ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.15
20:37
розваж мене чимось небесний зодчий
немає тут розваг земних
сьогодні
знаю ми несхожі
ти понад хмарами а я оце на дні
я вірував у вітер
вітер віяв
збираючи ужинки там і сям
немає тут розваг земних
сьогодні
знаю ми несхожі
ти понад хмарами а я оце на дні
я вірував у вітер
вітер віяв
збираючи ужинки там і сям
2026.06.15
13:25
Я розхлюпую час, ніби воду вечірню.
Я розхлюпую спокій, мов стріли часів.
Я іду до порожньої в лісі молільні
У хоралі пророчих і злих голосів.
Я розхлюпую розум, розхлюпую мудрість.
І любов розлітається, ніби вода.
Я розхлюпую біль і задавнену мук
Я розхлюпую спокій, мов стріли часів.
Я іду до порожньої в лісі молільні
У хоралі пророчих і злих голосів.
Я розхлюпую розум, розхлюпую мудрість.
І любов розлітається, ніби вода.
Я розхлюпую біль і задавнену мук
2026.06.15
10:42
Про виделки з мельхіору
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.
2026.06.15
09:44
Колобки натхнення в павутині сірій,
Вирвизуб окатий сонечко жує.
Ген, за виднокраєм, білосніжний ирій
Я вже там думками, поміж юних єв.
А вони гарячі! А вони жагучі!
Кожна - квітка-ружа! Удихнеш - пропав.
Після них усоте головою з кручі
Вирвизуб окатий сонечко жує.
Ген, за виднокраєм, білосніжний ирій
Я вже там думками, поміж юних єв.
А вони гарячі! А вони жагучі!
Кожна - квітка-ружа! Удихнеш - пропав.
Після них усоте головою з кручі
2026.06.15
08:00
Мов сторожа зла за бранцем,
Пси метнулися за зайцем
І позбавили свободи
Гризуна в кінці городу,
Хоч пустився той щодуху
Із морковкою за вухом...
15.06.26
Пси метнулися за зайцем
І позбавили свободи
Гризуна в кінці городу,
Хоч пустився той щодуху
Із морковкою за вухом...
15.06.26
2026.06.15
06:14
Птах сумний на горобині
повертає в дійсність.
Ні, не зрадив, не покинув —
відійшов у вічність.
Чи подумати могла я,
що біда проклята,
наче круків хижа зграя,
повертає в дійсність.
Ні, не зрадив, не покинув —
відійшов у вічність.
Чи подумати могла я,
що біда проклята,
наче круків хижа зграя,
2026.06.14
23:13
Не маєтки паперові,
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.
В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.
В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:
2026.06.14
21:55
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2026.06.14
20:11
іще на хвилину дитинство городом недостигаючих полуниць · строго зелений нечервоніючий аґрус усе дозволяється їсти навіть не миючи · старий холодильник кавказ із характерною залізною ручкою що в одноруких бандитів тільки стирчить не догори а додолу · херн
2026.06.14
19:27
Ще прізвищ в давнину не існувало,
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з
2026.06.14
17:29
Так сонце смажить невідступно
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
2026.06.14
11:25
Анатолій Матвійчук
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
2026.06.14
11:13
Я постукав в двері Бога,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
2026.06.14
09:48
Пісок сховався у рогожу.
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
2026.06.14
07:48
Реквієм страждання
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
2026.06.14
07:24
Сонний алігатор у полуденнім сонці
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євка Романова (1980) /
Проза
Монолог дебіла
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Монолог дебіла
Я люблю своє життя. Я ненавиджу своє життя. Я люблю своє життя. Я ненавиджу своє життя. Люблю. Ненавиджу. Люблю. Ненавиджу. Люблю. Ненавиджу. Люблю ненавидіти. Ненавиджу любити. Ненавиджу ненавидіти. Люблю любити. Ти, сука, вивів мене з себе. Знищив! Добив ногами, останні, і такі чисті, промені кохання, які світило моє серце. ЯКИМИ ТИ ЗАСВІТИВ МЕНІ В МОЗОК, СВОЄЮ ПРИМІТИВНОЮ ДУМКОЮ ЩО ДО НАШИХ ВІДНОСИН!!!! Милий… Ти завжди був для мене милим. А тепер, ти, курва, для мене щось на кшталт хвороби, від якої лікуєшся, але отримуєш таку ейфорію від її наслідків і протікання, що хворієш нею спеціально ще і ще і ще і так до наступного зриву емоцій. А потім вони зриваються, врешті-решт я ж не робот, відбувається писання цих ідіотських текстів злості чи болю, і я можу мати хронічне захворювання… Чи могла б мати? Чи… ТАК-ОТ, БЛЯДЬ, В МЕНЕ ТІЛО ЗРОБИЛО ІМУНІТЕТ!!!!! ЧУЄШ, СУКА, ІМУНІТЕТ!!!! ІМУНІТЕТ ДО ТЕБЕ, ДО ТВОЇХ ПСИХІВ, ДО МОЇХ ПОЧУТТІВ, ДО НАШИХ КОЛИШНІХ ВІДНОСИН!!!! І саме цей монолог дебіла, я розміщу десь на просторах інету, і нехай всі чують, що мене вже все дістало!!!!
