ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш

Ірина Вірна
2026.02.01 11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти

Борис Костиря
2026.02.01 11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.

Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,

Тетяна Левицька
2026.02.01 08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.

Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,

Олена Побийголод
2026.01.31 16:05
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте

Артур Курдіновський
2026.01.31 14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"

Борис Костиря
2026.01.31 12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.

У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.

Володимир Бойко
2026.01.30 23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу. Меншовартість занадто вартує. Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають. Хто править бал, тому правила зайві. У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.

Іван Потьомкін
2026.01.30 21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як

Тетяна Левицька
2026.01.30 21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?

А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,

Артур Курдіновський
2026.01.30 16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.

Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тамара Ганенко / Вірші / Збірка «Із тернами в серці» (2003)

 Як тихо печаль...

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-10-15 23:30:05
Переглядів сторінки твору 8463
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.632
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2025.08.22 16:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-10-15 23:48:59 ]
: )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-16 17:43:57 ]
На слова хіба пророчі
усміхнеться вітер з ночі :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-10-15 23:55:15 ]
тополям - так уместно...:)) оно дышит.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-16 17:42:54 ]
Спасибо, ОЛ (за дыхание в унисон:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-10-16 00:30:04 ]
Тополя, тополя, я Явір відбір.
пов торяю то поля то поля...
Тамарцю,
щось я збився..., як збанок молока...

Як тихо печаль поселяється в серці...
-+--+--+--+-
Вітри колошматять ромашки надій,
-+--+--+--+ (хто кого колошматить?) - вітри ромащок чи навпаки?
Акорд наполоханим джмеликом б"ється
-+--+--+--+-
Об скельця непроханих холодів.
-+--+----+ ?
Несеться табун жовтим визрілим полем,
-+--+--+--+-
і молиться спрагла любові земля.
-+--+--+--+ (можливо обвести комами "спрагла любові")
Скорботно і моторошно тополям.
-+--+----+- ?
Їм срібло од місяця скроні встеля.
-+--+--+--+


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-16 05:50:27 ]
А вредний! Але ж не ледачий, і рахувати вміє (аж до... ого!)...
Та все ж не знаю, Юрасю, чи не пропадьот Ваш скорбний труд (з ритмом), -так воно вже написалося-встоялось, не знаю чи захочеться колошматити образність(а втім - побачимо). На ромашках - погадаю трохи...
Дякую за уважність. Поки що лишаю Юрка збитим, на масло...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-29 14:57:02 ]
а спрагла любові земля, відчуваю, можна без ком, Юрцю, - вже позабувала складні граматичні правила із вчительської свого древнього минулого(розширене означення, чи шо...), щоб тобі кваліфіковано щось вякнути, і ото так тіко - чуйствую..:)
В цім би мені міг допомогти чудовий мій друг-поет з Білої Церкви Петро Розвозчик, Заслужений вчитель України, але його все ще нема на цім сайті. Костику (до Кості Мордатенка), чому Ви там Петра не підштовхнете, - або я можу його вірші поставити?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-10-16 10:47:27 ]
Гарно, пані Тамаро.=)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-16 17:45:48 ]
Дякую, Сашо. Можна без пані:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
к т (Л.П./М.К.) [ 2009-10-16 13:41:43 ]
як тиха печаль

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-16 17:47:21 ]
загнала я всіх, бачу, у тоску зільону...
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-16 16:27:30 ]
Нє, ну дуже симпатичний перепад ритму, особливий такий, спиняє подих і знов відновлює!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-16 17:53:03 ]
Та ото ж - наколошканий, моторошний, збитий табуном і скельцями калюжними поміж ромашкових вітрів:) І чого мене туди занесло?
Спасибі за передачу відчуття, Віталію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-10-17 23:58:11 ]
особливо сподобалася перша строфа –звідкись починає бриніти стиха печаль, аби поселитися непрохано у серці, але слово "колошматять" тут чи не занадто експресивне, Тамарко?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-18 05:05:45 ]
Трохи грубувато? Може. Подивлюся, все одно після Юрка на ромашках гадати в тім рядку треба:) Вірш уже був у збірці, доведеться, мабуть, видавати колись вдруге (наче інші в черзі не стоять) і писати - 2-га редакція:)))
Дякую сердечно за увагу Вашу й поради, Василинко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-10-18 14:17:23 ]
Ромашковим полем
Чи місячним болем, -
Летіти, не впасти...
Акорди сріблясті,
Обвітрені вітром,
З долоні пюпітру
Видмухує осінь,
Видмухує - ось і...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-18 22:06:46 ]
Гарно, Світлано... Це експромт чи частина з вірша? Спасибі щире за відвідини!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-10-19 00:19:25 ]
Це таке мені написалося після того, як твоє прочиталося...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-19 15:29:38 ]
Здається, може існувати як самостійне. Хіба щодо обвітрені вітром не дуже певна:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-10-22 00:45:15 ]
Як гарно, Тамаро, як мило. Хочеться вивчити та розказувати Ваш вірш іншим. Може трохи, десь і щось, але це не псує гармонії та краси Вашого твору.
Зворушливо,
Таня