
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.19
09:43
Для тебе також, любий, я змогла б
зірвати з хмари айстри вересневі;
вмочити у безмежжя два весла
і витягти з безодні повний невід;
звільнити з сіті рибку золоту,
серпанок непроглядний загадати,
щоб ворог не знайшов і за верству
на мапі всесвіту коо
зірвати з хмари айстри вересневі;
вмочити у безмежжя два весла
і витягти з безодні повний невід;
звільнити з сіті рибку золоту,
серпанок непроглядний загадати,
щоб ворог не знайшов і за верству
на мапі всесвіту коо
2025.10.19
09:25
Я мало жив і жив у лісі.
Це вам не те, що в шоубізі,
Де завжди їжу знайде ніс.
А тут, у лісі – тільки ліс.
Щось їстівне шукаю завжди –
Усі стежинки перетовк.
Куди не глянь – сумний пейзаж, де
Онука, Бабка є і Вовк.
Це вам не те, що в шоубізі,
Де завжди їжу знайде ніс.
А тут, у лісі – тільки ліс.
Щось їстівне шукаю завжди –
Усі стежинки перетовк.
Куди не глянь – сумний пейзаж, де
Онука, Бабка є і Вовк.
2025.10.19
06:14
Білопері, сизокрилі,
Ненаситні голуби, -
Кусень хліба не поділять
Під балконом півдоби.
Галасують, метушаться
Поруч скиби й навпаки, -
Кожна птаха хоче вкрасти
Дуже ситні грудочки.
Ненаситні голуби, -
Кусень хліба не поділять
Під балконом півдоби.
Галасують, метушаться
Поруч скиби й навпаки, -
Кожна птаха хоче вкрасти
Дуже ситні грудочки.
2025.10.19
00:31
Звинувачуєш… а кого?
І завбачуєш без "ого"
Черга виникне… зачекаєте
Страхокриками… ще пізнаєте
Відхрестилися, як ото…
Звідки й хто ви є… по можливості
Виє поштовх той без поживностей
Розірву…
І завбачуєш без "ого"
Черга виникне… зачекаєте
Страхокриками… ще пізнаєте
Відхрестилися, як ото…
Звідки й хто ви є… по можливості
Виє поштовх той без поживностей
Розірву…
2025.10.18
22:28
Світ знавіснілих торгашів
Я так ненавиджу страшенно.
Хіба в нім є щось для душі?
Все - для бездонної кишені.
Ти слухаєш музичний твір --
Сяйну Бетховена сонату...
Вривається реклами звір --
Я так ненавиджу страшенно.
Хіба в нім є щось для душі?
Все - для бездонної кишені.
Ти слухаєш музичний твір --
Сяйну Бетховена сонату...
Вривається реклами звір --
2025.10.18
22:14
Пара ніби єдина,
але між ними розверзлася
прірва. Голос потонув
у сплетінні чагарників,
тепло розтануло
у всесильному розпаді.
Пара ніби єдина,
але кожен - волаючий
але між ними розверзлася
прірва. Голос потонув
у сплетінні чагарників,
тепло розтануло
у всесильному розпаді.
Пара ніби єдина,
але кожен - волаючий
2025.10.18
21:53
Коли тебе шматують крадькома
І гнізда в’ють в душі твоїй надмірно
Ти, видно, цілувався з багатьма
До виснаження висновку покірно…
Коли тебе, не ти, гнівили тим,
Що між людьми живе ще й параноя —
Ти радужно плескався до тих Рим,
І гнізда в’ють в душі твоїй надмірно
Ти, видно, цілувався з багатьма
До виснаження висновку покірно…
Коли тебе, не ти, гнівили тим,
Що між людьми живе ще й параноя —
Ти радужно плескався до тих Рим,
2025.10.18
15:36
Всіх потворних істот видаляю з життя,
не з'ясовуючи в чому справа.
Вимітаю із серця токсичне сміття
й тих, у кого душа порохнява.
Підлість не визнаю, як у спину плювки,
зневажаю Іуд лицемірних.
Не подам психопату я більше руки —
не з'ясовуючи в чому справа.
Вимітаю із серця токсичне сміття
й тих, у кого душа порохнява.
Підлість не визнаю, як у спину плювки,
зневажаю Іуд лицемірних.
Не подам психопату я більше руки —
2025.10.18
04:38
Шановна Редакція Майстерень! Наш видатний покидьок (ой, вибачте) автор Самослав Желіба під черговим ніком продовжує робити гидоту авторам. На цей раз він образив нашу чудову поетесу Тетяну Левицьку. На її вірш "Щенячий" він написав таку рецензію (текст
2025.10.17
23:05
Вже ні чарів, ні спокуси,
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.
А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.
А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало
2025.10.17
21:50
Із тиші комори,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,
2025.10.17
21:49
Так буває, вір не вір,
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.
Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.
Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.
2025.10.17
16:29
Щоб не пускати дим у очі
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?
2025.10.17
15:14
Коли тобі сняться рожеві сни,
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.
Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.
Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині
2025.10.17
13:56
І велелюдно,
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.
Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.
Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:
2025.10.17
12:29
На порозі волоцюга
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Много в жизни
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Много в жизни
Много в жизни непонятного. Кто-то считает себя умнее, хотя на самом деле, понятие ума исключает качество самомнения и зазнайства. Кто-то наоборот постоянно сомневается в себе, хотя есть немало людей, которые верят, что все у него получится. Я никогда не думала, что фраза «вот скоро я вырасту» обретет со временем безнадежный оттенок. Нет, мы не растем, но меняемся. Странно, мы меняемся, но то «растем», которое мы предполагали в детстве, так и не постигаем до конца. Чувства неудовлетворенности, незнания, неуверенности, страха сопровождают до гробовой доски…
Со временем созревает в сознании новый вопрос: «Мама, зачем ты меня родила?»
Мама молчит, она и сама не знает. Возможно, возлагала надежду воплотить в ребенке свои нереализованные желания, а, может, для того, чтобы в старости было кому «подать стакан воды». Чем больше испытаний преподносит жизнь, тем чаще в сознании звучит данный вопрос…Болезни, разочарования, измены, предательство, соблазны, ошибки… - далеко не полный список испытаний, которые проходишь, когда пытаешься найти ответ, копаясь в мозгу… Но маме вопрос задавать не хочется…Надо знать, для чего родишь свое чадо. На радость и утешение или ?..
Так проходят дни, года. В поиске ответов уже не важен результат, значение обретает процесс, так как он забирает много усилий.
В опровержение своих же слов, сказанных выше:
Слишком молода, чтобы знать все на свете. Не достаточно высокомерна и цинична, чтоб продать за рубль сделанное на копейку. Не лишенная сомнений в себе, однако, не эти ли сомнения помогали избежать неблагоприятного развития событий в некоторых случаях? Если бы не «внутреннее торможение», то вообще бы с тормозов сорвалась. «Я скоро выросту» - в надежде говорю себе, когда хочу, но не могу достичь чего-то сразу, но это «вырасту» стимулирует, побуждает к действиям. Каждый день приносит что-то свое, потому «безнадежность взросления» довольно-таки относительна. Мы меняемся, и сегодня уже не такие, как вчера, а завтра будем новыми. Не самые светлые чувства и события даны для того, чтобы мы ощутили разницу, что такое счастье, здоровье, доброта, защищенность и обеспеченность. И мама здесь не при чем, она такая же, как и мы, в поиске ответов на вопросы, ибо у каждого своя миссия, свой путь, отведенный, который пройти суждено. Испытания, посланные жизнью, дают нам внутреннюю силу, это задачи – процесс решения которых и есть частью жизни.
Да, проходят дни, года, но не безрезультатно, не всегда можно пощупать то, что приобрел.
И когда мы пройдем определенный уровень, то поймем, что усилия принесли…плоды.
Со временем созревает в сознании новый вопрос: «Мама, зачем ты меня родила?»
Мама молчит, она и сама не знает. Возможно, возлагала надежду воплотить в ребенке свои нереализованные желания, а, может, для того, чтобы в старости было кому «подать стакан воды». Чем больше испытаний преподносит жизнь, тем чаще в сознании звучит данный вопрос…Болезни, разочарования, измены, предательство, соблазны, ошибки… - далеко не полный список испытаний, которые проходишь, когда пытаешься найти ответ, копаясь в мозгу… Но маме вопрос задавать не хочется…Надо знать, для чего родишь свое чадо. На радость и утешение или ?..
Так проходят дни, года. В поиске ответов уже не важен результат, значение обретает процесс, так как он забирает много усилий.
В опровержение своих же слов, сказанных выше:
Слишком молода, чтобы знать все на свете. Не достаточно высокомерна и цинична, чтоб продать за рубль сделанное на копейку. Не лишенная сомнений в себе, однако, не эти ли сомнения помогали избежать неблагоприятного развития событий в некоторых случаях? Если бы не «внутреннее торможение», то вообще бы с тормозов сорвалась. «Я скоро выросту» - в надежде говорю себе, когда хочу, но не могу достичь чего-то сразу, но это «вырасту» стимулирует, побуждает к действиям. Каждый день приносит что-то свое, потому «безнадежность взросления» довольно-таки относительна. Мы меняемся, и сегодня уже не такие, как вчера, а завтра будем новыми. Не самые светлые чувства и события даны для того, чтобы мы ощутили разницу, что такое счастье, здоровье, доброта, защищенность и обеспеченность. И мама здесь не при чем, она такая же, как и мы, в поиске ответов на вопросы, ибо у каждого своя миссия, свой путь, отведенный, который пройти суждено. Испытания, посланные жизнью, дают нам внутреннюю силу, это задачи – процесс решения которых и есть частью жизни.
Да, проходят дни, года, но не безрезультатно, не всегда можно пощупать то, что приобрел.
И когда мы пройдем определенный уровень, то поймем, что усилия принесли…плоды.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію