ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)

Євген Федчук
2025.11.16 12:42
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді

Микола Дудар
2025.11.16 11:46
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…

Олександр Сушко
2025.11.16 10:21
Лечу крізь час за обрій золотий
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.

Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,

Тетяна Левицька
2025.11.16 02:27
Під прицілом чарівної Геби*
блискавка не вдарила тебе?
Будеш жити поки є потреба
зачерпнути море голубе.

Мрій затято про Гаваї тихі,
в фінікових пальмах острови.
Щоб яругою блукало лихо

Борис Костиря
2025.11.15 22:18
Хлопець вирвшив улаштувати
похорон свого кохання
і поклав жалобний вінок
до хвіртки своєї пасії.
Дівчина вийшла з двору
і нічого не розуміє:
хто це міг зробити?
Лише тут небо

Іван Потьомкін
2025.11.15 18:28
Відтоді, як з ночов кленових
Мене життя закинуло в цей світ,
Не пригадаю дядька Хведося
Без стружок та олівця за вухом.
Теслею був знаний
Дядько на Канівщину всю.
А в Грищенцях
Його вважали ще й диваком.

Ігор Шоха
2025.11.15 13:36
Ще, напевне, мене пам'ятає
та, що знає – між нами війна,
та луною у небі витає:
« Це вона... це вона... це вона...»
І якби не дароване фото,
що не відаю, де заховав,
то не вірив би, нехотя, хто то
невідправлений лист написав,

С М
2025.11.15 10:30
Як я ходив іще у семінарську школу
Була особа там, напучувала, буцім
Як оце звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Ти не у змозі звернутися до Бога молитвою!

Хто надасть мені притулок? Місце, де ховатис

Юрко Бужанин
2025.11.15 10:16
Я - мов раб...
Близькість з котрим
компрометує.
Ти - наче
високопоставлена
Персона...
Не дай Боже,
побачать

Микола Дудар
2025.11.15 09:10
Заради забавки — маклює.
Заради вибриків — клює…
І один одного вартує,
Як жаль, по-правді, не моє…
Зірвали б куш і розділили б.
Третину їм, а решту тим,
Хто так охоче насмітили
Своїм замовленням «святим»…

Ігор Шоха
2025.11.14 22:47
Є ще люди на білому світі.
що не вимерли у суєті
і несуть із минулого дітям
естафету доби неоліту,
де малюють горшки не святі.

ІІ
Із минулого бачу сьогодні

Борис Костиря
2025.11.14 21:53
Самотній пожовклий листок
Упав на підлогу печально.
Як човен у морі думок,
Лежить він один безпричально.

Самотній пожовклий листок -
Це лист невідомо від кого.
Проклав невідчутний місток

Богдан Фекете
2025.11.14 12:58
кров застрягає в жилах
треба її розганяти
додивитися старе порно
чи сміття винести з хати

у фейсбуку брудними словами
напишу старому політику
як дожити із цими козлами
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олеся Овчар (1977) / Вірші / Портрети Природи

 Останнє крило
Чистими звуками справжнього серця
Білому світові плакать дано.
Розумом варто збагнути усе це,
А не дивитись зніміле кіно.

Голодом вірності мліє Природа –
Вірності Небу, Траві і Воді.
Крайчиком совісті ходить Нагода
Бути природними в душ наготі.

Спрагою здавлює горло до болю –
Згадкою мучить дзвінке джерело.
Розум епохи зацьковує волю.
Б’ється у клітці останнє крило.

Біле крило животворного світу
Шансом останнім нагадує всім :
Крилам сталевим не хочеться жити –
Жити захочеться тільки живим!
2009




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-09-18 23:33:10
Переглядів сторінки твору 4237
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.663 / 5.25  (4.940 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 4.626 / 5.25  (4.871 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2016.01.07 22:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-19 01:31:40 ]
Прекрасно сказано, Олесю: "Голодом вірності мліє природа" і "чистими звуками справжнього серця білому світові плакать дано" - це отой дефіцит чистоти і справжності, на який хворіє нинішнє суспільство. В сталевих крилах є сила, та нема душі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-09-20 16:24:50 ]
Голосно ж, голосно ж!.. Голосом серця
Білий мій світку, ти плачеш давно.
Розумом якже збагнути усе це,
Дивимось мовчки порожнє кіно?
..............................
Темінь епохи затьмарює волю,
Б'ється в крицеву решітку крило.

