Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.01
11:43
понад безмежні провалля
через квітучі сади
попри космічну байдужість
вітри галактичні
нестерпні
на світлі у темряві
для чого інколи біг
що міг я
через квітучі сади
попри космічну байдужість
вітри галактичні
нестерпні
на світлі у темряві
для чого інколи біг
що міг я
2026.08.01
06:55
Жити не можу без мрії
Тої, що сил додає, -
Мрію, що зникне росія
Та, що безчесною є.
Мрію і вірю уперто
В те, що у голову впхав:
Мусить імперія вмерти
Задля безпеки та прав
Тої, що сил додає, -
Мрію, що зникне росія
Та, що безчесною є.
Мрію і вірю уперто
В те, що у голову впхав:
Мусить імперія вмерти
Задля безпеки та прав
2026.08.01
03:53
…За 3 години до…
…Сніг петербурзького дитинства тане, стікаючи брудною, холодною водою у Подєбрадах. Чужина. 1922 рік. Еміграція – це коли твоє минуле безжально відрізали ножицями історії, а теперішнє пахне вогкістю дешевої студентської їдальні та бід
2026.07.31
22:18
Одна — світанок, інша — захід.
Одна — це сміх, та ж — сонми дум.
Одна — коріння, інша — пагін.
Одна — це заводь, інша — струм.
Одна не всидить в холодочку —
така вертлява, як в’юнок.
А інша — в тихому садочку
Одна — це сміх, та ж — сонми дум.
Одна — коріння, інша — пагін.
Одна — це заводь, інша — струм.
Одна не всидить в холодочку —
така вертлява, як в’юнок.
А інша — в тихому садочку
2026.07.31
15:19
між химерних споруд
у містечку загубленім
під небом химерних хмар
чи ішлось тобі про
несвідомі розчулення
чи про кривий димар
облітаюче листя
посеред літа
у містечку загубленім
під небом химерних хмар
чи ішлось тобі про
несвідомі розчулення
чи про кривий димар
облітаюче листя
посеред літа
2026.07.31
14:44
Від садка на околиці Вишнівця
Скоро мало чого і залишиться,
Бо унадивсь в садок
Енергійний дідок
І там топче панянок із Вишнівця.
Повсякчас лісоруби Іршави
Працювали на благо держави.
Скоро мало чого і залишиться,
Бо унадивсь в садок
Енергійний дідок
І там топче панянок із Вишнівця.
Повсякчас лісоруби Іршави
Працювали на благо держави.
2026.07.31
13:33
Попереду мороз і вічна мерзлота,
Розлам епох, непримиренні січі.
Я йду у поле, де палають свічі,
Де сипле снігом стигла німота.
Я йду у бурю, жорна, у тартак.
Хай перемелять світові хуртечі
У невтолимій лютій ворожнечі.
Проб'юсь крізь темряву, нем
Розлам епох, непримиренні січі.
Я йду у поле, де палають свічі,
Де сипле снігом стигла німота.
Я йду у бурю, жорна, у тартак.
Хай перемелять світові хуртечі
У невтолимій лютій ворожнечі.
Проб'юсь крізь темряву, нем
2026.07.31
07:47
Це було надлюб’язно, подумати про мене, отут
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,
2026.07.31
06:05
Коли ви вправно клавіші торкали, -
Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо
Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо
2026.07.31
05:55
до 120-ліття від дня народження Олени Теліги)
…Остання ніч перед вічністю. Камера смертників № 34 у підвалах київського гестапо на Короленка. Лютий 1942 року.
За кілька годин до розстрілу в Бабиному Ярі поетка Олена Теліга та її чоловік Михайло опиня
2026.07.30
16:11
У 2026 р. творчий спадок Сергія Губерначука продовжує жити, зокрема світ побачили нові музичні сингли на його вірші на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured), публікуються коментарі та цикли його поезій на літературних рес
2026.07.30
16:11
Іде війна. Україна вся кров’ю стікає,
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск
2026.07.30
15:51
Розквітла мамина герань
На спорожнілім підвіконні.
Лише розплющив очі сонні -
Одразу фініш сподівань.
Ходою днів моїх сумних
Ніколи не загою рану.
Мого дитинства запах пряний
На спорожнілім підвіконні.
Лише розплющив очі сонні -
Одразу фініш сподівань.
Ходою днів моїх сумних
Ніколи не загою рану.
