
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.21
21:40
Я хочу пірнути в сніги,
У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.
Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,
У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.
Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,
2025.06.21
20:15
Фіалка ночі - матіола.
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.
У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.
У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність
2025.06.21
17:06
Трамвай запашного літа
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
2025.06.21
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Ілюзія
О
Ілюзія
О
2025.06.21
15:16
Маючи за плечима 12 років досвіду роботи в психіатрії та 9 — у психотерапії, я щодня стикаюся зі складністю людських переживань. Поряд із цією професійною діяльністю моє життя завжди супроводжує любов до поезії — як до читання, так і до написання. Нерідко
2025.06.21
12:57
І виростають покоління,
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
2025.06.21
05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Юлька Гриценко (1990) /
Проза
/
Крик душі
Щось особливе
Коли ти розумієш , що немає нічого неможливого, ти починаєш дивитись на світ зовсім іншими, дорослими, очима. Заховавшись від жорстокого світу, під звуки повільної музики починаєш мріяти .Інколи про кохання ,часом – просто про щасливе майбутнє. А ще можна мріяти про щось особливе, про щось, чого у твоєму житті ще не було. Не знаю про що. І коли ти зовсім зневіришся, і не будеш того чекати, «твоє особливе» постукає в двері. Залишається лише відчинити і правильно сказати: «Привіт». А потім все йде само собою. Потім приходить і кохання, і те бажане щастя, і все, до чого йдеш протягом життя.
Я заснула. Почула дзвінок у двері. «О, напевно, це моє щастя прийшло», - подумала я і відчинила двері. Усміхнулась, привіталась. І стало так тепло на серці, що захотілось літати. А щастя дійсно було особливим, не таким, як інші. І полюбила я те щастя, сама того не розуміючи. Воно щодня мене радувало своєю усмішкою і на очах у мене розквітало.
А потім я не захотіла щоранку відкривати йому двері ,тому виготовила ще один ключ. Щастя тепер приходило само і будило мене солодким поцілунком. Мені було набагато легше, ніж колись. Але тривало так не довго. Щастя зрозуміло, що в моєму домі на нього вже ніхто не чекає, тому вирішило, що я не варта його присутності. Воно пішло, зникло, провалилось, втонуло, не знаю, що з ним сталось.
Через рік повернулось. Щасливе. Це не дивно. Я побачила щось до болю знайоме в його очах. І на мить повернулась у ті добрі часи, коли воно приходило у мій дім, стукало у двері, а я спросоння, напіводягнена бігла, щоб йому відчинити. Ми зустрічались поглядами і розуміли, що щасливіших за нас у світі не існує. Ми пили каву без цукру і знали, що вона для нас надто солодка. Ми пили каву без цукру. Ми пили каву з поцілунками. Так було набагато смачніше.
А тепер кава для мене гірка, як печаль. Щастя знову перед моїми очима і так хочеться запросити його на каву, але щось не дозволяє наблизитись, щось пече у грудях. І світ починає міняти кольори, коли «твоє особливе» само підходить і просить твою руку. Ти уявляєш тисячі варіантів закінчення цієї історії. Все буде, як колись. Ти знову будеш щасливою. Ви станете зразковою парою. Небо вже не впаде на твої плечі.
Ти уявляєш тисячі варіантів закінчення вашої зустрічі. Усі, крім одного. А щастя бере твою руку і кладе у неї ключ, який ти колись йому подарувала, щоб не відчиняти двері щоранку. Повертає. І йде…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Щось особливе

Я заснула. Почула дзвінок у двері. «О, напевно, це моє щастя прийшло», - подумала я і відчинила двері. Усміхнулась, привіталась. І стало так тепло на серці, що захотілось літати. А щастя дійсно було особливим, не таким, як інші. І полюбила я те щастя, сама того не розуміючи. Воно щодня мене радувало своєю усмішкою і на очах у мене розквітало.
А потім я не захотіла щоранку відкривати йому двері ,тому виготовила ще один ключ. Щастя тепер приходило само і будило мене солодким поцілунком. Мені було набагато легше, ніж колись. Але тривало так не довго. Щастя зрозуміло, що в моєму домі на нього вже ніхто не чекає, тому вирішило, що я не варта його присутності. Воно пішло, зникло, провалилось, втонуло, не знаю, що з ним сталось.
Через рік повернулось. Щасливе. Це не дивно. Я побачила щось до болю знайоме в його очах. І на мить повернулась у ті добрі часи, коли воно приходило у мій дім, стукало у двері, а я спросоння, напіводягнена бігла, щоб йому відчинити. Ми зустрічались поглядами і розуміли, що щасливіших за нас у світі не існує. Ми пили каву без цукру і знали, що вона для нас надто солодка. Ми пили каву без цукру. Ми пили каву з поцілунками. Так було набагато смачніше.
А тепер кава для мене гірка, як печаль. Щастя знову перед моїми очима і так хочеться запросити його на каву, але щось не дозволяє наблизитись, щось пече у грудях. І світ починає міняти кольори, коли «твоє особливе» само підходить і просить твою руку. Ти уявляєш тисячі варіантів закінчення цієї історії. Все буде, як колись. Ти знову будеш щасливою. Ви станете зразковою парою. Небо вже не впаде на твої плечі.
Ти уявляєш тисячі варіантів закінчення вашої зустрічі. Усі, крім одного. А щастя бере твою руку і кладе у неї ключ, який ти колись йому подарувала, щоб не відчиняти двері щоранку. Повертає. І йде…
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію