
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.14
22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
2025.07.14
19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
2025.07.14
19:50
Народився експромт.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
2025.07.14
14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
2025.07.14
05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
2025.07.14
00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
2025.07.13
23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
2025.07.13
22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
2025.07.13
19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т
2025.07.13
16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
2025.07.13
13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
2025.07.13
12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.
А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.
А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,
2025.07.13
08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.
2025.07.12
22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами
2025.07.12
14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
2025.07.12
13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Сергій Жадан (1974) /
Вірші
/
балади про війну і відбудову, 2001
кантрі енд вестерн
починаючи говорити про наближення осені
про клаптики неба над супермаркетами
про будні з яких проростають дикі кущі салату
я завжди гублюсь так ніби маю вивертати кишені
і печальні сержанти вишукують крихти в швах
і на зламах покрою
шукаючи в маринарці стебла і коріння
свідчення теплих пустель
голоси побережжя запахи водоростей і зловленої риби
............10. вони нахиляються над кишенями мов над мушлями
слухають шепіт перетираючи крихти зібрані перед тим
і сині ледь видимі янголи непрухи виснуть над їхнім волоссям
знову непруха знову
знову ні трави ні птахів над травою
дрібна монета і та одна
лише рештки хліба і рештки вина
якими навряд чи наситиш відділення
починаючи розуміти куди зникає листя з дерев на узбіччях
починаючи кликати псів на імення на які вони відкликаються
............20. я знічуюсь перед цим безчассям
збиваючись на особистості
там армія уряд гендерні штуки різна хуйня в бортприборах
комахи на фарах і бортовому склі
сполохані субмарини торкаються
мокрими холодними носами
акваріумного скла
душі дельфінів вистрибують із води
і ловлять шматки провіанту з твоїх змерзлих пальців
молодості і дотацій вже не прибуде
............30. повторюю я розвиваючи
тему і ускладнюючи сюжет
по всьому корпусу по всьому нагромадженню
будинків б’ється протяг
осінній прикордонний протяг такий довгий що дзьоб
його вже торкається осені а хвіст
ще губиться в залишках серпня ворушачи темним
листям в алеях
вогкість в помешканнях — кому це може сподобатись
хіба що який-небудь кумарний працівник
............40. міністерства шляхів сполучення навіть
не вникаючи що саме сполучають шляхи його міністерства
куди їх спрямовує їхній міністр
і що це за дивні надземні шляхи
виходить в сльотавий світанок на
першу платформу
де нумерація вагонів гниє з
голови поїзда
і дивиться
як сунуть на південь обважнілі хмари
............50. з дощем спакованим наче бавовна
як витягують за собою туман
довгі майже безкінечні вагони
наповнені митниками і клопами
як вони губляться мов саламандри між камінням
залишаючи по собі запах прянощів ладану і дорожнього мила
вдихни богородице радість в околиці
вдихни натхнення видовж кості птахам
щоб вони вилітали з цієї сльоти
прорізаючи в повітрі довгі борозни за собою
............60. мов шрами
осінь минеться думаєш ти
западаючи в повітряні ями снів
кришачи чорну електрику зимних річок
виймаючи з різдв’яних пакунків цукор і молитовники
каміння підтримує знизу корені трав
каміння слухняно гріється ніби кон’як
у твоїх долонях
каміння зникає ящіркою в пісках
каміння тьмяніє окунями в ставках
............70. обертаючись за тобою мов сонях
приїзди писатиму тобі приїзди у нас осінь
рекламні буклети з видами фабрик я докладаю
в дворах алкоголіки і куртизанки
бої відкотились з’явились перепустки і сірники
чаплі кружляють над лісопарками
дими відбудови — тривожні й гіркі —
пливуть наді мною
вітер розвіює по землі оселедець бійця
розбитої роти
............80. бджоли вплітаються в стебла й коріння його волосся
печальні мародери визбирують речі
особистого користування з його охололого одягу
ведучи підрахунок —
голка з ниткою підколоті до пілотки
крихти тютюну в глибинах тяганої хебешки
жуки в сірникових коробках пакет для начальника штабу
червоні коронки перстені кульчик інший непотріб
знятий із випадково підстреленого федерала
гранки потріпаного кобзаря
............90. пальці торкаються теплого інію
чорна і нетривка мародерська зоря
спадає за обрій ніби за лінію
приїзди ще біля вокзалів працюють квіткарки
ще юні цигани ховають свою контрабанду
зникаючи з площ і майданів скверів алей
збираючись за огорожами і брамами
мов саламандри поміж камінням
стіни університету
нагріваються сонцем
............100. сліди крові і сперми пролитих за свободу
вічна пам’ять бійцям
захаращених коридорів
вийдеш назовні і не згадаєш
як марно очікував на підкріплення
як обривав телефони в гарячкових пошуках зумера
як вперше торкався цупкої тканини
вже трішки витертої
на зламах ліктів і колін
все одно
............110. згодом
з’являються погані хлопці
щоб пояснити
що у цієї країни немає союзників
у цієї печалі нема течії
що ця демократія пахне маріхуаною водкою і доларами
доларами кохана пахнуть прілі каштани
доларами моя кохана пахнуть жовті молоковози
доларами пахнуть одеколони
на столиках і тумбочках харківських борделів
............120. запах порізаного паперу
запах довгих фарбованих аркушів
водяні знаки на твоїх лопатках
коштовності і прикраси по всьому
твоєму тілу
запах медичного спирту і сухої шкіри
запах мертвих ос у під’їздах
що за сонце здіймається з цих конопель
що за ранок збирається запалати
так щоб і ти побачила дерева
............130. з яких осипається листя на узбіччях доріг
так щоб і ти колись зрозуміла
як тихо майже нечутно
хтось говорить про тебе
хтось проговорює вголос твоє ім’я
видихаючи теплу фонетику
на невидиме дзеркало
пересвідчується чи вона ця фонетика ще жива
не вистачить ні тепла
ні вміння
............140. тож і не варто рухати цієї системи
не варто пускати за вітром насіння
ламати устами крихкі фонеми
западаючи на знайомі слова
внеси богородице корективи у вичитку щоби хоч щось змінити
коли затягнуться хмари і затягнеться крига
затягнуться шрами на місці порізів
і вона буде собі пригадувати
так ми справді з ним зустрічались
навіть тривалий час не пам’ятаю скільки саме
............150. але можу згадати в разі чого
у нас з ним був чудовий секс
чудовий секс втішено повторює вона
так ніби мова йде про командні
показники за минулий сезон —
чудовий секс одинадцять підборів під власним щитом
три удари в площину воріт в першому таймі
довгі вервиці
ліниві каравани
все ніби в поганих вестернах
............160. з їхньою мудацькою системою кінопрокату
що вибиває суглоби твоїм снам
в яких печальні апостоли
пускають по колу вино
курять полегшені цигарки
розігрівають на багатті консервовану квасолю
і пристаючи до них
ти п’єш їхнє рожеве столове просто з горла
і краплі — рожеві й столові — гуснуть тобі на устах
апостол — ближчий до тебе — здіймає їх пальцем
............170. й зализує палець наче порізаний
головне щоб ти пам’ятала
що десь там за титрами
хтось сполохує метеликів і саламандр
на сходах під’їзду
ідучи на закупи чи до церкви
і витрушує з кишені крихти птахам
заходячи й стаючи до сповіді
і має на увазі фонетику
саме твого імені
............180. починаючи говорити
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
кантрі енд вестерн

про клаптики неба над супермаркетами
про будні з яких проростають дикі кущі салату
я завжди гублюсь так ніби маю вивертати кишені
і печальні сержанти вишукують крихти в швах
і на зламах покрою
шукаючи в маринарці стебла і коріння
свідчення теплих пустель
голоси побережжя запахи водоростей і зловленої риби
............10. вони нахиляються над кишенями мов над мушлями
слухають шепіт перетираючи крихти зібрані перед тим
і сині ледь видимі янголи непрухи виснуть над їхнім волоссям
знову непруха знову
знову ні трави ні птахів над травою
дрібна монета і та одна
лише рештки хліба і рештки вина
якими навряд чи наситиш відділення
починаючи розуміти куди зникає листя з дерев на узбіччях
починаючи кликати псів на імення на які вони відкликаються
............20. я знічуюсь перед цим безчассям
збиваючись на особистості
там армія уряд гендерні штуки різна хуйня в бортприборах
комахи на фарах і бортовому склі
сполохані субмарини торкаються
мокрими холодними носами
акваріумного скла
душі дельфінів вистрибують із води
і ловлять шматки провіанту з твоїх змерзлих пальців
молодості і дотацій вже не прибуде
............30. повторюю я розвиваючи
тему і ускладнюючи сюжет
по всьому корпусу по всьому нагромадженню
будинків б’ється протяг
осінній прикордонний протяг такий довгий що дзьоб
його вже торкається осені а хвіст
ще губиться в залишках серпня ворушачи темним
листям в алеях
вогкість в помешканнях — кому це може сподобатись
хіба що який-небудь кумарний працівник
............40. міністерства шляхів сполучення навіть
не вникаючи що саме сполучають шляхи його міністерства
куди їх спрямовує їхній міністр
і що це за дивні надземні шляхи
