Життя – о скільки всього в цьому слові.
Безшумна хвиля, що прямує в небуття!
У кожного своя у житті доля,
У кожного своє в ньому буття.

Воно то є а то його немає,
Умить його хтось може обірвати.
А скільки треба часу і зусиль!
Щоб це життя комусь подарувати.

Стоїш і думаєш, що ти вже не сама,
Що дві душі тепер в твоєму тілі,
Якась частинка тебе зародилась,
Сорок неділь й людина є нова.

Коли ти йдеш по вулиці і знаєш,
Що два сердечка у собі тримаєш.
Під різні ритми стукають вони,
І створюють мелодію весни.

В тобі маленький хтось народження чекає,
Твою турботу і любов приймає.
Й ти знаєш точно, а не вірогідно,
Що на землі ти цій комусь потрібна.

Але давно ми вже богами стали
На вибір свій вирішуємо долю.
Лишити ембріон, даруючи життя,
Або аборт, без лишніх клопоту і болю.

Та право кожен зародочок має,
Родитися, у світ оцей прийти,
І нелегке земне життя прожити,
Навчитися любити й себе в ньому знайти.

Моя частинка і моя кровинка
Хоч на руках тебе ще не тримаю,
Та я уже тебе сильно люблю
І з нетерпінням я тебе чекаю!!!!!!!!!!