ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.10.15 16:58
Були часи Троянові,
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола

Володимир Бойко
2026.10.15 16:38
Держслужбовцям у місті Валенсії
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.

Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо

Борис Костиря
2026.10.15 15:58
Небесний меч над нами висне,
Непізнаний, як чисте зло.
Його вкриває, наче віспа,
Іржа і мудрості чоло.
Небесний меч - небесна правда,
Небесна істина блищить
У гострім лезі. Кожен практик
Відчує силу зброї вмить.

Артур Курдіновський
2026.10.15 15:15
Які б рядки про тебе не писав я,
Освідчення, поеми - все не те.
Ловлю твоє натхнення золоте
І прикрашаю віршів різнотрав'я.

Твій сум - така близька мені природа!
Самотність - наш одвічний спільний стиль.
Ти - незаміжня жінка, я - бобиль.

Євген Федчук
2026.10.15 14:27
Історія – учителька життя.
Але одних вона навчити може,
А інші до навчання неспроможні.
Живуть на білім світі, як сміття.
Самі по-людськи не навчились жить,
Нормально жити іншим заважають,
І розуміти того не бажають,
Що ті уроки треба все ж учить,

Тетяна Левицька
2026.10.15 12:37
Бра над софою схилилось уклінно...
Ніч підглядає в зашторені вікна...
В тиші блукають розгублені тіні,
книга тремтить у руках непомітно,
як пелюстки білорунних гортензій.
Слово до слова, складаються в пазли,
ллється мелодія дивних поезій —
образи с

Юрій Гундарів
2026.10.15 10:24
Військовослужбовець, хореограф і танцівник.
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втратив ногу, підірвавшись на російській міні. Але після реабілітації повернувся до св

Віктор Кучерук
2026.10.15 06:04
Пригадую часто сипучі піски
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.

С М
2026.10.14 23:17
“Ей, уваж мою чарку, бармене
Це мій дрінк, еге, це мій дрінк, гаразд
Доливай, до верху
Хтось має співати
Чи хто співатиме?
Хтось має співати, вірно?
Ну а що”

Віктор Насипаний
2026.10.14 20:43
Ще ловить сонце хитрим неводом своїм
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.

І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,

Іван Потьомкін
2026.10.14 19:35
Коли б то можна утаїть
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...

Борис Костиря
2026.10.14 14:20
Не спіши у час важких прозрінь,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.

Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,

хома дідим
2026.10.14 12:08
щось написати я хотів
прийшла сусідка інна
і настрій елегійний мій
став радше мізогінним
феміна вжеж незгірша так
напевне це важливо
лібідо тут не при ділах
її цікавить пиво

Володимир Мацуцький
2026.10.14 11:19
Вірш «Кукувала зозуленька» Володимира Мацюцького (Мацуцького) — це сучасна патріотична поезія, написана в червні 2025 року та присвячена полеглим українським воїнам і пам'яті героїв. У творі переплітаються мотиви трагічної втрати, незламності та відсилки

Віктор Кучерук
2026.10.14 06:43
Не думав я, що чутиму колись
Виття сирен і вибухи "шахедів", -
Ще й дні з ночами так переплелись,
Що радощів прийдешніх не розгледіть.
Повсюди морок, втома і обман,
Який уперто убиває віру
У те, що здохне прОклятий тиран,
Або собі учинить харакір

Артур Курдіновський
2026.10.13 20:55
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Така вже доля мрійників самотніх.
В моїх розчаруваннях незворотних
І натяку нема на воскресіння.

Всі "вчора" й "завтра" - тьмяне мерехтіння.
Лишається загрозливе "сьогодні".
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юля Бро (1979) / Вірші

 только зверь и женщина




Найвища оцінка Олександр Комаров 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка ккк ох 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-08-06 12:33:06
Переглядів сторінки твору 15151
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.266 / 5.83  (4.836 / 5.55)
* Рейтинг "Майстерень" 5.396 / 6  (4.808 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2017.10.09 11:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Фульмес (Л.П./М.К.) [ 2009-08-06 12:50:48 ]
Щасливий же він чоловік! І мудра авторка, яка крізь темряву, мусони і цунамі привела його до нас.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2009-08-06 14:21:20 ]
Юлю, він щасливий, так, це цілком узгоджується із світовою гармонією)). А авторка швидше спостережлива;) мудрий - звір.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-06 13:57:10 ]
Ого!
А кажуть погляд жінки - маячня, в ньому немає постійності.
І собака погавкає день-другий, і стане слугою першому хто кістку кинув.
Афанасію Нікітіну, Колумбу Христофору чи Сані Гргор'єву?
Юля, а "дикі гуси" могли б і як зарок читати.
Угу.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2009-08-06 14:17:29 ]
Са(о) нечко, ну і най кажуть...що мені до того?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-06 14:03:26 ]
І що за жінки в Украйні нині. Одні на вишню турецьку, другі царів на шабашку гонять. А в колишнє врем'я жінки були - слона на скаку, хобот одною рукою йому. Еееех! :-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2009-08-06 14:18:35 ]
в колишнє врем’я і хоботи були... взявся - маєш річ! поностальгуємо чи що?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Золота Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-08-06 14:29:01 ]
еге ж, сестро, і не кажи))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-08-06 15:18:29 ]
От не знаю навіть чому, а мені знову Грецію нагадало :) Тільки не знаю, як там, у давній Греції, з хоботами вправлялися :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2009-08-06 15:24:32 ]
Чоррі, інтуіція тебе не подводить. Є тут Греція. Як "мыслеформа";)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2009-08-06 14:59:33 ]
Коли вітрів і доріг традиційно-незмінно усіх чотири,
Коли гострим – як голка! – стали і слух, і зір,
Зумій побачити їх – на порозі свого життя (квартири) –
Он де вони! Ручні аж до ручки – жінка і звір.