виходить в сльотавий світанок на
першу платформу
де нумерація вагонів гниє з
голови поїзда
і дивиться
як сунуть на південь обважнілі хмари
............50. з дощем спакованим наче бавовна
як витягують за собою туман
довгі майже безкінечні вагони
наповнені митниками і клопами
як вони губляться мов саламандри між камінням
залишаючи по собі запах прянощів ладану і дорожнього мила
вдихни богородице радість в околиці
вдихни натхнення видовж кості птахам
щоб вони вилітали з цієї сльоти
прорізаючи в повітрі довгі борозни за собою
............60. мов шрами
осінь минеться думаєш ти
западаючи в повітряні ями снів
кришачи чорну електрику зимних річок
виймаючи з різдв’яних пакунків цукор і молитовники
каміння підтримує знизу корені трав
каміння слухняно гріється ніби кон’як
у твоїх долонях
каміння зникає ящіркою в пісках
каміння тьмяніє окунями в ставках
............70. обертаючись за тобою мов сонях
приїзди писатиму тобі приїзди у нас осінь
рекламні буклети з видами фабрик я докладаю
в дворах алкоголіки і куртизанки
бої відкотились з’явились перепустки і сірники
чаплі кружляють над лісопарками
дими відбудови — тривожні й гіркі —
пливуть наді мною
вітер розвіює по землі оселедець бійця
розбитої роти
............80. бджоли вплітаються в стебла й коріння його волосся
печальні мародери визбирують речі
особистого користування з його охололого одягу
ведучи підрахунок —
голка з ниткою підколоті до пілотки
крихти тютюну в глибинах тяганої хебешки
жуки в сірникових коробках пакет для начальника штабу
червоні коронки перстені кульчик інший непотріб
знятий із випадково підстреленого федерала
гранки потріпаного кобзаря
............90. пальці торкаються теплого інію
чорна і нетривка мародерська зоря
спадає за обрій ніби за лінію
приїзди ще біля вокзалів працюють квіткарки
ще юні цигани ховають свою контрабанду
зникаючи з площ і майданів скверів алей
збираючись за огорожами і брамами
мов саламандри поміж камінням
стіни університету
нагріваються сонцем
............100. сліди крові і сперми пролитих за свободу
вічна пам’ять бійцям
захаращених коридорів
вийдеш назовні і не згадаєш
як марно очікував на підкріплення
як обривав телефони в гарячкових пошуках зумера
як вперше торкався цупкої тканини
вже трішки витертої
на зламах ліктів і колін
все одно
............110. згодом
з’являються погані хлопці
щоб пояснити
що у цієї країни немає союзників
у цієї печалі нема течії
що ця демократія пахне маріхуаною водкою і доларами
доларами кохана пахнуть прілі каштани
доларами моя кохана пахнуть жовті молоковози
доларами пахнуть одеколони
на столиках і тумбочках харківських борделів
............120. запах порізаного паперу
запах довгих фарбованих аркушів
водяні знаки на твоїх лопатках
коштовності і прикраси по всьому
твоєму тілу
запах медичного спирту і сухої шкіри
запах мертвих ос у під’їздах
що за сонце здіймається з цих конопель
що за ранок збирається запалати
так щоб і ти побачила дерева
............130. з яких осипається листя на узбіччях доріг
так щоб і ти колись зрозуміла
як тихо майже нечутно
хтось говорить про тебе
хтось проговорює вголос твоє ім’я
видихаючи теплу фонетику
на невидиме дзеркало
пересвідчується чи вона ця фонетика ще жива
не вистачить ні тепла
ні вміння
............140. тож і не варто рухати цієї системи
не варто пускати за вітром насіння
ламати устами крихкі фонеми
западаючи на знайомі слова
внеси богородице корективи у вичитку щоби хоч щось змінити
коли затягнуться хмари і затягнеться крига
затягнуться шрами на місці порізів
і вона буде собі пригадувати
так ми справді з ним зустрічались
навіть тривалий час не пам’ятаю скільки саме
............150. але можу згадати в разі чого
у нас з ним був чудовий секс
чудовий секс втішено повторює вона
так ніби мова йде про командні
показники за минулий сезон —
чудовий секс одинадцять підборів під власним щитом
три удари в площину воріт в першому таймі
довгі вервиці
ліниві каравани
все ніби в поганих вестернах
............160. з їхньою мудацькою системою кінопрокату
що вибиває суглоби твоїм снам
в яких печальні апостоли
пускають по колу вино
курять полегшені цигарки
розігрівають на багатті консервовану квасолю
і пристаючи до них
ти п’єш їхнє рожеве столове просто з горла
і краплі — рожеві й столові — гуснуть тобі на устах
апостол — ближчий до тебе — здіймає їх пальцем
............170. й зализує палець наче порізаний
головне щоб ти пам’ятала
що десь там за титрами
хтось сполохує метеликів і саламандр
на сходах під’їзду
ідучи на закупи чи до церкви
і витрушує з кишені крихти птахам
заходячи й стаючи до сповіді
і має на увазі фонетику
саме твого імені
............180. починаючи говорити
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію