Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.10
15:15
Де ви, дозвілля невпізнані люди?
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
2026.09.10
12:13
Нехай гряде оновлення весни,
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
2026.09.10
08:41
«ЗАГИБЕЛЬ АТЛАНТИДИ: Коли Океан закрив Небо»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
2026.09.10
08:04
Зарясніли відтінки
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
2026.09.10
06:52
Ніким непереконана
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
2026.09.09
21:29
віршики
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
2026.09.09
19:40
Ніч наблизилась тихенько.
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
2026.09.09
14:59
Де ж нам знайти королеву,
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
2026.09.09
13:21
Пробач, мій хороший, іще не готова
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
2026.09.09
12:53
«АХІЛЛЕС: Кров на вівтарі Стріловержця»
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
2026.09.09
12:31
Так не хоче мороз відступати
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
2026.09.09
12:01
Для меншої частки минулого серпня,
На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.
Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадськи
На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.
Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадськи
2026.09.09
08:50
Втікаємо — від поглядів байдужих круговерті,
в окраїни, де ще дрімає місто сімдесятих,
до акварельних двориків, у ґрати ще не взятих,
де вікна без фіранок пишних — сонячні, відверті.
Втікаємо — кудись подалі від важких туманів,
де промені ласкають
в окраїни, де ще дрімає місто сімдесятих,
до акварельних двориків, у ґрати ще не взятих,
де вікна без фіранок пишних — сонячні, відверті.
Втікаємо — кудись подалі від важких туманів,
де промені ласкають
2026.09.09
06:08
Ніжно і закохано дивлюся,
Попри те, що стільки літ пройшло, -
На твоє волосся світло-русе,
На підняте високо чоло.
Вік намилуватися незмога
Личком, що рум'янцем виграє,
Тож не помічаю анікого
Ні в глядацькій залі, ні в фойє.
Попри те, що стільки літ пройшло, -
На твоє волосся світло-русе,
На підняте високо чоло.
Вік намилуватися незмога
Личком, що рум'янцем виграє,
Тож не помічаю анікого
Ні в глядацькій залі, ні в фойє.
2026.09.09
01:17
Сопе і пише - все ніяк!
З поезією - повний швак!
Тому всіх тролити - мастак
Письменник Валентин Троляк.
З поезією - повний швак!
Тому всіх тролити - мастак
Письменник Валентин Троляк.
2026.09.09
00:44
Пілігрими із Хайфи до Умані
Прокладають маршрути задумані.
І ніяке пуйло
Ні за яке бабло
Не завадить дістатися Умані.
Ураган прошумів над Карпатами,
Позмітав москалів разом з матами,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Прокладають маршрути задумані.
І ніяке пуйло
Ні за яке бабло
Не завадить дістатися Умані.
Ураган прошумів над Карпатами,
Позмітав москалів разом з матами,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Роман Боднар (1945) /
Поеми
Синевир
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Синевир
...Нарешті шлях крутий скінчився -
І всяк побачив знак руїн:
Колись тут, напевно, бій точився
І не один загинув син...
Бачив цей мур обличчя юні,
Чув, як ридали матері,
Як сестри плакали й кохані,
Обнявши тіло бездиханне...
Ех, що то за часи старі...
Задумались усі, завмерли
Біля стіни, мов дивний чат,
Котились сльози, наче перли,
По щоках втомлений дівчат.
Ніхто ні слова не промовив,
Лиш чайкою знялися брови
На хмурих чолах юнаків.
А потім тихо вирушали
Із пристані жалю й печалі
А там квилили канюки.
...Отож у гору серпантинна
Нас, наче змійка, повела,
А зверху - чарівна картина
Раптом до наших ніг лягла:
Ген-ген на обрії Горгани
Синіють штрихом бездоганним,
А там і Чехи, і Словацький край,
Злились в смарагдовій тканині
Мільйони сосен і ялин.
Мов невідомий досі рай.
Навкруг ліси - густі, дрімучі,
Куди сягне лишень рука,
Ген в улоговині квітучій
Сміється плесами ріка...
О небо ! Який простір чистий !
Які ви, гори урочисті !
Який прекрасний ти, мій Край !!!
Могили. Хрест малий в граніті,
І більш нічого зверху - жах !...
Чиїсь батьки, кохані, діти
Тут вічно в камені лежать...
На їхній прах лиш з хмари,
Для них салют - перуни, грози,
Над ними стогне вітер лиш,
І руки ломлять блискавиці,
Вони ж лежать у горах криці,
Забуті світом, вмер їх клич...
1965
г. Сивуля
( Продовження... )
... Як з своїм табором прощались,
Кожен на хвилю зупинивсь,
Де "кінський череп" зоставляли,
Востаннє лиш огень куривсь ...
Смереки щось шептали стиха,
Ласкаво вітер в очі дихав,
А сокіл звав в небесну вись -
Кликав - квилив на сині скали.
А ми сумні чогось стояли,
Чи ще вернем сюди колись ?!
Ось так воно в житті буває :
Спішиш кудись, ідеш - бредеш,
Поки одіб'єшся од стаї,
І десь у нетрях пропадеш...
Ніхто не знайде, не почує -
Усяк по своєму кочує.
Той десь загине на шляху...
...Біліє череп під горою,
Мов знак по загиблому герою,
Що впав в годиноньку лиху...
...Хто в Карпатах сонце стрінув,
З карпатських воду пив джерел,
Чий погляд тішили чарівні
Смереки й сосни, той орел !
Хто зринув в зелень океану,
Хто підіймавсь в густім тумані
На чола славних верховин...
Той пам'ятатиме повіки
Карпатськії бурхливі ріки -
Він серцем всім Карпатський Син !...
1966р.
І всяк побачив знак руїн:
Колись тут, напевно, бій точився
І не один загинув син...
Бачив цей мур обличчя юні,
Чув, як ридали матері,
Як сестри плакали й кохані,
Обнявши тіло бездиханне...
Ех, що то за часи старі...
Задумались усі, завмерли
Біля стіни, мов дивний чат,
Котились сльози, наче перли,
По щоках втомлений дівчат.
Ніхто ні слова не промовив,
Лиш чайкою знялися брови
На хмурих чолах юнаків.
А потім тихо вирушали
Із пристані жалю й печалі
А там квилили канюки.
...Отож у гору серпантинна
Нас, наче змійка, повела,
А зверху - чарівна картина
Раптом до наших ніг лягла:
Ген-ген на обрії Горгани
Синіють штрихом бездоганним,
А там і Чехи, і Словацький край,
Злились в смарагдовій тканині
Мільйони сосен і ялин.
Мов невідомий досі рай.
Навкруг ліси - густі, дрімучі,
Куди сягне лишень рука,
Ген в улоговині квітучій
Сміється плесами ріка...
О небо ! Який простір чистий !
Які ви, гори урочисті !
Який прекрасний ти, мій Край !!!
Могили. Хрест малий в граніті,
І більш нічого зверху - жах !...
Чиїсь батьки, кохані, діти
Тут вічно в камені лежать...
На їхній прах лиш з хмари,
Для них салют - перуни, грози,
Над ними стогне вітер лиш,
І руки ломлять блискавиці,
Вони ж лежать у горах криці,
Забуті світом, вмер їх клич...
1965
г. Сивуля
( Продовження... )
... Як з своїм табором прощались,
Кожен на хвилю зупинивсь,
Де "кінський череп" зоставляли,
Востаннє лиш огень куривсь ...
Смереки щось шептали стиха,
Ласкаво вітер в очі дихав,
А сокіл звав в небесну вись -
Кликав - квилив на сині скали.
А ми сумні чогось стояли,
Чи ще вернем сюди колись ?!
Ось так воно в житті буває :
Спішиш кудись, ідеш - бредеш,
Поки одіб'єшся од стаї,
І десь у нетрях пропадеш...
Ніхто не знайде, не почує -
Усяк по своєму кочує.
Той десь загине на шляху...
...Біліє череп під горою,
Мов знак по загиблому герою,
Що впав в годиноньку лиху...
...Хто в Карпатах сонце стрінув,
З карпатських воду пив джерел,
Чий погляд тішили чарівні
Смереки й сосни, той орел !
Хто зринув в зелень океану,
Хто підіймавсь в густім тумані
На чола славних верховин...
Той пам'ятатиме повіки
Карпатськії бурхливі ріки -
Він серцем всім Карпатський Син !...
1966р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
