
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
2025.06.18
19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2025.06.18
14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами.
Коментарі свого часу сподобались, як сві
2025.06.18
05:43
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
2025.06.17
22:00
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
2025.06.17
21:33
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 6 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Золотавий ла
Золотавий ла
2025.06.17
21:28
Порожня сцена і порожній зал,
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
2025.06.17
05:03
Посередині болота
Роззявляє бегемотик
Лиш тому так часто рота,
Що нечувана духота
Спонукає до дрімоти
Будь-якого бегемота.
17.06.25
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Роззявляє бегемотик
Лиш тому так часто рота,
Що нечувана духота
Спонукає до дрімоти
Будь-якого бегемота.
17.06.25
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Іда Хво /
Проза
Перший Раз
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Перший Раз
"Мені таки справді щастить.
Ну хто ще у світі може найнахабнішим чином витворяти усе, що заманеться?
Зараз, напевно, лише я. Принаймні, я не зустрічав нікого з живих, хто б міг стверджувати протилежне.
То й добре! Як не дивно, та мені краще зараз, коли усі мертві, ніж раніше, коли усі були живі.
А-а… стоп-стоп… мертві? живі? Ти жива чи мертва? І не ворушися хвилинку!
Я маю гарненько зв’язати тобі руки, зап’ястки, ноги, шию… ну й запара… не думав, що це буде настільки важко.
Поглянь на себе! Ти біла, наче порцеляна, мало не блакитна. Твоє тіло вкрите ранками… ти чарівна.
Достеменно краща, ніж перша, як на мене! Фух, нарешті я прив’язав тебе до цього столу.
І припини рохкати! Чекай-но знайду лишень кляп, аби заткнути тобі пельку…
Мені зовсім не хочеться, щоб твої гнилі щелепи потрапили мені до рота під час ЦЬОГО...
Чекай… зробімо ЦЕ там…
Ой, нарешті… воно в моїх руках… мертве тіло… чи живе…
Я обожнюю тебе, ти моя перша. Я ніби цнотливець.
Ти, до речі, теж, з певного кута зору!
Я весь тремчу… з моєю дівчиною все було точнісінько так само… коли вона була жива.
Я не хотів убивати її, аби просто віддерти. Та зараз я змінився.
Усім зараз кінець, для мене це - початок. Тепер ти на місці.
Чекай, я залізу на тебе… тоді почнемо… О-о, так… нарешті…
А-а, сучка, я зараз кінчу…”
Зомбі вивільнила руку та витягла кляп.
Вона притягла його голову до свого рота у ту ж мить, коли він кінчав.
Уперше в житті струмінь його сперми огорнув гниле м’ясо, саме коли вона вперше шматувала м’ясо живої людини.
Ну хто ще у світі може найнахабнішим чином витворяти усе, що заманеться?
Зараз, напевно, лише я. Принаймні, я не зустрічав нікого з живих, хто б міг стверджувати протилежне.
То й добре! Як не дивно, та мені краще зараз, коли усі мертві, ніж раніше, коли усі були живі.
А-а… стоп-стоп… мертві? живі? Ти жива чи мертва? І не ворушися хвилинку!
Я маю гарненько зв’язати тобі руки, зап’ястки, ноги, шию… ну й запара… не думав, що це буде настільки важко.
Поглянь на себе! Ти біла, наче порцеляна, мало не блакитна. Твоє тіло вкрите ранками… ти чарівна.
Достеменно краща, ніж перша, як на мене! Фух, нарешті я прив’язав тебе до цього столу.
І припини рохкати! Чекай-но знайду лишень кляп, аби заткнути тобі пельку…
Мені зовсім не хочеться, щоб твої гнилі щелепи потрапили мені до рота під час ЦЬОГО...
Чекай… зробімо ЦЕ там…
Ой, нарешті… воно в моїх руках… мертве тіло… чи живе…
Я обожнюю тебе, ти моя перша. Я ніби цнотливець.
Ти, до речі, теж, з певного кута зору!
Я весь тремчу… з моєю дівчиною все було точнісінько так само… коли вона була жива.
Я не хотів убивати її, аби просто віддерти. Та зараз я змінився.
Усім зараз кінець, для мене це - початок. Тепер ти на місці.
Чекай, я залізу на тебе… тоді почнемо… О-о, так… нарешті…
А-а, сучка, я зараз кінчу…”
Зомбі вивільнила руку та витягла кляп.
Вона притягла його голову до свого рота у ту ж мить, коли він кінчав.
Уперше в житті струмінь його сперми огорнув гниле м’ясо, саме коли вона вперше шматувала м’ясо живої людини.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію