Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.14
18:39
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
2025.12.14
17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
2025.12.14
15:10
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
2025.12.14
11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
2025.12.14
10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
2025.12.14
10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
2025.12.14
09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
2025.12.14
06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
2025.12.14
04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
2025.12.14
02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
2025.12.14
00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
2025.12.13
23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
2025.12.13
21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
2025.12.13
16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
2025.12.13
12:09
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
2025.12.13
08:57
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів.
І от що ми маємо в результаті.
Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорід
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Много в жизни
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Много в жизни
Много в жизни непонятного. Кто-то считает себя умнее, хотя на самом деле, понятие ума исключает качество самомнения и зазнайства. Кто-то наоборот постоянно сомневается в себе, хотя есть немало людей, которые верят, что все у него получится. Я никогда не думала, что фраза «вот скоро я вырасту» обретет со временем безнадежный оттенок. Нет, мы не растем, но меняемся. Странно, мы меняемся, но то «растем», которое мы предполагали в детстве, так и не постигаем до конца. Чувства неудовлетворенности, незнания, неуверенности, страха сопровождают до гробовой доски…
Со временем созревает в сознании новый вопрос: «Мама, зачем ты меня родила?»
Мама молчит, она и сама не знает. Возможно, возлагала надежду воплотить в ребенке свои нереализованные желания, а, может, для того, чтобы в старости было кому «подать стакан воды». Чем больше испытаний преподносит жизнь, тем чаще в сознании звучит данный вопрос…Болезни, разочарования, измены, предательство, соблазны, ошибки… - далеко не полный список испытаний, которые проходишь, когда пытаешься найти ответ, копаясь в мозгу… Но маме вопрос задавать не хочется…Надо знать, для чего родишь свое чадо. На радость и утешение или ?..
Так проходят дни, года. В поиске ответов уже не важен результат, значение обретает процесс, так как он забирает много усилий.
В опровержение своих же слов, сказанных выше:
Слишком молода, чтобы знать все на свете. Не достаточно высокомерна и цинична, чтоб продать за рубль сделанное на копейку. Не лишенная сомнений в себе, однако, не эти ли сомнения помогали избежать неблагоприятного развития событий в некоторых случаях? Если бы не «внутреннее торможение», то вообще бы с тормозов сорвалась. «Я скоро выросту» - в надежде говорю себе, когда хочу, но не могу достичь чего-то сразу, но это «вырасту» стимулирует, побуждает к действиям. Каждый день приносит что-то свое, потому «безнадежность взросления» довольно-таки относительна. Мы меняемся, и сегодня уже не такие, как вчера, а завтра будем новыми. Не самые светлые чувства и события даны для того, чтобы мы ощутили разницу, что такое счастье, здоровье, доброта, защищенность и обеспеченность. И мама здесь не при чем, она такая же, как и мы, в поиске ответов на вопросы, ибо у каждого своя миссия, свой путь, отведенный, который пройти суждено. Испытания, посланные жизнью, дают нам внутреннюю силу, это задачи – процесс решения которых и есть частью жизни.
Да, проходят дни, года, но не безрезультатно, не всегда можно пощупать то, что приобрел.
И когда мы пройдем определенный уровень, то поймем, что усилия принесли…плоды.
Со временем созревает в сознании новый вопрос: «Мама, зачем ты меня родила?»
Мама молчит, она и сама не знает. Возможно, возлагала надежду воплотить в ребенке свои нереализованные желания, а, может, для того, чтобы в старости было кому «подать стакан воды». Чем больше испытаний преподносит жизнь, тем чаще в сознании звучит данный вопрос…Болезни, разочарования, измены, предательство, соблазны, ошибки… - далеко не полный список испытаний, которые проходишь, когда пытаешься найти ответ, копаясь в мозгу… Но маме вопрос задавать не хочется…Надо знать, для чего родишь свое чадо. На радость и утешение или ?..
Так проходят дни, года. В поиске ответов уже не важен результат, значение обретает процесс, так как он забирает много усилий.
В опровержение своих же слов, сказанных выше:
Слишком молода, чтобы знать все на свете. Не достаточно высокомерна и цинична, чтоб продать за рубль сделанное на копейку. Не лишенная сомнений в себе, однако, не эти ли сомнения помогали избежать неблагоприятного развития событий в некоторых случаях? Если бы не «внутреннее торможение», то вообще бы с тормозов сорвалась. «Я скоро выросту» - в надежде говорю себе, когда хочу, но не могу достичь чего-то сразу, но это «вырасту» стимулирует, побуждает к действиям. Каждый день приносит что-то свое, потому «безнадежность взросления» довольно-таки относительна. Мы меняемся, и сегодня уже не такие, как вчера, а завтра будем новыми. Не самые светлые чувства и события даны для того, чтобы мы ощутили разницу, что такое счастье, здоровье, доброта, защищенность и обеспеченность. И мама здесь не при чем, она такая же, как и мы, в поиске ответов на вопросы, ибо у каждого своя миссия, свой путь, отведенный, который пройти суждено. Испытания, посланные жизнью, дают нам внутреннюю силу, это задачи – процесс решения которых и есть частью жизни.
Да, проходят дни, года, но не безрезультатно, не всегда можно пощупать то, что приобрел.
И когда мы пройдем определенный уровень, то поймем, что усилия принесли…плоды.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
