ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2025.11.14 22:47
Є ще люди на білому світі.
що не вимерли у суєті
і несуть із минулого дітям
естафету доби неоліту,
де малюють горшки не святі.

ІІ
Із минулого бачу сьогодні

Борис Костиря
2025.11.14 21:53
Самотній пожовклий листок
Упав на підлогу печально.
Як човен у морі думок,
Лежить він один безпричально.

Самотній пожовклий листок -
Це лист невідомо від кого.
Проклав невідчутний місток

Богдан Фекете
2025.11.14 12:58
кров застрягає в жилах
треба її розганяти
додивитися старе порно
чи сміття винести з хати

у фейсбуку брудними словами
напишу старому політику
як дожити із цими козлами

Ігор Терен
2025.11.14 12:55
Коли на біле кажуть чорне,
а світлу застує пітьма,
линяють коміки – придворні
і зеленаві, зокрема,
яким аплодували хором,
а нині кожного підряд
охоплює іспанський сором
за збочений електорат,

Богдан Фекете
2025.11.14 12:46
От-от почнеться літо.
Буде спека, інколи аномальна.
Ми готові до цього. Як завжди.
Важке дихання міського асфальту.
Сонце від якого наїжачуються перехожі
Дивляться сердито і втомлено
Висихають та вигорають.
І цей шум, гудіння, грім.

Сергій Губерначук
2025.11.14 12:19
Мій секс на відстані –
прекрасна річ.
Приходьте подивитися –
це варто,
хоча б тому,
що сперма б’є ключем
і йде «запліднення у ваших душах».
Ви не гидайтеся,

Володимир Мацуцький
2025.11.14 12:09
У Росії немає своєї мови,
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.

В Горова Леся
2025.11.14 10:36
Дорога (цикл сонетів)

І.
Вела дорога в дощ і в спеку
Між різнотрав'ями узбіч.
Мітли чи списа біле древко -
ОпЕртя, і нічого більш.

Микола Дудар
2025.11.14 08:28
За поповнення, за поновлення
Вип’ю чарочку знову з друзяками…
А знеболення і оновлення
Будем порівно гризти з собаками
Тую кісточку, що без тістечка
Я смоктатиму а не гризтиму
Ну а стрілочка… свіжа вісточка:
Друзів втриматись я проситиму…

Борис Костиря
2025.11.13 21:46
Уже не літо, а зима.
Фатальне листя облітає.
Так неминучості тюрма
В кайданах болісно тримає.

Зима гряде, немов тиран,
Змітаючи усе навколо.
Я прикладатиму до ран

Євген Федчук
2025.11.13 19:42
Вже двісті літ минуло з тих часів,
Як москалів у поміч запросив
Богдан. Наївно, мабуть сподівавсь,
Що цар московський справді поміч дасть.
Та, де ступила лапа москаля,
Там, він вважа, що вже його земля.
Тож помочі від них було на гріш
Та вже г

С М
2025.11.13 19:19
люди говорять а не зна ніхто
чому тебе я покохав ото
мовби старатель злотоносний пісок
ґо танцюймо добрий час зійшов
ей

багато хто живе в полоні мрій
ретельно бруд ховаючи у рукаві

Сергій СергійКо
2025.11.13 19:13
Вогнем оманливих ідей
Там харчувалися потвори,
Страждання множачи і горе –
Вже, мабуть, каявсь Прометей!

«Хто був ”ніким“ – той став ”усім!“» –
Юрба вигукувала гасло.
І ті ”ніякі“ кров’ю рясно

Іван Потьомкін
2025.11.13 18:52
Вирви досаду з того саду,
Що ти плекав і боронив.
У дальню путь візьми відраду,
Щоб золотавий помах нив,
Черешень квіт, гомін бджолиний
До тебе піснею прилинув.
Аби і в найщаслившім краї,
Коли, буває, розпач крає,

М Менянин
2025.11.13 13:07
Живи Україно
віка і віка,
Отця де і Сина
керує рука.

Бо воля як криця
танок де і спів –
слів Божих криниця

Тетяна Левицька
2025.11.13 08:59
Якби ж ми стрілися раніше,
коли ще весни молоді
в гаю нашіптували вірші,
а я ходила по воді.

