ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.05.22 20:47
ковінька твоїй матері
і трясця теж авжеж
нам весело в цій матриці
веселощі без меж
у дишло пропаганду їх
слідкуймо за руками
бо мусора пов’язані
навіки з бандюками

Оксана Алексеєва
2026.05.22 19:38
А що лишиться? — Хмари плоть химерна,
у жмені стуленій добірні ярі зерна,
солодкий мед дбайливої бджоли,
загуслий час непевної вечірньої пори.

Коли підводять янголи тебе до краю,
і золотий Дніпро за обрієм зникає,
і тихій шурхіт від самотнього вес

Володимир Невесенко
2026.05.22 18:12
Самотній столик. З кавою горня.
Самотнє сонце смішно мружить око.
Милуюсь неба звітреним бароко,
де літака сріблястість, мов блешня,
у височіні блиска одиноко...

Здійнявся вітер, завихрив окіл,
зриває листя, віє в очі пилом.

Юрій Лазірко
2026.05.22 16:44
до чого йшлося
той іній
на моїм волоссі
і коло
обігу води
вона
оте
не приведи

Світлана Пирогова
2026.05.22 15:56
Півонії диво розквітло в саду,
Рожеве вмивається вранці в росі,
У ніжній, солодкій, пречистій красі,
Натхнення - душі, і гармонії - дух.

Відкинувши геть і тривогу й біду,
Я пещу пелюстки тендітні усі.
Півонії диво розквітло в саду,.

Борис Костиря
2026.05.22 12:13
Прийду востаннє я у рідний гай
Перед від'їздом у краї далекі.
І заспіває пісню водограй,
Тополь і осокорів звучний клекіт.

Прийду востаннє я на цей моріг,
Босоніж стану на зів'ялі трави,
Відчувши гостро, що таке поріг

Вячеслав Руденко
2026.05.22 10:14
Ми без успіху вилазим
На зелене на весні -
Наші крила, ніби клешні
Наше довге, наче сни!

Наші підсумки і поле
Надсилають смертним- Геть! -
Як розчинники для солі ,

Віктор Кучерук
2026.05.22 06:14
Шастає, як вітер,
Всюдисущий Вітя
Закутками рідного села, -
Начебто заблуда,
Нишпорить повсюди
І розповідає опісля:
Де чималі вишні,
А де нікудишні

Іван Потьомкін
2026.05.21 22:06
В хвилини музики печальної
Я уявляю плесо скрізь
І голос дівчини прощальний,
І шум поривчастих беріз.
І перший сніг під небом сірим
Серед дрімаючих полів,
І шлях без сонця, шлях без віри
Снігами гнаних журавлів.

хома дідим
2026.05.21 21:10
із ранку визирнеш надвір
шахед затійливо тусує
а інтернет попсує всує
іще якийсь вже майже мир
колони із афін пальмір
палестри пейслі та пачулі
туристів зазивають чуйно
і розливають їм altbier

Кока Черкаський
2026.05.21 20:19
Може то ворони,
А може то граки?
Та точно не сороки,
І точно не круки!

Хоч може то й круки?
Та точно не лелеки!
Я б їх роздивився,

Костянтин Ватульов
2026.05.21 18:45
У розпечену ніч наче дідько останній вселився,
Грім зривається криком надривно у небі знайомім.
Ти вдивляєшся в очі та кажеш про силу безсилля.
Я вдихаю твій запах, торкаючись чорних пачосів.

Дощ накрапує, блискавки простір намічено крають.
Тінь

Євген Федчук
2026.05.21 18:04
Всяк прагне в небі журавля зловити,
Аби не дарма на цім світі жити.
І от вже, наче у руках він б’ється,
Чому ж синиця з дерева сміється?
Бо журавель той вирвався на волю
І над невдалим посміялась доля.
Синицю треба було полювати
Й життєву мудрість

Артур Курдіновський
2026.05.21 13:39
Пісня моєї душі -
Щирі мінорні ронделі.
Ранок відтінків пастелі
Тихо шепоче: "Пиши!"

Січень мене залишив
Жити у вічній дуелі.
Пісня моєї душі -

Сергій Губерначук
2026.05.21 12:48
Замов мені,
що побажаєш.
Я
виконаю те.

На – серце це,
котреє краєш,
бо знаєш –

Борис Костиря
2026.05.21 12:45
Все той же самий одинокий шлях
І та стежина у пригаслім полі,
Як музика, забута у полях,
На маргінесі пам'яті й недолі.

Самотній інок стрінеться тобі,
Як відповідь на болісні питання,
Немов стрибок у мисленній плавбі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць / Вірші

 ПОТЯГ

 
      “train without brakes”
      Spencer Dryden
 
      “котися, змію...”
      Афродіта Небесна

Образ твору  
потяг прибуває
довгий потяг, знову & тут, брате
цей потяг твій, без решти
квитків не треба, квитків не буде


і цей потяг_.брутальна омана, люде
і цей потяг_.кармічна облуда, сестро
і цей потяг_.мрець, який вбереться в лід
і цей потяг_.запекле ні, котре не зна більше

(дай тяги )


потяг_.скрегіт_.регіт_.гіркоти
потяг_.викрик_.вкраяний на хрип
потяг_.чад_.крізь_.колеса-серпи


потяг_.вітер_.срібний привид-звір
потяг_.кров’ю вмазаний упир
потяг_.змій за криві кути


день пішов
я на день не встиг
я чекав та пив
світ летів мов сніг
потяг ніч
завікон чорний сміх

soon..  soon..  SOON.....
   ...........................................


