ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеїний хрест-навхрест,
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеїний хрест-навхрест,
2026.10.25
14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
2026.10.25
14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
2026.10.25
14:00
що кому
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
2026.10.25
12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
2026.10.25
07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
2026.10.24
21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
2026.10.24
20:57
Супами пахне околиця моя єрусалимська,
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список
2026.10.24
18:15
Розгулявся північний, та так уже кріпко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і
2026.10.24
16:40
Не усі любили рокабілі,
Тверк медуз драглистих, ритм-енд-блюз,
Бо були руді і підозрілі,
Наче Сходу викопний хунхуз,
Що завжди, підкреслено і гучно,
У пісках між соціальних криз
Набував майно кайлом підручним,
Тверк медуз драглистих, ритм-енд-блюз,
Бо були руді і підозрілі,
Наче Сходу викопний хунхуз,
Що завжди, підкреслено і гучно,
У пісках між соціальних криз
Набував майно кайлом підручним,
2026.10.24
16:02
Сприймаю за жарти,
не скиглю від болю,
та більш ображати
себе не дозволю!
Незламна, правдива,
тверда, наче криця,
пекуча жалива,
стрімка блискавиця.
не скиглю від болю,
та більш ображати
себе не дозволю!
Незламна, правдива,
тверда, наче криця,
пекуча жалива,
стрімка блискавиця.
2026.10.24
13:54
Птахи на хижім переніссі
Вільготно направляють гнів,
Такі потужні, наче Ніцше,
В нестримнім сяєві вогнів.
Вони жорстокі і примхливі,
Розумні, злобні і сумні,
У нескоримому напливі
Вільготно направляють гнів,
Такі потужні, наче Ніцше,
В нестримнім сяєві вогнів.
Вони жорстокі і примхливі,
Розумні, злобні і сумні,
У нескоримому напливі
2026.10.24
10:38
благочинність
твереза така
ледь-ледь поведена
немовби мати тереза
при кінці
місяця осіннього другого
причетна до будь-чого
і не провинна ні в чому
твереза така
ледь-ледь поведена
немовби мати тереза
при кінці
місяця осіннього другого
причетна до будь-чого
і не провинна ні в чому
2026.10.24
09:08
В голосі плинної осені
Чується шелест і свист, -
Вітер захекано носиться,
Падає зірваний лист.
В голосі тім інтонації
Лагідні, гнівні, смішні:
Листя шепоче про грації,
Вітер горланить пісні.
Чується шелест і свист, -
Вітер захекано носиться,
Падає зірваний лист.
В голосі тім інтонації
Лагідні, гнівні, смішні:
Листя шепоче про грації,
Вітер горланить пісні.
2026.10.23
21:29
Стукає промінчиком сонце у віконечко:
— Вставай з ліжечка мерщій, подивись на сонечко!
Вже прокинулись Карпати і хмаркам всміхаються,
Клени, буки та вільха у жовте вдягаються.
Он ялинка і смерека, золотаві шишки,
Білки в гості поспішають на смачн
— Вставай з ліжечка мерщій, подивись на сонечко!
Вже прокинулись Карпати і хмаркам всміхаються,
Клени, буки та вільха у жовте вдягаються.
Он ялинка і смерека, золотаві шишки,
Білки в гості поспішають на смачн
2026.10.23
17:23
Із очима як пусті вокзали,
Наше місто ожива.
Світлом дихають благі квартали,
Пісня рветься на слова.
Приспів:
У мелодіях давно забутих,
Нам хотілося усе збагнути,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Наше місто ожива.
Світлом дихають благі квартали,
Пісня рветься на слова.
Приспів:
У мелодіях давно забутих,
Нам хотілося усе збагнути,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Роман Боднар (1945) /
Поеми
Синевир
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Синевир
...Нарешті шлях крутий скінчився -
І всяк побачив знак руїн:
Колись тут, напевно, бій точився
І не один загинув син...
Бачив цей мур обличчя юні,
Чув, як ридали матері,
Як сестри плакали й кохані,
Обнявши тіло бездиханне...
Ех, що то за часи старі...
Задумались усі, завмерли
Біля стіни, мов дивний чат,
Котились сльози, наче перли,
По щоках втомлений дівчат.
Ніхто ні слова не промовив,
Лиш чайкою знялися брови
На хмурих чолах юнаків.
А потім тихо вирушали
Із пристані жалю й печалі
А там квилили канюки.
...Отож у гору серпантинна
Нас, наче змійка, повела,
А зверху - чарівна картина
Раптом до наших ніг лягла:
Ген-ген на обрії Горгани
Синіють штрихом бездоганним,
А там і Чехи, і Словацький край,
Злились в смарагдовій тканині
Мільйони сосен і ялин.
