Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.27
19:09
В білих смужках, в смужках чорних,
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.
2025.11.27
18:12
Поляки – нація страшенно гонорова.
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво
2025.11.27
12:41
Він вискакує з двору
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.
2025.11.27
10:13
Я у душі, мов Іов серед гною,
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною,
і правда це, хоча й брехав я десь.
Колись брехав я, мов отой собака,
що брязка на подвір’ї ланцюгом.
Ця книга скарг складе грубезний том,
вмережаний дрібнен
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною,
і правда це, хоча й брехав я десь.
Колись брехав я, мов отой собака,
що брязка на подвір’ї ланцюгом.
Ця книга скарг складе грубезний том,
вмережаний дрібнен
2025.11.27
09:21
Профан профан і ще профан
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…
2025.11.27
09:21
Не спи, мій друже, світ проспиш,
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!
2025.11.27
07:03
Студеніє листопад
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.
2025.11.27
06:05
Не зможу я для тебе стати принцом -
За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.
Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,
За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.
Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,
2025.11.26
16:55
Туман уранішній осів
На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.
І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів
На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.
І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів
2025.11.26
15:35
Запровадиш тільки кілька правил…
А вони гризуться між собою.
Робиш зауваження слинявим,
Що не все вимірюється тьмою…
В пам’яті одне, що призабуте
Силоміць витягуєш з кишені
А воно запрошує у бутель
А вони гризуться між собою.
Робиш зауваження слинявим,
Що не все вимірюється тьмою…
В пам’яті одне, що призабуте
Силоміць витягуєш з кишені
А воно запрошує у бутель
2025.11.26
13:00
Сивий дядечко туман
Оселився на полях.
Сива-сива вся земля.
Сивини вже океан.
Потонули ліс і сад.
І будинки в пелені.
Сумно стало і мені.
Зажурився листопад.
Оселився на полях.
Сива-сива вся земля.
Сивини вже океан.
Потонули ліс і сад.
І будинки в пелені.
Сумно стало і мені.
Зажурився листопад.
2025.11.26
12:09
Свою відраду залюбки
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!
2025.11.26
11:12
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
2025.11.26
09:40
нам було би добре разом
о так добре разом
нам було би добре разом
та було би і ми могли би
ще дурня
збочена дурня
ще дурня
о так добре разом
нам було би добре разом
та було би і ми могли би
ще дурня
збочена дурня
ще дурня
2025.11.26
05:49
Наближається знову зима,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.
І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.
І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
2025.11.26
00:16
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ліна Федорченко (1975) /
Проза
Семантика по-одесски
Когда Ваш ребёнок спросит: «Что такое фасад?», Вы, конечно, можете, открыв толковый словарь, сказать: «Это передняя стена дома».
Но тогда он задаст вполне резонный вопрос: «Какую именно стену надо считать передней, какую – задней? (Ведь это ещё с какой стороны посмотреть…)»
И не пытайтесь ответить: «Смотреть правильно только с этой», потому что Вы и сами прекрасно знаете, что «на одной стороне больше 60% правды не бывает», а он знает, что дом – не кавалер, и указания типа «там, где галстук там - перёд» в данном случае не проходят.
Надеетесь, что Вам не попадётся такой умный ребёнок? Попадётся. Дети все гении, а Ваш – самый гениальный (правда, после моего… Но этого я Вам не скажу).
И вот Вы зашли в тупик, и на его «Почему?» скажете: «А я знаю? Я не тот, чьё имя не поминают всуе. Азохн-вей...»
Только удовлетворится ли ребёнок таким ответом?
Правда, можно ответить и по-другому.
К примеру, так: «Представь себе, идёшь ты мимо синагоги (это такое место, где Бог имеет свой гешефт). Выходишь на Пушкинскую и видишь дом, допустим № 24. Ну да, да - тот, в котором живёт мой конкурент Сёма (что б ему всё жизнь работать так как в пятницу, а есть как в субботу!) И дом этот лазурного цвета (как небо… и бусы, которые я подарил твоей маме, когда ты родился... хотя собирался подарить их совсем другой тёте и по другому поводу, но Бог мудрее нас, не сложилось).
Дверь парадного подъезда огромна, как сумма наших долгов, и всегда закрыта, как кредит в банке. Башенки, балкончики, окна формы загадочной, как декольте нашей соседки снизу (Не смотрел? Ну и правильно, мал ещё), а также колонны, кариатиды и прочие архитектурные излишества.
И ты думаешь, что снаружи – то и внутри? Нет… Жизнь, так же как портмоне и сердце, имеет как минимум три подкладки…
Так что пройди через проём, на одной стене которого наискосок размашисто мелом: «Будьте счастливы люди!!!», а на другой – мелко печатно краской: «Туалета нет», пройди – и ты попадёшь во дворик, не белёный, видимо со времён Дюка. Здесь окна напоминают скорее прорехи на старом платье, а двери не закрываются, как рот у твоей мамы. (Но это так, мысли вслух).
Ночью на каждой крыше сидит чёрный кот, и они поют, словно скрипки в «Гамбринусе», а днём на каждом балкончике тётя Рая, Роза, Рива, и через весь двор – верёвки, запахи и вопли…
- Отойди от колонки, хулиган!