Треба пояснень? Ну, значить, пояснень не треба –
От вони і мовчать, не відводять очей. Тече
Понад ними торішнє – холодне, лапате небо,
І Господь заглядає у душу через плече.

Є слова, що не просто слова? Кілька нот – і скоса
хтось погляне…і погляд торкнеться найглибших плес…
…на порозі життя зупинилася жінка боса…
…і загавкав, відчувши домівку, кудлатий пес…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2009-08-06 15:20:41 ]
саме про це і кажу, люба моя майстрине довільних перекладів:) є слова, що не просто слова, у них ти вкладаєш дещо правічне. добре, що є хтось, хто розуміє без слів. добре, що ти є:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-08-06 17:40:42 ]
Хто сказав що то пес? То ж бо вовк, і не загавкає, а завиє.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2009-08-06 23:03:10 ]
Та не питання, Вовчику-братику, вовк - то вовк.
***
Кілька грам, потім - чвертка, і пляшка, і крок - і пута
з гіпсу білого...але ж ногу пристойно втовк!…
…на порозі життя зупинилася жінка взута…
…і завив, відчуваючи м"яско, голодний вовк…
...
або так -
Ну, давай по рублю, дорога, й не підем до школи,
…математику - ф топку! життя - це один політ!
…на порозі життя зупинилася жінка гола…
…і з долоні хлебтав валер"янку облізлий кіт…
....
чи отак -
Але й серпень солодкий! У теплих обіймах літа
головне - розчинитись достоту, сказавши "так"!
…на порозі життя зупинилася жінка вдіта…
…і нахабно пролазив у двері рудий хом"як…
......
а можна і так -
Перевищив? Халепа! За рогом - і форма синя,
кілька смужок на палці, свистулька, пристойний штраф...
…на порозі життя зупинилася жінка в міні…
…і здивовано зирив у шибку стрункий жираф…
....
ну, чи отак -
А засмага така, наче руки мастив у ваксі,
але й це не важливо! як ластівка, в небо линь!!!…
…на порозі життя зупинилася жінка в максі…
…наполегливо цокав копитом в пальтішку кінь…
...
і взагалі, Вовчику-братіку, звір - він всякий буває, ага)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-08-07 11:45:19 ]
а бо й так:
Наливає на півдні у штофик на пів дна море,
і з піску пінна хвиля стира мокрий слід.
…на порозі життя зупинилася жінка в горі…
…під порогом пас бліх сліпий кріт…

А то, кажуть, у вас тут зговор...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2009-08-07 12:06:45 ]
він наважився зрештою жінку забрати з порога
і впустив у життя найзвабливішу з вічних спокус.
та яка, друзі, змова?!?!облиште, не скигліть на бога!!!!
...а за нею пропхався у двері розлючений скунс...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2009-08-07 12:11:14 ]
Еротична вечеря. На столик – вино і мідій,
Розкладай-но хутчіше, мон шер, бойовий диван…
…посміхалась (направду, це змова!) брюнетка в міді…
…і хотів бути третім друзяка її, кабан)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2009-08-07 12:13:57 ]
Тепла осінь на носі. Читай перестиглі веди
(адже вічні)…і сонце сміється з твоїх вікон….
…на порозі життя зупинилася жінка в кедах…
…забинтованим хоботом їв полуниці слон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-08-07 12:30:51 ]
Або ще так:

Після вечері веселі вже очі карі,
в спогади лізе якийсь чарівний малюк,
вийде до вітру втомлена жінка в сарі,
і скаженіло іакне вночі вислюк.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2009-08-07 12:55:49 ]
чоловік собі жив, як усі, і не мав ілюзій.
раптом рипнули двері й смілива, мов Жанна Д’арк:
перестигла брюнетка, зваблива, як All inclusive:
"Любий, влізе в помешкання пересувний зоопарк?"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-06 15:06:31 ]
Так і тут зговор.