ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2024.05.20
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Роман Боднар (1945) /
Поеми
Синевир
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Синевир
...Нарешті шлях крутий скінчився -
І всяк побачив знак руїн:
Колись тут, напевно, бій точився
І не один загинув син...
Бачив цей мур обличчя юні,
Чув, як ридали матері,
Як сестри плакали й кохані,
Обнявши тіло бездиханне...
Ех, що то за часи старі...
Задумались усі, завмерли
Біля стіни, мов дивний чат,
Котились сльози, наче перли,
По щоках втомлений дівчат.
Ніхто ні слова не промовив,
Лиш чайкою знялися брови
На хмурих чолах юнаків.
А потім тихо вирушали
Із пристані жалю й печалі
А там квилили канюки.
...Отож у гору серпантинна
Нас, наче змійка, повела,
А зверху - чарівна картина
Раптом до наших ніг лягла:
Ген-ген на обрії Горгани
Синіють штрихом бездоганним,
А там і Чехи, і Словацький край,
Злились в смарагдовій тканині
Мільйони сосен і ялин.
Мов невідомий досі рай.
Навкруг ліси - густі, дрімучі,
Куди сягне лишень рука,
Ген в улоговині квітучій
Сміється плесами ріка...
О небо ! Який простір чистий !
Які ви, гори урочисті !
Який прекрасний ти, мій Край !!!
Могили. Хрест малий в граніті,
І більш нічого зверху - жах !...
Чиїсь батьки, кохані, діти
Тут вічно в камені лежать...
На їхній прах лиш з хмари,
Для них салют - перуни, грози,
Над ними стогне вітер лиш,
І руки ломлять блискавиці,
Вони ж лежать у горах криці,
Забуті світом, вмер їх клич...
1965
г. Сивуля
( Продовження... )
... Як з своїм табором прощались,
Кожен на хвилю зупинивсь,
Де "кінський череп" зоставляли,
Востаннє лиш огень куривсь ...
Смереки щось шептали стиха,
Ласкаво вітер в очі дихав,
А сокіл звав в небесну вись -
Кликав - квилив на сині скали.
А ми сумні чогось стояли,
Чи ще вернем сюди колись ?!
Ось так воно в житті буває :
Спішиш кудись, ідеш - бредеш,
Поки одіб'єшся од стаї,
І десь у нетрях пропадеш...
Ніхто не знайде, не почує -
Усяк по своєму кочує.
Той десь загине на шляху...
...Біліє череп під горою,
Мов знак по загиблому герою,
Що впав в годиноньку лиху...
...Хто в Карпатах сонце стрінув,
З карпатських воду пив джерел,
Чий погляд тішили чарівні
Смереки й сосни, той орел !
Хто зринув в зелень океану,
Хто підіймавсь в густім тумані
На чола славних верховин...
Той пам'ятатиме повіки
Карпатськії бурхливі ріки -
Він серцем всім Карпатський Син !...
1966р.
І всяк побачив знак руїн:
Колись тут, напевно, бій точився
І не один загинув син...
Бачив цей мур обличчя юні,
Чув, як ридали матері,
Як сестри плакали й кохані,
Обнявши тіло бездиханне...
Ех, що то за часи старі...
Задумались усі, завмерли
Біля стіни, мов дивний чат,
Котились сльози, наче перли,
По щоках втомлений дівчат.
Ніхто ні слова не промовив,
Лиш чайкою знялися брови
На хмурих чолах юнаків.
А потім тихо вирушали
Із пристані жалю й печалі
А там квилили канюки.
...Отож у гору серпантинна
Нас, наче змійка, повела,
А зверху - чарівна картина
Раптом до наших ніг лягла:
Ген-ген на обрії Горгани
Синіють штрихом бездоганним,
А там і Чехи, і Словацький край,
Злились в смарагдовій тканині
Мільйони сосен і ялин.
Мов невідомий досі рай.
Навкруг ліси - густі, дрімучі,
Куди сягне лишень рука,
Ген в улоговині квітучій
Сміється плесами ріка...
О небо ! Який простір чистий !
Які ви, гори урочисті !
Який прекрасний ти, мій Край !!!
Могили. Хрест малий в граніті,
І більш нічого зверху - жах !...
Чиїсь батьки, кохані, діти
Тут вічно в камені лежать...
На їхній прах лиш з хмари,
Для них салют - перуни, грози,
Над ними стогне вітер лиш,
І руки ломлять блискавиці,
Вони ж лежать у горах криці,
Забуті світом, вмер їх клич...
1965
г. Сивуля
( Продовження... )
... Як з своїм табором прощались,
Кожен на хвилю зупинивсь,
Де "кінський череп" зоставляли,
Востаннє лиш огень куривсь ...
Смереки щось шептали стиха,
Ласкаво вітер в очі дихав,
А сокіл звав в небесну вись -
Кликав - квилив на сині скали.
А ми сумні чогось стояли,
Чи ще вернем сюди колись ?!
Ось так воно в житті буває :
Спішиш кудись, ідеш - бредеш,
Поки одіб'єшся од стаї,
І десь у нетрях пропадеш...
Ніхто не знайде, не почує -
Усяк по своєму кочує.
Той десь загине на шляху...
...Біліє череп під горою,
Мов знак по загиблому герою,
Що впав в годиноньку лиху...
...Хто в Карпатах сонце стрінув,
З карпатських воду пив джерел,
Чий погляд тішили чарівні
Смереки й сосни, той орел !
Хто зринув в зелень океану,
Хто підіймавсь в густім тумані
На чола славних верховин...
Той пам'ятатиме повіки
Карпатськії бурхливі ріки -
Він серцем всім Карпатський Син !...
1966р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1544 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1544 seconds