Я таки прихильник розпорядку дня…Нема нічого кращого, як встати рано о шостій і вийти собі травневої пори на двір…. подихати трохи свіжим ранковим повітрям. У нас тут довкола хати дерева, травичка. Дух перехоплює!

Снідаю о сьомій…Щось легке….Потім смакую джерельною водою…

Протягом дня наглядаю за домашнім господарством….Взагалі то я віку вже пенсійного. Не молодий, але й не дуже старий. Скажімо, досвідчений. Не люблю слова «старий».

В моєму віці корисно спати вдень….Лікарі навіть радять. Погожого дня люблю кимарнути трохи надворі на старому диванчику…Його торік хотіли спекатися, а потім вирішили, що знадобиться ще, поставили під літньою кухнею. В хаті теж спиться добре, особливо як дощ…Лежиш собі коло вікна, краплини дощу стукотять у шибку, заколисують…

Обідаю о першій дня. То вже як вийде – каша, макарони по-флотськи…Звісно, по обіді солодкий…сон. Кров йде до шлунку і очі самі закриваються. Як кажуть: «Хто сі наїсть і сі не лєже – тому сі сало не зав’єже».

Вечеря – о шостій. На печінку добре трохи кефіру. Та й кишківник від нього добре працює… По вечері, дивлюся зі своїми телевізор. Люблю витягнути ноги на дивані і покласти голову комусь на коліна. Коли гладять по голові – також люблю, а ви? То так файно, приємно.

Перед тим я лягати спати – дуже корисно пройтися. Роблю це регулярно. Заодно подивлюся туди-сюди, що робиться на подвір’ї, в саду, на грядках. Може якісь бахурі залізли і хочуть зробити збитки? Їх тут не бракує…А які цієї пори вечори! Не надихаєшся! Так би й ходив і дихав до самого ранку. Але, як кажуть, на все свій час.

От і все про моє нинішнє життя-буття в кількох словах. Я не дуже красномовний, то вже перепрошую. Взагалі то ми такі є…персидські коти :-)

23 травня 2009