Біле крило животворного світу,
Певно, востаннє нагадує всім, -
Крилам байдужим не хочеться жити,
Жити захочеться тільки стрімким!

Будь ласка, не стирайте моїх коментарів,
щоб я не повторювався...
Наснаги і знову ж - терпіння...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-20 16:32:40 ]
Рада Вас знову чути. Пане Іване, я не стерла жоден Ваш коментар, бо справді їх ціную. А стерла вірш, бо зрозуміла, що він ще сирий - раз так багато читачів хочуть продовження. Вже казала Вам, що пишеться на одному диханні. А тепер намагаюся працювати над цим диханням.

Можна одне запитання - змінювати свого вірша і ставити двох авторів (бо інакше просто не можна!), чи залишити його вже таким? (Запитання чисті і чесні - без жодних контекстів, як може здатися...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-09-20 18:04:53 ]
Дорога Олесю, просто попрацювати... Я написав це,
як зразок для редагування чи авторської правки.
І тільки... Що ж робити? Написати краще за мій варіант, але не гірше... Я вам свій варіант дарую
від щирого серця. Це мій дарунок, як редактора,
бо ідея ж то Ваша... У Вас усе вийде, більше віри в себе... Більше, вдесятеро!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-20 18:46:25 ]
1)Дякую, пане Іване за подарунок. Насправді, вперше зустрічаюся з такого роду подарунками. Завжди думала, що кожне слово, особливо поетичне, є надто особистим.
2)А як зразок - дуже гарно. Правда, дещо змінюються акценти, які мені звучали у моїх рядках. Це лиш моя думка і не знаю чия вина, що вони не так звучать, як я їх розумію.
3) Ще добре не знаю, як це "працювати над віршем", можливо, до цього дійду поступово, якщо не втрачу віру в себе.
4) Щодо віри в себе, то пригадується шкільний віршик
А... пише вірші,
Та все гірші, та все гірші.
Зараз на місці "..." - я, судячи з оцінок. Не розумію, якщо подобається - не ставлять хороші оцінки, а якщо ні - слід оцінити. До цифр я як математик небайдужа (рейтинг тут ні до чого!)
5) Скажу відверто, я натура емоційна (хоч самій це не подобається), тому легко втрачаю віру в себе або ж навпаки - окрилююся.
6) Ці рядки написала без жодного злого наміру, просто хочеться, щоб мене краще зрозуміли (якщо справді комусь цього хочеться). А для цього, дуже хочу знати Вашу відповідь на такі мої пояснення. Дякую за Вашу увагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2009-09-20 20:16:37 ]
Дуже вдале завершення вірша, Олесю! "Крилам сталевим не хочеться жити –
Жити захочеться тільки живим!" Заради цього все й писалося?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-20 23:35:43 ]
Чесно скажу - внутрішня ідея була саме така, але початковий варіант вірша мав лише перші три строфи. Дякуючи коментарям, особливо пана Івана, я пояснила все в кінцівці. Зрештою вилилося у зміст - "жити... живим". Дякую, пані Вікторіє, за розуміння!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2009-09-21 14:42:47 ]
Щиро бажаю вам, Олесю, творчого розвитку, якнайшвидшого зростання!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-09-20 22:07:00 ]
Голубоньки мої! Хто мислить, той живе і творить.
І не старайтеся пояснювати кожнісіньке слово, бо й
не помітите, як втратите струну. Поетичну, звісно... Мені подобається те, як Ви відстоюєте свою думку. Тримайтеся! Бажаю Вам великих успіхів!
І знайте, що Муза не приходить до лінивих...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-20 23:29:27 ]
Дякую за побажання, пане Іване! Але найбільша дяка за слова "Мені подобається те, як Ви відстоюєте свою думку." !!!