”

ОНА: “смотрю фото… друзья, родные, ты… твоя лучезарная улыбка… счастье в моих глазах… мой день рожденья… уже прошло полгода. А ты все также нужен мне, как и тогда. Как ты там любимый? Знай, я все так же твоя, как и тогда…”

ОН: “ты так далека от меня, но сны не перестают тревожить мое сердце. В памяти перебираю те дни, когда мы были вместе. Когда ты меня любила… так странно, я люблю тебя и сейчас так как любил тогда… ты единственная, кого я любил и люблю… ты – моя жизнь, ты мой смысл жизни, ты – вечность горестей романтизма, который течет по моим венам…. Я все так же тебя люблю!”

ОНА: “ прошел год. Я встретила другого. Мне с ним хорошо. Но я с ним не счастлива… до сих пор думаю о тебе. Все так же говорю с луной и вижу в ней твое отражение. В город пришла осень. Я все так же посвящаю тебе стихи. И не могу понять, почему мне так плохо без тебя? А сердце кричит: Ты любишь его! Но больше я так не могу. Я забываю о тебе”.

ОН: “ тебе нет замены. Только ты в моем сердце. Другие тебя никогда не затмят. Все так же луна и сигарета мои лучшие подруги. Луна все так же напоминает о тебе. Сигарета все так же отравляет мне жизнь, как и ты.… Прошел год, но я по-прежнему ищу встречи с тобой. Я так же по-прежнему люблю тебя… Наверное я сошел с ума…”

ОНА: “ вот и все… завтра я выхожу замуж… я не люблю его, но так надо. Мне жизнь безразлична… я не твоя. Ты властелин моего сердца, моей души, моего тела. Ты владеешь мной, не знаю я этого. Наверное, я сошла с ума, но больше не будет тебя в моей жизни никогда. Прощай…”

ОН: “вот и все… мы теперь врозь, но это не останавливает меня. Сегодня последний мой шанс быть с тобой. Я знаю, ты откажешь мне, но я хочу, чтобы ты знала все! Я хочу, чтобы ты знала: Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ!!!!”

- Вы согласны взять ее в жены?
- Да.
- Вы согласны взять его в мужья?
Дикое молчание в ответ…
- Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ!!!!! – он кричит из толпы приглашенных .
- НЕТ – срывая фату, она бежит к нему – Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ!
11.07.08




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-04-26 23:50:35
Переглядів сторінки твору 1285
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.289 / 4.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.039 / 4.83)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.11.20 13:16
Автор у цю хвилину відсутній