Після денних блукань,
карамельних посмішок,
шоколадного присмаку
шампанського,
якого завжди вистачає на всіх,
Приходить усвідомлення,
що з усіх твоїх місій
тобі залишилось дві.
Ввійти до воріт.
ти вороття не шукаєш,
каєшся, лижеш бруківку солону,
лоно землі відчуєш,
магмі дозволиш наблизитись і
ти синім стаєш від
відчуття в собі неба,
бажання довершених рухів,
бруківка зникає,
і на денці історій,
Перебравши усі назви вулиці,
цілим серцем прикипаєш до кола
лагідних перехожих,
крізь голови яких
Можна бачити
чіткі обриси сонця.
Ця дорога вчить робити висновки.
Кинути камінчик навскоси,
а потім іти по воді,
бо тебе цього вчили.
Блискітка сонця – раптовим здогадом:
вдома чекають твоїх повернень,
і це те єдине, що варто
зробити до того,
як небо стане жовтим.