Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.15
16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
2026.02.15
15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто
2026.02.15
14:17
Із Леоніда Сергєєва
Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.
Теща:
Що оце?
Тесть:
Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.
Теща:
Що оце?
Тесть:
2026.02.15
11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.
Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.
Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить
2026.02.15
10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі!
В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!»
Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур.
Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква
2026.02.14
19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2026.02.14
15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
2026.02.14
11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.
***
А бевзям до душі усе супутнє
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.
***
А бевзям до душі усе супутнє
2026.02.14
11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу
2026.02.14
11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.
Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.
Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,
2026.02.14
10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.
Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.
Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі
2026.02.14
07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.
2026.02.13
22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*
Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*
Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,
2026.02.13
20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не
2026.02.13
18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.
Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.
Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,
2026.02.13
16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю
небо
пошите з калюж
стежкою в’ється
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...я сплю
сонце ляга
на ріллю
небо
пошите з калюж
стежкою в’ється
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валерій Голуб /
Поеми
КОНТАКТ ЧЕТВЕРТОГО РОДА
(ФАНТАСТО-ЭРОТИЧЕСКИ-ЮМОРИСТИЧЕСКАЯ ПОЭМКА)
I
Живешь, не ведая, когда
Пробьет твой звездный час…
Короче, к Сеньке, шурину
Спешил я как-то раз.
Намедни шурин мой нагнал
Канистру самогону,
И дегустация была
Незыбленным законом.
Так вот, шагал я к шурину
Тропинкой через рожь.
Вдали чадели трубы,
И вечер был хорош.
Но вдруг смотрю – штуковина
Размером с самосвал
Нахально с неба валится…
Вот это карнавал!
Слегка притормозивши,
Зависнув над землей,
Махина приземлилась
Как раз передо мной.
Ишь, разлетались всякие,
Нет на них креста!
Но я же нюхом чувствую:
Все это неспроста.
И точно: люк раздвинулся,
Образовал дыру…
А вдруг оттуда вывалят
Агенты цэеру???
Пока я так раздумывал,
Из люка прямиком
Ко мне выходит… девушка
В серебряном трико.
Я в жисть не видел телки
Прикольней и крутей.
Мисс Мир ( и даже Валя!)
Бледнеют перед ней.
Такая вся красивая,
И ладная такая,
А взглядом гипнотическим
В сознанье проникает!
И говорит мне (мыслью!
Не открывая рта!)
Что рада познакомиться,
Земля – ее мечта.
Она с созвездья Лиры,
Тут к ним рукой подать,
(Ну, если, разумеется,
Пространство изгибать).
Приводит, типа, формулы
Научных достижений,
А я тайком любуюсь
Плавностью движений.
Глазищи эти дивные
Кого захошь пленят!
Потискаться бы с нею…
Да жалко, что женат.
Но как я не додумался:
Она ж читает мысли!
А я про что тут грежу?
Неловко как-то вышло.
Смотрю, чуть-чуть замешкалась,
Немая тишина…
- Не убивай желания –
Сказала вдруг она.
-Со мною это в первый раз,
И это очень странно,
Когда мужчина дал сигнал,
Что я ему желанна.
У нас так было в древности,
Ну а сейчас – прогресс.
Любовь ушла в историю,
Ведь страсти – это стресс!
Детей рожать уж не спешат
Мои одноплеменницы.
Да и зачем? Их можно взять
На фабрике младенцев.
А если кто решится
Иметь свое дитя,
Так ведь мужчины наши
Отцовства не хотят.
Они ушли в проблемы
Пульсаров, черных дыр,
Выводят теоремы
И борются за мир.
Но в детстве я слыхала
От бабки Овергинды,
Что от любви рождались
Всплошную вундеркинды!
Поэтому хочу я
Сына или дочь,
И ты, Василий, в этом
Должен мне помочь.
И тихо смотрит на меня
С надеждою во взгляде.
А у меня борьба в душе
Между «нельзя» и «надо».
Жена, вродь, пальчиком грозит:
«Видали ловеласа!»
И… И я хотел уж возразить,
Но проорал: «Согласен!»
Ведь надо ближнему помочь,
Валек, не матерись…
…Она шептала мне сквозь стон:
«Мой сладкий барбарис».
Мятежных чувств прорвало шлюз:
Не девка – динамит!
Я только понял: будет сын,
Смотрю – рассвет горит.
Спросил ее:
- Ты прилетишь?
Ведь не смогу забыть.
Одевшись, улыбнулась,
Сказала:
- Может быть.
И вот в иллюминаторе
Махнула мне рукой,
И улетела, в нАтуре,
Нарушив мой покой.
Осталось ночку эту
Мне только вспоминать…
Во бля, опять,как в юности:
Я ж не спросил, как звать!
