Зотова
А сам по собі Жадан, ну коли не пише, то канешно дуже інтілигентий і інтелектуал, думаю він би сам себе ніколиб не купляв би і не читав.

Чорі
Справа в тому, щоб визнати, що він - неординарна і в чомусь знакова фігура нашого сьогодення.

Заковий стопроцентово, і навіть з Андруховичем (ну а цей, то таки пише і таки талановинто) коришує, але до віршування це ніякого відношення не має.
Не дотягує це такий знаковий Жадан, до справжнього, як на мій примхливий смак

Любо, я перепрошую, якщо мої коментарі могли в якихось місцях видатися вам занадто гострими - емоції. :)

Зрозуміло, що одна точка зору лише у циклопа, а в нас тут, сподіваюсь, яка не яка, але стереоскопія.

Очевидно, що ні я, ні ви, Любо, ні Юлечка Зотова, ні, тим більше, Нікуся Новікова - не байдужі до творчих досягнень Сергія Жадана, і всі ми зацікавлені у його творчих знахідках і подальшому зростанні. І нехай так станеться, і нехай не виникатимуть образи там, де їх не повинно бути.
А коли прекрасні жінки кажуть - не люблю, то це відкриває друге дихання... :)

дати оцінку творчості Жадана - це ж не справа чести кожного, правда? :) просто є особистість, на тлі таланту (образ збірний і не означає суто поетичний геній або будь-яке інше "суто":) якої зручно копирсатись у своїх власних позиціях, ставленнях, рефлексіях... адже я так собі думаю: уже якщо і говоритимеш, більше того - висловлюватимешся, то лише стосовно того, що існує для тебе. а якщо існує - отже явище. ну, в смислі, всі ми явище одне для одного :) отак і Сергій Жадан. актуальна особистість, хороші тексти, глибокі смисли. він собі існує, ми собі міркуємо через нього - про себе. так, звісно, деякі його тексти полишені цільності, деякі під*їдені комерційними чи афективними моментами. недопрацьовані, тематично одноманітні... недоліки на місці. і ми, на рівні із повагою до людини і до її творчості, не можемо їх не визнавати. так само, як і не намагаємось нав*язати комусь свою прихильність чи своє розуміння чиєїсь творчості. це просто роздуми. прості роздуми на цікаву тему, на які наштовхує просто цікава людина :)
а, зрештою, воно ж як? чим простіше ти ставишся до світу, тим простішим все у ньому для тебе є. (патетично) а простота, як відомо - матір геніальності!!
(встає із крісла. кладе ліву руку на праве серце. аби уповні закцентувати всю важність моменту)

Ну, краще мати два серця, аніж жодного. :)
Нікусь, коли би ти не ліпила те явище до світового рівня, то було би все гаразд.
Мені так збоку видається, що коли пташка сидить у клітці - то й кімната виглядає всесвітом...
(чухає потилицю плястиковою шкробачкою, у стелю глипає ложечка до взуття,
уявляє Нікусю на табуретці у негліже у пошуках правосерця, у правій руці рупорт
довкола бігають хом`ячки і злі вовки у подобі ПМ Редакції та пацюк Лазірко, котрий
травить слівкі общества їдкими заокеанськими словами тіпа "ґетаут ват я токінґ ебаут",
на жарівці хулітається Жадан і помигує час-від-часу очними контактами - і монотонно
блимкає словами - не люблю я шеву, я від лямпочки пророк і бездарний геній - вимкніть мене (тут тіпа плівка заїдає - блим-блим - харашо вісім - памятнік белікому чєловеку), тут Чері хапається Жадану за ноги - сцена похитування палки з одним кінцем - не люблю я його, але явише афіхенноє)
Майстерні кричать - розпрозимо всіх прозаїків наф... чим вони гірші за Ж., га?
Німа сцена - прийшов Зеньо.

Юрчику, ну ти кумедний :)
соромлюсь запитати (соромиться), а звідки пан знає кому клітка, а кому всесвіт? :) чи ж пан такий добрий психолог, що за зовнішніми ознаками (типу - тексти) може визначити у якої пташки яка клітка?
чи просто гоныш? :)

Нікусь, спакуха - все розслабляємось (на думці зовсім не пурген). - пробелемкав у рокуйдо.до.до.ре.ре.міі.женій
хфантазії Зеньо. Починає випихати пташку з клітки, та впирається і бебехкає крилами - як у сцені заповільненої дії
зо звуками гелікоптера вуф-вуф-вуф крильця. Пташка випльовує все що вивчила за час сти(о)гнацїї у кімнаті в клітинку - попка не дурак, попка-попка кря-кря, закрой рубільнік сам Жадан, вшива ваша вишиванка,
о-о-о Сейожа нє нада я сама... ну така ката.вас.і.я, пташку довелось витягувати як тампекси зо забитого очкА,
під пташиний спів інтернаціоналу у стилі воплів відопляцової нині в клюбі танці - ла-ла, ла-ла.
Курдебалєта, попка знав, що за вікном осінь, як повія з проявами СНІДу, і тому дорога до вікна впиралася до останнього нєнада, за нігтів злізав останнй педік`юр, задзь.обана справа подумала птаха нах... мені цей всесвіт у неме є Ніка, хто мене від пацюків-Лазіюків оберігататиме - врубіть Жадане, бо темно на дворі робиться.
А як же хулітання, по-дитячому зазюзяла Че`, я ше хо`- такий кінец ну бл...

Ви запитували, ми відповідаємо.
Ось тут, Любо ("Чорнява Жінка"), ви поставили "6" - але це однозначно неадекватна оцінка з огляду на те, що оцінюється Поезія.