Чтоб твоя голова провалилась в грудь,
и ты выглядывал сквозь рёбра, как вор сквозь решётку!
(Да не сбудутся эти слова)!
- Шимон, когда тебя нет дома, твои соседи говорят о тебе гадости.
- Ха! Когда меня нет дома, пускай они меня даже бьют.
- Но это ещё не всё! У твоей Талы есть любовник.
- Знаешь, я считаю, что лучше, как я, иметь 50% в хорошем деле,
чем, как ты, тоже 50 - но в плохом.
- Ой вейзмир! Такое моё еврейское счастье…
- Сара, и чего вы так кричите?
- Мой Абраша опять пьёт.
- Я же не алкоголик, я топлю в вине свои цорес.
- И что?
- … они умеют плавать.
- Милочка, вы имеете сегодня свободный вечер?
- А что?
- Я хотел пригласить вас в ресторан.
- Ну тогда имею.
- Моня!
- Да?
- Да я не тебя зову, а кота!
- Зачем коту давать человеческое имя, неужели нельзя было
назвать Василием?
- Знаешь, Шуламифь, иногда мне кажется,
что лестница в небо находится именно в нашем дворе…
Так вот, майн либн кинд, то, что снаружи – то фасад, а то что внутри – то Одесса».
И знаете, дети обычно понимают…
1992
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Семантика по-одесски
Когда Ваш ребёнок спросит: «Что такое фасад?», Вы, конечно, можете, открыв толковый словарь, сказать: «Это передняя стена дома».
Но тогда он задаст вполне резонный вопрос: «Какую именно стену надо считать передней, какую – задней? (Ведь это ещё с какой стороны посмотреть…)»
И не пытайтесь ответить: «Смотреть правильно только с этой», потому что Вы и сами прекрасно знаете, что «на одной стороне больше 60% правды не бывает», а он знает, что дом – не кавалер, и указания типа «там, где галстук там - перёд» в данном случае не проходят.
Надеетесь, что Вам не попадётся такой умный ребёнок? Попадётся. Дети все гении, а Ваш – самый гениальный (правда, после моего… Но этого я Вам не скажу).
И вот Вы зашли в тупик, и на его «Почему?» скажете: «А я знаю? Я не тот, чьё имя не поминают всуе. Азохн-вей...»
Только удовлетворится ли ребёнок таким ответом?
Правда, можно ответить и по-другому.
К примеру, так: «Представь себе, идёшь ты мимо синагоги (это такое место, где Бог имеет свой гешефт). Выходишь на Пушкинскую и видишь дом, допустим № 24. Ну да, да - тот, в котором живёт мой конкурент Сёма (что б ему всё жизнь работать так как в пятницу, а есть как в субботу!) И дом этот лазурного цвета (как небо… и бусы, которые я подарил твоей маме, когда ты родился... хотя собирался подарить их совсем другой тёте и по другому поводу, но Бог мудрее нас, не сложилось).
Дверь парадного подъезда огромна, как сумма наших долгов, и всегда закрыта, как кредит в банке. Башенки, балкончики, окна формы загадочной, как декольте нашей соседки снизу (Не смотрел? Ну и правильно, мал ещё), а также колонны, кариатиды и прочие архитектурные излишества.
И ты думаешь, что снаружи – то и внутри? Нет… Жизнь, так же как портмоне и сердце, имеет как минимум три подкладки…
Так что пройди через проём, на одной стене которого наискосок размашисто мелом: «Будьте счастливы люди!!!», а на другой – мелко печатно краской: «Туалета нет», пройди – и ты попадёшь во дворик, не белёный, видимо со времён Дюка. Здесь окна напоминают скорее прорехи на старом платье, а двери не закрываются, как рот у твоей мамы. (Но это так, мысли вслух).
Ночью на каждой крыше сидит чёрный кот, и они поют, словно скрипки в «Гамбринусе», а днём на каждом балкончике тётя Рая, Роза, Рива, и через весь двор – верёвки, запахи и вопли…
- Отойди от колонки, хулиган!
Чтоб твоя голова провалилась в грудь,
и ты выглядывал сквозь рёбра, как вор сквозь решётку!
(Да не сбудутся эти слова)!
- Шимон, когда тебя нет дома, твои соседи говорят о тебе гадости.
- Ха! Когда меня нет дома, пускай они меня даже бьют.
- Но это ещё не всё! У твоей Талы есть любовник.
- Знаешь, я считаю, что лучше, как я, иметь 50% в хорошем деле,
чем, как ты, тоже 50 - но в плохом.
- Ой вейзмир! Такое моё еврейское счастье…
- Сара, и чего вы так кричите?
- Мой Абраша опять пьёт.
- Я же не алкоголик, я топлю в вине свои цорес.
- И что?
- … они умеют плавать.
- Милочка, вы имеете сегодня свободный вечер?
- А что?
- Я хотел пригласить вас в ресторан.
- Ну тогда имею.
- Моня!
- Да?
- Да я не тебя зову, а кота!
- Зачем коту давать человеческое имя, неужели нельзя было
назвать Василием?
- Знаешь, Шуламифь, иногда мне кажется,
что лестница в небо находится именно в нашем дворе…
Так вот, майн либн кинд, то, что снаружи – то фасад, а то что внутри – то Одесса».
И знаете, дети обычно понимают…
1992
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