II
В душе кипящий гейзер,
В глазах туман… И вот
Я к Сеньке направляюсь,
Включив автопилот.
Мы с ним научным диспутом,
Без мата, кривотолков,
Последние события
Распределим по полкам.
И, осаждая огурцом
Божественный первак,
Я начал потихонечку:
Мол, Сеня, так и так…
Мол, повстречался с энэло,
Там девка – просто класс!
Хоть и с другой планеты, но
Похожая на нас!
У Сеньки круглые глаза,
Он водкой поперхнулся:
- Да у тебя, братан, шиза,
Иль ты ва-аще рехнулся?
За что тебя я уважал,
Что ты пацан реальный.
Не, я, Васек, с тебя тащусь,
Маньяк ты сексуальный.
Семен служил в десанте.
Быка он валит с ног.
И я наезды эти
Отразить никак не мог.
Вопрос эзотерический,
И спорить я не стал.
Принял на грудь пол-литра,
И на этом завязал.
III
Уже и шарик солнца
Стрельнул на небосвод,
Когда я с электрички
Домой побрел в обход.
В привычном гуле дизелей
Немного отошел,
И кинул взгляд на длинный ряд
Событий и крамол.
Кажись, гутарили мы с ней,
Как людям развиваться.
Как человечеству помочь,
Чего нам опасаться,
Как для полетов применять
Космическую пыль –
Блин! После встречи с шурином
По пьяне все забыл!
Уж пол часа, не менее,
Кругами я хожу.
Грызут меня сомнения:
Что жонке расскажу?
Она как ясновидица,
Враз вычислит, что лгу.
Да у тебя же – скажет – все
Написано на лбу!
Не Валька, а валькирия,
Взорвется, как вулкан,
Потом молчит неделями:
«Пшел вон, эротоман!»
Ну нет уж! Я с повинной
Ей в ноги повалюсь,
И выложу всю правду…
Прости меня, Валюсь!
Сначала молча слушала,
С каменным лицом,
А после улыбнулась,
Как раз перед концом.
Я думал, заартачится,
Так нет, гордится мной,
Что, вроде, как бы, справился
С задачей внеземной!
Хотя, как позже я узнал,
У ней засела мысль,
Что с окаянным шурином
Мы в стельку напились.
И чтобы безнаказанно
Пьянствовать и впредь,
Я, чисто для отмазки,
Придумал эту бредь.
IV
Смотрю по телевизору
Сверхмодный суперхит,
Но все равно мне лайф не в кайф –
За ней душа болит.
Прошло уже два года,
А мне не по себе,
А я все ожидаю
Девчоночку с небес.
Быть может и с сыночком
В один прекрасный день
Она ко мне нагрянет
Из дальних ойкумен…
И, скомкав сигарету,
Пойду в ночную тишь.
Вглядеться в бесконечность,
Которой …не постичь.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КОНТАКТ ЧЕТВЕРТОГО РОДА
(ФАНТАСТО-ЭРОТИЧЕСКИ-ЮМОРИСТИЧЕСКАЯ ПОЭМКА)
I
Живешь, не ведая, когда
Пробьет твой звездный час…
Короче, к Сеньке, шурину
Спешил я как-то раз.
Намедни шурин мой нагнал
Канистру самогону,
И дегустация была
Незыбленным законом.
Так вот, шагал я к шурину
Тропинкой через рожь.
Вдали чадели трубы,
И вечер был хорош.
Но вдруг смотрю – штуковина
Размером с самосвал
Нахально с неба валится…
Вот это карнавал!
Слегка притормозивши,
Зависнув над землей,
Махина приземлилась
Как раз передо мной.
Ишь, разлетались всякие,
Нет на них креста!
Но я же нюхом чувствую:
Все это неспроста.
И точно: люк раздвинулся,
Образовал дыру…
А вдруг оттуда вывалят
Агенты цэеру???
Пока я так раздумывал,
Из люка прямиком
Ко мне выходит… девушка
В серебряном трико.
Я в жисть не видел телки
Прикольней и крутей.
Мисс Мир ( и даже Валя!)
Бледнеют перед ней.
Такая вся красивая,
И ладная такая,
А взглядом гипнотическим
В сознанье проникает!
И говорит мне (мыслью!
Не открывая рта!)
Что рада познакомиться,
Земля – ее мечта.
Она с созвездья Лиры,
Тут к ним рукой подать,
(Ну, если, разумеется,
Пространство изгибать).
Приводит, типа, формулы
Научных достижений,
А я тайком любуюсь
Плавностью движений.
Глазищи эти дивные
Кого захошь пленят!
Потискаться бы с нею…
Да жалко, что женат.
Но как я не додумался:
Она ж читает мысли!
А я про что тут грежу?
