Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.14
17:29
Так сонце смажить невідступно
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
2026.06.14
11:25
Анатолій Матвійчук
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
2026.06.14
11:13
Я постукав в двері Бога,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
2026.06.14
09:48
Пісок сховався у рогожу.
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
2026.06.14
07:48
Реквієм страждання
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
2026.06.14
07:24
Сонний алігатор у полуденнім сонці
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
2026.06.14
06:25
Щоби стан покращивсь зранку -
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
2026.06.13
21:40
Зиму я цю намацав,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
2026.06.13
20:36
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
2026.06.13
16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
2026.06.13
14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
2026.06.13
13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
2026.06.13
12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
2026.06.13
09:54
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж не проти, щоб я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарн
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж не проти, щоб я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарн
2026.06.13
07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
2026.06.12
22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
2026.06.01
2026.05.31
2026.05.14
2026.05.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Зоряна Ель (1968) /
Вірші
Діалог I * До ****** *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Діалог I * До ****** *
Сонце Місяць
часи пролинуть
розпадуться королівства
мудреців.. довершеними
жертвами краси..
Зоряна Ель
Якщо ж довершені,то непідвладні часу,
Краси нетлінна істина повік.
І лиш матерії минущої окрасу
З роками тратить тлінний чоловік.
Сонце Місяць
краса невинно
роздивляється ландшафтом
людських страхотних пірамід
із грізним сфінксом..
Зоряна Ель
У Сфінксі мудрості утілилась краса,
Ідеї вічності у величі безсмертя.
А піраміди - погляд в Небеса
І незбагненних таємниць осердя...
Сонце Місяць
краса врочисто
лине океанським царством
над щоглами всіх кораблів
до Атлантиди..
Зоряна Ель
...Атланти і Каріатиди
Красу возносять понад хвилями врочисто.
З глибин океанічних линуть оди
На честь краси. Тенористо, басисто,
Колоратурно спінюються води.
На дні завмерла Атлантиди врода,
Немов коралів дороге намисто.
І світяться із чорних перлів сталактиди.
Сонце Місяць
ранковим світлом....
над дикими отруйними
болотами, там
де життям наповнював
мільйони сердець
старий величний Вавілон
краса блукала..
Зоряна Ель
..О, древній Вавилон!
Де з покоління і до покоління
Безцінній спадщині у слові поклоніння.
А грандіозний вавилонський зіккурат,
Іштар ворота, храми, пишний сад!
І ті сади, що прилаштовано висіти,
Що названо на честь прекрасної Семіраміди!..
Зруйновано усе, хоча Навуходоносор один з царів
Урешт визнав гріх гордині, бо прозрів.
Та сказано: відбитком Божим і священним.
Краса тоді нетлінна, незнищенна!
Сонце Місяць
вечірні зорі
над небесним килимом
вітають тебе,
мудра владарко над світом
ніч дарує сни
вітер зітхає на флейтах
ніжність мелодій..
так що непокоїть тебе
велична Краса,
королівно світів і сфер?
Зоряна Ель
Митця скеровує Всевишнього десниця,
І задум Божий у красу несе.
Краса ж не непокоїться, не злиться,
Вона лише присутня, от і все.
часи пролинуть
розпадуться королівства
мудреців.. довершеними
жертвами краси..
Зоряна Ель
Якщо ж довершені,то непідвладні часу,
Краси нетлінна істина повік.
І лиш матерії минущої окрасу
З роками тратить тлінний чоловік.
Сонце Місяць
краса невинно
роздивляється ландшафтом
людських страхотних пірамід
із грізним сфінксом..
Зоряна Ель
У Сфінксі мудрості утілилась краса,
Ідеї вічності у величі безсмертя.
А піраміди - погляд в Небеса
І незбагненних таємниць осердя...
Сонце Місяць
краса врочисто
лине океанським царством
над щоглами всіх кораблів
до Атлантиди..
Зоряна Ель
...Атланти і Каріатиди
Красу возносять понад хвилями врочисто.
З глибин океанічних линуть оди
На честь краси. Тенористо, басисто,
Колоратурно спінюються води.
На дні завмерла Атлантиди врода,
Немов коралів дороге намисто.
І світяться із чорних перлів сталактиди.
Сонце Місяць
ранковим світлом....
над дикими отруйними
болотами, там
де життям наповнював
мільйони сердець
старий величний Вавілон
краса блукала..
Зоряна Ель
..О, древній Вавилон!
Де з покоління і до покоління
Безцінній спадщині у слові поклоніння.
А грандіозний вавилонський зіккурат,
Іштар ворота, храми, пишний сад!
І ті сади, що прилаштовано висіти,
Що названо на честь прекрасної Семіраміди!..
Зруйновано усе, хоча Навуходоносор один з царів
Урешт визнав гріх гордині, бо прозрів.
Та сказано: відбитком Божим і священним.
Краса тоді нетлінна, незнищенна!
Сонце Місяць
вечірні зорі
над небесним килимом
вітають тебе,
мудра владарко над світом
ніч дарує сни
вітер зітхає на флейтах
ніжність мелодій..
так що непокоїть тебе
велична Краса,
королівно світів і сфер?
Зоряна Ель
Митця скеровує Всевишнього десниця,
І задум Божий у красу несе.
Краса ж не непокоїться, не злиться,
Вона лише присутня, от і все.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
