Червона осінь в почуття яскраві
Фарбує серце. В серці – благодать…
Летять думки в долини жовто-траві
Під злото-листі виблиски багать.

Янтарне небо ллється на діброву,
Цілуючи її огнисту шаль,
Птахи несуть сонету кольорову
У чарівливу, виміряну даль.

Біжу туди навипередки з вітром,
Вдихаючи розливи запашні,
Й дивуюся, як ще багаті світлом
І теплим сонцем ці осінні дні.

Милуюся шумливим водограєм
Хлюпкої річки… Як у ній тече
Гаряче листя, вимріяне гаєм…
Здається жаром руку опече,

Якщо зловлю його у руслі бистрім.
Та годі забавлятися мені,
Я знаю, що у цім дзюрчанні чистім
Невдовзі дзенькнуть явлення сумні.

Шершаву мідь, розплескану дощами,
Покриє сніжним насипом зима,
Блакитний іній поповзе кущами…
Захочеш в осінь – осені нема…

Та прийде час, квітучі хороводи
Знов обів’ють зелені береги,
І забринять струмками талі води,
Ллючись у зеленіючі луги…