Неловко как-то вышло.
Смотрю, чуть-чуть замешкалась,
Немая тишина…
- Не убивай желания –
Сказала вдруг она.
-Со мною это в первый раз,
И это очень странно,
Когда мужчина дал сигнал,
Что я ему желанна.
У нас так было в древности,
Ну а сейчас – прогресс.
Любовь ушла в историю,
Ведь страсти – это стресс!
Детей рожать уж не спешат
Мои одноплеменницы.
Да и зачем? Их можно взять
На фабрике младенцев.
А если кто решится
Иметь свое дитя,
Так ведь мужчины наши
Отцовства не хотят.
Они ушли в проблемы
Пульсаров, черных дыр,
Выводят теоремы
И борются за мир.
Но в детстве я слыхала
От бабки Овергинды,
Что от любви рождались
Всплошную вундеркинды!
Поэтому хочу я
Сына или дочь,
И ты, Василий, в этом
Должен мне помочь.
И тихо смотрит на меня
С надеждою во взгляде.
А у меня борьба в душе
Между «нельзя» и «надо».
Жена, вродь, пальчиком грозит:
«Видали ловеласа!»
И… И я хотел уж возразить,
Но проорал: «Согласен!»
Ведь надо ближнему помочь,
Валек, не матерись…
…Она шептала мне сквозь стон:
«Мой сладкий барбарис».
Мятежных чувств прорвало шлюз:
Не девка – динамит!
Я только понял: будет сын,
Смотрю – рассвет горит.
Спросил ее:
- Ты прилетишь?
Ведь не смогу забыть.
Одевшись, улыбнулась,
Сказала:
- Может быть.
И вот в иллюминаторе
Махнула мне рукой,
И улетела, в нАтуре,
Нарушив мой покой.
Осталось ночку эту
Мне только вспоминать…
Во бля, опять,как в юности:
Я ж не спросил, как звать!
II
В душе кипящий гейзер,
В глазах туман… И вот
Я к Сеньке направляюсь,
Включив автопилот.
Мы с ним научным диспутом,
Без мата, кривотолков,
Последние события
Распределим по полкам.
И, осаждая огурцом
Божественный первак,
Я начал потихонечку:
Мол, Сеня, так и так…
Мол, повстречался с энэло,
Там девка – просто класс!
Хоть и с другой планеты, но
Похожая на нас!
У Сеньки круглые глаза,
Он водкой поперхнулся:
- Да у тебя, братан, шиза,
Иль ты ва-аще рехнулся?
За что тебя я уважал,
Что ты пацан реальный.
Не, я, Васек, с тебя тащусь,
Маньяк ты сексуальный.
Семен служил в десанте.
Быка он валит с ног.
И я наезды эти
Отразить никак не мог.
Вопрос эзотерический,
И спорить я не стал.
Принял на грудь пол-литра,
И на этом завязал.
III
Уже и шарик солнца
Стрельнул на небосвод,
Когда я с электрички
Домой побрел в обход.
В привычном гуле дизелей
Немного отошел,
И кинул взгляд на длинный ряд
Событий и крамол.
Кажись, гутарили мы с ней,
Как людям развиваться.
Как человечеству помочь,
Чего нам опасаться,
Как для полетов применять
Космическую пыль –
Блин! После встречи с шурином
По пьяне все забыл!
Уж пол часа, не менее,
Кругами я хожу.
Грызут меня сомнения:
Что жонке расскажу?
Она как ясновидица,
Враз вычислит, что лгу.
Да у тебя же – скажет – все
Написано на лбу!
Не Валька, а валькирия,
Взорвется, как вулкан,
Потом молчит неделями:
«Пшел вон, эротоман!»
Ну нет уж! Я с повинной
Ей в ноги повалюсь,
И выложу всю правду…
Прости меня, Валюсь!
Сначала молча слушала,
С каменным лицом,
А после улыбнулась,
Как раз перед концом.
Я думал, заартачится,
Так нет, гордится мной,
Что, вроде, как бы, справился
С задачей внеземной!
Хотя, как позже я узнал,
У ней засела мысль,
Что с окаянным шурином
Мы в стельку напились.
И чтобы безнаказанно
Пьянствовать и впредь,
Я, чисто для отмазки,
Придумал эту бредь.
IV
Смотрю по телевизору
Сверхмодный суперхит,
Но все равно мне лайф не в кайф –
За ней душа болит.
Прошло уже два года,
А мне не по себе,
А я все ожидаю
Девчоночку с небес.
Быть может и с сыночком
В один прекрасный день
Она ко мне нагрянет
Из дальних ойкумен…
И, скомкав сигарету,
Пойду в ночную тишь.
Вглядеться в бесконечность,
Которой …не постичь.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
