Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.26
23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
2026.10.26
22:33
Був день: я зрозумів, що він нічий
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Много в жизни
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Много в жизни
Много в жизни непонятного. Кто-то считает себя умнее, хотя на самом деле, понятие ума исключает качество самомнения и зазнайства. Кто-то наоборот постоянно сомневается в себе, хотя есть немало людей, которые верят, что все у него получится. Я никогда не думала, что фраза «вот скоро я вырасту» обретет со временем безнадежный оттенок. Нет, мы не растем, но меняемся. Странно, мы меняемся, но то «растем», которое мы предполагали в детстве, так и не постигаем до конца. Чувства неудовлетворенности, незнания, неуверенности, страха сопровождают до гробовой доски…
Со временем созревает в сознании новый вопрос: «Мама, зачем ты меня родила?»
Мама молчит, она и сама не знает. Возможно, возлагала надежду воплотить в ребенке свои нереализованные желания, а, может, для того, чтобы в старости было кому «подать стакан воды». Чем больше испытаний преподносит жизнь, тем чаще в сознании звучит данный вопрос…Болезни, разочарования, измены, предательство, соблазны, ошибки… - далеко не полный список испытаний, которые проходишь, когда пытаешься найти ответ, копаясь в мозгу… Но маме вопрос задавать не хочется…Надо знать, для чего родишь свое чадо. На радость и утешение или ?..
Так проходят дни, года. В поиске ответов уже не важен результат, значение обретает процесс, так как он забирает много усилий.
В опровержение своих же слов, сказанных выше:
Слишком молода, чтобы знать все на свете. Не достаточно высокомерна и цинична, чтоб продать за рубль сделанное на копейку. Не лишенная сомнений в себе, однако, не эти ли сомнения помогали избежать неблагоприятного развития событий в некоторых случаях? Если бы не «внутреннее торможение», то вообще бы с тормозов сорвалась. «Я скоро выросту» - в надежде говорю себе, когда хочу, но не могу достичь чего-то сразу, но это «вырасту» стимулирует, побуждает к действиям. Каждый день приносит что-то свое, потому «безнадежность взросления» довольно-таки относительна. Мы меняемся, и сегодня уже не такие, как вчера, а завтра будем новыми. Не самые светлые чувства и события даны для того, чтобы мы ощутили разницу, что такое счастье, здоровье, доброта, защищенность и обеспеченность. И мама здесь не при чем, она такая же, как и мы, в поиске ответов на вопросы, ибо у каждого своя миссия, свой путь, отведенный, который пройти суждено. Испытания, посланные жизнью, дают нам внутреннюю силу, это задачи – процесс решения которых и есть частью жизни.
Да, проходят дни, года, но не безрезультатно, не всегда можно пощупать то, что приобрел.
И когда мы пройдем определенный уровень, то поймем, что усилия принесли…плоды.
Со временем созревает в сознании новый вопрос: «Мама, зачем ты меня родила?»
Мама молчит, она и сама не знает. Возможно, возлагала надежду воплотить в ребенке свои нереализованные желания, а, может, для того, чтобы в старости было кому «подать стакан воды». Чем больше испытаний преподносит жизнь, тем чаще в сознании звучит данный вопрос…Болезни, разочарования, измены, предательство, соблазны, ошибки… - далеко не полный список испытаний, которые проходишь, когда пытаешься найти ответ, копаясь в мозгу… Но маме вопрос задавать не хочется…Надо знать, для чего родишь свое чадо. На радость и утешение или ?..
Так проходят дни, года. В поиске ответов уже не важен результат, значение обретает процесс, так как он забирает много усилий.
В опровержение своих же слов, сказанных выше:
Слишком молода, чтобы знать все на свете. Не достаточно высокомерна и цинична, чтоб продать за рубль сделанное на копейку. Не лишенная сомнений в себе, однако, не эти ли сомнения помогали избежать неблагоприятного развития событий в некоторых случаях? Если бы не «внутреннее торможение», то вообще бы с тормозов сорвалась. «Я скоро выросту» - в надежде говорю себе, когда хочу, но не могу достичь чего-то сразу, но это «вырасту» стимулирует, побуждает к действиям. Каждый день приносит что-то свое, потому «безнадежность взросления» довольно-таки относительна. Мы меняемся, и сегодня уже не такие, как вчера, а завтра будем новыми. Не самые светлые чувства и события даны для того, чтобы мы ощутили разницу, что такое счастье, здоровье, доброта, защищенность и обеспеченность. И мама здесь не при чем, она такая же, как и мы, в поиске ответов на вопросы, ибо у каждого своя миссия, свой путь, отведенный, который пройти суждено. Испытания, посланные жизнью, дают нам внутреннюю силу, это задачи – процесс решения которых и есть частью жизни.
Да, проходят дни, года, но не безрезультатно, не всегда можно пощупать то, что приобрел.
И когда мы пройдем определенный уровень, то поймем, что усилия принесли…плоды.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