потяг_.жнець_.пломені zіниць
потяг_.вічей зі старих_.крамниць
потяг_.твій покупець

(тільки ти  не торгівець)


  ....оце заграй, дідько




 


 
_______________________________
Art © Gary-Neil Richardson



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-07-27 20:55:19
Переглядів сторінки твору 16787
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.320 / 5.5  (4.682 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.625 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.642
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.05.19 13:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Фульмес (Л.П./М.К.) [ 2009-07-28 13:05:32 ]
Точно, у нас на ПМ день потягів ...різного напрямку...
Сонце Місяцю, зайди ще й до мене в гості... містика якась... і ніби у дорогу не збираюсь...
Потяг-погяло...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-29 20:44:07 ]
дорога з нами назавжди, Юлія, хоч вже без Керуака.
але ще поки що з Джей Джей Кейлом

іду в гості

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-28 16:46:09 ]
Ваш потяг - із моїх страшних але важкопробудних снів...
Вічно в диму-тумані,
вічно закритий,
вічно той,
що мене не дочекався...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-29 20:31:03 ]
він розкриває за плечима
крила та спопеляє їх
крокує сходинами снів
він циклоп що женеться
за власним пломенем_оком
зі стукотом_ стогоном
у наступний неспокій
між темним і буднім..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-28 17:28:43 ]
Юлю, мій комент на Вашій сторінці - майже дубль Вашого тут.
Знову містика!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-29 20:18:25 ]
о*о..

чомусь згадав покемонів

:-)

добрий вечір



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-30 10:08:38 ]
Мерсі за компліман!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Афродіта Небесна (Л.П./М.К.) [ 2009-07-31 01:49:46 ]
Як завжди дещо запізно, на сцені з"являється рум"яна і не в міру весела А. Н. у супроводі ґалантних трупів братів Люм"єрів (яких саме пропонується поволі ввести до тексту), за нею на шнурочку швендяє потішене творче еґо... раптом лунає вистріл, партер і оркестрову яму по вінця засипає цинамоновими кексами і желейними ведмедиками, у повітря здіймаються таці з шампанським і пухкі червоні дивани.. і десь під самою стелею маленька японська скрипалька обережно виводить "Happy B-day 2 U!"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-07-31 02:21:52 ]
старший з братів-трупів - Луї - ревниво скидав руку молодшого Огюста, яку той весь час затримував на талії не в міру веселої А. Н., доки не посклизнувся на желейному ведмедику і не плюхнувся на пухкий червоний диван,який щойно доставили іменинику прямо з бульвару Капуцинів. Диван сказав: "Оу!" і почервонів ще більше...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-31 02:57:52 ]
акваріумні рибки тицялися вусиками у збільшувальне скло підлоги & щось розповідали чи скандували на вельми веселково_строкатій загадково невловимій мові & капелюх Богарта вже недбало лежав на столику поряд з портсиґаром який вмів грати дев'ятнадцять тактів дев'ятої інвенції Й. С. Баха & звідусіль ледь дзвеніли десертні тарілочки з лізерґіновими плямами & мабуть якісь цікаві виделочки 22го калібру & тихий_приємно_дисонансний голос з-під фрікаутових вусів промовляв нечутні щирі подяки всім хто завітав забіг заплив & затріпотів на відважний люм'єрівський експеримент..


..на білому простирадлі просто зі стіни на глядачів їхав справжнісінький потяг

[швидкі комбіновані зйомки]:

ковбої спішно розряджують свої револьвери й кидаються на підлогу, в обійми різноманітно_ строкато_ цукатно_ кольорових_ риб.. в кишенці д-ра Юнґа цокотить зубками тамаґочі.. білий кролик ховається в парадний стосик чорних серветок.. ліхтарик_ олівець виписує ієрогліф аріґато дві тисячі вісім і один раз.. шоколадні пальці швиденько пробігають кілками банджо.. скляні штори урочисто розсуваються........


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Хо (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-17 00:37:51 ]
"ain't no midnight train..."

вагони скриплять
металевим холодом
стривай
ми ще маємо час попрощатися
потиски рук
плескання у плече
мружаться очі
трохи ще
потопчемо цей перон

..чшшшш..
..дзень..

відбуває вагон

мої віддихи тут
для тебе
назавжди


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-10-17 03:02:42 ]


"get on the ball, boy.."

месмеричний дощ
забере твої очі
замість голосу лишиться
сплавлений шлак
твої речі чарівно
прості
прадавні
шкіра & сталь

десь давно іржавіють
терплячі перила
з котрих обірвуться
знесилені пальці

кожен
з
нас
знає..

жахи
нічних залізних шляхів
гниючих
мокрим брудом
станційних шибок
по швидких
відсирілих станціях

гра у хованки
позбулася змісту
час здоганяти
час обирати свій шанс

він наближається
неминучий, як вечір
він прямує сюди, брате....