ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.15
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Комаров /
Проза
...абзаци
Контекст : ІРОД
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
...абзаци
«…шляпы и жакэты, разви я тибе не покупал!» - сам собою мотивчик крутився у мене в голові. А чом йому не крутитись? Канікули попереду. Останній екзамен спихнув. Саме спихнув. Старий пень розсадив всіх за столами по одному, ходив-бродив, заглядав, думав ніхто не спише. Ага, дві третіх групи скатали прямо перед носом, знав би він таланти наші. Здали правда не всі…
До речі, про шляпи і не шляпи. Грошиків заробить не помішає. Де? В нас глухий варіант, рвонути кудись? А навіщо? Київ є Київ, Київ місто хлібніше за славний ТОшкент буде певно. Тут хлопці говорили про роботу в барі якомусь. Навіть казали співбесіду проводять і заглядають ледь не на форму вузлів шнурівок на туфлях. На свої глянув. М-дааа. Але якось воно буде.
На другий день я був ще веселіший. За вказаною адресою злітав. Двері як двері, вивіска як вивіска, по екрану у всіх серіалах такі гонять. В середині благодать. Народу мало, столики чисті, стійка бару масивна. І люди, люди головне. У офіціанток, ляля, ноги з вух у кожної ростуть. В очах чортики скачуть, сміх такий щирий і головне зразу подивились як на рівного собі, ніякої зверхності ніби. Адміністратор їхній Боб хлопець також непоганий. Спочатку дивився як Вовк з «Ну, постривай», потім став питати хто-де-як. Махнув рукою, як я зрозумів задоволений. Аванс дав! Наказав в божеський вид себе привести і… назавтра з двох годин бути як австрійський штик.
Три дні крутився як білка по свистку. Шурка туди, Шурка сюди. В Боба напускна суворість з лиця стала пропадати, офіціантки, куховарки сама посмішка, кивають кожна. Старається мовляв. Став втягуватися. До вечора клієнтів мало, то вже як стає темніти підтягуються. Такі мени я вам скажу!. І грошей же в людей! Ціни тут для королівських домів, а беруть все підряд. Шмар своїх очаровують. А мені наші дівчата більш по серцю. Чисті - без штукатурки, привітні - без комплексів. Особливо Надя, офіціантка. Така діваха, як її життя вхопило? Двоє дітей сама ростить, чоловік по світу десь бродить. Не знаю чому від такої жінки треба втікати? Не курить, не п’є, не фамільярна, з гумором і завжди сонце в очах. Чи це мені так здавалося? Ну і як вже казав – во!
І ось настав день четвертий. Десь біля десятої в барі потемніло. Світло не вимкнули і сонце раптом за горизонт не впало. Але потемніло. В дівчат наших промінчики з бісиками з очей дружно пропали. В Боба струнке каре на голові набуло форми шеренга перед фельдфебелем. Хазяїн! Спочатку ввалилися два бульдоги. Що вздовж, що вшир - однаково. Голови круглі як футбольні м’ячі. Оченята маленькі. Покрутили носами по сторонах, ні слова. За хвилину і їх вельможність поріг переступили. Я став згадувати, що дівчата говорили, мовляв живий бандит. На перший погляд – мужик як мужик. Лице правда якесь наче напомаджене, жорсткувате, словом відштовхуюче. А так нормальний мужик з виду. Років сорок, не більше. Пройшли всі троє прямо до стійки бару. Тут справа більярдний стіл стояв, із залу не видно, тільки ніхто при мені шари на ньому не катав наче. Боб тут як тут, шари на сукно, киї звідкись взялися. Один кий взяв бульдог, другий як клоун складену парасольку сам хазяїн закрутив.
Звідки вона взялася, Надя? Всі офіціантки хто куди, а Надя до стійки, взяти хотіла щось. Один з бульдогів зупинив дівчину простим рухом руки. І як билинку підкинув прямо на хазяїна. Той кия на стіл поклав і тильною стороною долоні по щоці їй провів. Прямо запотіле скло витирав. Надя відсахнулася, а той хап лівою рукою її за волосся і давай хилити бідну дівчину долу. Вона пручається, пробує звільнитися, та куди там. І тут голос - «Ей, акуратніше!». В мене вирвалося, знаю чому, але не знаю як. Рука розжалася, офіціантка вивільнилася і швидко в сторону кухні, знаю там вихід другий є.
А в мене три пари очей втупилися. І Боб скривився чомусь. Оцту випив чи зуб в нього раптом заболів? А ті троє дивляться наче перед ними собака заговорила людською мовою. Тут Боб кілька кроків вперед зробив і давай щось одному з горил-бульдогів говорити. Слухав той слухав, потім кілька слів хазяїну сказав. До мене підійшов. Я і помітити нічого не встиг, не те що зрозуміти. Подих перехопило, мариво в очах повстало. Свинцю розпеченого він мені в живіт хлюпнув чи смоли гарячої? Коли вдалося вдихнути і туман став розсіюватися першим побачив лице Боба. Погляд в нього такий, такий вчительський. Після того як поставив відміннику першу двійку. Ловлю погляди дівчат перелякані-співчутливі, беззахисні погляди такі. І Надя там, з дівчатами. Чомусь не втекла і очі в неї вологі.
Вдихнув ще раз, оговтався трохи. Хазяїна не видно, горили грають в більярд. На мене нуль уваги. Знов звідкілясь виринув хазяїн їхній. Злість на обличчі, в руках телефон. Зрозуміло, дзвінок не дуже радісний був. Вхопив шар більярдний і не повертаючись як запустить його в сторону стійки. Я встиг пригнутися, а від Боба в кількох сантиметрах кулька та масивна пролетіла. Дзенькіт розбитого скла, джин і мартіні стікають на підлогу. А один з бульдогів вже показує щось Бобу. Адміністратор бере пляшку вина, не пам’ятаю якого саме, відкорковує і наливає в бокал. Тиць мені в руки і киває в сторону трійці тої злощасної. Де вони на мою голову взялися? Спини повиставляли, один з бульдогів києм вухо своє чухає!
Згадався мені образ Павки Корчагіна. Коли він Льову Задова з купе в поїзді через вікно спустив. І не рипнувся Льова – в Павки в руці наган, а в барабані нагана сім куль. А в мене що в руці? Бокал з дорогим вином і я його маю подавати новітньому пану? Так я тобі…
Краєм ока вловив як лице Боба вкрилося ліліями. Поніс бокал прямо в руці, не на підносі. Вже біля більярдного столу оглянувся, побачив як на лиці Боба лілії змінилися піонами. Бокал в мене з рук вихопив один з барил, подав своєму сюзерену. Той продовжував давати якісь вказівки своїм церберам. Я повернувся за стійку, вже звідти побачив як хазяїн бару і життя став пити вино.
І тут я злякався. А раптом волосина якась в горлі застряне? Вб’є всіх…
Вже на вулиці подумав – гарно все склалося. І слова Боба – «Йди звідси, йди і ніколи і тіні твоєї тут і близько і…» не дуже засмутили. Тим більше, через кілька хвилин адміністратор догнав мене сам. Нічого не сказав, руку потиснув.
До речі, про шляпи і не шляпи. Грошиків заробить не помішає. Де? В нас глухий варіант, рвонути кудись? А навіщо? Київ є Київ, Київ місто хлібніше за славний ТОшкент буде певно. Тут хлопці говорили про роботу в барі якомусь. Навіть казали співбесіду проводять і заглядають ледь не на форму вузлів шнурівок на туфлях. На свої глянув. М-дааа. Але якось воно буде.
На другий день я був ще веселіший. За вказаною адресою злітав. Двері як двері, вивіска як вивіска, по екрану у всіх серіалах такі гонять. В середині благодать. Народу мало, столики чисті, стійка бару масивна. І люди, люди головне. У офіціанток, ляля, ноги з вух у кожної ростуть. В очах чортики скачуть, сміх такий щирий і головне зразу подивились як на рівного собі, ніякої зверхності ніби. Адміністратор їхній Боб хлопець також непоганий. Спочатку дивився як Вовк з «Ну, постривай», потім став питати хто-де-як. Махнув рукою, як я зрозумів задоволений. Аванс дав! Наказав в божеський вид себе привести і… назавтра з двох годин бути як австрійський штик.
Три дні крутився як білка по свистку. Шурка туди, Шурка сюди. В Боба напускна суворість з лиця стала пропадати, офіціантки, куховарки сама посмішка, кивають кожна. Старається мовляв. Став втягуватися. До вечора клієнтів мало, то вже як стає темніти підтягуються. Такі мени я вам скажу!. І грошей же в людей! Ціни тут для королівських домів, а беруть все підряд. Шмар своїх очаровують. А мені наші дівчата більш по серцю. Чисті - без штукатурки, привітні - без комплексів. Особливо Надя, офіціантка. Така діваха, як її життя вхопило? Двоє дітей сама ростить, чоловік по світу десь бродить. Не знаю чому від такої жінки треба втікати? Не курить, не п’є, не фамільярна, з гумором і завжди сонце в очах. Чи це мені так здавалося? Ну і як вже казав – во!
