Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.24
14:08
Хоч топить ніч квапливо
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.
2026.02.24
13:53
Одного разу кілька раз
Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…
Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…
2026.02.24
13:09
Я одинокий менестрель
край річки, поля, лісу, неба
і більшого уже й не треба,
окрім дороги до осель,
куди навідуватись мушу,
щоб оплатити вічний борг
за те, що маю тіло й душу
хоча б одну з небагатьох,
край річки, поля, лісу, неба
і більшого уже й не треба,
окрім дороги до осель,
куди навідуватись мушу,
щоб оплатити вічний борг
за те, що маю тіло й душу
хоча б одну з небагатьох,
2026.02.24
12:50
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до благородства і милосердя.
Неси, мій Червоний, всупереч болю
сивого серця…
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до віри, надії, до Бога.
Неси, мій Червоний ВогнЯний, до волі,
до благородства і милосердя.
Неси, мій Червоний, всупереч болю
сивого серця…
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до віри, надії, до Бога.
Неси, мій Червоний ВогнЯний, до волі,
2026.02.24
12:13
На узліссі часу, де весна цілує холодні шрами землі,
Стоїть хата -- ковчег, обвітрений бурями, але міцний, як віра.
За вікном Марена ще розкидає пригоршні мокрого снігу,
Намагаючись забинтувати льодом те, що болить і ятриться,
Але під корінням саду вж
Стоїть хата -- ковчег, обвітрений бурями, але міцний, як віра.
За вікном Марена ще розкидає пригоршні мокрого снігу,
Намагаючись забинтувати льодом те, що болить і ятриться,
Але під корінням саду вж
2026.02.24
11:28
Відбудеться повернення по колу
До форм старих, сонетів і октав.
І мадригал воскресне, що ніколи
Свою величність, гордість не втрачав.
Те, що було банальним і затертим,
Відродиться у виявах нових.
Старі метафори, від холоду затерплі,
До форм старих, сонетів і октав.
І мадригал воскресне, що ніколи
Свою величність, гордість не втрачав.
Те, що було банальним і затертим,
Відродиться у виявах нових.
Старі метафори, від холоду затерплі,
2026.02.24
05:30
Плач, бейбі
Плач, маленький
Ось ти і вдома
Вона казала
І я знаю, казала, кохає
Значно більш, аніж я
Та пішла від тебе
Плач, маленький
Ось ти і вдома
Вона казала
І я знаю, казала, кохає
Значно більш, аніж я
Та пішла від тебе
2026.02.23
23:31
У ЛЮТОГО знайшлась відрада,
бо вже завершує ходу.
Остання почалась декада
із хуртовиною в ряду.
Ще вчора вранці -- все в порядку.
Відмиті під дощем дахИ.
Та ні!!! Прощальну треба згадку:
бо вже завершує ходу.
Остання почалась декада
із хуртовиною в ряду.
Ще вчора вранці -- все в порядку.
Відмиті під дощем дахИ.
Та ні!!! Прощальну треба згадку:
2026.02.23
21:19
Чи матюкаюсь я? Так, але нині рідше, а ось в старі часи ого-го! Згадав, дай, думаю, в кілька слів про красивий матючок...
***
Не "Йоханий Бабай" твій однокурсник...
Згадав однако, йоханий бабай,
Котрийсь із нас, я думаю, паскудник...
Щось тут не те
***
Не "Йоханий Бабай" твій однокурсник...
Згадав однако, йоханий бабай,
Котрийсь із нас, я думаю, паскудник...
Щось тут не те
2026.02.23
17:04
Уперто нас минає брудершафт.
І зустрічі – неспалені мости…
Чому тоді до Вас у своїх снах
Я з легкістю звертаюся на "Ти"?!
Чому швидким у снах є перехід
До поцілунків від торкань легких?
Чому умовностей і
І зустрічі – неспалені мости…
Чому тоді до Вас у своїх снах
Я з легкістю звертаюся на "Ти"?!
Чому швидким у снах є перехід
До поцілунків від торкань легких?
Чому умовностей і
2026.02.23
16:41
Над рікою, що зветься Турбота
Поводирі бредуть з учора в сьогодні,
Костуром, що зветься Чужа Радість
Торкаючись м’якої землі і гіркої трави
Торішньої.
А тим часом на досвітках
Зима вмирає в самотині,
Як померла колись в самотності
Поводирі бредуть з учора в сьогодні,
Костуром, що зветься Чужа Радість
Торкаючись м’якої землі і гіркої трави
Торішньої.
