
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.10
15:59
Я не чекаю дива. Дав би Бог
дійти до Бога праведно і чесно
крізь метушню, де світ живе облесно
від тайних перемов до перемог,
де чорні тіні безсловесно
ведуть із Сатаною діалог.
Я не чекаю дива. Дав би Бог,
дійти до Бога праведно і чесно
крізь метушню, де світ живе облесно
від тайних перемов до перемог,
де чорні тіні безсловесно
ведуть із Сатаною діалог.
Я не чекаю дива. Дав би Бог,
2025.08.10
15:46
Поляки – гонорові та часто так бувало:
За гонором уроки минулі забували.
Події в сорок третім трагічні на Волині
Хвилюють українців з поляками донині.
Десятки тисяч люду загинули невинно,
Які жили віками на землях України.
В час, як на Україну знов
За гонором уроки минулі забували.
Події в сорок третім трагічні на Волині
Хвилюють українців з поляками донині.
Десятки тисяч люду загинули невинно,
Які жили віками на землях України.
В час, як на Україну знов
2025.08.10
15:37
Країна, де помер вітер,
І воскрес серед паростків жита,
Де сталеві ножі дозрівають мов яблука
На дереві пізнання добра і зла –
На старій яблуні радості.
Весталки розпалюють ватру
Серед глупої ночі осінніх гусей,
Зачиняючи вікна минулого,
І воскрес серед паростків жита,
Де сталеві ножі дозрівають мов яблука
На дереві пізнання добра і зла –
На старій яблуні радості.
Весталки розпалюють ватру
Серед глупої ночі осінніх гусей,
Зачиняючи вікна минулого,
2025.08.10
07:36
Десь твоє серце далеко
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене
2025.08.09
21:54
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
2025.08.09
21:11
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
2025.08.09
13:45
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
2025.08.09
13:25
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло.
Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими
2025.08.09
11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував
2025.08.09
10:52
Із Бориса Заходера
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
2025.08.08
22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
2025.08.08
16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне поза хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне поза хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Тимофій Західняк (1956) /
Проза
Мрії про майбутнє...
Японський сад - чудове місце відпочинку. Тут все має своє місце і значення. Кожен камінь щось символізує. Дзюрчання води створює особливу атмосферу затишку і чогось невимовного...Словом - справжня релаксація :-) На одному камені,поруч зі стежиною пташина прилаштувала гніздечко і висиджує пташенят. Вона анітрохи не боїться людей, бо тут,у цьому садку її ще ніхто ніколи не скривдив. Людям подобається навідуватися сюди, до цієї "оази благодаті" посеред гомінкого і завжди поспішаючого кудись міста...Одного дня почав накрапати дощ і хтось з відвідувачів встромив у землю довкола кілька патичків,змастрував таке собі "шатро" і накрив пташине гніздо, ще й написав: "Будь-ласка, не ображайте пташку!". Діти і дорослі дивляться на це і милуються,а ще вчаться турботливо ставитися до "наших менших братів".
Вранці, вийшовши з дому,помічаєте на лобовому шклі свого авто папірець: "Вибачте,перепрошую,вчора мимоволі зачепив ваше авто і зробив подряпину. Будь-ласка,зателефонуйте в мій офіс за цим телефоном,щоб я відшкодував вам вартість ремонту..." Ввечері несподівано на вашому порозі стоїть чоловік з гаманцем: "Перепрошую,вранці знайшов на дорозі гаманець,з візитівки у ньому довідався про вашу адресу, я якраз живу поруч - візьміть,будь-ласка". В гаманці все на місці...
А он гурт "байкерів" на виблискуючих на сонці мотоциклах у шкірянках з заклепками. Хлопці дійсно круті! Один "смачно" потягує цигарку і кидає її на землю, розтираючи своїм важкенним черевиком, а ви вже уявляєте собі під тим черевиком не цигарку,а свої пальці і робиться моторошно. Раптом байкер нагинається додолу, підносить недопалок і йде з ним до... смітника :-)
Ви подумаєте, що це я так фантазую? Ні! Вчора спілкувався з товаришем - він 10 років як живе "за горбом", розповів оцю їхню бувальщину. А я задумався і засумував...Але помріяти можна, чи не так?
квітень 2009
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мрії про майбутнє...

Вранці, вийшовши з дому,помічаєте на лобовому шклі свого авто папірець: "Вибачте,перепрошую,вчора мимоволі зачепив ваше авто і зробив подряпину. Будь-ласка,зателефонуйте в мій офіс за цим телефоном,щоб я відшкодував вам вартість ремонту..." Ввечері несподівано на вашому порозі стоїть чоловік з гаманцем: "Перепрошую,вранці знайшов на дорозі гаманець,з візитівки у ньому довідався про вашу адресу, я якраз живу поруч - візьміть,будь-ласка". В гаманці все на місці...
А он гурт "байкерів" на виблискуючих на сонці мотоциклах у шкірянках з заклепками. Хлопці дійсно круті! Один "смачно" потягує цигарку і кидає її на землю, розтираючи своїм важкенним черевиком, а ви вже уявляєте собі під тим черевиком не цигарку,а свої пальці і робиться моторошно. Раптом байкер нагинається додолу, підносить недопалок і йде з ним до... смітника :-)
Ви подумаєте, що це я так фантазую? Ні! Вчора спілкувався з товаришем - він 10 років як живе "за горбом", розповів оцю їхню бувальщину. А я задумався і засумував...Але помріяти можна, чи не так?
квітень 2009
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію