Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.05
10:09
Вже кілька сот в душі поранень
І безліч стомлених думок.
Чи хтось, чи щось до себе манить.
Не відгадати, не пророк…
І біль розмножився у болі…
Дійшло, і раптом зрозумів,
Що поруч шастає недоля,
І безліч стомлених думок.
Чи хтось, чи щось до себе манить.
Не відгадати, не пророк…
І біль розмножився у болі…
Дійшло, і раптом зрозумів,
Що поруч шастає недоля,
2026.03.05
07:00
Уплелась неминучість у долі
Непокірним і вільним "люблю"!
Я ту ніжність, що зріла поволі
Безкінечно з тобою ділю.
І, вростаючи словом навічно
У твій Всесвіт у кожному дні,
Відчуваю мотиви зустрічні
Непокірним і вільним "люблю"!
Я ту ніжність, що зріла поволі
Безкінечно з тобою ділю.
І, вростаючи словом навічно
У твій Всесвіт у кожному дні,
Відчуваю мотиви зустрічні
2026.03.04
19:34
Хто збирав металобрухт
і макулатуру
у того кремезний дух,
здатен зрушить фуру.
Комсомольці, піонери
в наші сімдесяті,
ніби справжні мародери
і макулатуру
у того кремезний дух,
здатен зрушить фуру.
Комсомольці, піонери
в наші сімдесяті,
ніби справжні мародери
2026.03.04
17:03
В небе на Дерибасовской
белая чайка кружит.
Эта весна начинается
от ланжероновских плит.
Солнце искрит в отражениях
серых досужливых луж.
Март начинает движение
белая чайка кружит.
Эта весна начинается
от ланжероновских плит.
Солнце искрит в отражениях
серых досужливых луж.
Март начинает движение
2026.03.04
16:41
І
На Україну зазіхає світ
і майже вся орда її вважає
своєю територією від
правобережжя Дону до Дунаю.
ІІ
Ми сіяли історію одні,
На Україну зазіхає світ
і майже вся орда її вважає
своєю територією від
правобережжя Дону до Дунаю.
ІІ
Ми сіяли історію одні,
2026.03.04
11:29
Ти – вінець сотворіння
Ти – вінець сотворіння
Але уже нікуди йти
Онде стабільність, якої ви прагнули
У єдиний гарантований спосіб
Серед артефактів лишених від нас
Ти – вінець сотворіння
Але уже нікуди йти
Онде стабільність, якої ви прагнули
У єдиний гарантований спосіб
Серед артефактів лишених від нас
2026.03.04
10:39
Російські окупанти офіційно стверджують, що б'ють лише по військових об'єктах…
Унаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула 12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.
Знов військові об'єкти — діти!
Витягують з-під завалу
юну зо
Унаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула 12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.
Знов військові об'єкти — діти!
Витягують з-під завалу
юну зо
2026.03.04
10:15
Засуваю ворота від лих і нещасть,
Та даремна ця спроба нічого не варта.
Зачиняюсь від хаосу, лютих ненасть.
Догорає у серці невтілена ватра.
Засуваю ворота від битв і нашесть,
Від знущань, катувань, безнадії та мору.
Від епохи збираю небачен
Та даремна ця спроба нічого не варта.
Зачиняюсь від хаосу, лютих ненасть.
Догорає у серці невтілена ватра.
Засуваю ворота від битв і нашесть,
Від знущань, катувань, безнадії та мору.
Від епохи збираю небачен
2026.03.04
06:06
Зітхання матері й відбитки
Її повік невтомних ніг,
Чутно донині й добре видко
В дворі, на полі, вздовж доріг.
Їх не убило всяке горе
І болі знищить не змогли, -
Вони, мов плетиво узорів
Діянь і прагнень на землі.
Її повік невтомних ніг,
Чутно донині й добре видко
В дворі, на полі, вздовж доріг.
Їх не убило всяке горе
І болі знищить не змогли, -
Вони, мов плетиво узорів
Діянь і прагнень на землі.
2026.03.04
01:18
Весно! Мила чарівнице!
З льоду робиш ти водицю,
З неба синього казково
Ллється дощик іграшковий!
Весно! Радісна панянко!
Розфарбовуєш альтанку
В ніжні кольори зелені
З льоду робиш ти водицю,
З неба синього казково
Ллється дощик іграшковий!
Весно! Радісна панянко!
Розфарбовуєш альтанку
В ніжні кольори зелені
2026.03.03
22:23
І
Сьогодні що не авгур, то поет.
І як не засміятися на кутні,
вичитуючи опуси майбутні,
де що не автор, то авторитет,
і що не геній, то анахорет
окремої і запашної кухні.
Сьогодні що не авгур, то поет.
І як не засміятися на кутні,
вичитуючи опуси майбутні,
де що не автор, то авторитет,
і що не геній, то анахорет
окремої і запашної кухні.
2026.03.03
18:57
В-есна і жінка, звісно, неподільні.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
С-іяє сонце, дихається вільно.
Н-ароджують життя, рулади.
А як в романтику цілком пірнають!
І тануть всі сніги навколо.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
С-іяє сонце, дихається вільно.
Н-ароджують життя, рулади.
А як в романтику цілком пірнають!
І тануть всі сніги навколо.
2026.03.03
12:32
Забути все, не значить все!
Лишились: Пам’ять, Душа, Тіло
Одне питанняко просте:
А що, у прощі не скрипіло?