А тим часом на досвітках
Зима вмирає в самотині,
Як померла колись в самотності
2026.02.23
16:20
Пішов за обрій січень кришталевий,
Сумний король дорослої зими.
Дитинство помирає не миттєво,
Не від важкого подиху пітьми.
Все менше діамантів, більше - стразів,
Яскраво не всміхається зоря.
Дитинство помирає не одразу,
Сумний король дорослої зими.
Дитинство помирає не миттєво,
Не від важкого подиху пітьми.
Все менше діамантів, більше - стразів,
Яскраво не всміхається зоря.
Дитинство помирає не одразу,
2026.02.23
15:16
Ми власної історії народ
і незалежні від сусід і сказу
на тлі невиліковної прокази
скажених іродів та воєвод,
а також від протекції заброд
і від комуністичної зарази.
Нехай під ними вигорить земля
і що би не стояло на заваді –
і незалежні від сусід і сказу
на тлі невиліковної прокази
скажених іродів та воєвод,
а також від протекції заброд
і від комуністичної зарази.
Нехай під ними вигорить земля
і що би не стояло на заваді –
2026.02.23
13:58
Зима тримає небо у полоні,
Затиснувши у крижані лещата.
Ще сплять сади, ще інею багато.
Загублено тепло в німій короні.
Та сонце вже затримує в долоні
Цнотливі промені, що бавлять очі.
І хоч морозна віхола шепоче,
Затиснувши у крижані лещата.
Ще сплять сади, ще інею багато.
Загублено тепло в німій короні.
Та сонце вже затримує в долоні
Цнотливі промені, що бавлять очі.
І хоч морозна віхола шепоче,
2026.02.23
12:23
Частину серця, зіроньку душі
Лишаю там, де небо у ковші —
Між горами. Де димчасті мережки
Вбирають гори не в хустки, в сережки.
І зіглядаються зеленолицьо
Красуні-гори до гнізда орлиці.
Шепочуть буки: не минеш розлуки.
Смереки кажуть, що вже осінь
Лишаю там, де небо у ковші —
Між горами. Де димчасті мережки
Вбирають гори не в хустки, в сережки.
І зіглядаються зеленолицьо
Красуні-гори до гнізда орлиці.
Шепочуть буки: не минеш розлуки.
Смереки кажуть, що вже осінь
2026.02.23
11:27
Я вийду на майдан, на велелюдний простір,
На людський суд і глум, на торжище століть.
Я покладу, як неповторний промінь,
Свої думки й страхи, як спалахи квилінь.
Я вийду на майдан, на суд людський і Божий.
Нехай стинає кат що хоче, а проте
Не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На людський суд і глум, на торжище століть.
Я покладу, як неповторний промінь,
Свої думки й страхи, як спалахи квилінь.
Я вийду на майдан, на суд людський і Божий.
Нехай стинає кат що хоче, а проте
Не
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Гуцуляк (1969) /
Проза
/
Афоризмы и максимы
РЕЛИГИЯ
• Слова — что окаменелости, превращенные в пылающие угли огнем веры. На них поэты приносят в жертву самое дорогое для человека — Эго.
• Царство мира сего ("цивитас террана") началось с вавилонского смешения языков, когда потребовался царь - толкователь (герменевт), Гермес Трисмегист ("Триждывеличайший"). Царство небесное ("Цивитас Деи") — не от мира сего. Оно — царство Пресвятой Троицы, где в Святом Духе не нужен будет никакой толкователь.
• От дочерей людских пришла на землю погибель (Всемирный Потоп), а от Сина Человеческого пришло миру спасение.
• "Если Бог — все, то жизнь и человек — ничто" (Бакунин). Поэтому человек и стремится к Богу!
• Талибы, расстрелявшие из танковых орудий скульптуры Будд в горных скалах Афганистана, сродни как французскому императору Наполеону, расстрелявшему из пушек египетского Сфинкса, так и русскому генералу — эсеру Муравьеву, бомбардировавшему золотые купола собора Святой Софии Киевской. Талибы — бонапарты Азии. Но если их предшественников ожидали Святая Елена и пыль под солнцем, то удел талибов — в огне жажды власти, никогда для них недостижимой в мире, в котором две тысяч лет тому родился Богочеловек.
