ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
что-то правда, что-то - выдумка))
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
что-то правда, что-то - выдумка))
Торопливо щелкаю по клавишам – пытаюсь ухватить за хвост мысль, пока та не убежала. Сегодня тебя видела – и отлегло от сердца. Да, порой мне достаточно знать, что ты есть, рядом или на расстоянии, но лучше, рядом, дабы еще раз прикоснуться глазом к тебе.
Выходные пролетели быстро, я ждала понедельника, как праздника. Интересно, а ты вспоминал ли хоть секунду обо мне на выходных?
Перешагивая порог офиса, каждый раз я вижу, как ты внимательно провожаешь меня взглядом, либо скользишь глазами, чтоб я не заметила, а я делаю вид, что увлечена рабочими заданиями.
На самом деле, я мечтаю о том, чтобы твою светлую голову посетила мысль пригласить меня на чашечку кофе. Мы вели бы с тобой беседы на метафизические темы, вместе искали бы истину, я спорить с тобой готова, учти, так как имею определенный багаж знаний и ...интуитивно чувствую, что судьба нас свела не зря.
Временами мне хочется ворваться к тебе в кабинет, и совершить дерзкий поступок.
Я представить не могу твоей реакции, но так хочется тебя притянуть к себе, и...поцеловать. Глупенькая, успокаиваю себя, не надо, он видал виды, и его не удивить експресией. А потом вдруг начинаю комплексовать по поводу пропасти материального состояния. Да, ты мне платишь зарплату, немного, еле хватает на жизнь, но я сделала свой выбор, мне не захотелось искать кого-то другого, хотя ранее я зарабатывала в три раза больше.
Да, можно сказать, что это была маленькая уступка, которую я себе позволила, чтобы быть поближе к тебе.
Сегодня не было рабочих установок, работу планировала сама, в зависимости от срочности обстоятельств. Ты не сказал в мой адрес ни слова, ни лично, ни по работе...Не грущу, ни капельки. Жду.
Завтра наступит новый день, он принесет свежие впечатления и переживания, и не исключено, что ты почувствуешь ту силу флюидов, пущенных в твой адрес мной, и пригласишь меня на..кофе, ужин, обед, прогулку. Мне все равно, просто сделай это, я сделаю вид, что мне надо подумать, потом – соглашусь, так как желания должны исполняться.
Выходные пролетели быстро, я ждала понедельника, как праздника. Интересно, а ты вспоминал ли хоть секунду обо мне на выходных?
Перешагивая порог офиса, каждый раз я вижу, как ты внимательно провожаешь меня взглядом, либо скользишь глазами, чтоб я не заметила, а я делаю вид, что увлечена рабочими заданиями.
На самом деле, я мечтаю о том, чтобы твою светлую голову посетила мысль пригласить меня на чашечку кофе. Мы вели бы с тобой беседы на метафизические темы, вместе искали бы истину, я спорить с тобой готова, учти, так как имею определенный багаж знаний и ...интуитивно чувствую, что судьба нас свела не зря.
Временами мне хочется ворваться к тебе в кабинет, и совершить дерзкий поступок.
Я представить не могу твоей реакции, но так хочется тебя притянуть к себе, и...поцеловать. Глупенькая, успокаиваю себя, не надо, он видал виды, и его не удивить експресией. А потом вдруг начинаю комплексовать по поводу пропасти материального состояния. Да, ты мне платишь зарплату, немного, еле хватает на жизнь, но я сделала свой выбор, мне не захотелось искать кого-то другого, хотя ранее я зарабатывала в три раза больше.
Да, можно сказать, что это была маленькая уступка, которую я себе позволила, чтобы быть поближе к тебе.
Сегодня не было рабочих установок, работу планировала сама, в зависимости от срочности обстоятельств. Ты не сказал в мой адрес ни слова, ни лично, ни по работе...Не грущу, ни капельки. Жду.
Завтра наступит новый день, он принесет свежие впечатления и переживания, и не исключено, что ты почувствуешь ту силу флюидов, пущенных в твой адрес мной, и пригласишь меня на..кофе, ужин, обед, прогулку. Мне все равно, просто сделай это, я сделаю вид, что мне надо подумать, потом – соглашусь, так как желания должны исполняться.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію