ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлька Гриценко (1990) /
Проза
Люблю Львів…
Люблю Львів за гостроверхі дахи будинків. Інколи вони лякають.
Люблю Львів за старенькі лавочки з обдертою фарбою. Вони допомагають забути про час.
Люблю Львів за вузькі вулички. Вони дозволяють втекти від долі.
Люблю Львів за Високий Замок .Він дає відчуття влади над світом.
Люблю Львів за брудні вікна в підвалах. Вони малюють істинну картину життя.
Люблю Львів за Оперний Театр. Там завжди хтось на когось чекає. Це дає мені зрозуміти, що я не одна.
Люблю Львів за холодний дощ. Він змушує задуматись над сенсом власного життя.
Люблю Львів за його схожість із середньовіччям. За те, що він переносить мене кудись у невідомість.
Люблю Львів за бруківку. Чомусь для мене вона є прототипом нашої історії, яка творилась сотні років, із сотень вчинків.
Люблю Львів за людей. Тільки тут вони такі сміливі.
Люблю Львів за пісні на Площі Ринок.
Люблю Львів за старенькі ліхтарики. Це вони змінили моє бачення надто складних речей. Це вони переконали мене у тому, що завжди є світло в кінці тунелю.
Люблю Львів за печаль, яку у мене викликають жебраки.
Люблю Львів за каштанові ночі.
Люблю Львів за твори мистецтва.
Люблю Львів за щоденні клопоти.
Люблю Львів за жовте листя ,що приносить шалену насолоду моїм очам.
Люблю Львів за переповнені маршрутки., як би смішно це не звучало. Треба бути екстремалом, щоб ризикнути і «запхатись» в автобус.
Люблю Львів за вечір. Не бачила нічого романтичнішого ,ніж Львів на заході сонця. Невже ви ніколи не помічали його барв? Невже жодного разу він не приходив у ваші сни?
Люблю Львів за осінь. Це напевно найкраще ,що я бачила у Львові. Коли ти проходиш парком і на очах з»являються сльози. Чому? Тому , що пошукам осені я присвятила усе своє життя.
Люблю Львів за мужню охорону – левів. Вони додають жаху.
Люблю Львів за каву. Лише тут вона така ароматна.
Люблю Львів за пошуки щастя, які увінчались нічим.
Люблю Львів за українську мову, яка тут звучить наймелодійніше.
Люблю Львів за пиво. Адже це найпростіший спосіб ближче з кимось познайомитись.
Люблю Львів…Можливо лише тому, що його не любив ти. А я звикла тобі суперечити, тому інакше не можу.
Люблю Львів, бо його не можна не любити!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Люблю Львів…
Люблю Львів за гостроверхі дахи будинків. Інколи вони лякають. Люблю Львів за старенькі лавочки з обдертою фарбою. Вони допомагають забути про час.
Люблю Львів за вузькі вулички. Вони дозволяють втекти від долі.
Люблю Львів за Високий Замок .Він дає відчуття влади над світом.
Люблю Львів за брудні вікна в підвалах. Вони малюють істинну картину життя.
Люблю Львів за Оперний Театр. Там завжди хтось на когось чекає. Це дає мені зрозуміти, що я не одна.
Люблю Львів за холодний дощ. Він змушує задуматись над сенсом власного життя.
Люблю Львів за його схожість із середньовіччям. За те, що він переносить мене кудись у невідомість.
Люблю Львів за бруківку. Чомусь для мене вона є прототипом нашої історії, яка творилась сотні років, із сотень вчинків.
Люблю Львів за людей. Тільки тут вони такі сміливі.
Люблю Львів за пісні на Площі Ринок.
Люблю Львів за старенькі ліхтарики. Це вони змінили моє бачення надто складних речей. Це вони переконали мене у тому, що завжди є світло в кінці тунелю.
Люблю Львів за печаль, яку у мене викликають жебраки.
Люблю Львів за каштанові ночі.
Люблю Львів за твори мистецтва.
Люблю Львів за щоденні клопоти.
Люблю Львів за жовте листя ,що приносить шалену насолоду моїм очам.
Люблю Львів за переповнені маршрутки., як би смішно це не звучало. Треба бути екстремалом, щоб ризикнути і «запхатись» в автобус.
Люблю Львів за вечір. Не бачила нічого романтичнішого ,ніж Львів на заході сонця. Невже ви ніколи не помічали його барв? Невже жодного разу він не приходив у ваші сни?
Люблю Львів за осінь. Це напевно найкраще ,що я бачила у Львові. Коли ти проходиш парком і на очах з»являються сльози. Чому? Тому , що пошукам осені я присвятила усе своє життя.
Люблю Львів за мужню охорону – левів. Вони додають жаху.
Люблю Львів за каву. Лише тут вона така ароматна.
Люблю Львів за пошуки щастя, які увінчались нічим.
Люблю Львів за українську мову, яка тут звучить наймелодійніше.
Люблю Львів за пиво. Адже це найпростіший спосіб ближче з кимось познайомитись.
Люблю Львів…Можливо лише тому, що його не любив ти. А я звикла тобі суперечити, тому інакше не можу.
Люблю Львів, бо його не можна не любити!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1106 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1106 seconds