Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.17
23:52
атож до чого ми прийшли
чого сягнули ми
в пасивному замилуванні
чи що рятує восени
від безпробудної війни
крізь плин
і неможливості
і нереальності так само
чого сягнули ми
в пасивному замилуванні
чи що рятує восени
від безпробудної війни
крізь плин
і неможливості
і нереальності так само
2026.09.17
21:49
Ти моя спрага -
Весь час пульсує, тріпоче стиха…
Ти моя втіха,
Щоб щемна спрага не всохла з лиха…
Як прохолодний
Ковток живильний
До насолоди
І божевілля...
Весь час пульсує, тріпоче стиха…
Ти моя втіха,
Щоб щемна спрага не всохла з лиха…
Як прохолодний
Ковток живильний
До насолоди
І божевілля...
2026.09.17
19:28
Ти йдеш в осінню світлу казку ранку,
Складаєш сонця пазли залюбки.
А красень – день під руку, як панянку,
Веде у танець неба нешвидкий.
Танцюють клени вальс тепла останній.
Каламчить дзвоник пташки десь вгорі.
Ця осінь – чарівна, привітна пані.
Складаєш сонця пазли залюбки.
А красень – день під руку, як панянку,
Веде у танець неба нешвидкий.
Танцюють клени вальс тепла останній.
Каламчить дзвоник пташки десь вгорі.
Ця осінь – чарівна, привітна пані.
2026.09.17
19:19
Скільки було тих «героїв» всілякого штибу,
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив
2026.09.17
16:48
Цей светрик червоний я бачу у снах,
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
2026.09.17
15:22
Згадай мене у білосніжнім січні,
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
2026.09.17
12:57
Жінка завжди дивиться на обрій,
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.
Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.
Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій
2026.09.17
11:16
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),
2026.09.17
10:39
Я жодної ілюзії у світу не просив,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.
Я жодної ілюзії не цінував,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.
Я жодної ілюзії не цінував,
2026.09.17
08:51
хто бачив світ, примружуючи очі,
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.
давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.
давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.
2026.09.17
06:19
Втекти б звідсіль від обстрілів щоденних,
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем
2026.09.16
23:43
заманулося приблуді
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши
2026.09.16
21:49
Спека безглузда розпечене місто тримає в лещатах.
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
2026.09.16
18:50
А вересень, мов злодій,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
2026.09.16
17:31
Дубова карета та пара волів —
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?
Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?
Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,
2026.09.16
16:34
І
Закони – альфа і омеґа
конституційності, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про барdак.
Та не сміємося наразі,
бо наші буки та ази:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Закони – альфа і омеґа
конституційності, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про барdак.
Та не сміємося наразі,
бо наші буки та ази:
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оксана Вілінська (1989) /
Проза
Кохання на двох
Все в нашей жизни происходит все так странно…. мы любим, но бросаем, а потом в мыслях разговариваем с ними…. Мы проклинаем тот день, который лишил нас счастья…. Мы так счастливы, когда обретаем ИХ снова…..
ОН: “Сегодня я уже без тебя. После тебя осталась лишь песня и несколько ярких и счастливых дней… мы больше не вместе. И в мою память въедаются ноты и слова той песни, которая осталась после тебя. Мне так хотелось любить тебя! А ты… убила все, что жило во мне…. Ты убила меня, разрушив мой мир, разбив на сотни мелких кусочков мое сердце, безжалостно растоптав мою жизнь. А что сейчас с тобой ?...”
ОНА: “ я лежу на полу, смотрю в белоснежный потолок… сквозь мои мысли, доносятся из колонок ноты нашей песни… мне жутко, душа кричит, надрывая свой голос. Мы больше не вместе. Теперь я не живу. Ты был единственным и ним же останешься навсегда. Ты слышишь, Я ТЕБЯ ЛЮБЛЮ!!!!! Если бы ты только слышал…. Между нами теперь вечность горести и слез… где ты?”
ОН: “ как ты там? Мне очень плохо без тебя! Может, ты тоже грустишь и хочешь все вернуть? Я ни на минуту не забываю о тебе. Все в моей жизни напоминает о прошлом…. О счастливом прошлом... каждую ночь я говорю с луной, надеясь на то, что ты тоже не спишь и слышишь меня. Мне так хочется вернуть наши счастливые дни. А после тебя у меня осталась лишь наша песня…”
ОНА: “ интересно, а мы сможем снова быть вместе? Ночью мне не спится, светит луна в окно. Я смотрю на нее и вижу тебя. Твои глаза… Я люблю твои глаза…. Я помню все, каждую черточку на твоем лице. Ты смотришь на меня и улыбаешься…. Я улыбаюсь в ответ. Может, ты не спишь? И мы снова вместе? Но словно лезвием по сердцу звучит из колонок наша песня….”