Хіба, що в Пам’ять хтось заліз…
Хіба, що в снах Душа блукала…
Хіба, що Тіло між коліс…
Хіба, що того було мало.
Лишились: Пам’ять, Душа, Тіло
Одне питанняко просте:
А що, у прощі не скрипіло?
Хіба, що в Пам’ять хтось заліз…
Хіба, що в снах Душа блукала…
Хіба, що Тіло між коліс…
Хіба, що того було мало.
2026.03.03
10:32
На блошиних ринках пустоти
Вловиш ти ніщо, німу безглуздість.
У палкій гонитві до мети
Здійсниться спектакль хиткого тлуму.
На блошиних ринках віднайдеш
Відчай, небуття, відсутність сенсу,
Книги із безоднею без меж
Вловиш ти ніщо, німу безглуздість.
У палкій гонитві до мети
Здійсниться спектакль хиткого тлуму.
На блошиних ринках віднайдеш
Відчай, небуття, відсутність сенсу,
Книги із безоднею без меж
2026.03.03
07:01
Великий Віз
Вночі привіз
Яскраве світло, -
Світінь вогні,
Неначе в сні,
Блищали й квітли.
Зникала ніч
Побіля віч
Вночі привіз
Яскраве світло, -
Світінь вогні,
Неначе в сні,
Блищали й квітли.
Зникала ніч
Побіля віч
2026.03.02
20:05
І бабця на лавці…
І вікна в цеглині…
Зустрінуться вранці
В своїй порожнині…
А подруги вийдуть
І всядуться поруч,
Торкаєшся, з виду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І вікна в цеглині…
Зустрінуться вранці
В своїй порожнині…
А подруги вийдуть
І всядуться поруч,
Торкаєшся, з виду
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.26
2026.02.25
2026.02.24
2026.02.14
2026.02.11
2026.02.05
2026.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Шувалова (1986) /
Вірші
Травма (для О.Л.)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Травма (для О.Л.)
відлік почнеться натягнуту линву сіпне
той хто зліпив тебе склав тебе склеїв в одне
той деміург повелитель знебритвлений оккам
зайве відтяв уже встиг уже схлипне тоне-
сенькою віолончеллю вібруючий нерв
ієрофант зачіпає струну ненароком
це топографія тіла засвоєння меж
плоть піддається дослідженню де не візьмеш
равлики руху спіральки повторні потворні
шрамів шовкова лиштва і судин макраме
ось рукоділля мінервине може мине
страх може хтось і приручить це нерукотворне
так серпантинно так чинно лягають бинти
загадка мусиш намацати відповісти
що й на морфемному шві залишається цілим
вже заїкається вже замовкає пунктир
нори прорито під шкіру втім вата і спирт
спинять червоних лисиць що тікають із тіла
храм із кісток і пустот але все-таки храм
може заплющивши очі намацає злам
зліплене сліпо так само не видячи зцілить
той хто тримає ключі від незамкнених брам
дівчинка знає що світ це імперія зла
і позначає кордони імперії білим
сам себастьян уже спазм уже майже стріла
гладиш себе це нова виростає кора
сорому темна смола проступає на зрізах
патока поту претерітум був і була
дівчинка пробує пальцями певні слова
дівчинка носить у тілі лозу і залізо
доки ти спиш постають і зникають міста
спас на крові на крові але все-таки спас
серця синицю без дозволу в груди зашили
якір із м’яса утримує в просторі нас
напнуто голос на горла химерний каркас
плоть живопліт за яким уже землі пташині
пальцем на тебе впритул „підведися й іди”
дівчинко це лиш примарні підвиди біди
привиди болю це карма ламає конструктор
день починається з ночі туману води
на простирадлах лисиці лишають сліди
ти відчуваєш тепло їх вологого хутра
той хто зліпив тебе склав тебе склеїв в одне
той деміург повелитель знебритвлений оккам
зайве відтяв уже встиг уже схлипне тоне-
сенькою віолончеллю вібруючий нерв
ієрофант зачіпає струну ненароком
це топографія тіла засвоєння меж
плоть піддається дослідженню де не візьмеш
равлики руху спіральки повторні потворні
шрамів шовкова лиштва і судин макраме
ось рукоділля мінервине може мине
страх може хтось і приручить це нерукотворне
так серпантинно так чинно лягають бинти
загадка мусиш намацати відповісти
що й на морфемному шві залишається цілим
вже заїкається вже замовкає пунктир
нори прорито під шкіру втім вата і спирт
спинять червоних лисиць що тікають із тіла
храм із кісток і пустот але все-таки храм
може заплющивши очі намацає злам
зліплене сліпо так само не видячи зцілить
той хто тримає ключі від незамкнених брам
дівчинка знає що світ це імперія зла
і позначає кордони імперії білим
сам себастьян уже спазм уже майже стріла
гладиш себе це нова виростає кора
сорому темна смола проступає на зрізах
патока поту претерітум був і була
дівчинка пробує пальцями певні слова
дівчинка носить у тілі лозу і залізо
доки ти спиш постають і зникають міста
спас на крові на крові але все-таки спас
серця синицю без дозволу в груди зашили
якір із м’яса утримує в просторі нас
напнуто голос на горла химерний каркас
плоть живопліт за яким уже землі пташині
пальцем на тебе впритул „підведися й іди”
дівчинко це лиш примарні підвиди біди
привиди болю це карма ламає конструктор
день починається з ночі туману води
на простирадлах лисиці лишають сліди
ти відчуваєш тепло їх вологого хутра
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
