ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іда Хво / Проза

 Перший Раз
"Мені таки справді щастить.
Ну хто ще у світі може найнахабнішим чином витворяти усе, що заманеться?
Зараз, напевно, лише я. Принаймні, я не зустрічав нікого з живих, хто б міг стверджувати протилежне.
То й добре! Як не дивно, та мені краще зараз, коли усі мертві, ніж раніше, коли усі були живі.
А-а… стоп-стоп… мертві? живі? Ти жива чи мертва? І не ворушися хвилинку!
Я маю гарненько зв’язати тобі руки, зап’ястки, ноги, шию… ну й запара… не думав, що це буде настільки важко.
Поглянь на себе! Ти біла, наче порцеляна, мало не блакитна. Твоє тіло вкрите ранками… ти чарівна.
Достеменно краща, ніж перша, як на мене! Фух, нарешті я прив’язав тебе до цього столу.
І припини рохкати! Чекай-но знайду лишень кляп, аби заткнути тобі пельку…
Мені зовсім не хочеться, щоб твої гнилі щелепи потрапили мені до рота під час ЦЬОГО...
Чекай… зробімо ЦЕ там…
Ой, нарешті… воно в моїх руках… мертве тіло… чи живе…
Я обожнюю тебе, ти моя перша. Я ніби цнотливець.
Ти, до речі, теж, з певного кута зору!
Я весь тремчу… з моєю дівчиною все було точнісінько так само… коли вона була жива.
Я не хотів убивати її, аби просто віддерти. Та зараз я змінився.
Усім зараз кінець, для мене це - початок. Тепер ти на місці.
Чекай, я залізу на тебе… тоді почнемо… О-о, так… нарешті…
А-а, сучка, я зараз кінчу…”
Зомбі вивільнила руку та витягла кляп.
Вона притягла його голову до свого рота у ту ж мить, коли він кінчав.
Уперше в житті струмінь його сперми огорнув гниле м’ясо, саме коли вона вперше шматувала м’ясо живої людини.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2009-11-17 18:07:55
Переглядів сторінки твору 2297
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.346 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.040 / 5.13)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.792
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми КЛАСИКА
ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2012.05.16 02:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іда Хво (М.К./Л.П.) [ 2009-11-17 18:11:00 ]
Переклад твору італійця Массімо Бальдо Massimo Baldo, оригінал твору наводжу нижче:
Massimo Baldo
PRIME VOLTE


Sono davvero molto fortunato.
Quanti come me posso avere la soddisfazione di poter esprimere se stessi in
modo incondizionato?
Ora forse, solo io. Anche perchй non ho piщ incontrato nessuno di vivo per
poterglielo dire.
E per fortuna! Paradossalmente mi sento piщ felice ora che sono tutti morti
che prima quando erano tutti vivi.
Oh… aspetta aspetta… morti? Vivi? Tu sei morta o sei viva? E stai ferma
un attimo!
Devo legarti per bene le braccia, i polsi, le caviglie, il collo… Che
lavoraccio… non credevo fosse cosм duro.
Guardati bene, sei bianca come la porcellana, quasi blu e hai il corpo
ricoperto di morsi… sei bellissima.
Sicuramente piщ di prima, per me! Oh, finalmente sono riuscito a legarti a
questo tavolo.
E smettila di grugnire! Ora devo andare a prendere un bavaglio per tapparti
la bocca…
Non vorrei mai che quelle tue putride mascelle affondino nel mio collo
mentre facciamo…
sм dai… facciamo quelle cose lа…
Oh, finalmente… ce l'ho tra le mie mani… un corpo morto ma vivo…
Ti adoro, sei la mia vera prima volta. E' come se io fossi vergine.
Anche tu da un certo punto di vista!
Mi sento fremere da tutte le parti… con la mia ex ragazza non era la stessa
cosa… lei era viva.
Non potevo ammazzarla solo per scopare. Ma ora le cose sono cambiate.
Per tutti questa si и rivelata la fine, per me и solo l'inizio. Ora sei a posto.
Aspetta, devo solo montarti sopra… e poi iniziamo… Oh, sм…
finalmente…
Dai puttana, fammi venire…
La zombie si liberт un braccio e si levт il bavaglio.
Gli prese la testa e se l'avvicinт alla bocca proprio mentre lui veniva.
Il fiotto di sperma incontrт la sua carne marcia mentre lei si faceva il suo
primo boccone di carne umana.