ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Паб Лімерик
2026.08.15 21:58
Виступали за мир у Яркенді
Ліліпути великі й середні.
А сварились малі,
Бо нема взагалі
Чим займатися ще у Яркенді.

Ліліпути скакали до Львова,
А у качки відпала підкова

С М
2026.08.15 20:29
Зійде ніч, у млі розтане ліс
У світлі ламані кольори, тлінний літ
Мерзле скло примар на вигоні
Виплітає сиву сіть, однотонну, тон у тон
При огні триває літній сон
Нестійкі його чари

Тло повсякчас одне

хома дідим
2026.08.15 19:03
у поетичній жилі
осені бажання
поет прохає осені
що зробиш
ще не летять птахи
у вирій
листячко не вяне
але поетові кортить

Вячеслав Руденко
2026.08.15 14:46
… жаским улюбленцем Сатурна,
що тричі збуджується ранком,
між вапнякового каміння
у необачності світанків,
у віддзеркаленні примарнім ,
неговіркого павутиння,
на лавах парків, у книгарнях,
між мурашиного сп’яніння …

Борис Костиря
2026.08.15 13:20
Так слово розпадається, мов замок.
Так степ застиг у дивних відчуттях.
Пророк іде приречено на захід,
Мов змучений і згододнілий птах.

Надія розпадається на друзки.
Шепочуть трави давні молитви.
Змарніло місце для любові й дружби.

Ігор Шоха
2026.08.15 13:14
Ніколи не помиряться, їй Богу,
розбійники з великої дороги.
Ця візія «у мене на виду»,
чи сплю, чи то дрімаю на ходу,
отямлюсь і дивуюся із того,
які я миролюбні діалоги
з юрбою войовничою веду.
Та й наяву є видива чимало –

Тетяна Левицька
2026.08.15 12:54
Чарівно бути жінкою твоєю:
торкатися губами спраглих уст,
лебідкою кружляти над землею
і слухати дощів осінній блюз.

Чудесно бути пристрастю, в якої
від божевілля ревно зносить «дах»,
від насолод медових серце млоїть,

Ірина Вовк
2026.08.15 10:22
Нова зоря над попелищем Наступного ранку після перемоги Цезар і Клеопатра знову стояли на балконі палацу Брухейона. Війна закінчилася. Вона була повноправною царицею Єгипту, а три легіони під керівництвом Руфіо залишалися в місті як гарантія її влади.

Віктор Кучерук
2026.08.15 07:04
Серпня вічний почет
Нами добре знаний -
Прохолодні ночі
Та густі тумани.
Поруділі трави
І нудьга осіння, -
Це все серпня справи,
Це його уміння.

Ольга Садкова
2026.08.14 22:59
Дощі й дощі. Тріщить загата.
Ллє прямовисно і навскіс.
Береза вкотре, пелехата,
не ладна розчесати кіс.

Кущі розвихрились бузкові,
півонії втрачають стрій.
А хмари знов напоготові

хома дідим
2026.08.14 18:37
погода що міняється настійно
привносить чи скасовує
натхнення
так ніби чим би
не кардіограма
що відбивається у першім-
ліпшім тексті
гадається про серце невгамовне

Юрій Лазірко
2026.08.14 17:29
my holy land
stays on two ancient whales
and
the third one
is a nomad-dolphin
runs on a blackened star
as far
as someone makes a wish

Борис Костиря
2026.08.14 13:29
Крізь сиву хмару світить сонце,
Мов пробивається з-за ґрат,
І зазирає до віконця,
Неначе гноблений Сократ.
Воно важливе щось промовить
Крізь огорожу тлустих хмар,
Крізь тлум, репресії і мори,
Крізь заборони від нездар.

В Горова Леся
2026.08.14 12:49
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому.

Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо

Володимир Мацуцький
2026.08.14 12:03
Вірю в майбутнє моєї країни,
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.

Тетяна Левицька
2026.08.14 11:15
Плетусь зажурена з «Сільпо»
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро —
До моря плину,
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

всеволод паталаха
2026.04.09

хома дідим
2026.02.11

Пекун Олексій
2025.04.24

С М
2025.01.25

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валерій Голуб / Поеми

 КОНТАКТ ЧЕТВЕРТОГО РОДА


(ФАНТАСТО-ЭРОТИЧЕСКИ-ЮМОРИСТИЧЕСКАЯ ПОЭМКА)

I
Живешь, не ведая, когда
Пробьет твой звездный час…
Короче, к Сеньке, шурину
Спешил я как-то раз.
Намедни шурин мой нагнал
Канистру самогону,
И дегустация была
Незыбленным законом.

Так вот, шагал я к шурину
Тропинкой через рожь.
Вдали чадели трубы,
И вечер был хорош.
Но вдруг смотрю – штуковина
Размером с самосвал
Нахально с неба валится…
Вот это карнавал!

Слегка притормозивши,
Зависнув над землей,
Махина приземлилась
Как раз передо мной.

Ишь, разлетались всякие,
Нет на них креста!
Но я же нюхом чувствую:
Все это неспроста.

И точно: люк раздвинулся,
Образовал дыру…
А вдруг оттуда вывалят
Агенты цэеру???

Пока я так раздумывал,
Из люка прямиком
Ко мне выходит… девушка
В серебряном трико.

Я в жисть не видел телки
Прикольней и крутей.
Мисс Мир ( и даже Валя!)
Бледнеют перед ней.
Такая вся красивая,
И ладная такая,
А взглядом гипнотическим
В сознанье проникает!

И говорит мне (мыслью!
Не открывая рта!)
Что рада познакомиться,
Земля – ее мечта.
Она с созвездья Лиры,
Тут к ним рукой подать,
(Ну, если, разумеется,
Пространство изгибать).

Приводит, типа, формулы
Научных достижений,
А я тайком любуюсь
Плавностью движений.
Глазищи эти дивные
Кого захошь пленят!
Потискаться бы с нею…
Да жалко, что женат.

Но как я не додумался:
Она ж читает мысли!
А я про что тут грежу?
Неловко как-то вышло.
Смотрю, чуть-чуть замешкалась,
Немая тишина…
- Не убивай желания –
Сказала вдруг она.

-Со мною это в первый раз,
И это очень странно,
Когда мужчина дал сигнал,
Что я ему желанна.
У нас так было в древности,
Ну а сейчас – прогресс.
Любовь ушла в историю,
Ведь страсти – это стресс!

Детей рожать уж не спешат
Мои одноплеменницы.
Да и зачем? Их можно взять
На фабрике младенцев.

А если кто решится
Иметь свое дитя,
Так ведь мужчины наши
Отцовства не хотят.
Они ушли в проблемы
Пульсаров, черных дыр,
Выводят теоремы
И борются за мир.

Но в детстве я слыхала
От бабки Овергинды,
Что от любви рождались
Всплошную вундеркинды!

Поэтому хочу я
Сына или дочь,
И ты, Василий, в этом
Должен мне помочь.

И тихо смотрит на меня
С надеждою во взгляде.
А у меня борьба в душе
Между «нельзя» и «надо».
Жена, вродь, пальчиком грозит:
«Видали ловеласа!»
И… И я хотел уж возразить,
Но проорал: «Согласен!»

Ведь надо ближнему помочь,
Валек, не матерись…

…Она шептала мне сквозь стон:
«Мой сладкий барбарис».
Мятежных чувств прорвало шлюз:
Не девка – динамит!
Я только понял: будет сын,
Смотрю – рассвет горит.

Спросил ее:
- Ты прилетишь?
Ведь не смогу забыть.
Одевшись, улыбнулась,
Сказала:
- Может быть.

И вот в иллюминаторе
Махнула мне рукой,
И улетела, в нАтуре,
Нарушив мой покой.

Осталось ночку эту
Мне только вспоминать…
Во бля, опять,как в юности:
Я ж не спросил, как звать!

II
В душе кипящий гейзер,
В глазах туман… И вот
Я к Сеньке направляюсь,
Включив автопилот.

Мы с ним научным диспутом,
Без мата, кривотолков,
Последние события
Распределим по полкам.

И, осаждая огурцом
Божественный первак,
Я начал потихонечку:
Мол, Сеня, так и так…
Мол, повстречался с энэло,
Там девка – просто класс!
Хоть и с другой планеты, но
Похожая на нас!

У Сеньки круглые глаза,
Он водкой поперхнулся:
- Да у тебя, братан, шиза,
Иль ты ва-аще рехнулся?
За что тебя я уважал,
Что ты пацан реальный.
Не, я, Васек, с тебя тащусь,
Маньяк ты сексуальный.

Семен служил в десанте.
Быка он валит с ног.
И я наезды эти
Отразить никак не мог.
Вопрос эзотерический,
И спорить я не стал.
Принял на грудь пол-литра,
И на этом завязал.

III
Уже и шарик солнца
Стрельнул на небосвод,
Когда я с электрички
Домой побрел в обход.
В привычном гуле дизелей
Немного отошел,
И кинул взгляд на длинный ряд
Событий и крамол.

Кажись, гутарили мы с ней,
Как людям развиваться.
Как человечеству помочь,
Чего нам опасаться,
Как для полетов применять
Космическую пыль –
Блин! После встречи с шурином
По пьяне все забыл!

Уж пол часа, не менее,
Кругами я хожу.
Грызут меня сомнения:
Что жонке расскажу?
Она как ясновидица,
Враз вычислит, что лгу.
Да у тебя же – скажет – все
Написано на лбу!

Не Валька, а валькирия,
Взорвется, как вулкан,
Потом молчит неделями:
«Пшел вон, эротоман!»

Ну нет уж! Я с повинной
Ей в ноги повалюсь,
И выложу всю правду…

Прости меня, Валюсь!

Сначала молча слушала,
С каменным лицом,
А после улыбнулась,
Как раз перед концом.
Я думал, заартачится,
Так нет, гордится мной,
Что, вроде, как бы, справился
С задачей внеземной!

Хотя, как позже я узнал,
У ней засела мысль,
Что с окаянным шурином
Мы в стельку напились.
И чтобы безнаказанно
Пьянствовать и впредь,
Я, чисто для отмазки,
Придумал эту бредь.

IV
Смотрю по телевизору
Сверхмодный суперхит,
Но все равно мне лайф не в кайф –
За ней душа болит.
Прошло уже два года,
А мне не по себе,
А я все ожидаю
Девчоночку с небес.

Быть может и с сыночком
В один прекрасный день
Она ко мне нагрянет
Из дальних ойкумен…

И, скомкав сигарету,
Пойду в ночную тишь.
Вглядеться в бесконечность,
Которой …не постичь.






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-12-03 00:36:58
Переглядів сторінки твору 1908
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.782 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.518 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.710
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми СУЧАСНЕ
Автор востаннє на сайті 2019.03.26 19:45
Автор у цю хвилину відсутній