Мов невідомий досі рай.
Навкруг ліси - густі, дрімучі,
Куди сягне лишень рука,
Ген в улоговині квітучій
Сміється плесами ріка...
О небо ! Який простір чистий !
Які ви, гори урочисті !
Який прекрасний ти, мій Край !!!
Могили. Хрест малий в граніті,
І більш нічого зверху - жах !...
Чиїсь батьки, кохані, діти
Тут вічно в камені лежать...
На їхній прах лиш з хмари,
Для них салют - перуни, грози,
Над ними стогне вітер лиш,
І руки ломлять блискавиці,
Вони ж лежать у горах криці,
Забуті світом, вмер їх клич...
1965
г. Сивуля
( Продовження... )
... Як з своїм табором прощались,
Кожен на хвилю зупинивсь,
Де "кінський череп" зоставляли,
Востаннє лиш огень куривсь ...
Смереки щось шептали стиха,
Ласкаво вітер в очі дихав,
А сокіл звав в небесну вись -
Кликав - квилив на сині скали.
А ми сумні чогось стояли,
Чи ще вернем сюди колись ?!
Ось так воно в житті буває :
Спішиш кудись, ідеш - бредеш,
Поки одіб'єшся од стаї,
І десь у нетрях пропадеш...
Ніхто не знайде, не почує -
Усяк по своєму кочує.
Той десь загине на шляху...
...Біліє череп під горою,
Мов знак по загиблому герою,
Що впав в годиноньку лиху...
...Хто в Карпатах сонце стрінув,
З карпатських воду пив джерел,
Чий погляд тішили чарівні
Смереки й сосни, той орел !
Хто зринув в зелень океану,
Хто підіймавсь в густім тумані
На чола славних верховин...
Той пам'ятатиме повіки
Карпатськії бурхливі ріки -
Він серцем всім Карпатський Син !...
1966р.
І всяк побачив знак руїн:
Колись тут, напевно, бій точився
І не один загинув син...
Бачив цей мур обличчя юні,
Чув, як ридали матері,
Як сестри плакали й кохані,
Обнявши тіло бездиханне...
Ех, що то за часи старі...
Задумались усі, завмерли
Біля стіни, мов дивний чат,
Котились сльози, наче перли,
По щоках втомлений дівчат.
Ніхто ні слова не промовив,
Лиш чайкою знялися брови
На хмурих чолах юнаків.
А потім тихо вирушали
Із пристані жалю й печалі
А там квилили канюки.
...Отож у гору серпантинна
Нас, наче змійка, повела,
А зверху - чарівна картина
Раптом до наших ніг лягла:
Ген-ген на обрії Горгани
Синіють штрихом бездоганним,
А там і Чехи, і Словацький край,
Злились в смарагдовій тканині
Мільйони сосен і ялин.
Мов невідомий досі рай.
Навкруг ліси - густі, дрімучі,
Куди сягне лишень рука,
Ген в улоговині квітучій
Сміється плесами ріка...
О небо ! Який простір чистий !
Які ви, гори урочисті !
Який прекрасний ти, мій Край !!!
Могили. Хрест малий в граніті,
І більш нічого зверху - жах !...
Чиїсь батьки, кохані, діти
Тут вічно в камені лежать...
На їхній прах лиш з хмари,
Для них салют - перуни, грози,
Над ними стогне вітер лиш,
І руки ломлять блискавиці,
Вони ж лежать у горах криці,
Забуті світом, вмер їх клич...
1965
г. Сивуля
( Продовження... )
... Як з своїм табором прощались,
Кожен на хвилю зупинивсь,
Де "кінський череп" зоставляли,
Востаннє лиш огень куривсь ...
Смереки щось шептали стиха,
Ласкаво вітер в очі дихав,
А сокіл звав в небесну вись -
Кликав - квилив на сині скали.
А ми сумні чогось стояли,
Чи ще вернем сюди колись ?!
Ось так воно в житті буває :
Спішиш кудись, ідеш - бредеш,
Поки одіб'єшся од стаї,
І десь у нетрях пропадеш...
Ніхто не знайде, не почує -
Усяк по своєму кочує.
Той десь загине на шляху...
...Біліє череп під горою,
Мов знак по загиблому герою,
Що впав в годиноньку лиху...
...Хто в Карпатах сонце стрінув,
З карпатських воду пив джерел,
Чий погляд тішили чарівні
Смереки й сосни, той орел !
Хто зринув в зелень океану,
Хто підіймавсь в густім тумані
На чола славних верховин...
Той пам'ятатиме повіки
Карпатськії бурхливі ріки -
Він серцем всім Карпатський Син !...
1966р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.5418 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.5418 seconds