Мого дитинства запах пряний
2026.07.30
14:39
Помилки ще не пробачені,
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.
У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.
У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника
2026.07.30
13:20
Наче перший Адам підбираєш назви
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
2026.07.30
12:54
Забрів у юність, у провулок тихий,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причаїлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причаїлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
2026.07.04
2026.06.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Атаманенко /
Вірші
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
И снова полночь. Снов нелепый цикл.
И вновь в истерике безжизненно погаснет свет,
И чая горький привкус – здравый смысл,
Искусанные губы в кровь и полуночный бред.
Измученное тело тяжко стонет,
Покой уж разум ищет вновь
И боль насильно веки склонит,
Уста я искусаю в кровь.
И снова пепел, терпкий привкус чая,
И горький, гнусный сигаретный дым,
И снова жизнь безмолвно проклиная,
Я разбиваю сердце вновь безмолвием своим.
Во тьме окурка огонек безбрежный
зажжется и погаснет в тот же миг.
И из груди моей отчаянный и нежный
Пронзительно раздастся тихий крик.
Во тьме, сжигая душу над конфоркой
Мучением я наслаждаюсь до утра
И шею сжав петлей из дыма тонкой
Я приговор черкну движением пера.
И снова тьма, безмолвие и холод,
И тело просит хоть немножечко тепла,
А душу жжет и разрывает гнусный голод
И в сердце в глубь въедается стрела.
Укроюсь пледом, плечи оголяя,
И крик души потушит горький чай
И ядовитую стрелу из сердца вынимая,
Я пеплом нарисую светлый рай.
Истерику угомонить пытаюсь,
Припадки, гнев и бесконечный плач,
И страх, и боль прогнать стараюсь,
Но тишина – судьбы палач.
Безжизненное тело…разум умирает
И сердце замедляет бубна стук
И вот уж кровь вновь в жилах остывает
Дыханье не издаст посмертный звук.
Тонны помады, тушь и горстка пепла,
Восторги - крики – вопли – тишина….
Удушье, кашель, дым безликий – сигаретный….
И вновь глоток пьянящего вина.
Легко я рану позабыла,
Легко убила боль свою,
Легко укрывшись жгучим пламям
Я встретила судьбу свою.
И сердце уж не будет биться громко,
В душе лишь грязь и пустота.
И чувства не нахлынут криком громким.
В душе погибла вновь мечта…
И вновь в истерике безжизненно погаснет свет,
И чая горький привкус – здравый смысл,
Искусанные губы в кровь и полуночный бред.
Измученное тело тяжко стонет,
Покой уж разум ищет вновь
И боль насильно веки склонит,
Уста я искусаю в кровь.
И снова пепел, терпкий привкус чая,
И горький, гнусный сигаретный дым,
И снова жизнь безмолвно проклиная,
Я разбиваю сердце вновь безмолвием своим.
Во тьме окурка огонек безбрежный
зажжется и погаснет в тот же миг.
И из груди моей отчаянный и нежный
Пронзительно раздастся тихий крик.
Во тьме, сжигая душу над конфоркой
Мучением я наслаждаюсь до утра
И шею сжав петлей из дыма тонкой
Я приговор черкну движением пера.
И снова тьма, безмолвие и холод,
И тело просит хоть немножечко тепла,
А душу жжет и разрывает гнусный голод
И в сердце в глубь въедается стрела.
Укроюсь пледом, плечи оголяя,
И крик души потушит горький чай
И ядовитую стрелу из сердца вынимая,
Я пеплом нарисую светлый рай.
Истерику угомонить пытаюсь,
Припадки, гнев и бесконечный плач,
И страх, и боль прогнать стараюсь,
Но тишина – судьбы палач.
Безжизненное тело…разум умирает
И сердце замедляет бубна стук
И вот уж кровь вновь в жилах остывает
Дыханье не издаст посмертный звук.
Тонны помады, тушь и горстка пепла,
Восторги - крики – вопли – тишина….
Удушье, кашель, дым безликий – сигаретный….
И вновь глоток пьянящего вина.
Легко я рану позабыла,
Легко убила боль свою,
Легко укрывшись жгучим пламям
Я встретила судьбу свою.
И сердце уж не будет биться громко,
В душе лишь грязь и пустота.
И чувства не нахлынут криком громким.
В душе погибла вновь мечта…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
