ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.02.24 14:08
Хоч топить ніч квапливо
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.

Микола Дудар
2026.02.24 13:53
Одного разу кілька раз
Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…

Ігор Шоха
2026.02.24 13:09
Я одинокий менестрель
край річки, поля, лісу, неба
і більшого уже й не треба,
окрім дороги до осель,
куди навідуватись мушу,
щоб оплатити вічний борг
за те, що маю тіло й душу
хоча б одну з небагатьох,

Юрій Гундарів
2026.02.24 12:50
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до благородства і милосердя.
Неси, мій Червоний, всупереч болю
сивого серця…

Неси ж мене, коню, по чистому полю
до віри, надії, до Бога.
Неси, мій Червоний ВогнЯний, до волі, 

Ірина Вовк
2026.02.24 12:13
На узліссі часу, де весна цілує холодні шрами землі,
Стоїть хата -- ковчег, обвітрений бурями, але міцний, як віра.
За вікном Марена ще розкидає пригоршні мокрого снігу,
Намагаючись забинтувати льодом те, що болить і ятриться,
Але під корінням саду вж

Борис Костиря
2026.02.24 11:28
Відбудеться повернення по колу
До форм старих, сонетів і октав.
І мадригал воскресне, що ніколи
Свою величність, гордість не втрачав.

Те, що було банальним і затертим,
Відродиться у виявах нових.
Старі метафори, від холоду затерплі,

С М
2026.02.24 05:30
Плач, бейбі
Плач, маленький
Ось ти і вдома

Вона казала
І я знаю, казала, кохає
Значно більш, аніж я
Та пішла від тебе

Вікторія Лимар
2026.02.23 23:31
У ЛЮТОГО знайшлась відрада,
бо вже завершує ходу.
Остання почалась декада
із хуртовиною в ряду.

Ще вчора вранці -- все в порядку.
Відмиті під дощем дахИ.
Та ні!!! Прощальну треба згадку:

Микола Дудар
2026.02.23 21:19
Чи матюкаюсь я? Так, але нині рідше, а ось в старі часи ого-го! Згадав, дай, думаю, в кілька слів про красивий матючок...
***
Не "Йоханий Бабай" твій однокурсник...
Згадав однако, йоханий бабай,
Котрийсь із нас, я думаю, паскудник...
Щось тут не те

Юрко Бужанин
2026.02.23 17:04
Уперто нас минає брудершафт.
І зустрічі – неспалені мости…
Чому тоді до Вас у своїх снах
Я з легкістю звертаюся на "Ти"?!

Чому швидким у снах є перехід
До поцілунків від торкань легких?
Чому умовностей і

Артур Сіренко
2026.02.23 16:41
Над рікою, що зветься Турбота
Поводирі бредуть з учора в сьогодні,
Костуром, що зветься Чужа Радість
Торкаючись м’якої землі і гіркої трави
Торішньої.
А тим часом на досвітках
Зима вмирає в самотині,
Як померла колись в самотності

Артур Курдіновський
2026.02.23 16:20
Пішов за обрій січень кришталевий,
Сумний король дорослої зими.
Дитинство помирає не миттєво,
Не від важкого подиху пітьми.

Все менше діамантів, більше - стразів,
Яскраво не всміхається зоря.
Дитинство помирає не одразу,

Ігор Шоха
2026.02.23 15:16
Ми власної історії народ
і незалежні від сусід і сказу
на тлі невиліковної прокази
скажених іродів та воєвод,
а також від протекції заброд
і від комуністичної зарази.
Нехай під ними вигорить земля
і що би не стояло на заваді –

Світлана Пирогова
2026.02.23 13:58
Зима тримає небо у полоні,
Затиснувши у крижані лещата.
Ще сплять сади, ще інею багато.
Загублено тепло в німій короні.

Та сонце вже затримує в долоні
Цнотливі промені, що бавлять очі.
І хоч морозна віхола шепоче,

Марія Дем'янюк
2026.02.23 12:23
Частину серця, зіроньку душі
Лишаю там, де небо у ковші —
Між горами. Де димчасті мережки
Вбирають гори не в хустки, в сережки.
І зіглядаються зеленолицьо
Красуні-гори до гнізда орлиці.
Шепочуть буки: не минеш розлуки.
Смереки кажуть, що вже осінь

Борис Костиря
2026.02.23 11:27
Я вийду на майдан, на велелюдний простір,
На людський суд і глум, на торжище століть.
Я покладу, як неповторний промінь,
Свої думки й страхи, як спалахи квилінь.

Я вийду на майдан, на суд людський і Божий.
Нехай стинає кат що хоче, а проте
Не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олег Гуцуляк (1969) / Проза / Афоризмы и максимы

 РЕЛИГИЯ
Образ твору • Слова — что окаменелости, превращенные в пылающие угли огнем веры. На них поэты приносят в жертву самое дорогое для человека — Эго.
• Царство мира сего ("цивитас террана") началось с вавилонского смешения языков, когда потребовался царь - толкователь (герменевт), Гермес Трисмегист ("Триждывеличайший"). Царство небесное ("Цивитас Деи") — не от мира сего. Оно — царство Пресвятой Троицы, где в Святом Духе не нужен будет никакой толкователь.
• От дочерей людских пришла на землю погибель (Всемирный Потоп), а от Сина Человеческого пришло миру спасение.
• "Если Бог — все, то жизнь и человек — ничто" (Бакунин). Поэтому человек и стремится к Богу!
• Талибы, расстрелявшие из танковых орудий скульптуры Будд в горных скалах Афганистана, сродни как французскому императору Наполеону, расстрелявшему из пушек египетского Сфинкса, так и русскому генералу — эсеру Муравьеву, бомбардировавшему золотые купола собора Святой Софии Киевской. Талибы — бонапарты Азии. Но если их предшественников ожидали Святая Елена и пыль под солнцем, то удел талибов — в огне жажды власти, никогда для них недостижимой в мире, в котором две тысяч лет тому родился Богочеловек.
• "Всякий дух должен стать птицей" (Ницше). "Всякое тело — лопухом" (Базаров). «Всякая душа — вечностью» (св. Августин).
• Апокалипсис в том, что "земной мир" может быть вечен. Даже на других планетах, в иных галактиках — но он будет все тем же з е м н ы м миром. Вот ад, вот сущее наказание человечеству!
• Исламские ценности — это исламские ценности. Христианские ценности — вот универсальные ценности !
• Реальность будущего — смерть" (для язычника). "Реальность будущего — Суд" (для иудея, католика и мусульманина). "Реальность будущего — апокатастазис" (для православного).
• Иудаизм — это религия-закон. Ислам — это религия-устав. Христианство — это религия-любовь.
• В философии "духовная группа Тертулиана" провозгласила: "Верую, ибо абсурдно" (Credo qua absurdum est). "Духовная группа Августина" : "Понимание есть наградой веры", и Раймонд Луллий добавил: "Тем, кто может понять, следует пытаться понять". Таким образом: "Верую, потому что абсурдно, и наградой веры есть понимание, а таким образом, верую чтобы и понимать!"
• Человек сотворен по Образу и Подобию. "По Образу", т.е. по Чину, по Достоинству. "По Подобию", т.е. по Свободе, по Воле.
• В исламе утверждается, что он возник в пустыне именно потому, чтобы каждый мусульманин стал львом. Но насколько безутешна судьба льва! Ведь каждый христианин — это Самсон.
• Христианство — это религия освобождения из рабства рожденных свободными. Ислам — это религия обуздания свободных, рождённых рабами.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-10-16 14:32:50
Переглядів сторінки твору 1295
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.848 / 5.5  (4.703 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.605 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.752
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.01.29 22:47
Автор у цю хвилину відсутній