ОН: “прошел ровно месяц после нашего разрыва. На душе все также скребут кошки. Меня ничего не может отвлечь от мыслей о тебе. Ты все время на первом плане. Я ищу тебя в толпе, надеясь встретить тебя там, где ты никогда не появишься. Хожу под твоими окнами, надеясь, что ты почувствуешь меня и выглянешь. Наверное, тебя я никогда не забуду…”
ОНА: “Весна… все радуются ей, все счастливы. А на моей душе скребутся кошки, тебя нет рядом. Я часто гуляю сама в надежде встретить тебя и посмотреть на тебя хотя б украдкой. Мне много не надо, мне хотя бы малость… посмотреть в твои глаза и прошептать прости. Я хожу теперь одна по тем местам, где совсем недавно мы бродили вместе. Мне так плохо без тебя…”
ОН: “ прохожу мимо твоего дома. Из твоего подъезда выходит девушка. Это ты…. Ты идешь ко мне… родная, я тебя люблю!!! Несусь к тебе на встречу.… А ты – иллюзия… безумные мои мечты.…И в наушниках разрывает душу наша песня. В моем сердце перегорают пробки…”
ОНА: “смотрю фото… друзья, родные, ты… твоя лучезарная улыбка… счастье в моих глазах… мой день рожденья… уже прошло полгода. А ты все также нужен мне, как и тогда. Как ты там любимый? Знай, я все так же твоя, как и тогда…”
ОН: “ты так далека от меня, но сны не перестают тревожить мое сердце. В памяти перебираю те дни, когда мы были вместе. Когда ты меня любила… так странно, я люблю тебя и сейчас так как любил тогда… ты единственная, кого я любил и люблю… ты – моя жизнь, ты мой смысл жизни, ты – вечность горестей романтизма, который течет по моим венам…. Я все так же тебя люблю!”
ОНА: “ прошел год. Я встретила другого. Мне с ним хорошо. Но я с ним не счастлива… до сих пор думаю о тебе. Все так же говорю с луной и вижу в ней твое отражение. В город пришла осень. Я все так же посвящаю тебе стихи. И не могу понять, почему мне так плохо без тебя? А сердце кричит: Ты любишь его! Но больше я так не могу. Я забываю о тебе”.
ОН: “ тебе нет замены. Только ты в моем сердце. Другие тебя никогда не затмят. Все так же луна и сигарета мои лучшие подруги. Луна все так же напоминает о тебе. Сигарета все так же отравляет мне жизнь, как и ты.… Прошел год, но я по-прежнему ищу встречи с тобой. Я так же по-прежнему люблю тебя… Наверное я сошел с ума…”
ОНА: “ вот и все… завтра я выхожу замуж… я не люблю его, но так надо. Мне жизнь безразлична… я не твоя. Ты властелин моего сердца, моей души, моего тела. Ты владеешь мной, не знаю я этого. Наверное, я сошла с ума, но больше не будет тебя в моей жизни никогда. Прощай…”
ОН: “вот и все… мы теперь врозь, но это не останавливает меня. Сегодня последний мой шанс быть с тобой. Я знаю, ты откажешь мне, но я хочу, чтобы ты знала все! Я хочу, чтобы ты знала: Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ!!!!”
- Вы согласны взять ее в жены?
- Да.
- Вы согласны взять его в мужья?
Дикое молчание в ответ…
- Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ!!!!! – он кричит из толпы приглашенных .
- НЕТ – срывая фату, она бежит к нему – Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ!
11.07.08
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Кохання на двох
Все в нашей жизни происходит все так странно…. мы любим, но бросаем, а потом в мыслях разговариваем с ними…. Мы проклинаем тот день, который лишил нас счастья…. Мы так счастливы, когда обретаем ИХ снова…..ОН: “Сегодня я уже без тебя. После тебя осталась лишь песня и несколько ярких и счастливых дней… мы больше не вместе. И в мою память въедаются ноты и слова той песни, которая осталась после тебя. Мне так хотелось любить тебя! А ты… убила все, что жило во мне…. Ты убила меня, разрушив мой мир, разбив на сотни мелких кусочков мое сердце, безжалостно растоптав мою жизнь. А что сейчас с тобой ?...”
ОНА: “ я лежу на полу, смотрю в белоснежный потолок… сквозь мои мысли, доносятся из колонок ноты нашей песни… мне жутко, душа кричит, надрывая свой голос. Мы больше не вместе. Теперь я не живу. Ты был единственным и ним же останешься навсегда. Ты слышишь, Я ТЕБЯ ЛЮБЛЮ!!!!! Если бы ты только слышал…. Между нами теперь вечность горести и слез… где ты?”
ОН: “ как ты там? Мне очень плохо без тебя! Может, ты тоже грустишь и хочешь все вернуть? Я ни на минуту не забываю о тебе. Все в моей жизни напоминает о прошлом…. О счастливом прошлом... каждую ночь я говорю с луной, надеясь на то, что ты тоже не спишь и слышишь меня. Мне так хочется вернуть наши счастливые дни. А после тебя у меня осталась лишь наша песня…”
ОНА: “ интересно, а мы сможем снова быть вместе? Ночью мне не спится, светит луна в окно. Я смотрю на нее и вижу тебя. Твои глаза… Я люблю твои глаза…. Я помню все, каждую черточку на твоем лице. Ты смотришь на меня и улыбаешься…. Я улыбаюсь в ответ. Может, ты не спишь? И мы снова вместе? Но словно лезвием по сердцу звучит из колонок наша песня….”
ОН: “прошел ровно месяц после нашего разрыва. На душе все также скребут кошки. Меня ничего не может отвлечь от мыслей о тебе. Ты все время на первом плане. Я ищу тебя в толпе, надеясь встретить тебя там, где ты никогда не появишься. Хожу под твоими окнами, надеясь, что ты почувствуешь меня и выглянешь. Наверное, тебя я никогда не забуду…”
ОНА: “Весна… все радуются ей, все счастливы. А на моей душе скребутся кошки, тебя нет рядом. Я часто гуляю сама в надежде встретить тебя и посмотреть на тебя хотя б украдкой. Мне много не надо, мне хотя бы малость… посмотреть в твои глаза и прошептать прости. Я хожу теперь одна по тем местам, где совсем недавно мы бродили вместе. Мне так плохо без тебя…”
ОН: “ прохожу мимо твоего дома. Из твоего подъезда выходит девушка. Это ты…. Ты идешь ко мне… родная, я тебя люблю!!! Несусь к тебе на встречу.… А ты – иллюзия… безумные мои мечты.…И в наушниках разрывает душу наша песня. В моем сердце перегорают пробки…”
ОНА: “смотрю фото… друзья, родные, ты… твоя лучезарная улыбка… счастье в моих глазах… мой день рожденья… уже прошло полгода. А ты все также нужен мне, как и тогда. Как ты там любимый? Знай, я все так же твоя, как и тогда…”
ОН: “ты так далека от меня, но сны не перестают тревожить мое сердце. В памяти перебираю те дни, когда мы были вместе. Когда ты меня любила… так странно, я люблю тебя и сейчас так как любил тогда… ты единственная, кого я любил и люблю… ты – моя жизнь, ты мой смысл жизни, ты – вечность горестей романтизма, который течет по моим венам…. Я все так же тебя люблю!”
ОНА: “ прошел год. Я встретила другого. Мне с ним хорошо. Но я с ним не счастлива… до сих пор думаю о тебе. Все так же говорю с луной и вижу в ней твое отражение. В город пришла осень. Я все так же посвящаю тебе стихи. И не могу понять, почему мне так плохо без тебя? А сердце кричит: Ты любишь его! Но больше я так не могу. Я забываю о тебе”.
ОН: “ тебе нет замены. Только ты в моем сердце. Другие тебя никогда не затмят. Все так же луна и сигарета мои лучшие подруги. Луна все так же напоминает о тебе. Сигарета все так же отравляет мне жизнь, как и ты.… Прошел год, но я по-прежнему ищу встречи с тобой. Я так же по-прежнему люблю тебя… Наверное я сошел с ума…”
ОНА: “ вот и все… завтра я выхожу замуж… я не люблю его, но так надо. Мне жизнь безразлична… я не твоя. Ты властелин моего сердца, моей души, моего тела. Ты владеешь мной, не знаю я этого. Наверное, я сошла с ума, но больше не будет тебя в моей жизни никогда. Прощай…”
ОН: “вот и все… мы теперь врозь, но это не останавливает меня. Сегодня последний мой шанс быть с тобой. Я знаю, ты откажешь мне, но я хочу, чтобы ты знала все! Я хочу, чтобы ты знала: Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ!!!!”
- Вы согласны взять ее в жены?
- Да.
- Вы согласны взять его в мужья?
Дикое молчание в ответ…
- Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ!!!!! – он кричит из толпы приглашенных .
- НЕТ – срывая фату, она бежит к нему – Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ!
11.07.08
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
