Прекрасно сказано, Олесю: "Голодом вірності мліє природа" і "чистими звуками справжнього серця білому світові плакать дано" - це отой дефіцит чистоти і справжності, на який хворіє нинішнє суспільство. В сталевих крилах є сила, та нема душі.

Голосно ж, голосно ж!.. Голосом серця
Білий мій світку, ти плачеш давно.
Розумом якже збагнути усе це,
Дивимось мовчки порожнє кіно?
..............................
Темінь епохи затьмарює волю,
Б'ється в крицеву решітку крило.

Біле крило животворного світу,
Певно, востаннє нагадує всім, -
Крилам байдужим не хочеться жити,
Жити захочеться тільки стрімким!

Будь ласка, не стирайте моїх коментарів,
щоб я не повторювався...
Наснаги і знову ж - терпіння...

Рада Вас знову чути. Пане Іване, я не стерла жоден Ваш коментар, бо справді їх ціную. А стерла вірш, бо зрозуміла, що він ще сирий - раз так багато читачів хочуть продовження. Вже казала Вам, що пишеться на одному диханні. А тепер намагаюся працювати над цим диханням.

Можна одне запитання - змінювати свого вірша і ставити двох авторів (бо інакше просто не можна!), чи залишити його вже таким? (Запитання чисті і чесні - без жодних контекстів, як може здатися...)

Дорога Олесю, просто попрацювати... Я написав це,
як зразок для редагування чи авторської правки.
І тільки... Що ж робити? Написати краще за мій варіант, але не гірше... Я вам свій варіант дарую
від щирого серця. Це мій дарунок, як редактора,
бо ідея ж то Ваша... У Вас усе вийде, більше віри в себе... Більше, вдесятеро!

1)Дякую, пане Іване за подарунок. Насправді, вперше зустрічаюся з такого роду подарунками. Завжди думала, що кожне слово, особливо поетичне, є надто особистим.
2)А як зразок - дуже гарно. Правда, дещо змінюються акценти, які мені звучали у моїх рядках. Це лиш моя думка і не знаю чия вина, що вони не так звучать, як я їх розумію.
3) Ще добре не знаю, як це "працювати над віршем", можливо, до цього дійду поступово, якщо не втрачу віру в себе.
4) Щодо віри в себе, то пригадується шкільний віршик
А... пише вірші,
Та все гірші, та все гірші.
Зараз на місці "..." - я, судячи з оцінок. Не розумію, якщо подобається - не ставлять хороші оцінки, а якщо ні - слід оцінити. До цифр я як математик небайдужа (рейтинг тут ні до чого!)
5) Скажу відверто, я натура емоційна (хоч самій це не подобається), тому легко втрачаю віру в себе або ж навпаки - окрилююся.
6) Ці рядки написала без жодного злого наміру, просто хочеться, щоб мене краще зрозуміли (якщо справді комусь цього хочеться). А для цього, дуже хочу знати Вашу відповідь на такі мої пояснення. Дякую за Вашу увагу.

Дуже вдале завершення вірша, Олесю! "Крилам сталевим не хочеться жити –
Жити захочеться тільки живим!" Заради цього все й писалося?

Голубоньки мої! Хто мислить, той живе і творить.
І не старайтеся пояснювати кожнісіньке слово, бо й
не помітите, як втратите струну. Поетичну, звісно... Мені подобається те, як Ви відстоюєте свою думку. Тримайтеся! Бажаю Вам великих успіхів!
І знайте, що Муза не приходить до лінивих...