Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.18
15:05
Бачиш, скільки автомобілів
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.
І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.
І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.
2025.11.18
14:41
У будь-якому віці,
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".
Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".
Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч
2025.11.17
22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
2025.11.17
20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,
2025.11.17
18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
2025.11.17
13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
2025.11.17
11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
2025.11.17
09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
2025.11.17
08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
2025.11.17
07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
2025.11.17
05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
2025.11.16
21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
2025.11.16
20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Блоха /
Публіцистика
Май 2009 года. Очередной Open.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Май 2009 года. Очередной Open.
Май 2009 года. Очередной Open.
Очередной Open. Принёс новые впечатления и лёгкую грусть, грусть потому, что не увидел некоторых знакомых лиц, виной наверно кризис, вообще стандартный Open. Как для меня, поскольку я не вижу первой половины Openа, находясь на дальнем кордоне и почти не слыша музыки. Но как назло, на дальнем кордоне било необычно спокойно, до одного момента:
К охраннику медленно подползал Шевролет, и охранник, включив фонарик, подойдя к машине, спросил:
- Покажите ваши ручки!
- Мы с организаторами, Ману знает.
- Сейчас перезвоню Ману.
Достав телефон, набрал номер, но голос был посторонним, и он сбросил звонок, ища возможность связаться с Ману. Свет фар другого авто, заставил посмотреть на него, и в голове охранника, проскочила мысль:
- Это УАЗ? – а значит, это менти? – или всё же посетители?
УАЗ объехал Шевролет, и перегородил дорогу, но желание проверить у них ленточки, исчезло мгновенно после того как из УАЗа вышел мужчина в камуфляже с пагонами.
- Лесничие, и что делать?
Эту ситуацию заметил Ману, и шёл к посту с дороги, а в это время один из лесничих, седоватый мужичёк подошёл к машине:
- Почему машина в лесу?
- А что нельзя?
- Согласно с указом кабинета министров, в связи с пожароопасным периодом въезд в лес машин запрещён.
- Это ваша машина?
- Я не знаю? – надо спросить у организатора.
Посмотрев в сторону дороги, в свете задних огней Шевролета, заметил Ману.
- Ману поговори с людьми!
Не долгий разговор был прерван появлением газели генераторщика, мужичёк взял в УАЗе фонарь, и подошёл к газели, и спросил водителя.
- Откройте багажник, для осмотра.
- Чего это? – возразил генираторщик.
- Откройте багажник.
- Ты кто такой? – я сейчас в милицию звоню.
Полемика продолжалась несколько минут, до того момента когда седой лесничий стал перед газелью и демонстративно потянулся к кобуре, и охранник услышал голос Ману:
- Да покажи ты багажник ему.
Генираторщик вылез из газели и показал пустой кузов фургона. Но седой уже завидён и поговорить с ним не получалось, просто он снял с себя ответственность и переложил её на начальника, звонком вызвав его в лес. Минут через двадцать прибыл начальник и ещё две Нивы с лесниками.
- Сколько человек на вечеринке?
- Будет человек семьдесят, ну пока что человек пятьдесят.
Ответ Ману на вопрос начальника рассмешил меня, видь мне известно, что на мероприятие прибудут около шестисот человек.
Поговорив без свидетелей Ману с начальником, вернулся назад и начальник произнёс:
- Я оставляю вам одного сотрудника, но вы заправите его, что бы он мог время от времени проверять состояние дел.
Ману уехал заправлять машину, лесники поехали посмотреть, что за вечеринка.
Проехав два квадрата леса, лесники повернули, и были удивлены увиденной картинкой, и ещё около часа продолжались переговоры. Наутро летники только обежали квадрат.
Для меня же, как продолжилось дежурство, до трёх часов ночи на данном посту, после чего вернувшись на основную территорию, я занялся основной работы, а именно демонстрацией своего присутствия. Так наработав знакомства и приучив большинство завсегдатов, таким образом, став другом, знакомым и просто привычным субъектом.
Очередной Open. Принёс новые впечатления и лёгкую грусть, грусть потому, что не увидел некоторых знакомых лиц, виной наверно кризис, вообще стандартный Open. Как для меня, поскольку я не вижу первой половины Openа, находясь на дальнем кордоне и почти не слыша музыки. Но как назло, на дальнем кордоне било необычно спокойно, до одного момента:
К охраннику медленно подползал Шевролет, и охранник, включив фонарик, подойдя к машине, спросил:
- Покажите ваши ручки!
- Мы с организаторами, Ману знает.
- Сейчас перезвоню Ману.
Достав телефон, набрал номер, но голос был посторонним, и он сбросил звонок, ища возможность связаться с Ману. Свет фар другого авто, заставил посмотреть на него, и в голове охранника, проскочила мысль:
- Это УАЗ? – а значит, это менти? – или всё же посетители?
УАЗ объехал Шевролет, и перегородил дорогу, но желание проверить у них ленточки, исчезло мгновенно после того как из УАЗа вышел мужчина в камуфляже с пагонами.
- Лесничие, и что делать?
Эту ситуацию заметил Ману, и шёл к посту с дороги, а в это время один из лесничих, седоватый мужичёк подошёл к машине:
- Почему машина в лесу?
- А что нельзя?
- Согласно с указом кабинета министров, в связи с пожароопасным периодом въезд в лес машин запрещён.
- Это ваша машина?
- Я не знаю? – надо спросить у организатора.
Посмотрев в сторону дороги, в свете задних огней Шевролета, заметил Ману.
- Ману поговори с людьми!
Не долгий разговор был прерван появлением газели генераторщика, мужичёк взял в УАЗе фонарь, и подошёл к газели, и спросил водителя.
- Откройте багажник, для осмотра.
- Чего это? – возразил генираторщик.
- Откройте багажник.
- Ты кто такой? – я сейчас в милицию звоню.
Полемика продолжалась несколько минут, до того момента когда седой лесничий стал перед газелью и демонстративно потянулся к кобуре, и охранник услышал голос Ману:
- Да покажи ты багажник ему.
Генираторщик вылез из газели и показал пустой кузов фургона. Но седой уже завидён и поговорить с ним не получалось, просто он снял с себя ответственность и переложил её на начальника, звонком вызвав его в лес. Минут через двадцать прибыл начальник и ещё две Нивы с лесниками.
- Сколько человек на вечеринке?
- Будет человек семьдесят, ну пока что человек пятьдесят.
Ответ Ману на вопрос начальника рассмешил меня, видь мне известно, что на мероприятие прибудут около шестисот человек.
Поговорив без свидетелей Ману с начальником, вернулся назад и начальник произнёс:
- Я оставляю вам одного сотрудника, но вы заправите его, что бы он мог время от времени проверять состояние дел.
Ману уехал заправлять машину, лесники поехали посмотреть, что за вечеринка.
Проехав два квадрата леса, лесники повернули, и были удивлены увиденной картинкой, и ещё около часа продолжались переговоры. Наутро летники только обежали квадрат.
Для меня же, как продолжилось дежурство, до трёх часов ночи на данном посту, после чего вернувшись на основную территорию, я занялся основной работы, а именно демонстрацией своего присутствия. Так наработав знакомства и приучив большинство завсегдатов, таким образом, став другом, знакомым и просто привычным субъектом.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
