ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
2025.12.15
23:52
Недобре добро називати добром недобре.
Кремлівські недомірки міряють світ своєю міркою.
Ворожка ворогам ворожила вороже.
Генії на гени не нарікають.
Світило у світі недовго світило.
Пан Баняк до банку поклав грошей банку.
Одержимі своє о
2025.12.15
21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
2025.12.15
20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
2025.12.15
20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
2025.12.15
19:55
Я повертаюсь у минуле,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
2025.12.15
19:00
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
2025.12.15
14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
2025.12.15
11:12
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євка Романова (1980) /
Проза
Монолог дебіла
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Монолог дебіла
Я люблю своє життя. Я ненавиджу своє життя. Я люблю своє життя. Я ненавиджу своє життя. Люблю. Ненавиджу. Люблю. Ненавиджу. Люблю. Ненавиджу. Люблю ненавидіти. Ненавиджу любити. Ненавиджу ненавидіти. Люблю любити. Ти, сука, вивів мене з себе. Знищив! Добив ногами, останні, і такі чисті, промені кохання, які світило моє серце. ЯКИМИ ТИ ЗАСВІТИВ МЕНІ В МОЗОК, СВОЄЮ ПРИМІТИВНОЮ ДУМКОЮ ЩО ДО НАШИХ ВІДНОСИН!!!! Милий… Ти завжди був для мене милим. А тепер, ти, курва, для мене щось на кшталт хвороби, від якої лікуєшся, але отримуєш таку ейфорію від її наслідків і протікання, що хворієш нею спеціально ще і ще і ще і так до наступного зриву емоцій. А потім вони зриваються, врешті-решт я ж не робот, відбувається писання цих ідіотських текстів злості чи болю, і я можу мати хронічне захворювання… Чи могла б мати? Чи… ТАК-ОТ, БЛЯДЬ, В МЕНЕ ТІЛО ЗРОБИЛО ІМУНІТЕТ!!!!! ЧУЄШ, СУКА, ІМУНІТЕТ!!!! ІМУНІТЕТ ДО ТЕБЕ, ДО ТВОЇХ ПСИХІВ, ДО МОЇХ ПОЧУТТІВ, ДО НАШИХ КОЛИШНІХ ВІДНОСИН!!!! І саме цей монолог дебіла, я розміщу десь на просторах інету, і нехай всі чують, що мене вже все дістало!!!!
Частина 1
«я тебе не люблю. Я ніколи тебе не любив… це лиш тільки гормони горілка і кава»
Ні. Я тебе любила. Хоча й з самого початку «просто взяв що тоді опинилось мені під рукою. Випадкове весло і мій човен кудись понесло і за зіркою я загадав хай пливе тільки поруч з тобою» . але ж потім я в тебе закохалася… Причому закохалася з страшною силою. Я ніколи так, до цього, нікого не кохала. А ТИ РОЗУМІЄШ ЩО ТАКЕ МОЇ ПОЧУТТЯ? ЦЕ ВІДДАВАННЯ СЕБЕ ПОВНІСТЮ, ЦЕ «НА», А НЕ «ДАЙ»!!! ЦЕ БУЛО КОХАННЯ. І В ТЕБЕ БУЛО ТАК… Але що сталося? Чому, милий, чому? Якого дідька між нами хєрня різна твориться? Милий… МИЛИЙ!!!
Ти мене не чуєш…
Чи може я німа?
Але, чому, півхвилини тому, ми поглядом зізнавалися один одному в коханні… А тепер ти не чуєш моїх криків…
Кохання пройшло. Факт. Мені дуже боляче. Факт. Тобі… Я не знаю що з тобою. Кохання пройшло. Факт. Ми не разом. Фак.
Я йду. ти не зупиняєш мене. Грюкаєш дверима. ГРЮКАЙ, СУКА, СКІЛЬКИ ЗАВГОДНО!!!!! Я все рівно піду. Прийду до дому, напишу це, поплачу, ляжу спати, а зранку…
А зранку я прокинуся. З тобою чи без тебе – байдуже. Головне, що я прокинуся.
Ти егоїст. Я ЕГОЇСТКА. Але я прокинуся. Ти зрадієш.
Частина 2
Бережіть кохання. Бережіть себе. Не бійтеся помилятися.
Це все життєвий досвід. А він є лише гарним. А він потрібен як повітря.
…
Павук до склянки молока не падатиме.
(використано цитати Юрія Покальчука)
(2009p)
Частина 1
«я тебе не люблю. Я ніколи тебе не любив… це лиш тільки гормони горілка і кава»
Ні. Я тебе любила. Хоча й з самого початку «просто взяв що тоді опинилось мені під рукою. Випадкове весло і мій човен кудись понесло і за зіркою я загадав хай пливе тільки поруч з тобою» . але ж потім я в тебе закохалася… Причому закохалася з страшною силою. Я ніколи так, до цього, нікого не кохала. А ТИ РОЗУМІЄШ ЩО ТАКЕ МОЇ ПОЧУТТЯ? ЦЕ ВІДДАВАННЯ СЕБЕ ПОВНІСТЮ, ЦЕ «НА», А НЕ «ДАЙ»!!! ЦЕ БУЛО КОХАННЯ. І В ТЕБЕ БУЛО ТАК… Але що сталося? Чому, милий, чому? Якого дідька між нами хєрня різна твориться? Милий… МИЛИЙ!!!
Ти мене не чуєш…
Чи може я німа?
Але, чому, півхвилини тому, ми поглядом зізнавалися один одному в коханні… А тепер ти не чуєш моїх криків…
Кохання пройшло. Факт. Мені дуже боляче. Факт. Тобі… Я не знаю що з тобою. Кохання пройшло. Факт. Ми не разом. Фак.
Я йду. ти не зупиняєш мене. Грюкаєш дверима. ГРЮКАЙ, СУКА, СКІЛЬКИ ЗАВГОДНО!!!!! Я все рівно піду. Прийду до дому, напишу це, поплачу, ляжу спати, а зранку…
А зранку я прокинуся. З тобою чи без тебе – байдуже. Головне, що я прокинуся.
Ти егоїст. Я ЕГОЇСТКА. Але я прокинуся. Ти зрадієш.
Частина 2
Бережіть кохання. Бережіть себе. Не бійтеся помилятися.
Це все життєвий досвід. А він є лише гарним. А він потрібен як повітря.
…
Павук до склянки молока не падатиме.
(використано цитати Юрія Покальчука)
(2009p)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0846 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0846 seconds