Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.23
18:31
Охайна дівчина і при скромному макіяжі викликала потаємний інтерес і швидку згоду на послуги.
Чому приваблюють саме такі, якщо мені потрібна робітниця лише для прибирання, для мегамаркетів і як водійка мого майбутнього авто? Про ескортні виходи того дня
2026.06.23
17:18
Історія сповнена історичних парадоксів і парадоксальних істориків.
Були царі, були і блазні, але щоби цар і блазень у одній особі?
Що більше є нагарбаних територій, то більше їх бракує для повного щастя.
Можна і концтабір у країні створити, а мож
2026.06.23
12:56
Протоптую стежину у снігах,
Єдину, неповторну і глибоку.
Іду снігами, нібито у снах,
Гамуючи ненависть і тривогу.
Протоптую стежину у полях
Прологом у небачене майбутнє,
Яка укаже подорожнім шлях,
Єдину, неповторну і глибоку.
Іду снігами, нібито у снах,
Гамуючи ненависть і тривогу.
Протоптую стежину у полях
Прологом у небачене майбутнє,
Яка укаже подорожнім шлях,
2026.06.23
12:03
Будь ласка! - Гра у сквош -
Дарунок нам на втіху,
Щоб у степах нічних
Не загубити слід!
В рожевих дзеркалах
Витають духи сміху.
Та нам їх не впізнать
Дарунок нам на втіху,
Щоб у степах нічних
Не загубити слід!
В рожевих дзеркалах
Витають духи сміху.
Та нам їх не впізнать
2026.06.23
07:23
у своїй непрозорій стихії
віршувати
недбало як слід
відкидаючи ревнощі хитрі
розбиваючи сяючий лід
у коморі своїй
саркастичній
обдираючи рештки шпалер
віршувати
недбало як слід
відкидаючи ревнощі хитрі
розбиваючи сяючий лід
у коморі своїй
саркастичній
обдираючи рештки шпалер
2026.06.23
06:09
Сонце жаром запашіло
І відразу вітер стих, -
І вогнем взялося тіло,
І робити важче вдих.
Усього проймає потом
Й обпікає водночас, -
Сонце встало до роботи
І отак гартує нас.
І відразу вітер стих, -
І вогнем взялося тіло,
І робити важче вдих.
Усього проймає потом
Й обпікає водночас, -
Сонце встало до роботи
І отак гартує нас.
2026.06.23
01:44
Розділ III: КОЛИ ДЗВОНИТЬ СОФІЯ, ЗАТИХАЄ ПАРИЖ
Це було навесні 1048 року. Київ тільки-но скинув із себе зимові кайдани, коли до Золотих воріт підходила пишна кавалькада заморських гостей – французьке посольство, очолюване єпископом Роже Шалон
2026.06.22
14:33
Не хочете стати овочем на старості – їжте овочі замолоду.
Глибше лизнеш – більше куснеш.
Безкорислива любов корисніша для здоров’я.
Сила мистецтва не залежить од сили звуку.
Не втрачайте голову – шануйте працю перукаря.
Політ думки був пере
2026.06.22
13:22
Я заблукав поміж дерев зимових,
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.
2026.06.22
12:20
Розділ II: РУНІЧНЕ КОЛО ПІВНІЧНОЇ КРОВІ
Наступного дня після того, як золоте чорнило застигло на пергаменті, туман над Києвом змінився пронизливим північним вітром. Маленька Анна сиділа в дівочих покоях своєї матері, княгині Інгігерди. Тут пахло зовсі
2026.06.22
07:59
розкажи мені ще
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою
2026.06.22
06:41
Неймовірно голосна
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.
2026.06.21
21:58
Гортензія-красуня пишно квітне,
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.
І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.
І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.
2026.06.21
21:48
Михайло Ісаковський (1900-1973)
Був наказ йому – на захід,
їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
Громадянської війни.
Йшли у військо, розставались,
Був наказ йому – на захід,
їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
Громадянської війни.
