Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.01
06:01
Немає іскорки кохання
В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.
В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.
2026.02.28
21:23
прожогом уперед моєї
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв
2026.02.28
20:36
Коротшає дорога до безодні.
Переживаю у самотині
цей вирок долі. Я у западні
рокованої миті і, природно,
уже не уявляється мені,
як їду я на білому коні
минулої епохи у сьогодні.
Судьба перетасовує пасьянс
Переживаю у самотині
цей вирок долі. Я у западні
рокованої миті і, природно,
уже не уявляється мені,
як їду я на білому коні
минулої епохи у сьогодні.
Судьба перетасовує пасьянс
2026.02.28
18:12
Згорта в сувої вітер хмари,
і небо кутається в синь,
а в тиші никнуть крутояри,
лиш десь цеберко – дзинь та дзинь!
Дзюрчить ручай в густих осоках
між верболозів і купин.
Село на пагорках високих
і небо кутається в синь,
а в тиші никнуть крутояри,
лиш десь цеберко – дзинь та дзинь!
Дзюрчить ручай в густих осоках
між верболозів і купин.
Село на пагорках високих
2026.02.28
11:24
Я вмию очі у росі,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.
Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.
Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,
2026.02.28
10:50
І. Мама
Грецький профіль на тлі небесної сині.
У дзбані – прохолода гірських джерел.
В її усмішці – сонце, що ніколи не заходить.
ІІ. Ай-Петрі
Кам’яна корона над моєю колискою.
Вдень – варта свободи,
Грецький профіль на тлі небесної сині.
У дзбані – прохолода гірських джерел.
В її усмішці – сонце, що ніколи не заходить.
ІІ. Ай-Петрі
Кам’яна корона над моєю колискою.
Вдень – варта свободи,
2026.02.28
09:35
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання "Герой України".
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний "Да Вінчі" пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
Для нього найголовнішими у житті були — перемога і ко
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний "Да Вінчі" пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
Для нього найголовнішими у житті були — перемога і ко
2026.02.28
06:13
Творчості години світанкові
Раз у раз, немов найперший спів, -
Поріднився з музою і в слові
Збагатився, виріс, помужнів.
Стало розлучитися несила
З тим, що вабить чарами щомить, -
З тим, що серцю дороге і миле,
І нічим ніколи не тяжить.
Раз у раз, немов найперший спів, -
Поріднився з музою і в слові
Збагатився, виріс, помужнів.
Стало розлучитися несила
З тим, що вабить чарами щомить, -
З тим, що серцю дороге і миле,
І нічим ніколи не тяжить.
2026.02.27
21:53
Навіщо, скажіть, молоді соколята,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!
Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!
Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,
2026.02.27
21:17
І
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!
2026.02.27
19:44
«Слухай, дівчинко!» Вона не слуха…
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.
Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.
Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),
2026.02.27
15:39
так мало статися
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях
збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях
збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло
2026.02.27
10:43
То спиш... не спиш... Душа болить…
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?
2026.02.27
10:26
Прокидаєшся зранку крізь марення снів.
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.
Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.
Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня
2026.02.27
06:11
Шум старої яворини,
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...
2026.02.27
00:26
Всі імперії трималися на війнах, але всі імперії врешті пішли туди, звідки прийшли. Окрім однієї.
Якби всі народи заходились повертати все, що колись комусь належало протягом тисячоліть, історія людства скінчилась би швидко і назавжди.
Фальсифікації
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.26
2026.02.25
2026.02.24
2026.02.14
2026.02.11
2026.02.05
2026.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Руслан Навроцький /
Вірші
Слово сліпого Кобзаря
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Слово сліпого Кобзаря
Сто літ вже йде Війна
Вже Гетьмана нема
Живого, п*ять десятків років,
Кривавий несе слід
Шабель наших політ.
А до Свободи,може,
Кілька кроків.
А я-
У душному гамаку
Ніс Тебе по ярмарку,
Врода вся на видоку
(Може хтось і купить).
Дурень.
Вірив,що краса,
Хрест святий і небеса
Будуть запорукой,
Долі з кимось вкупі.
Та чуба вкрила сивина,
А її,як не було,
Так і нема.
Намалювавсь пан Лях.
За безцінь хотів взять,
Та не віддав я.
Він шаблею лякав,
Йому я показав,
Що таке шабля.
Він Хлопом називав-
Я промовчав.
Він Золотим манив,
Та я був впертий.
Бо вже не вперше:
Кричить він «Унія»,
Невитриманий Лях.
А сам в мої краї наведеть шляхт.
Наук різних навчить,
Та по своїму хрестить.
Та,по Своєму Хрестить.
Бо йому,
Що Козак,що Кріпак-
Все-Бидло.
Під іїзуїтський ковпак-
Все-Кривда.
За добре і за зле-
Віддав йому я дяку,
Та України-не продав поляку.
Ізнов:
У душному гамаку
Ніс Її по ярмарку.
Врода вся на видоку-
Може хтось і купить…
Дурень вірив,що Краса,
Хрест святий і Небеса,
Стануть запорукой.
Долі з кимось вкупі.
Та чуба вкрила сивина,
А її,як не було-так і нема.
І ось до зброї клич.
Чи хлоп,а чи панич.
Щоб боронити землю та ідею спраглу
Позабудь про сани.
І навіть дітлахи козакували.
Та мало сил.
Та обмаль сил.
Богдан послав послів у Крим.
Та,що Орда?.
Що та Орда-
Їм,злодіям,аби Ясир!
А тут Цар прислав Бутурліна.
Тут цар прислав Бутурліна.
Ми в Переяславі всі шапки вверх-
«Х-в-а-а-а-а-а-л-а!»,
Тай тут не обійшлось без чвар.
Бо бачив в мені Смерда чи Раба,
Ясновельможний брат,Російський цар.
(Петро послав копать канави та тесать каміння),
Щоб вин7ищить козацькеє коріння.
І знов-
У душному гамаку
Ніс Тебе по ярмарку.
Врода вся на видоку.
(Може хтось і купить).
Дурень вірив.що краса,
Хрест святий і небеса
Стануть запорукою.
Долі з кимось вкупі.
Та чуба вкрила сивина,
А її ,як не було –так і нема…
Ось кобза,ось сума.
Ось Воля!!!Та сліпа…
Та Слово є від серця,
Не будь байдужим,слухай,Сину!
-Родився в панській Польщі.
-Ріс вільним Козаком.
-А помирати що ж,в Малоросії?
Та вірю-через сотні літ.
Збудуєш на своїй Землі,
І як належне прийме це сусід.
Збудуєш,сину,ти жаданну Волю!
Бо я!...
У душному гамаку
Ніс її по ярмарку,
Врода вся на видоку.
Може,хтось і купить…
Вже Гетьмана нема
Живого, п*ять десятків років,
Кривавий несе слід
Шабель наших політ.
А до Свободи,може,
Кілька кроків.
А я-
У душному гамаку
Ніс Тебе по ярмарку,
Врода вся на видоку
(Може хтось і купить).
Дурень.
Вірив,що краса,
Хрест святий і небеса
Будуть запорукой,
Долі з кимось вкупі.
Та чуба вкрила сивина,
А її,як не було,
Так і нема.
Намалювавсь пан Лях.
За безцінь хотів взять,
Та не віддав я.
Він шаблею лякав,
Йому я показав,
Що таке шабля.
Він Хлопом називав-
Я промовчав.
Він Золотим манив,
Та я був впертий.
Бо вже не вперше:
Кричить він «Унія»,
Невитриманий Лях.
А сам в мої краї наведеть шляхт.
Наук різних навчить,
Та по своїму хрестить.
Та,по Своєму Хрестить.
Бо йому,
Що Козак,що Кріпак-
Все-Бидло.
Під іїзуїтський ковпак-
Все-Кривда.
За добре і за зле-
Віддав йому я дяку,
Та України-не продав поляку.
Ізнов:
У душному гамаку
Ніс Її по ярмарку.
Врода вся на видоку-
Може хтось і купить…
Дурень вірив,що Краса,
Хрест святий і Небеса,
Стануть запорукой.
Долі з кимось вкупі.
Та чуба вкрила сивина,
А її,як не було-так і нема.
І ось до зброї клич.
Чи хлоп,а чи панич.
Щоб боронити землю та ідею спраглу
Позабудь про сани.
І навіть дітлахи козакували.
Та мало сил.
Та обмаль сил.
Богдан послав послів у Крим.
Та,що Орда?.
Що та Орда-
Їм,злодіям,аби Ясир!
А тут Цар прислав Бутурліна.
Тут цар прислав Бутурліна.
Ми в Переяславі всі шапки вверх-
«Х-в-а-а-а-а-а-л-а!»,
Тай тут не обійшлось без чвар.
Бо бачив в мені Смерда чи Раба,
Ясновельможний брат,Російський цар.
(Петро послав копать канави та тесать каміння),
Щоб вин7ищить козацькеє коріння.
І знов-
У душному гамаку
Ніс Тебе по ярмарку.
Врода вся на видоку.
(Може хтось і купить).
Дурень вірив.що краса,
Хрест святий і небеса
Стануть запорукою.
Долі з кимось вкупі.
Та чуба вкрила сивина,
А її ,як не було –так і нема…
Ось кобза,ось сума.
Ось Воля!!!Та сліпа…
Та Слово є від серця,
Не будь байдужим,слухай,Сину!
-Родився в панській Польщі.
-Ріс вільним Козаком.
-А помирати що ж,в Малоросії?
Та вірю-через сотні літ.
Збудуєш на своїй Землі,
І як належне прийме це сусід.
Збудуєш,сину,ти жаданну Волю!
Бо я!...
У душному гамаку
Ніс її по ярмарку,
Врода вся на видоку.
Може,хтось і купить…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