І ось настав день четвертий. Десь біля десятої в барі потемніло. Світло не вимкнули і сонце раптом за горизонт не впало. Але потемніло. В дівчат наших промінчики з бісиками з очей дружно пропали. В Боба струнке каре на голові набуло форми шеренга перед фельдфебелем. Хазяїн! Спочатку ввалилися два бульдоги. Що вздовж, що вшир - однаково. Голови круглі як футбольні м’ячі. Оченята маленькі. Покрутили носами по сторонах, ні слова. За хвилину і їх вельможність поріг переступили. Я став згадувати, що дівчата говорили, мовляв живий бандит. На перший погляд – мужик як мужик. Лице правда якесь наче напомаджене, жорсткувате, словом відштовхуюче. А так нормальний мужик з виду. Років сорок, не більше. Пройшли всі троє прямо до стійки бару. Тут справа більярдний стіл стояв, із залу не видно, тільки ніхто при мені шари на ньому не катав наче. Боб тут як тут, шари на сукно, киї звідкись взялися. Один кий взяв бульдог, другий як клоун складену парасольку сам хазяїн закрутив.
Звідки вона взялася, Надя? Всі офіціантки хто куди, а Надя до стійки, взяти хотіла щось. Один з бульдогів зупинив дівчину простим рухом руки. І як билинку підкинув прямо на хазяїна. Той кия на стіл поклав і тильною стороною долоні по щоці їй провів. Прямо запотіле скло витирав. Надя відсахнулася, а той хап лівою рукою її за волосся і давай хилити бідну дівчину долу. Вона пручається, пробує звільнитися, та куди там. І тут голос - «Ей, акуратніше!». В мене вирвалося, знаю чому, але не знаю як. Рука розжалася, офіціантка вивільнилася і швидко в сторону кухні, знаю там вихід другий є.
А в мене три пари очей втупилися. І Боб скривився чомусь. Оцту випив чи зуб в нього раптом заболів? А ті троє дивляться наче перед ними собака заговорила людською мовою. Тут Боб кілька кроків вперед зробив і давай щось одному з горил-бульдогів говорити. Слухав той слухав, потім кілька слів хазяїну сказав. До мене підійшов. Я і помітити нічого не встиг, не те що зрозуміти. Подих перехопило, мариво в очах повстало. Свинцю розпеченого він мені в живіт хлюпнув чи смоли гарячої? Коли вдалося вдихнути і туман став розсіюватися першим побачив лице Боба. Погляд в нього такий, такий вчительський. Після того як поставив відміннику першу двійку. Ловлю погляди дівчат перелякані-співчутливі, беззахисні погляди такі. І Надя там, з дівчатами. Чомусь не втекла і очі в неї вологі.
Вдихнув ще раз, оговтався трохи. Хазяїна не видно, горили грають в більярд. На мене нуль уваги. Знов звідкілясь виринув хазяїн їхній. Злість на обличчі, в руках телефон. Зрозуміло, дзвінок не дуже радісний був. Вхопив шар більярдний і не повертаючись як запустить його в сторону стійки. Я встиг пригнутися, а від Боба в кількох сантиметрах кулька та масивна пролетіла. Дзенькіт розбитого скла, джин і мартіні стікають на підлогу. А один з бульдогів вже показує щось Бобу. Адміністратор бере пляшку вина, не пам’ятаю якого саме, відкорковує і наливає в бокал. Тиць мені в руки і киває в сторону трійці тої злощасної. Де вони на мою голову взялися? Спини повиставляли, один з бульдогів києм вухо своє чухає!
Згадався мені образ Павки Корчагіна. Коли він Льову Задова з купе в поїзді через вікно спустив. І не рипнувся Льова – в Павки в руці наган, а в барабані нагана сім куль. А в мене що в руці? Бокал з дорогим вином і я його маю подавати новітньому пану? Так я тобі…
Краєм ока вловив як лице Боба вкрилося ліліями. Поніс бокал прямо в руці, не на підносі. Вже біля більярдного столу оглянувся, побачив як на лиці Боба лілії змінилися піонами. Бокал в мене з рук вихопив один з барил, подав своєму сюзерену. Той продовжував давати якісь вказівки своїм церберам. Я повернувся за стійку, вже звідти побачив як хазяїн бару і життя став пити вино.
І тут я злякався. А раптом волосина якась в горлі застряне? Вб’є всіх…
Вже на вулиці подумав – гарно все склалося. І слова Боба – «Йди звідси, йди і ніколи і тіні твоєї тут і близько і…» не дуже засмутили. Тим більше, через кілька хвилин адміністратор догнав мене сам. Нічого не сказав, руку потиснув.
Контекст : ІРОД
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Иванина Василина. ...ничего не говори..."
• Перейти на сторінку •
"Верховинка Василина Иванина. О счастье."
• Перейти на сторінку •
"Верховинка Василина Иванина. О счастье."
Про публікацію