Йшли у військо, розставались,
2026.06.21
21:00
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
2026.06.21
20:09
Вона була вихована серед білого мармуру, кольорових мозаїк Софії та шелесту пергаментів у скрипторіях сонячного Києва періоду «золотого віку» Русі ХІ століття. Донька великого князя Ярослава Мудрого, вона мала стати живою печаткою у великій грі європейськ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ліна Федорченко (1975) /
Проза
Семантика по-одесски
Когда Ваш ребёнок спросит: «Что такое фасад?», Вы, конечно, можете, открыв толковый словарь, сказать: «Это передняя стена дома».
Но тогда он задаст вполне резонный вопрос: «Какую именно стену надо считать передней, какую – задней? (Ведь это ещё с какой стороны посмотреть…)»
И не пытайтесь ответить: «Смотреть правильно только с этой», потому что Вы и сами прекрасно знаете, что «на одной стороне больше 60% правды не бывает», а он знает, что дом – не кавалер, и указания типа «там, где галстук там - перёд» в данном случае не проходят.
Надеетесь, что Вам не попадётся такой умный ребёнок? Попадётся. Дети все гении, а Ваш – самый гениальный (правда, после моего… Но этого я Вам не скажу).
И вот Вы зашли в тупик, и на его «Почему?» скажете: «А я знаю? Я не тот, чьё имя не поминают всуе. Азохн-вей...»
Только удовлетворится ли ребёнок таким ответом?
Правда, можно ответить и по-другому.
К примеру, так: «Представь себе, идёшь ты мимо синагоги (это такое место, где Бог имеет свой гешефт). Выходишь на Пушкинскую и видишь дом, допустим № 24. Ну да, да - тот, в котором живёт мой конкурент Сёма (что б ему всё жизнь работать так как в пятницу, а есть как в субботу!) И дом этот лазурного цвета (как небо… и бусы, которые я подарил твоей маме, когда ты родился... хотя собирался подарить их совсем другой тёте и по другому поводу, но Бог мудрее нас, не сложилось).
Дверь парадного подъезда огромна, как сумма наших долгов, и всегда закрыта, как кредит в банке. Башенки, балкончики, окна формы загадочной, как декольте нашей соседки снизу (Не смотрел? Ну и правильно, мал ещё), а также колонны, кариатиды и прочие архитектурные излишества.
И ты думаешь, что снаружи – то и внутри? Нет… Жизнь, так же как портмоне и сердце, имеет как минимум три подкладки…
Так что пройди через проём, на одной стене которого наискосок размашисто мелом: «Будьте счастливы люди!!!», а на другой – мелко печатно краской: «Туалета нет», пройди – и ты попадёшь во дворик, не белёный, видимо со времён Дюка. Здесь окна напоминают скорее прорехи на старом платье, а двери не закрываются, как рот у твоей мамы. (Но это так, мысли вслух).
Ночью на каждой крыше сидит чёрный кот, и они поют, словно скрипки в «Гамбринусе», а днём на каждом балкончике тётя Рая, Роза, Рива, и через весь двор – верёвки, запахи и вопли…
- Отойди от колонки, хулиган!
Чтоб твоя голова провалилась в грудь,
и ты выглядывал сквозь рёбра, как вор сквозь решётку!
(Да не сбудутся эти слова)!
- Шимон, когда тебя нет дома, твои соседи говорят о тебе гадости.
- Ха! Когда меня нет дома, пускай они меня даже бьют.
- Но это ещё не всё! У твоей Талы есть любовник.
- Знаешь, я считаю, что лучше, как я, иметь 50% в хорошем деле,
чем, как ты, тоже 50 - но в плохом.
- Ой вейзмир! Такое моё еврейское счастье…
- Сара, и чего вы так кричите?
- Мой Абраша опять пьёт.
- Я же не алкоголик, я топлю в вине свои цорес.
- И что?
- … они умеют плавать.
- Милочка, вы имеете сегодня свободный вечер?
- А что?
- Я хотел пригласить вас в ресторан.
- Ну тогда имею.
- Моня!
- Да?
- Да я не тебя зову, а кота!
- Зачем коту давать человеческое имя, неужели нельзя было
назвать Василием?
- Знаешь, Шуламифь, иногда мне кажется,
что лестница в небо находится именно в нашем дворе…
Так вот, майн либн кинд, то, что снаружи – то фасад, а то что внутри – то Одесса».
