Рідко буває, щоб отак любляча особа мирно відпустила? Звичайно, бо перша реакція - якийсь самозахист, чи боротьба за... любов. Боротись ЗА неї, мабуть, так само марно (в певнім розумінні) як і ПРОТИ неї, бо вона або приходить або зникає, і все тут.
Варіант буває, коли присутня мудрість, чи нерівність і мудрість, як в даному варіанті - Ведмідь- Людина:), плюс, звичайно ж - справжня Любов. Тож я з Вами згодна - думаю, Ведмідь Не нещасний, бо ЇЇ щастя значить для нього більш чим що інше. Ідеалістично? Так. Але хіба мало в житті чудових ідеалістів (на нашім сайті, припускаю, - хіба не через одного (поети...):)))
Щось ми з Вами розфілософствувались:)
Дякую, Олександре, за Ваші роздуми.
А легенда про Ведмідь-гору - справді гарна.

Ну звичайно ж, якщо вийде:)
Але то вже вищий пілотаж )))
Дякую, Василинко.

Приємно бути «рідкістю», Олександре, дякую:) І важко:)
"Кінець казки" - на жаль, не читала, треба буде знайти, (тут легше - в оргіналі:)
«Зараз за ідеалізмом напевно стоїть крайня форма прагматизму...» - вірю, що ідеалізм безсмертний (живучи в прагматичній країні, підтверджую - скрізь - романтизм незнищенний, то є нормальна потреба людини вірити в красу...:)

Олександре, прочитала вже нарешті лондонівський “Кінець казки“. Вражаюче, приголомшливо. Що за письмо, а характери! Чудово, що такі люди були, - од серця віриться, що Джек писав з натури (+- творчий домисел), і надіюся - що і нині є вони (так люди), не зникли, не перевелись...

А-а-а... Ну, може бути (від жінки можна чекати чого завгодно))) Ведмідь - ліберал, такі силою не тримають..:) Якщо ж вона, допустимо, все-таки його любила і цього не поцінувала, значить їй треба чоловік іншого характеру (держимордівського:))

:) Сашо, не будемо так перейматися, то ж не справді:)
А може вона його й не любила? В легенді ж мовиться - "полонянка"... Така собі роксолана..