(експромт для пані Світлани :-))

В мене є сестра мала,
В неї ванночка нова.
Я собі весло зробив
І у ванночці поплив.
Взяв собаку ще з собою –
Плисти мали за водою.
Хоч води не мали ми –
Коридором попливли.
В мене човник не простий,
В мене човник чарівний.
Дуже вправно по квартирі
Перевозить пасажирів.
Мишка – перший пасажир,
Та, що любить їсти сир.
Їде дуже гонорово –
В неї вушка кольорові.
Ледве місця у човні
Стало жучечці моїй.
Хоч вона велика дуже,
Хай біднесенька не тужить.
Ми в екскурсію її
Повеземо на човні.
Попросилась повозиться
Ще руда пухнаста киця.
У човні моїм собака –
Хвилюватися ж не варто.
Він у мене добрий, друже,
До котів йому байдуже.
Ти, кицюню, не журися –
Добре в човнику вмостися.
Всі пливемо у човні,
Дуже весело мені.
Гарно човник мій вмістив
Пасажирів рівно три.
Я собаку не лічив,
Адже він – мій помічник.
Ми б і далі ще пливли,
Та вже свАрені* були.
Бо сказав мені дідусь,
Ледь розсердившись чомусь:
“Що надумав ти у нас?
Ти вже ходиш в перший клас!
Нащо ти у ванну сів?
Ти уроки вже зробив?”
“Всі уроки вже готові,
А я плаваю на морі!” –
Я сказати так хотів,
Та чомусь забракло слів.
Я тихенько пасажирів
Порозносив по квартирі,
Кожного у свій куток,
А ванянку – на гачок.
Та однак я не сумую –
Човник з дерева майструю.
По водиці, тільки справжній,
Буде човник мій відважно
Плавати туди-сюди.
Тож кажіть кому – куди?
10.10.09



*свАрені - гадаю, це місцевий діалект. Означає, що їх насварили.