ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)

Євген Федчук
2025.11.16 12:42
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді

Микола Дудар
2025.11.16 11:46
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…

Олександр Сушко
2025.11.16 10:21
Лечу крізь час за обрій золотий
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.

Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,

Тетяна Левицька
2025.11.16 02:27
Під прицілом чарівної Геби*
блискавка не вдарила тебе?
Будеш жити поки є потреба
зачерпнути море голубе.

Мрій затято про Гаваї тихі,
в фінікових пальмах острови.
Щоб яругою блукало лихо

Борис Костиря
2025.11.15 22:18
Хлопець вирвшив улаштувати
похорон свого кохання
і поклав жалобний вінок
до хвіртки своєї пасії.
Дівчина вийшла з двору
і нічого не розуміє:
хто це міг зробити?
Лише тут небо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валерій Голуб / Поеми

 КОНТАКТ ЧЕТВЕРТОГО РОДА


(ФАНТАСТО-ЭРОТИЧЕСКИ-ЮМОРИСТИЧЕСКАЯ ПОЭМКА)

I
Живешь, не ведая, когда
Пробьет твой звездный час…
Короче, к Сеньке, шурину
Спешил я как-то раз.
Намедни шурин мой нагнал
Канистру самогону,
И дегустация была
Незыбленным законом.

Так вот, шагал я к шурину
Тропинкой через рожь.
Вдали чадели трубы,
И вечер был хорош.
Но вдруг смотрю – штуковина
Размером с самосвал
Нахально с неба валится…
Вот это карнавал!

Слегка притормозивши,
Зависнув над землей,
Махина приземлилась
Как раз передо мной.

Ишь, разлетались всякие,
Нет на них креста!
Но я же нюхом чувствую:
Все это неспроста.

И точно: люк раздвинулся,
Образовал дыру…
А вдруг оттуда вывалят
Агенты цэеру???

Пока я так раздумывал,
Из люка прямиком
Ко мне выходит… девушка
В серебряном трико.

Я в жисть не видел телки
Прикольней и крутей.
Мисс Мир ( и даже Валя!)
Бледнеют перед ней.
Такая вся красивая,
И ладная такая,
А взглядом гипнотическим
В сознанье проникает!

И говорит мне (мыслью!
Не открывая рта!)
Что рада познакомиться,
Земля – ее мечта.
Она с созвездья Лиры,
Тут к ним рукой подать,
(Ну, если, разумеется,
Пространство изгибать).

Приводит, типа, формулы
Научных достижений,
А я тайком любуюсь
Плавностью движений.
Глазищи эти дивные
Кого захошь пленят!
Потискаться бы с нею…
Да жалко, что женат.

Но как я не додумался:
Она ж читает мысли!
А я про что тут грежу?
Неловко как-то вышло.
Смотрю, чуть-чуть замешкалась,
Немая тишина…
- Не убивай желания –
Сказала вдруг она.

-Со мною это в первый раз,
И это очень странно,
Когда мужчина дал сигнал,
Что я ему желанна.
У нас так было в древности,
Ну а сейчас – прогресс.
Любовь ушла в историю,
Ведь страсти – это стресс!

Детей рожать уж не спешат
Мои одноплеменницы.
Да и зачем? Их можно взять
На фабрике младенцев.

А если кто решится
Иметь свое дитя,
Так ведь мужчины наши
Отцовства не хотят.
Они ушли в проблемы
Пульсаров, черных дыр,
Выводят теоремы
И борются за мир.

Но в детстве я слыхала
От бабки Овергинды,
Что от любви рождались
Всплошную вундеркинды!

Поэтому хочу я
Сына или дочь,
И ты, Василий, в этом
Должен мне помочь.

И тихо смотрит на меня
С надеждою во взгляде.
А у меня борьба в душе
Между «нельзя» и «надо».
Жена, вродь, пальчиком грозит:
«Видали ловеласа!»
И… И я хотел уж возразить,
Но проорал: «Согласен!»

Ведь надо ближнему помочь,
Валек, не матерись…

…Она шептала мне сквозь стон:
«Мой сладкий барбарис».
Мятежных чувств прорвало шлюз:
Не девка – динамит!
Я только понял: будет сын,
Смотрю – рассвет горит.

Спросил ее:
- Ты прилетишь?
Ведь не смогу забыть.
Одевшись, улыбнулась,
Сказала:
- Может быть.

И вот в иллюминаторе
Махнула мне рукой,
И улетела, в нАтуре,
Нарушив мой покой.

Осталось ночку эту
Мне только вспоминать…
Во бля, опять,как в юности:
Я ж не спросил, как звать!

II
В душе кипящий гейзер,
В глазах туман… И вот
Я к Сеньке направляюсь,
Включив автопилот.

Мы с ним научным диспутом,
Без мата, кривотолков,
Последние события
Распределим по полкам.

И, осаждая огурцом
Божественный первак,
Я начал потихонечку:
Мол, Сеня, так и так…
Мол, повстречался с энэло,
Там девка – просто класс!
Хоть и с другой планеты, но
Похожая на нас!

У Сеньки круглые глаза,
Он водкой поперхнулся:
- Да у тебя, братан, шиза,
Иль ты ва-аще рехнулся?
За что тебя я уважал,
Что ты пацан реальный.
Не, я, Васек, с тебя тащусь,
Маньяк ты сексуальный.

Семен служил в десанте.
Быка он валит с ног.
И я наезды эти
Отразить никак не мог.
Вопрос эзотерический,
И спорить я не стал.
Принял на грудь пол-литра,
И на этом завязал.

III
Уже и шарик солнца
Стрельнул на небосвод,
Когда я с электрички
Домой побрел в обход.
В привычном гуле дизелей
Немного отошел,
И кинул взгляд на длинный ряд
Событий и крамол.

Кажись, гутарили мы с ней,
Как людям развиваться.
Как человечеству помочь,
Чего нам опасаться,
Как для полетов применять
Космическую пыль –
Блин! После встречи с шурином
По пьяне все забыл!

Уж пол часа, не менее,
Кругами я хожу.
Грызут меня сомнения:
Что жонке расскажу?
Она как ясновидица,
Враз вычислит, что лгу.
Да у тебя же – скажет – все
Написано на лбу!

Не Валька, а валькирия,
Взорвется, как вулкан,
Потом молчит неделями:
«Пшел вон, эротоман!»

Ну нет уж! Я с повинной
Ей в ноги повалюсь,
И выложу всю правду…

Прости меня, Валюсь!

Сначала молча слушала,
С каменным лицом,
А после улыбнулась,
Как раз перед концом.
Я думал, заартачится,
Так нет, гордится мной,
Что, вроде, как бы, справился
С задачей внеземной!

Хотя, как позже я узнал,
У ней засела мысль,
Что с окаянным шурином
Мы в стельку напились.
И чтобы безнаказанно
Пьянствовать и впредь,
Я, чисто для отмазки,
Придумал эту бредь.

IV
Смотрю по телевизору
Сверхмодный суперхит,
Но все равно мне лайф не в кайф –
За ней душа болит.
Прошло уже два года,
А мне не по себе,
А я все ожидаю
Девчоночку с небес.

Быть может и с сыночком
В один прекрасный день
Она ко мне нагрянет
Из дальних ойкумен…

И, скомкав сигарету,
Пойду в ночную тишь.
Вглядеться в бесконечность,
Которой …не постичь.






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-12-03 00:36:58
Переглядів сторінки твору 1819
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.782 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.518 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.710
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми СУЧАСНЕ
Автор востаннє на сайті 2019.03.26 19:45
Автор у цю хвилину відсутній