
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.08
22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
2025.08.08
16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
2025.08.07
19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
2025.08.07
16:29
Із Бориса Заходера
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
2025.08.07
02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
2025.08.06
22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
2025.08.06
21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися.
Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють.
На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші.
Колиш
2025.08.06
11:19
Із Бориса Заходера
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
2025.08.06
00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
2025.08.05
23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
2025.08.05
21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
2025.08.05
20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.
В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.
В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Леонід Терехович (1941 - 1992) /
Поеми
Iуда
Тридцять срібних — це, звичайно, мало,
Хоч би вже пiдкинули до ста...
Всі ж бо розрахунки поламало
Отаке знецінення Христа.
Все ж таки — один з найбільших в світі!
Чи не знають, що ведуть торги?
Почитали б хоч в Новім Завіті...
А мені ж пора сплатить борги.
Та й зоставить дещо на прожиток,
Щоб спочатку хоч не бiдувать,
бо дивився я в таємний зшиток:
нікого, здається, продавать.
Інші!.. То величина не стала.
Можна різні твердження почуть,
та коли заллють за шкіру сала,
чортові молитися почнуть!
Ну, апостоли... Одинадцять без мене.
Як один, здорові мужики...
Водяться зі мною достеменно, —
продавати ніби не з руки.
З ними ж я ходжу людей смішити...
Але треба не ловити гав,
бо такі примусять поспішити,
щоб, диви, хтось інший не продав!
А Ісус — той здатний щохвилини
і в танок, і в бійку, і в шинок...
Знов, мабуть, ночує в Магдалини...
Божий син, а ласий до жінок!
Чи ж насправді це наслідник божий?
Треба сумніватись та гадать,
бо часом він на гульвісу схожий,
а такого ж і не гріх продать!
І не зрозуміть — з якої статi
в тридцять три усе іще в синках?
Вже б і сам повинен богом стати,
щоб його носили на руках...
А його по світу тільки носить,
не по-божому якась ведеться гра,
навіть не подумає, що досить,
що давно спинитися пора...
Ні він ще одержить в повнiй мірі,
щоб не проповідував ніде...
Хай мороз піде в людей по шкiрi!
Хай прокляття на мене впаде!
Як він бог — його не зупинити!..
Як пройдисвіт — матиме сповна!..
Та летять слова його по світу,
і серця бентежить їх луна.
І немало ж похватних та здібних
мутять цю Христову каламуть...
А, чорт з ним!
Візьму хоч тридцять срiбних,
бо, як видно, більше не дадуть...
17.02.91 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Iуда
Тридцять срібних — це, звичайно, мало,
Хоч би вже пiдкинули до ста...
Всі ж бо розрахунки поламало
Отаке знецінення Христа.
Все ж таки — один з найбільших в світі!
Чи не знають, що ведуть торги?
Почитали б хоч в Новім Завіті...
А мені ж пора сплатить борги.
Та й зоставить дещо на прожиток,
Щоб спочатку хоч не бiдувать,
бо дивився я в таємний зшиток:
нікого, здається, продавать.
Інші!.. То величина не стала.
Можна різні твердження почуть,
та коли заллють за шкіру сала,
чортові молитися почнуть!
Ну, апостоли... Одинадцять без мене.
Як один, здорові мужики...
Водяться зі мною достеменно, —
продавати ніби не з руки.
З ними ж я ходжу людей смішити...
Але треба не ловити гав,
бо такі примусять поспішити,
щоб, диви, хтось інший не продав!
А Ісус — той здатний щохвилини
і в танок, і в бійку, і в шинок...
Знов, мабуть, ночує в Магдалини...
Божий син, а ласий до жінок!
Чи ж насправді це наслідник божий?
Треба сумніватись та гадать,
бо часом він на гульвісу схожий,
а такого ж і не гріх продать!
І не зрозуміть — з якої статi
в тридцять три усе іще в синках?
Вже б і сам повинен богом стати,
щоб його носили на руках...
А його по світу тільки носить,
не по-божому якась ведеться гра,
навіть не подумає, що досить,
що давно спинитися пора...
Ні він ще одержить в повнiй мірі,
щоб не проповідував ніде...
Хай мороз піде в людей по шкiрi!
Хай прокляття на мене впаде!
Як він бог — його не зупинити!..
Як пройдисвіт — матиме сповна!..
Та летять слова його по світу,
і серця бентежить їх луна.
І немало ж похватних та здібних
мутять цю Христову каламуть...
А, чорт з ним!
Візьму хоч тридцять срiбних,
бо, як видно, більше не дадуть...
17.02.91 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію