ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.08.17 22:08
Я лезом ножа в невідомість іду,
Пірнаю у ризик, немов у безодню.
Жену я наосліп епох череду,
Які зазирнули в спустошену бодню.

У грі випадковостей знак впізнаю,
Простягнутий в полі, як посох прадавній.
В бутті я побачив стрімку течію,

Ярослав Чорногуз
2025.08.17 21:24
Маестро, Вашу музику люблю,
Пливу в її казковім океані.
Круїзи відкриваю кораблю,
В країни чарівливо-несказанні.

Вона мов обіймає нас усіх,
Зворушує душевною красою,
Неначе захищаючи від лих,

Галина Кучеренко
2025.08.17 20:51
Не спинися, йдучи понад краєм,
Де життя часто сенси втрачає,
Де до болю напружені нерви
І від стогону крок завмирає…

Не спиняйся там попри втому,
Попри ношу тяжку, над вагому,
Попри стерті ущент резерви,

Євген Федчук
2025.08.17 17:12
Дивлюсь на те, як Трамп себе веде
І, як не жаль, все більше розумію,
Що, коли хтось на нього мав надії,
Що він до миру світ цей приведе,
То все дарма. Бо Трамп зовсім не той
Месія, що світ буде рятувати.
Скоріше буде світом торгувати.
Адже він – бо

Віктор Кучерук
2025.08.17 08:17
Мрій рожевих світ далекий,
Недосяжний і ясний, –
Звіддаля звучить, мов клекіт
Невідомої весни.
Незглибимий і безпечний
Світ моїх найкращих мрій, –
Світлом ділиться звершечка
І думки лаштує в стрій.

Борис Костиря
2025.08.16 22:23
О, скільки масок, лиць, гримас, личин!
Для перевтілення немає меж.
Сьогодні - Гамлет, завтра - Арлекін.
Ти роль нову, як душу, обереш.

Ти входиш у новий потік буття,
Змішавши Бога й біса у собі.
І кров тече у ріку каяття,

Олена Побийголод
2025.08.16 21:40
Із Бориса Заходера

Зустрілися Бека та Бука.
З них жодний не видав і звуку.
Обоє стулили пащеки –
мовчали і Бука, і Бека.

І Бука про себе промукав:

С М
2025.08.16 11:11
Заходиш до кімнати із якимось олівцем
Бачиш оголеного і кажеш “Хто є оцей?”
Змагаєшся справді якось ухопити сенс
Що казать прийшов собі додому
Бо щось-то відбувається, а ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс

Юрій Гундарєв
2025.08.16 09:23
Літні дні лічені -
насолоджуйся кожним,
повернись обличчям
до краси Божої!

Ось м’ячем-сонцем
у високім небі
довгорукі сосни

Віктор Кучерук
2025.08.16 06:52
Правду легко зрозуміти,
Хто б і що не говорив, –
Щастя вічно більше в світі,
Ніж усякої жури.
А коли його багато –
Почуттям не дати стрим, –
Будеш радість виражати,
Нею тішитись затим.

Борис Костиря
2025.08.15 21:59
Старий шукає ровесників,
але їх уже більше
у царстві мертвих, а не живих.
З ким йому розмовляти?
Він бачить молодих,
яких зовсім не розуміє.
Як перекинути місток
до померлих? Як відновити

Світлана Майя Залізняк
2025.08.15 18:27
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Шахерезада і

Юрій Лазірко
2025.08.15 18:17
тісно у барі
шумно
Юр
наливай що є
музика шестиструнна
спокою не дає

будьмо

Леся Горова
2025.08.15 13:49
Сполох мій перед ранком,
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.

Віктор Кучерук
2025.08.15 06:42
Чи не ти казала досі
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?

М Менянин
2025.08.14 23:34
Тримаєш жезли у руці –
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.

14.08.2025р. UA
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тимофій Західняк (1956) / Проза

 НЕПОМІТНІ
Образ твору «НЕПОМІТНІ»


- Суспільство, зазвичай, нас не помічає, – зауважує зі смутком мати п’ятнадцятирічної Оленки. – Оббиваємо пороги, кланяємось, просимо, шукаємо грошей, щоб заплатити за винаймання цих двох кімнат. Нас, батьків таких дітей, фактично, об’єднало спільне горе. Дякувати Богу – світ не без добрих людей. Мікроавтобус на вулиці бачили? Чоловік сам зголосився допомагати, а ми купуємо за власні кошти пальне. Нам потрібен саме такий мікроавтобус – з низько розташованими дверима ззаду, щоб легше було висаджувати дітей в інвалідних візках. Люди не надто люблять дивитися на калік. А що поробиш? Така доля. Різні обставини – травми під час пологів, патологія, інше. Але це наші діти.
-Ми, тобто батьки, кілька років тому започаткували це спілкування. Вирішили, що було б непогано якось урізноманітнити життя наших дітей, адже вони, практично, весь час проводять у помешканнях. Добре, якщо у когось є авто – бодай інколи виїздять «на природу», але ж у більшості автівок немає. Збираємось раз на тиждень, привозимо дітей, проводимо заняття, виготовляємо саморобки. Погляньте – ось ці чудові крашанки, оздоблені намистинками, кошички, звірята – виготовлені руками дітей, правда гарно?
- Ніколи б не подумав, що оті слабкі рученята здатні робити такі речі!
-Вони дуже хочуть почуватися потрібними! А наші заняття – це водночас важливі фізичні вправи для хворих пальчиків та ручок.
- Дивлячись на їхні обличчя, не скажеш, що вони «інші».
- Докладаємо для цього зусиль.
-Чого, на вашу думку, їм бракує найбільше?
-Любові, тепла, спілкування. Вони хочуть пізнавати світ, мати друзів, кохати і бути коханими. Бачите он ту дівчинку біля вікна? З вигляду – дитина, а їй вже двадцять! Місяць тому ми влаштували похід до лісу. Коли повертались додому, вона сказала: «За цих три дні я пізнала світ більше, ніж за всі попередні роки життя!». Дитина роками не залишала помешкання. Звісно, батьки теж винні, та й вона соромилася свого каліцтва. Коли чуєш подібні слова – не можеш стримати сліз.
-А он той хлопець в інвалідному візку ліворуч дуже засмучений.
-О, у нього особлива доля… Йому двадцять три, у нас недавно. Зрештою, поспілкуйтесь з ним самі – можливо, розповість.