• "Всякий дух должен стать птицей" (Ницше). "Всякое тело — лопухом" (Базаров). «Всякая душа — вечностью» (св. Августин).
• Апокалипсис в том, что "земной мир" может быть вечен. Даже на других планетах, в иных галактиках — но он будет все тем же з е м н ы м миром. Вот ад, вот сущее наказание человечеству!
• Исламские ценности — это исламские ценности. Христианские ценности — вот универсальные ценности !
• Реальность будущего — смерть" (для язычника). "Реальность будущего — Суд" (для иудея, католика и мусульманина). "Реальность будущего — апокатастазис" (для православного).
• Иудаизм — это религия-закон. Ислам — это религия-устав. Христианство — это религия-любовь.
• В философии "духовная группа Тертулиана" провозгласила: "Верую, ибо абсурдно" (Credo qua absurdum est). "Духовная группа Августина" : "Понимание есть наградой веры", и Раймонд Луллий добавил: "Тем, кто может понять, следует пытаться понять". Таким образом: "Верую, потому что абсурдно, и наградой веры есть понимание, а таким образом, верую чтобы и понимать!"
• Человек сотворен по Образу и Подобию. "По Образу", т.е. по Чину, по Достоинству. "По Подобию", т.е. по Свободе, по Воле.
• В исламе утверждается, что он возник в пустыне именно потому, чтобы каждый мусульманин стал львом. Но насколько безутешна судьба льва! Ведь каждый христианин — это Самсон.
• Христианство — это религия освобождения из рабства рожденных свободными. Ислам — это религия обуздания свободных, рождённых рабами.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
РЕЛИГИЯ
• Слова — что окаменелости, превращенные в пылающие угли огнем веры. На них поэты приносят в жертву самое дорогое для человека — Эго. • Царство мира сего ("цивитас террана") началось с вавилонского смешения языков, когда потребовался царь - толкователь (герменевт), Гермес Трисмегист ("Триждывеличайший"). Царство небесное ("Цивитас Деи") — не от мира сего. Оно — царство Пресвятой Троицы, где в Святом Духе не нужен будет никакой толкователь.
• От дочерей людских пришла на землю погибель (Всемирный Потоп), а от Сина Человеческого пришло миру спасение.
• "Если Бог — все, то жизнь и человек — ничто" (Бакунин). Поэтому человек и стремится к Богу!
• Талибы, расстрелявшие из танковых орудий скульптуры Будд в горных скалах Афганистана, сродни как французскому императору Наполеону, расстрелявшему из пушек египетского Сфинкса, так и русскому генералу — эсеру Муравьеву, бомбардировавшему золотые купола собора Святой Софии Киевской. Талибы — бонапарты Азии. Но если их предшественников ожидали Святая Елена и пыль под солнцем, то удел талибов — в огне жажды власти, никогда для них недостижимой в мире, в котором две тысяч лет тому родился Богочеловек.
• "Всякий дух должен стать птицей" (Ницше). "Всякое тело — лопухом" (Базаров). «Всякая душа — вечностью» (св. Августин).
• Апокалипсис в том, что "земной мир" может быть вечен. Даже на других планетах, в иных галактиках — но он будет все тем же з е м н ы м миром. Вот ад, вот сущее наказание человечеству!
• Исламские ценности — это исламские ценности. Христианские ценности — вот универсальные ценности !
• Реальность будущего — смерть" (для язычника). "Реальность будущего — Суд" (для иудея, католика и мусульманина). "Реальность будущего — апокатастазис" (для православного).
• Иудаизм — это религия-закон. Ислам — это религия-устав. Христианство — это религия-любовь.
• В философии "духовная группа Тертулиана" провозгласила: "Верую, ибо абсурдно" (Credo qua absurdum est). "Духовная группа Августина" : "Понимание есть наградой веры", и Раймонд Луллий добавил: "Тем, кто может понять, следует пытаться понять". Таким образом: "Верую, потому что абсурдно, и наградой веры есть понимание, а таким образом, верую чтобы и понимать!"
• Человек сотворен по Образу и Подобию. "По Образу", т.е. по Чину, по Достоинству. "По Подобию", т.е. по Свободе, по Воле.
• В исламе утверждается, что он возник в пустыне именно потому, чтобы каждый мусульманин стал львом. Но насколько безутешна судьба льва! Ведь каждый христианин — это Самсон.
• Христианство — это религия освобождения из рабства рожденных свободными. Ислам — это религия обуздания свободных, рождённых рабами.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
