ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оксана Вілінська (1989) / Проза

 Кохання на двох
Образ твору Все в нашей жизни происходит все так странно…. мы любим, но бросаем, а потом в мыслях разговариваем с ними…. Мы проклинаем тот день, который лишил нас счастья…. Мы так счастливы, когда обретаем ИХ снова…..

ОН: “Сегодня я уже без тебя. После тебя осталась лишь песня и несколько ярких и счастливых дней… мы больше не вместе. И в мою память въедаются ноты и слова той песни, которая осталась после тебя. Мне так хотелось любить тебя! А ты… убила все, что жило во мне…. Ты убила меня, разрушив мой мир, разбив на сотни мелких кусочков мое сердце, безжалостно растоптав мою жизнь. А что сейчас с тобой ?...”

ОНА: “ я лежу на полу, смотрю в белоснежный потолок… сквозь мои мысли, доносятся из колонок ноты нашей песни… мне жутко, душа кричит, надрывая свой голос. Мы больше не вместе. Теперь я не живу. Ты был единственным и ним же останешься навсегда. Ты слышишь, Я ТЕБЯ ЛЮБЛЮ!!!!! Если бы ты только слышал…. Между нами теперь вечность горести и слез… где ты?”

ОН: “ как ты там? Мне очень плохо без тебя! Может, ты тоже грустишь и хочешь все вернуть? Я ни на минуту не забываю о тебе. Все в моей жизни напоминает о прошлом…. О счастливом прошлом... каждую ночь я говорю с луной, надеясь на то, что ты тоже не спишь и слышишь меня. Мне так хочется вернуть наши счастливые дни. А после тебя у меня осталась лишь наша песня…”

ОНА: “ интересно, а мы сможем снова быть вместе? Ночью мне не спится, светит луна в окно. Я смотрю на нее и вижу тебя. Твои глаза… Я люблю твои глаза…. Я помню все, каждую черточку на твоем лице. Ты смотришь на меня и улыбаешься…. Я улыбаюсь в ответ. Может, ты не спишь? И мы снова вместе? Но словно лезвием по сердцу звучит из колонок наша песня….”

ОН: “прошел ровно месяц после нашего разрыва. На душе все также скребут кошки. Меня ничего не может отвлечь от мыслей о тебе. Ты все время на первом плане. Я ищу тебя в толпе, надеясь встретить тебя там, где ты никогда не появишься. Хожу под твоими окнами, надеясь, что ты почувствуешь меня и выглянешь. Наверное, тебя я никогда не забуду…”

ОНА: “Весна… все радуются ей, все счастливы. А на моей душе скребутся кошки, тебя нет рядом. Я часто гуляю сама в надежде встретить тебя и посмотреть на тебя хотя б украдкой. Мне много не надо, мне хотя бы малость… посмотреть в твои глаза и прошептать прости. Я хожу теперь одна по тем местам, где совсем недавно мы бродили вместе. Мне так плохо без тебя…”

ОН: “ прохожу мимо твоего дома. Из твоего подъезда выходит девушка. Это ты…. Ты идешь ко мне… родная, я тебя люблю!!! Несусь к тебе на встречу.… А ты – иллюзия… безумные мои мечты.…И в наушниках разрывает душу наша песня. В моем сердце перегорают пробки…”

ОНА: “смотрю фото… друзья, родные, ты… твоя лучезарная улыбка… счастье в моих глазах… мой день рожденья… уже прошло полгода. А ты все также нужен мне, как и тогда. Как ты там любимый? Знай, я все так же твоя, как и тогда…”

ОН: “ты так далека от меня, но сны не перестают тревожить мое сердце. В памяти перебираю те дни, когда мы были вместе. Когда ты меня любила… так странно, я люблю тебя и сейчас так как любил тогда… ты единственная, кого я любил и люблю… ты – моя жизнь, ты мой смысл жизни, ты – вечность горестей романтизма, который течет по моим венам…. Я все так же тебя люблю!”

ОНА: “ прошел год. Я встретила другого. Мне с ним хорошо. Но я с ним не счастлива… до сих пор думаю о тебе. Все так же говорю с луной и вижу в ней твое отражение. В город пришла осень. Я все так же посвящаю тебе стихи. И не могу понять, почему мне так плохо без тебя? А сердце кричит: Ты любишь его! Но больше я так не могу. Я забываю о тебе”.

ОН: “ тебе нет замены. Только ты в моем сердце. Другие тебя никогда не затмят. Все так же луна и сигарета мои лучшие подруги. Луна все так же напоминает о тебе. Сигарета все так же отравляет мне жизнь, как и ты.… Прошел год, но я по-прежнему ищу встречи с тобой. Я так же по-прежнему люблю тебя… Наверное я сошел с ума…”

ОНА: “ вот и все… завтра я выхожу замуж… я не люблю его, но так надо. Мне жизнь безразлична… я не твоя. Ты властелин моего сердца, моей души, моего тела. Ты владеешь мной, не знаю я этого. Наверное, я сошла с ума, но больше не будет тебя в моей жизни никогда. Прощай…”

ОН: “вот и все… мы теперь врозь, но это не останавливает меня. Сегодня последний мой шанс быть с тобой. Я знаю, ты откажешь мне, но я хочу, чтобы ты знала все! Я хочу, чтобы ты знала: Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ!!!!”

- Вы согласны взять ее в жены?
- Да.
- Вы согласны взять его в мужья?
Дикое молчание в ответ…
- Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ!!!!! – он кричит из толпы приглашенных .
- НЕТ – срывая фату, она бежит к нему – Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ!
11.07.08




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-04-26 23:50:35
Переглядів сторінки твору 1240
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.289 / 4.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.039 / 4.83)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.11.20 13:16
Автор у цю хвилину відсутній