- Не заперечуєш, якщо я сяду біля тебе?
- Та ні, будь ласка.
- Не знаю, з чого почати.
- Почніть відразу, без «вступу».
- Тобі, напевно, ніяково в товаристві молодших від тебе?
- Трохи.
- Ти серйозний чи засмучений?
- І те, і друге.
- І довго ти вже у «візку»?
- Півроку.
- Тобто ти не завжди був «такий»?
- …
- А що сталося?
- Нещасний випадок.
- Дуже шкода, вибач, що спитав.
- Та нічого, я вже звик.
- Якщо не хочеш, – не розповідай.
- Чому ж, можу розповісти, навіть хочу.
- Певно важко щоразу повертатися до цієї «історії»?
-З одного боку так, але з іншого – отримую полегшення. Знаєте, я сам в усьому винен.
-У чому?
- У тому, що сталося. Могло бути й гірше.
- Тобто міг отримати ще серйознішу травму?
- Ні, було б гірше, коли б не отримав жодної травми?
-? ? ?
- Не дивуйтесь. Але це правда. Знаєте, я вів жахливе життя. Компанії, алкоголь, наркотики. Словом, весь «джентльменський набір».
- Дивлячись на тебе, ніколи б не подумав.
- Нині і мені в це важко повірити, але так було.
- І що трапилось?
- Якось ми розважалися в недобудованій багатоповерхівці на околиці міста. Наскочила міліція. Ми навтьоки. Хто куди. То був третій поверх. Не мав куди подітись, скочив з вікна на купу землі.
-Та-ак…
- Отямився в лікарні. Ніг не відчуваю. Прийшов лікар і сказав, що в мене серйозна травма хребта і ходити вже не зможу. Лікувався кілька місяців. Потім відправили додому. Був злий на цілий світ, на себе, на інших, не міг дивитися на людей, які ходять, сміються, радіють життю. Не хотілося жити.
- Розумію.
-Якось до нас завітали кілька молодих людей з місцевої церкви. Ну, думаю, зараз ще ці почнуть втішати, заспокоювати. Попросили дозволу прийти вдруге. Зачепило їхнє ставлення. Спілкувались зі мною не як з калікою, а з таким, як вони самі.
- Це важливо.
-Так. А ще – молилися за мене, підбадьорювали. Одного дня запропонували вийти на вулицю. На той час в мене ще не було інвалідного візка. Дістали, принесли додому. У нас сходи вузькі, п’ятий поверх, ліфта немає. На руках знесли мене вниз, посадили у візок, «возили» поруч з будинком. У нас тут гарно, багато зелені влітку.
- Ви потоваришували?
-Так, але це щось більше. Я почав дивитися на життя іншими очима.
- А чому ти сказав, що було б гірше, якщо б ти не отримав жодної травми?
- Тому що, від того «колишнього» життя я би рано чи пізно вмер під парканом. Вдячний Богові, що Він зробив мене калікою і відкрив очі.
Ніколи в житті не чув таких слів: «Я вдячний, Богові, що Він зробив мене калікою!» Вони запали в душу і не давали спокою. Через кілька місяців поцікавився долею хлопця. Його перевели в будинок інвалідів, розташований в іншій області. Більше ми не бачились.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-05-23 10:51:12
Переглядів сторінки твору 2794
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.475 / 6  (4.818 / 5.36)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.734 / 5.32)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.773
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Денники
Автор востаннє на сайті 2023.01.14 20:12
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Молодід (Л.П./Л.П.) [ 2009-05-23 12:32:23 ]
важко це читати. Але щн важче з цим жити...

вибачте, ви не проти, якщо я розміщу ваш нарис з посиланням на автора і на джерело на одному з суспільно-політичних форумів?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тимофій Західняк (Л.П./М.К.) [ 2009-05-23 13:32:50 ]
Звичайно, пане Владе...Тим більше, що це не вигадка,а життєва історія...Я лише додав кілька художніх штрихів...Дякую,що прочитали.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2009-05-24 00:56:16 ]
Бог _це і є життя. Бог в нас самих. Життя - найкращий учитель.Я повністю погоджуюся з вами і рекомендую чудову книгу " Тайна доктрина днів апокаліпсису."ПЕречитайте. Автор цього сайту, гадаю, давно вже це зробив. Якщо людина не вміє оборонятися , виникатимуть постійно такі випадки, які примусять її колись це зробити) Я розумію головного героя твору.. А вам дякую за працю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тимофій Західняк (Л.П./М.К.) [ 2009-05-24 07:31:56 ]
І вам дякую навзаєм...