Дякую за добрі слова, Ігоре! Теплої осені!

Так-так, Саш, ця осінь просто перенасичена кольорами, запахами листя і яблук, і винограду теж, а де виноград - там і вино))) - вчора тільки зробила інвентаризацію - весняне вино - кульбабове - переляла в пляшки, а в бутель - свіже, молоде, червоне... То навіть і на позички ходити не треба)))
А я замовляю не від чого, а для чого)
Шепну, Саш, шепну пару-тройку) А можна текст бодай приблизний, що шептати за тебе серед степу безкрайого? І допоможе, от побачиш!

Щиро дякую, Ігорю! Ваші би слова та й до Бога на небо) Гарної осені, ніжних павутинок бабиного літа, натхнення і щастя!

нє, ну я звісно шепну, мені що...я вже й зановувала навіть...та щось надто алегорично ти замутив, Саш))) ти що, в армію зібрався, не приведи Боже?

прочитала коментар і подумала: невже чоловіки і СПРАВДІ уміють щось близько до серця брати? тобто, страждати через почуття?,,
важко повірити :)

думаю, уміють... чи ж чоловіки не люди?)))

Звісно поза чергою, мила)

Дякую, мила Зоряно! Приємно було познаймитися! Маю для кілька фоток з презентації, скинь свій емайл, плз.

Не знаю, чи дійшов імейл через ПМ, тому: ziraL@meta.ua
Наперед дуже дякую.

То значить не в амію? От і славно)))я звісно люблю воєнних-красівих-здоровєнних, аде ж це півтори роки...на казьонних харчах...по плацу...в чоробах отаких от великих...і у бушлаті напевно...і жодного Інтернету)))))))
А люди, так, Саш, різні, не кажучи вже про жінок. Але ж це чудово, чесне слово, чудесно, коли різні, так цікавіше жити. От уяви, якби - всі однакові.... і на лице, і голові, і в душі... бррррр.....