И знаете, дети обычно понимают…
1992
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Семантика по-одесски
Когда Ваш ребёнок спросит: «Что такое фасад?», Вы, конечно, можете, открыв толковый словарь, сказать: «Это передняя стена дома».
Но тогда он задаст вполне резонный вопрос: «Какую именно стену надо считать передней, какую – задней? (Ведь это ещё с какой стороны посмотреть…)»
И не пытайтесь ответить: «Смотреть правильно только с этой», потому что Вы и сами прекрасно знаете, что «на одной стороне больше 60% правды не бывает», а он знает, что дом – не кавалер, и указания типа «там, где галстук там - перёд» в данном случае не проходят.
Надеетесь, что Вам не попадётся такой умный ребёнок? Попадётся. Дети все гении, а Ваш – самый гениальный (правда, после моего… Но этого я Вам не скажу).
И вот Вы зашли в тупик, и на его «Почему?» скажете: «А я знаю? Я не тот, чьё имя не поминают всуе. Азохн-вей...»
Только удовлетворится ли ребёнок таким ответом?
Правда, можно ответить и по-другому.
К примеру, так: «Представь себе, идёшь ты мимо синагоги (это такое место, где Бог имеет свой гешефт). Выходишь на Пушкинскую и видишь дом, допустим № 24. Ну да, да - тот, в котором живёт мой конкурент Сёма (что б ему всё жизнь работать так как в пятницу, а есть как в субботу!) И дом этот лазурного цвета (как небо… и бусы, которые я подарил твоей маме, когда ты родился... хотя собирался подарить их совсем другой тёте и по другому поводу, но Бог мудрее нас, не сложилось).
Дверь парадного подъезда огромна, как сумма наших долгов, и всегда закрыта, как кредит в банке. Башенки, балкончики, окна формы загадочной, как декольте нашей соседки снизу (Не смотрел? Ну и правильно, мал ещё), а также колонны, кариатиды и прочие архитектурные излишества.
И ты думаешь, что снаружи – то и внутри? Нет… Жизнь, так же как портмоне и сердце, имеет как минимум три подкладки…
Так что пройди через проём, на одной стене которого наискосок размашисто мелом: «Будьте счастливы люди!!!», а на другой – мелко печатно краской: «Туалета нет», пройди – и ты попадёшь во дворик, не белёный, видимо со времён Дюка. Здесь окна напоминают скорее прорехи на старом платье, а двери не закрываются, как рот у твоей мамы. (Но это так, мысли вслух).
Ночью на каждой крыше сидит чёрный кот, и они поют, словно скрипки в «Гамбринусе», а днём на каждом балкончике тётя Рая, Роза, Рива, и через весь двор – верёвки, запахи и вопли…
- Отойди от колонки, хулиган!
Чтоб твоя голова провалилась в грудь,
и ты выглядывал сквозь рёбра, как вор сквозь решётку!
(Да не сбудутся эти слова)!
- Шимон, когда тебя нет дома, твои соседи говорят о тебе гадости.
- Ха! Когда меня нет дома, пускай они меня даже бьют.
- Но это ещё не всё! У твоей Талы есть любовник.
- Знаешь, я считаю, что лучше, как я, иметь 50% в хорошем деле,
чем, как ты, тоже 50 - но в плохом.
- Ой вейзмир! Такое моё еврейское счастье…
- Сара, и чего вы так кричите?
- Мой Абраша опять пьёт.
- Я же не алкоголик, я топлю в вине свои цорес.
- И что?
- … они умеют плавать.
- Милочка, вы имеете сегодня свободный вечер?
- А что?
- Я хотел пригласить вас в ресторан.
- Ну тогда имею.
- Моня!
- Да?
- Да я не тебя зову, а кота!
- Зачем коту давать человеческое имя, неужели нельзя было
назвать Василием?
- Знаешь, Шуламифь, иногда мне кажется,
что лестница в небо находится именно в нашем дворе…
Так вот, майн либн кинд, то, что снаружи – то фасад, а то что внутри – то Одесса».
И знаете, дети обычно понимают…
1992
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