Частина 1
«я тебе не люблю. Я ніколи тебе не любив… це лиш тільки гормони горілка і кава»
Ні. Я тебе любила. Хоча й з самого початку «просто взяв що тоді опинилось мені під рукою. Випадкове весло і мій човен кудись понесло і за зіркою я загадав хай пливе тільки поруч з тобою» . але ж потім я в тебе закохалася… Причому закохалася з страшною силою. Я ніколи так, до цього, нікого не кохала. А ТИ РОЗУМІЄШ ЩО ТАКЕ МОЇ ПОЧУТТЯ? ЦЕ ВІДДАВАННЯ СЕБЕ ПОВНІСТЮ, ЦЕ «НА», А НЕ «ДАЙ»!!! ЦЕ БУЛО КОХАННЯ. І В ТЕБЕ БУЛО ТАК… Але що сталося? Чому, милий, чому? Якого дідька між нами хєрня різна твориться? Милий… МИЛИЙ!!!
Ти мене не чуєш…
Чи може я німа?
Але, чому, півхвилини тому, ми поглядом зізнавалися один одному в коханні… А тепер ти не чуєш моїх криків…
Кохання пройшло. Факт. Мені дуже боляче. Факт. Тобі… Я не знаю що з тобою. Кохання пройшло. Факт. Ми не разом. Фак.
Я йду. ти не зупиняєш мене. Грюкаєш дверима. ГРЮКАЙ, СУКА, СКІЛЬКИ ЗАВГОДНО!!!!! Я все рівно піду. Прийду до дому, напишу це, поплачу, ляжу спати, а зранку…
А зранку я прокинуся. З тобою чи без тебе – байдуже. Головне, що я прокинуся.
Ти егоїст. Я ЕГОЇСТКА. Але я прокинуся. Ти зрадієш.
Частина 2
Бережіть кохання. Бережіть себе. Не бійтеся помилятися.
Це все життєвий досвід. А він є лише гарним. А він потрібен як повітря.
…
Павук до склянки молока не падатиме.
(використано цитати Юрія Покальчука)
(2009p)
Частина 1
«я тебе не люблю. Я ніколи тебе не любив… це лиш тільки гормони горілка і кава»
Ні. Я тебе любила. Хоча й з самого початку «просто взяв що тоді опинилось мені під рукою. Випадкове весло і мій човен кудись понесло і за зіркою я загадав хай пливе тільки поруч з тобою» . але ж потім я в тебе закохалася… Причому закохалася з страшною силою. Я ніколи так, до цього, нікого не кохала. А ТИ РОЗУМІЄШ ЩО ТАКЕ МОЇ ПОЧУТТЯ? ЦЕ ВІДДАВАННЯ СЕБЕ ПОВНІСТЮ, ЦЕ «НА», А НЕ «ДАЙ»!!! ЦЕ БУЛО КОХАННЯ. І В ТЕБЕ БУЛО ТАК… Але що сталося? Чому, милий, чому? Якого дідька між нами хєрня різна твориться? Милий… МИЛИЙ!!!
Ти мене не чуєш…
Чи може я німа?
Але, чому, півхвилини тому, ми поглядом зізнавалися один одному в коханні… А тепер ти не чуєш моїх криків…
Кохання пройшло. Факт. Мені дуже боляче. Факт. Тобі… Я не знаю що з тобою. Кохання пройшло. Факт. Ми не разом. Фак.
Я йду. ти не зупиняєш мене. Грюкаєш дверима. ГРЮКАЙ, СУКА, СКІЛЬКИ ЗАВГОДНО!!!!! Я все рівно піду. Прийду до дому, напишу це, поплачу, ляжу спати, а зранку…
А зранку я прокинуся. З тобою чи без тебе – байдуже. Головне, що я прокинуся.
Ти егоїст. Я ЕГОЇСТКА. Але я прокинуся. Ти зрадієш.
Частина 2
Бережіть кохання. Бережіть себе. Не бійтеся помилятися.
Це все життєвий досвід. А він є лише гарним. А він потрібен як повітря.
…
Павук до склянки молока не падатиме.
(використано цитати Юрія Покальчука)
(2009p)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1136 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1136 seconds