Якби Ви зорі дарували,
метеликів у животі,
та кутали в шовкові шалі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іринка Кучерук (1990) / Проза

 История одной любви...
..Она сидела на холме, и наблюдала как из-за черных гор всходит солнце. Огромное, оно занимало собой пол-неба, окрашивая все в оттенки розового и красного. Внезапно поднялся ветер, сначала тихий, но потом все сильней. Ее рыжие волосы растрепались, она поднялась навстречу ему, раскинула руки, словно собираясь взлететь. Внизу, под холмом расстилаля город. Город, в котором ей причинили столько боли и страданий, город, который она ненавидела всем своим сердцем. ведь в этом городе жил Он...
...Они встретились в паутине интернета, достаточно было одного взгляда на фото, чтоб в голове зародилась упрямая мысль - "Он мой! Я искала Его!" Именно она начала отношения, в которых не было смысла. В Его глазах были нежность, забота, иногда злость, но она понимала, что любви в них не будет никогда. Каждая встреча приносила новую боль и новые минуты счастья. Дни становились неделями, недели месяцами... Ее сердце разрывалось от желания помочь Ему - отпустить, и в тоже время удержать, никому не отдать... Последние встречи становились все реже. Все чаще она проводила дома, в алкогольном бреду ища спасения, цепляясь за нить воспоминаний... Как они гуляли взявшись за руки, как Он обнимал ее, обещая всегда быть рядом... Их редкие, но такие страстные ночи... Она сидела на холме, а с глаз текли горькие слезы любви. Безуспешно набирала номер, но абонет недоступен. Представляла Его в обьятьях другой, сдерживала крик, готовый в любую минуту сорваться с искусанных до крови губ. вспоминала его слова - "Я буду другом, братом, но я не смогу дать тебе то, что ты хочешь. Не смогу вечно быть с тобой рядом. Не проси меня о невозможном"... Он уехал... На бесконечные полтора месяца... Она знала, что там Он будет не один, что оттуда вернеться с той, которую назовет Любимой... Время без Него застыло, она ела, спала, но ничего не чувствовала, существовала, только чтоб дожить до встречи... Совсем скоро она встанет и пойдет на вокзал, совсем скоро приедет поезд...
... Она стояла на перроне и ждала, когда подадут поезд. Первый вагон оказался напротив нее... Она замерла в томящем тревожном ожидании, а глаза искали в толпе Его... Ведь Он смысл ее жизни... Знакомая фигура и бездонные глаза, в которых появилась любовь... Она все поняла... Он вышел с вагона и помог спуститься девушке... Девушке с ее снов... Миниатюрная блондинка с небесно-голубыми глазами... Та, котораяя навсегда лишила ее счастья... Она не плакала, она никогда не плакала на людях. Она посмотрела в глаза Ему, подарила Ему часть той боли, которая сейчас разрывала ее сердце. Развернулась и ушла, не обращая внимания на Его оклики... Ничего не видела, мир разлетелся на тысячи осколков, и эту картинку больше никогда не собрать...
...Из динамиков звучала музыка, музыка ее тоски, ее умирающей любви... Третьи сутки она не была собой, по-черному напиваясь, для того, чтобы уснуть, а утром начать все сначала... Не отвечала на звонки, ни в двери, ни на телефон. Ее просто не было...
...Очередное утро началось со звонка в дверь. Она стояла и смотрела в глазок. В родное лицо, на котором была написанна истинная тревога... "Я знаю, что ты дома. Открой. Не глупи."... Она открыла дверь и ушла в комнату. Свернувшись в клубочек боли и отчаянья, забилась в угол дивана. Он неслышно подошел к ней, сел, и как маленького ребенка, начал успокаивать, гладить по волосам. С ее глаз потекли слезы, но это были светлые слезы, которые наконец-то принесли облегчение... Прижалась к Его груди, расстворилась в былой нежности. Она перерождалась.
...Раненное сердце больше не болит. От любви остались только шрамы. Она живет дальше, и ждет, верит, что в ее жизни будет тот, кто ответит взаимностью... Со своим прошлым они расстались с друзьями. И теперь в ней нет никаких чувств, когда она видит вместе его и ее... Жизнь продолжаеться...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-10-17 12:02:42
Переглядів сторінки твору 955
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.604 / 5.5  (4.144 / 5.16)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.037 / 5.17)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.01.02 15:05
Автор у цю хвилину відсутній