ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.01.28 18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.

Борис Костиря
2026.01.28 11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.

Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,

Юрко Бужанин
2026.01.28 09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні

С М
2026.01.27 18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх

нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &

Пиріжкарня Асорті
2026.01.27 13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма

коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали

Вероніка В
2026.01.27 11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси

коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати

Ірина Білінська
2026.01.27 11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?

Борис Костиря
2026.01.27 10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.

Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,

Микола Дудар
2026.01.26 21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле

Ігор Терен
2026.01.26 18:45
А сатира, критика та гумор –
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.

***
А лінія життя, що на долоні,

Юрій Лазірко
2026.01.26 18:11
Пав король. Бажання випало за ним.
Чи всох, чи здох... пучечком затугим...
Рай-тузи я зминала у пітній руці,
життя не в шоколаді і не в молоці,
ушир розмазувала посміх на лиці,
в той дім ступала, де кальянив дим...

Приспів:

В Горова Леся
2026.01.26 16:48
Сьогодні сніг колишній втратив присмак.
В дитинстві пах весняною грозою,
Озоном літнім, і сідав зумисно
На губи, щоб розтанути росою,
Та смакуватися у чистих бризках,
І хвастатись- такий бадьоросвіжий,
Що можна з'їсти з нього цілу сніжку!

Марія Дем'янюк
2026.01.26 16:19
Тут час дрімає на ялинці,
І я блукаю наодинці,
А сніг всміхається - блищить,
Синичка на гіллі сидить,
І раптом пурх і полетіла,
А я сніжиноньки ловила...
Гойдається ялини гілка,
Вже не синиця...Певне білка...

Олена Побийголод
2026.01.26 12:08
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи:
• Режисер
• Оператор
• Головний герой
• Головна героїня
• Дівчина з хлопавкою
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олеся Овчар (1977) / Вірші / Портрети Природи

 Останнє крило
Чистими звуками справжнього серця
Білому світові плакать дано.
Розумом варто збагнути усе це,
А не дивитись зніміле кіно.

Голодом вірності мліє Природа –
Вірності Небу, Траві і Воді.
Крайчиком совісті ходить Нагода
Бути природними в душ наготі.

Спрагою здавлює горло до болю –
Згадкою мучить дзвінке джерело.
Розум епохи зацьковує волю.
Б’ється у клітці останнє крило.

Біле крило животворного світу
Шансом останнім нагадує всім :
Крилам сталевим не хочеться жити –
Жити захочеться тільки живим!
2009




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-09-18 23:33:10
Переглядів сторінки твору 4280
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.663 / 5.25  (4.940 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 4.626 / 5.25  (4.871 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2016.01.07 22:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-19 01:31:40 ]
Прекрасно сказано, Олесю: "Голодом вірності мліє природа" і "чистими звуками справжнього серця білому світові плакать дано" - це отой дефіцит чистоти і справжності, на який хворіє нинішнє суспільство. В сталевих крилах є сила, та нема душі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-09-20 16:24:50 ]
Голосно ж, голосно ж!.. Голосом серця
Білий мій світку, ти плачеш давно.
Розумом якже збагнути усе це,
Дивимось мовчки порожнє кіно?
..............................
Темінь епохи затьмарює волю,
Б'ється в крицеву решітку крило.

Біле крило животворного світу,
Певно, востаннє нагадує всім, -
Крилам байдужим не хочеться жити,
Жити захочеться тільки стрімким!

Будь ласка, не стирайте моїх коментарів,
щоб я не повторювався...
Наснаги і знову ж - терпіння...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-20 16:32:40 ]
Рада Вас знову чути. Пане Іване, я не стерла жоден Ваш коментар, бо справді їх ціную. А стерла вірш, бо зрозуміла, що він ще сирий - раз так багато читачів хочуть продовження. Вже казала Вам, що пишеться на одному диханні. А тепер намагаюся працювати над цим диханням.

Можна одне запитання - змінювати свого вірша і ставити двох авторів (бо інакше просто не можна!), чи залишити його вже таким? (Запитання чисті і чесні - без жодних контекстів, як може здатися...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-09-20 18:04:53 ]
Дорога Олесю, просто попрацювати... Я написав це,
як зразок для редагування чи авторської правки.
І тільки... Що ж робити? Написати краще за мій варіант, але не гірше... Я вам свій варіант дарую
від щирого серця. Це мій дарунок, як редактора,
бо ідея ж то Ваша... У Вас усе вийде, більше віри в себе... Більше, вдесятеро!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-20 18:46:25 ]
1)Дякую, пане Іване за подарунок. Насправді, вперше зустрічаюся з такого роду подарунками. Завжди думала, що кожне слово, особливо поетичне, є надто особистим.
2)А як зразок - дуже гарно. Правда, дещо змінюються акценти, які мені звучали у моїх рядках. Це лиш моя думка і не знаю чия вина, що вони не так звучать, як я їх розумію.
3) Ще добре не знаю, як це "працювати над віршем", можливо, до цього дійду поступово, якщо не втрачу віру в себе.
4) Щодо віри в себе, то пригадується шкільний віршик
А... пише вірші,
Та все гірші, та все гірші.
Зараз на місці "..." - я, судячи з оцінок. Не розумію, якщо подобається - не ставлять хороші оцінки, а якщо ні - слід оцінити. До цифр я як математик небайдужа (рейтинг тут ні до чого!)
5) Скажу відверто, я натура емоційна (хоч самій це не подобається), тому легко втрачаю віру в себе або ж навпаки - окрилююся.
6) Ці рядки написала без жодного злого наміру, просто хочеться, щоб мене краще зрозуміли (якщо справді комусь цього хочеться). А для цього, дуже хочу знати Вашу відповідь на такі мої пояснення. Дякую за Вашу увагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2009-09-20 20:16:37 ]
Дуже вдале завершення вірша, Олесю! "Крилам сталевим не хочеться жити –
Жити захочеться тільки живим!" Заради цього все й писалося?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-20 23:35:43 ]
Чесно скажу - внутрішня ідея була саме така, але початковий варіант вірша мав лише перші три строфи. Дякуючи коментарям, особливо пана Івана, я пояснила все в кінцівці. Зрештою вилилося у зміст - "жити... живим". Дякую, пані Вікторіє, за розуміння!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2009-09-21 14:42:47 ]
Щиро бажаю вам, Олесю, творчого розвитку, якнайшвидшого зростання!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-09-20 22:07:00 ]
Голубоньки мої! Хто мислить, той живе і творить.
І не старайтеся пояснювати кожнісіньке слово, бо й
не помітите, як втратите струну. Поетичну, звісно... Мені подобається те, як Ви відстоюєте свою думку. Тримайтеся! Бажаю Вам великих успіхів!
І знайте, що Муза не приходить до лінивих...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-20 23:29:27 ]
Дякую за побажання, пане Іване! Але найбільша дяка за слова "Мені подобається те, як Ви відстоюєте свою думку." !!!