***
Глибока ніч, не спить лише поет,
Очима серця ловить думки лет, -
Його чарує незвичайна гостя,
Що любить спілкуватись тет-а-тет...

2
Зайшли ви, бачу, знову не в ті двері,
Бо до нових нас кличете імперій.
На смітники історії ідіть, -
Шукайте там - ілюзії й химери.

3
І радий був я з кожним подружити,
Лиш безкорисливих не зміг зустріти.
І де б я не ходив, не мандрував, -
За щире слово - мусив скрізь платити.

4
У мого друга - рання сивина,
І є тому причина не одна, -
Усім вітрам його душа відкрита,
Хоч серце уподобала весна.

5
З копита - вскач, у вухах свище вітер,
Якби й хотів - не зможу зупинити!
О, як я полюбив цього коня,
А вчора ще - боявся підступити.

6
Чого на мене позираєш скоса?
Чи я напозичавсь у тебе проса?
Чи вимагаю повернути борг?
В тобі шумує - дух великороса...

7
Ви ревно бережете честь мундира,
Немов це справді ваша друга шкіра.
Ви, як ніхто, байдужі до людей, -
Народ - ваш годувальник і офіра.

Зі зб."Luх veritatis"(2005)