сліди відчайдушно лізуть поперед кроків
що тобі з мене що тобі з мене хто ти
я вже набачилась за двадцять з гаком років
всі ми такі несумісні сумні істоти

поперед леза лізе поріз полоззя
поперед саней тих на яких завозять
нас і лишають у епіцентрі снігу

поперед дружби ріже пожежа пальців
я непридатна для марафонського бігу
я якщо можна хотіла би тут зостатись

примули примусу ніжні такі котячі
ти наступаєш просто мені на втечу
кроки поперед ніг і самі невдачі
поперед наших спроб підкорити речі

кортики кроків нижеш в брудну дорогу
це мезальянс сталевого і живого
не зупиняйся квітни заради бога

злітними смугами рік волочити ноги
з потойбічночі рвонувши на допомогу
не врятував ні себе ні мене нікого

тріщини в ґрунті пахнуть чужою плоттю
кожну сльозу проковтуй і краплю поту
пальчиком по підборіддю у незвороття
все що не станеться має не статись потай

поперед батька в пекло це добровільне
зречення божевілля у божевільні
де поперед мостів усі ріки спалено

не ухиляйся будьмо чужими сильними
не ухиляйся більма промиє біль нам
бачиш по білому вже поповзли проталини