ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ліна Федорченко (1975) /
Проза
Семантика по-одесски
Когда Ваш ребёнок спросит: «Что такое фасад?», Вы, конечно, можете, открыв толковый словарь, сказать: «Это передняя стена дома».
Но тогда он задаст вполне резонный вопрос: «Какую именно стену надо считать передней, какую – задней? (Ведь это ещё с какой стороны посмотреть…)»
И не пытайтесь ответить: «Смотреть правильно только с этой», потому что Вы и сами прекрасно знаете, что «на одной стороне больше 60% правды не бывает», а он знает, что дом – не кавалер, и указания типа «там, где галстук там - перёд» в данном случае не проходят.
Надеетесь, что Вам не попадётся такой умный ребёнок? Попадётся. Дети все гении, а Ваш – самый гениальный (правда, после моего… Но этого я Вам не скажу).
И вот Вы зашли в тупик, и на его «Почему?» скажете: «А я знаю? Я не тот, чьё имя не поминают всуе. Азохн-вей...»
Только удовлетворится ли ребёнок таким ответом?
Правда, можно ответить и по-другому.
К примеру, так: «Представь себе, идёшь ты мимо синагоги (это такое место, где Бог имеет свой гешефт). Выходишь на Пушкинскую и видишь дом, допустим № 24. Ну да, да - тот, в котором живёт мой конкурент Сёма (что б ему всё жизнь работать так как в пятницу, а есть как в субботу!) И дом этот лазурного цвета (как небо… и бусы, которые я подарил твоей маме, когда ты родился... хотя собирался подарить их совсем другой тёте и по другому поводу, но Бог мудрее нас, не сложилось).
Дверь парадного подъезда огромна, как сумма наших долгов, и всегда закрыта, как кредит в банке. Башенки, балкончики, окна формы загадочной, как декольте нашей соседки снизу (Не смотрел? Ну и правильно, мал ещё), а также колонны, кариатиды и прочие архитектурные излишества.
И ты думаешь, что снаружи – то и внутри? Нет… Жизнь, так же как портмоне и сердце, имеет как минимум три подкладки…
Так что пройди через проём, на одной стене которого наискосок размашисто мелом: «Будьте счастливы люди!!!», а на другой – мелко печатно краской: «Туалета нет», пройди – и ты попадёшь во дворик, не белёный, видимо со времён Дюка. Здесь окна напоминают скорее прорехи на старом платье, а двери не закрываются, как рот у твоей мамы. (Но это так, мысли вслух).
Ночью на каждой крыше сидит чёрный кот, и они поют, словно скрипки в «Гамбринусе», а днём на каждом балкончике тётя Рая, Роза, Рива, и через весь двор – верёвки, запахи и вопли…
- Отойди от колонки, хулиган!
Чтоб твоя голова провалилась в грудь,
и ты выглядывал сквозь рёбра, как вор сквозь решётку!
(Да не сбудутся эти слова)!
- Шимон, когда тебя нет дома, твои соседи говорят о тебе гадости.
- Ха! Когда меня нет дома, пускай они меня даже бьют.
- Но это ещё не всё! У твоей Талы есть любовник.
- Знаешь, я считаю, что лучше, как я, иметь 50% в хорошем деле,
чем, как ты, тоже 50 - но в плохом.
- Ой вейзмир! Такое моё еврейское счастье…
- Сара, и чего вы так кричите?
- Мой Абраша опять пьёт.
- Я же не алкоголик, я топлю в вине свои цорес.
- И что?
- … они умеют плавать.
- Милочка, вы имеете сегодня свободный вечер?
- А что?
- Я хотел пригласить вас в ресторан.
- Ну тогда имею.
- Моня!
- Да?
- Да я не тебя зову, а кота!
- Зачем коту давать человеческое имя, неужели нельзя было
назвать Василием?
- Знаешь, Шуламифь, иногда мне кажется,
что лестница в небо находится именно в нашем дворе…
Так вот, майн либн кинд, то, что снаружи – то фасад, а то что внутри – то Одесса».
И знаете, дети обычно понимают…
1992
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Семантика по-одесски
Когда Ваш ребёнок спросит: «Что такое фасад?», Вы, конечно, можете, открыв толковый словарь, сказать: «Это передняя стена дома».
Но тогда он задаст вполне резонный вопрос: «Какую именно стену надо считать передней, какую – задней? (Ведь это ещё с какой стороны посмотреть…)»
И не пытайтесь ответить: «Смотреть правильно только с этой», потому что Вы и сами прекрасно знаете, что «на одной стороне больше 60% правды не бывает», а он знает, что дом – не кавалер, и указания типа «там, где галстук там - перёд» в данном случае не проходят.
Надеетесь, что Вам не попадётся такой умный ребёнок? Попадётся. Дети все гении, а Ваш – самый гениальный (правда, после моего… Но этого я Вам не скажу).
И вот Вы зашли в тупик, и на его «Почему?» скажете: «А я знаю? Я не тот, чьё имя не поминают всуе. Азохн-вей...»
Только удовлетворится ли ребёнок таким ответом?
Правда, можно ответить и по-другому.
К примеру, так: «Представь себе, идёшь ты мимо синагоги (это такое место, где Бог имеет свой гешефт). Выходишь на Пушкинскую и видишь дом, допустим № 24. Ну да, да - тот, в котором живёт мой конкурент Сёма (что б ему всё жизнь работать так как в пятницу, а есть как в субботу!) И дом этот лазурного цвета (как небо… и бусы, которые я подарил твоей маме, когда ты родился... хотя собирался подарить их совсем другой тёте и по другому поводу, но Бог мудрее нас, не сложилось).
Дверь парадного подъезда огромна, как сумма наших долгов, и всегда закрыта, как кредит в банке. Башенки, балкончики, окна формы загадочной, как декольте нашей соседки снизу (Не смотрел? Ну и правильно, мал ещё), а также колонны, кариатиды и прочие архитектурные излишества.
И ты думаешь, что снаружи – то и внутри? Нет… Жизнь, так же как портмоне и сердце, имеет как минимум три подкладки…
Так что пройди через проём, на одной стене которого наискосок размашисто мелом: «Будьте счастливы люди!!!», а на другой – мелко печатно краской: «Туалета нет», пройди – и ты попадёшь во дворик, не белёный, видимо со времён Дюка. Здесь окна напоминают скорее прорехи на старом платье, а двери не закрываются, как рот у твоей мамы. (Но это так, мысли вслух).
Ночью на каждой крыше сидит чёрный кот, и они поют, словно скрипки в «Гамбринусе», а днём на каждом балкончике тётя Рая, Роза, Рива, и через весь двор – верёвки, запахи и вопли…
- Отойди от колонки, хулиган!
Чтоб твоя голова провалилась в грудь,
и ты выглядывал сквозь рёбра, как вор сквозь решётку!
(Да не сбудутся эти слова)!
- Шимон, когда тебя нет дома, твои соседи говорят о тебе гадости.
- Ха! Когда меня нет дома, пускай они меня даже бьют.
- Но это ещё не всё! У твоей Талы есть любовник.
- Знаешь, я считаю, что лучше, как я, иметь 50% в хорошем деле,
чем, как ты, тоже 50 - но в плохом.
- Ой вейзмир! Такое моё еврейское счастье…
- Сара, и чего вы так кричите?
- Мой Абраша опять пьёт.
- Я же не алкоголик, я топлю в вине свои цорес.
- И что?
- … они умеют плавать.
- Милочка, вы имеете сегодня свободный вечер?
- А что?
- Я хотел пригласить вас в ресторан.
- Ну тогда имею.
- Моня!
- Да?
- Да я не тебя зову, а кота!
- Зачем коту давать человеческое имя, неужели нельзя было
назвать Василием?
- Знаешь, Шуламифь, иногда мне кажется,
что лестница в небо находится именно в нашем дворе…
Так вот, майн либн кинд, то, что снаружи – то фасад, а то что внутри – то Одесса».
И знаете, дети обычно понимают…
1992
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію