ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.08.17 09:07
Стрибнути вище голови
не вимагайте, люди.
В моїй ви шкурі не були,
не розтинали груди.

Та не пройшли моїх доріг,
нудотних хімій сорок.
Я бачила кривавий сніг

Віктор Кучерук
2026.08.17 06:45
Хоча іще квітують квіти
І сонцем повняться плоди, -
Уже тепла позбувся вітер,
А я менш пріє від ходи.
Уже геть зовсім непрозора
Поза рікою далечінь, -
Вже гублять листя осокори
І я лисію не один.

Тетяна Левицька
2026.08.16 23:54
Гріховна та недосконала
На цій землі,
У склепах темних заховала
Гіркі жалі.

Можливо, ти не знала міри
Своїх бажань?
Пливла за привидами мрії

Ольга Садкова
2026.08.16 23:10
Збирала в пригорщі слова,
звичайні й променисті,
щоб в них душа була жива
і поривання чисті.

І розсипала на столі
їх, друже, перед вами,
аби у вранішній імлі

Іван Потьомкін
2026.08.16 21:37
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Терен у полум”

Охмуд Песецький
2026.08.16 21:21
Нічого і я не читатиму –
Ні батькового, ні материнського.
Скажу і про дідове з бабиним
У музи своєї під цицькою.

Ніхто і моїми поезами
Навряд чи будь-де зацікавиться.
Тож будьмо відверто тверезими

хома дідим
2026.08.16 19:58
як ми сиділи на трибуні
на стадіоні авангард
що також міг би зватись юність
в країні сумнозвісних рад
у день із дощиком серпневим
що до обіду вже ущух
як ми сиділи просто неба
усіх побачень і розлук

Євген Федчук
2026.08.16 19:03
У Києві, москалів тим щоб подратувати,
Одну з вулиць ім‘ям новим рішили назвати –
Кубанської України. Москальщина злиться
І, хто знає, чим в майбутнім воно закінчиться.
Раптом вулицю назвали, ідею заклали
Й через роки Кубань, справді українська стала

Вячеслав Руденко
2026.08.16 18:41
Розпалився конюх у кошарі,
Затопив стоячою водою
Пічку, наче ковдру від клошарів,
В обладунках справжнього героя.

Був би Яковом,то мабуть мав би невід -
Пугачем співав на довгим ставом,
Хвилями біблійного сувою,

Артур Курдіновський
2026.08.16 13:52
Милий Харкове! Ти Україні - не пасинок! Син!
Ти довірливий, саме тому і зализуєш рани!
На землі твоїй - кров, а тобі неймовірно погано...
Скільки буде червоних морів, океанів, краплин?

Я люблю тебе гірко! Плекаю... Ти в мене один!
Вічним феніксом з

Борис Костиря
2026.08.16 13:46
Прийшла весна, і споконвічна втома
На плечі сіла, як важезний птах.
Історію не сприймеш ти без брому.
Вона розвіється на злих вітрах.

Прийшла весна. Розтанула ґрунтівка.
Тече вода, а з нею і літа.
Так слово постає, немов гвинтівка,

Ірина Вовк
2026.08.16 11:06
ЕПІЛОГ: На хвилях Великої Ріки (Минуло двадцять років.) Рік 30-ий до нашої ери. 12 серпня. На вцілілих білих сходах, що колись вели до величних залів Головної Бібліотеки, сидів старий Філоксен. Його обличчя було помережане зморшками, а слід

Віктор Кучерук
2026.08.16 06:40
Пів ночі за серце тримаюсь рукою,
Вслухаючись чуйно в розриви ракет,
Бо вибухи їхні звучать за рікою,
А десь наді мною стрекоче "шахед".
За вибухом вибух, гудіння "шахедів"
І свист, або шурхіт, всіляких ракет, -
У темному небі я добре розгледів

Ольга Садкова
2026.08.15 23:28
Нам скоро з літечком прощатись,
із сонцем лагідним, з теплом.
Нам скоро з осінню вітатись,
вона вже поряд із селом.

Несе з собою прохолоду,
рубінів кошик, бурштину,
бо має хист і є охота

Володимир Бойко
2026.08.15 23:15
Втрапивши у вир у плині часу
Захлиналась лінія життя.
Виходила дівчина на трасу,
Скерувавши шлях свій без пуття.

Бракувало їй дороговказу,
Завела стежина не туди.
Тим, що хочуть всього і одразу

Паб Лімерик
2026.08.15 21:58
Виступали за мир у Яркенді
Ліліпути великі й середні.
А сварились малі,
Бо нема взагалі
Чим займатися ще у Яркенді.

Ліліпути скакали до Львова,
А у качки відпала підкова
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іда Хво / Проза

 Перший Раз
"Мені таки справді щастить.
Ну хто ще у світі може найнахабнішим чином витворяти усе, що заманеться?
Зараз, напевно, лише я. Принаймні, я не зустрічав нікого з живих, хто б міг стверджувати протилежне.
То й добре! Як не дивно, та мені краще зараз, коли усі мертві, ніж раніше, коли усі були живі.
А-а… стоп-стоп… мертві? живі? Ти жива чи мертва? І не ворушися хвилинку!
Я маю гарненько зв’язати тобі руки, зап’ястки, ноги, шию… ну й запара… не думав, що це буде настільки важко.
Поглянь на себе! Ти біла, наче порцеляна, мало не блакитна. Твоє тіло вкрите ранками… ти чарівна.
Достеменно краща, ніж перша, як на мене! Фух, нарешті я прив’язав тебе до цього столу.
І припини рохкати! Чекай-но знайду лишень кляп, аби заткнути тобі пельку…
Мені зовсім не хочеться, щоб твої гнилі щелепи потрапили мені до рота під час ЦЬОГО...
Чекай… зробімо ЦЕ там…
Ой, нарешті… воно в моїх руках… мертве тіло… чи живе…
Я обожнюю тебе, ти моя перша. Я ніби цнотливець.
Ти, до речі, теж, з певного кута зору!
Я весь тремчу… з моєю дівчиною все було точнісінько так само… коли вона була жива.
Я не хотів убивати її, аби просто віддерти. Та зараз я змінився.
Усім зараз кінець, для мене це - початок. Тепер ти на місці.
Чекай, я залізу на тебе… тоді почнемо… О-о, так… нарешті…
А-а, сучка, я зараз кінчу…”
Зомбі вивільнила руку та витягла кляп.
Вона притягла його голову до свого рота у ту ж мить, коли він кінчав.
Уперше в житті струмінь його сперми огорнув гниле м’ясо, саме коли вона вперше шматувала м’ясо живої людини.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2009-11-17 18:07:55
Переглядів сторінки твору 2244
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.346 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.040 / 5.13)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.792
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми КЛАСИКА
ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2012.05.16 02:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іда Хво (М.К./Л.П.) [ 2009-11-17 18:11:00 ]
Переклад твору італійця Массімо Бальдо Massimo Baldo, оригінал твору наводжу нижче:
Massimo Baldo
PRIME VOLTE


Sono davvero molto fortunato.
Quanti come me posso avere la soddisfazione di poter esprimere se stessi in
modo incondizionato?
Ora forse, solo io. Anche perchй non ho piщ incontrato nessuno di vivo per
poterglielo dire.
E per fortuna! Paradossalmente mi sento piщ felice ora che sono tutti morti
che prima quando erano tutti vivi.
Oh… aspetta aspetta… morti? Vivi? Tu sei morta o sei viva? E stai ferma
un attimo!
Devo legarti per bene le braccia, i polsi, le caviglie, il collo… Che
lavoraccio… non credevo fosse cosм duro.
Guardati bene, sei bianca come la porcellana, quasi blu e hai il corpo
ricoperto di morsi… sei bellissima.
Sicuramente piщ di prima, per me! Oh, finalmente sono riuscito a legarti a
questo tavolo.
E smettila di grugnire! Ora devo andare a prendere un bavaglio per tapparti
la bocca…
Non vorrei mai che quelle tue putride mascelle affondino nel mio collo
mentre facciamo…
sм dai… facciamo quelle cose lа…
Oh, finalmente… ce l'ho tra le mie mani… un corpo morto ma vivo…
Ti adoro, sei la mia vera prima volta. E' come se io fossi vergine.
Anche tu da un certo punto di vista!
Mi sento fremere da tutte le parti… con la mia ex ragazza non era la stessa
cosa… lei era viva.
Non potevo ammazzarla solo per scopare. Ma ora le cose sono cambiate.
Per tutti questa si и rivelata la fine, per me и solo l'inizio. Ora sei a posto.
Aspetta, devo solo montarti sopra… e poi iniziamo… Oh, sм…
finalmente…
Dai puttana, fammi venire…
La zombie si liberт un braccio e si levт il bavaglio.
Gli prese la testa e se l'avvicinт alla bocca proprio mentre lui veniva.
Il fiotto di sperma incontrт la sua carne marcia mentre lei si faceva il suo
primo boccone di carne umana.